ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.11.2023м. ХарківСправа № 922/2233/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
при секретарі судового засідання Бойко О.Н.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби (місцезнаходження: 61057, місто Харків, вулиця Пушкінська, будинок 46; код ЄДРПОУ ВП 43983495)
до Приватного підприємства "Золота нива 1"(місцезнаходження: 64333, Харківська область, Ізюмський район, село Забавне, вулиця Харківська, будинок 1 "Б"; код ЄДРПОУ 33897138)
про та за зустрічним позовом до про стягнення 24 161,00 грн. Приватного підприємства "Золота нива 1" (місцезнаходження: 64333, Харківська область, Ізюмський район, село Забавне, вулиця Харківська, будинок 1 "Б"; код ЄДРПОУ 33897138) Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби (місцезнаходження: 61057, місто Харків, вулиця Пушкінська, будинок 46; код ЄДРПОУ ВП 43983495) стягнення 19 344,73 грн.
за участю представників :
позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Шевченко Д.В.(довіреність від 16.05.2023, витяг з ЄДР);
відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Кабанова А.В.(ордер серія АХ №1138363 від 04.07.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 8350/10 від 08.10.2019)
ВСТАНОВИВ:
Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Золота нива 1" вартості майна в сумі 24 161,00 грн., яке було передано відповідачу на відповідальне зберігання за Договором № 12-16/3 складського зберігання, укладеного 14.12.2016 року між Ізюмською ОДПІ ДФС у Харківській області та Приватним підприємством "Золота Нива 1".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2023 року позовну заяву Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2233/23, постановлено розглядати справу № 922/2233/23 без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
07.07.2023 до Господарського суду Харківської області надійшов відзив на позовну заяву.
07.07.2023 року Приватне підприємство"Золота нива 1" пред'явило зустрічний позов (вх.№.17746) у справі № 922/2233/23, згідно якого просить Суд стягнути з Головного упраавління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України заборгованість у розмірі 24 161,00 грн. та судові витрати по справі.
Ухвалою Господарського суду Харкіської області від 17.07.2023 зустрічний позов (вх.№ 17746) ПП "Золота нива 1" залишено без руху, надано строк на усунення недоліків - 8 днів з дня врученння ухвали і визначено спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом уточнення боржника та суми, що заявлена до стягнення в прохальній частині відповідного позову.
31.07.2023 на адресу Господарського суду Харківської області від Приватного підприємства"Золота нива 1" на виконання ухвали суду від 17.07.2023 надійшов зустрічний позов (вх.№20209) згідно якого ПП "Золота нива 1" просить Суд стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України заборгованість у розмірі 19 344,73 грн. та судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 02 серпня 2023 року зустрічний позов Приватного підприємства "Золота нива 1" прийнято до спільного розгляду з первісним позовом; вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 922/2233/23. Здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 922/2233/23 за правилами загального позовного провадження та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.
02.08.2023 до Господарського суду Харківської області від позивача (за первісним позовом) надійшли додаткові пояснення (вх.№20406). Пояснення прийнято судом та долучено до матеріалів справи.
14.08.2023 до Господарського суду Харківської області від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№ 21589).
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.09.2023 судом прийнято та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив на застрічну позовну заяву, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи додаткові пояснення, встановлено строк сторонам на подання до суду відповіді на відзив за первісним та за зустрічним позовом до 15.09.2023, підготовче засідання відкладено на 18.09.2023.
18.09.2023 ухвалою Господарського суду Харківської області задоволенно усне клопотання представника позивача за первісним позовом про відкладення розгляду справи, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів на підставі ч.3 ст. 177 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 02.10.2023. Дану ухвалу постановлено без виходу суду до нарадчої кімнати та занесено до протоколу судового засідання від 18.09.2023.
За результатами підготовчого засідання 02.10.2023 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 922/2233/23 та призначено справу до розгляду по суті на 16.10 2023 року, на підставі частини другої статті 185, частини першої статті 195 ГПК України. Зазначену ухвалу постановлено без виходу до нарадчої кімнати і занесено до протоколу підготовчого засідання у справі № 922/2233/23.
16.10.2023 протокольною ухвалою Гсподарського суду Харківської області оголошено перерву в судовому засіданні до 30.10.2023.
30.10.2023 в судове засідання представники сторін не з'явились.
30.10.2023 до Господарського суду Харківської області від представника ПП "Золота нива 1" Кабанової А.В. надійшло клопотання (вх.№29524 від 30.10.2023) про відкладення судового засідання у зв'язку з неможливістю представника прийняти участь в судовому засіданні, призначеному на 30.10.2023.
30.10.2023 до Господарського суду Харківської області від представника ГУ ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби Шевченка Д.В. надійшло клопотання (вх.№29526 від 30.10.2023) про відкладення судового засідання на іншу дату, у зв'язку з необхідністю участі в судовому засіданні в іншому суді.
За результатами судового засідання 30.10.2021 судом задоволено клопотання ПП "Золота нива 1" (вх.№29524 від 30.10.2023 та клопотання ГУ ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби (вх.№29526 від 30.10.2023); розгляд справи № 922/2233/23 в судовому засіданні відкладено на 13.11.2023, на підставі пункту 2 частини другоїстатті 202 Господарського процесуального кодексу України.
30.10.2023 до Господарського суду Харківської області від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшли додаткові пояснення (вх.№29479).
У судовому засіданні 13.11.2023 представник позивача (за первісним позовом) первісний позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити. Проти задоволення зустрічного позову заперечував.
Представник відповідача (за первісним позовом), присутній в судовому засіданні 13.11.2023, проти задоволення первісного позову заперечував. Зустрічний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісні та зустрічні позовні вимоги, а також об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
14.12.2016 року між Ізюмською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області (контролюючий орган, ГУ ДПС) та Приватним Підприємством "Золота Нива 1" було укладено Договір складського зберігання майна № 12-16/3 від 14.12.2016 (а.с.86).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №296 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби», було реорганізовано та перейменовано деякі територіальні органи ДФС, а саме: Ізюмську ОДНІ ГУ ДФС у Харківській області було реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Харківській області.
Відповідно до ч.І ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації; у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» було постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1, реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2.
На підставі цієї постанови було утворено, зокрема, Головне управління ДПС у Харківській області та реорганізовано Головне управління ДФС у Харківській області шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Харківській області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 було вирішено ліквідувати територіальні органи ДПС, що здійснювали свою діяльність як самостійні юридичні особи.
В абз.4 п.2 даної постанови було визначено, що права та обов'язки територіальних органів державної податкової служби, що ліквідуються, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положенням про Державну податкову службу та її територіальні органи.
14.12.2020 було проведено державну реєстрацію Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику - Державної податкової служби України (далі - ДПС), про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРПОУ) було внесено запис за №1000741030008085321. Код в ЄДРПОУ відокремленого підрозділу: 43983495.
Отже, права та обов'язки Ізюмської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області за Договором перейшли до Головного управління ДФС у Харківській області, від нього - до Головного управління ДПС у Харківській області (як юридичної особи), а від нього - до Головного управління ДПС у Харківській області (як відокремленого підрозділу ДПС).
Відповідно до умов даного Договору Поклажодавець зобов'язується передати, а Зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання кукурудзу врожаю 2016 р. (надалі - Зерно) а також забезпечує при необхідності очищення, сушіння, проведення аналізів, відвантаження, переоформлення Зерна (п.1.1.)
Обсяги (кількість) Зерна яке поклажодавець передає на зберігання: найменування культури: кукурудза; кількість в тонах: 6,530 (п.1.2)
Відповідно до п.3.4. вид, кількість і якість прийнятого на зберігання Зерна зазначається в складському документі.
Згідно з п.3.17 при тривалому зберіганні Зерна можливі зміни його якості по об'єктивних причинах.
Пункттами 4.1 - 4.1.5 Договору передбачено, що зерновий склад зобов'язується: прийняти зерно фактичної якості; видати поклажодавцю реєстр накладних з вказівкою фактичної кількості в фізичній вазі і якості прийнятого на очищення, сушіння і зберігання зерна і складський документ на зерно; видати складські докумети на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання; зберігати зерно протягом строку, визначеного в цьому Договорі.
При відвантажені (переоформлені) партії зерна, при тривалому зберіганні (в разі зберігання більш ніж 3 місяця) зерновий склад зобов'язан в повному об'ємі надати поклажодавцю акт-розрахунок розміру збитку (п.4.1.9)
Зерновий склад, відповідно до п.4.1.10 зобов'язаний повідомити поклажодавця не пізніше за 5 днів про припинення строку зберігання зерна.
Зерновий склад має право у випадку ненадходження коштів від Поклажодавця за надані Зерновим складом послуги зі зберігання, відвантаження, переоформлення Зерна, а також інші послуги, які можуть бути надані Зерновим складом у визначений в п.5.6, даного Договору строк. Зерновий склад мас право звернутися до Поклажодавця з письмовою претензією (п.4.2.1).
Відповідно до п.4.3.2 - 4.3.3 поклажодавець зобов'язаний своєчасно розрахуватися за надані послуги зі зберігання та забрати Зерно після закінчення строку його зберігання.
Поклажодавець має право проводити огляд зерна протягом строку його зберігання (п.4.4.3)
Відповідно до п.5.1. розмір плати за зберігання зерна визначається за діючими тарифами виходячи з 1,56 грн. за 1 тн. - день.
Зерновий склад зобов'язаний щомісяця до 3 (третього) числа наступного за звітним місяця надати Поклажодавцю акт приймання-передачі наданих послуг, що надані Зерновим складом (п.5.3).
Згідно п . 5.5. оплата послуг, що надані Зерновим складом зі зберігання, повинні бути оплачені Поклажодавцем на підставі рахунку .
Відповідно до п. 5.6 поклажодавець у триденний термін з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг, підписаного зі сторони Зернового складу, в разі згоди з наданими послугами, зобов'язаний підписати його та повернути Зерновому складу 1 (один) примірник.
У разі незгоди підписати акт приймання-передачі наданих послуг Поклажедавець у триденний термін з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг надсилає Зерновому складу свої обгрунтовані заперечення (п.5.7)
Згідно з п. 5.8. у разі не підписання Поклажодавцем акту приймання-передачі наданих послуг у триденний термін з дня його отримання та неподання обгрунтованих заперечень акт приймання-передачі наданих послуг вважається підписаним.
Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань, якщо воно виникло внаслідок збігу обставин непереробної сили (форс-мажор), про настання яких сторони письмово інформують одна одну не пізніше 10 днів з моменту виникнення (припинення) таких (п.6.2.).
Відповідно до п. 6.3. несповіщення або несвоєчасне сповіщення про початок або припинення форс-мажорних обставин позбавляє відповідну Сторону права посилатись на них у майбутньому.
Згідно з п .6.4. доказом форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати по місцю виникнення форс-мажорних обставин.
Пунктом 7.1. передбачено, що зерно передаєсться на зберігання протягом строку дії Договору, але не пізніше ніж до 31 травня 2017 р.
У відповідності до п.10.4. цей Договір може бути змінений (повністю або частково) лише за згодою Сторін, шляхом укладення додаткової угоди до даного Договору. Одностороння відмова від викрнання умов цього Договору не допускається, крім випадків, передбачених чинним законодавством України або цим Договором.
Договір може бути розірваний за згодою обох Сторін або з ініціативи одній із Сторін, про що ініціююча Сторона зобов'янана повідомити іншу Сторону письмово у 20-ти денний строк (п.10.5).
Згідно з п. 10.6.в усьому іншому, що не передбачено цим Договором, Сторони керуються нормами чинного законодавства України, а також Інструкцією.
Цей Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту підписання та скріплення його печатками обох Сторін і діє до 31.05.2017 р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п.11.1).
Відповідно до п. 11.2.строк дії Договору може бути продовжений за взаємною домовленістю Сторін шляхом укладення додаткової угоди.
Як передбачено п .11.3. закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 4.4.3 спільною робочою групою, яка складалася з представників Поклажодавця, за участю представника Зернового складу у лютому 2020 р. та у листопаді 2020 р., було проведено огляд та інвентаризацію даного Зерна за його місцезнаходженням - у складських приміщеннях, розташованих на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, за межами населеного пункту (територія господарського двору ПП "Золота нива 1", в результаті чого було встановлено, що фактичні залишки ТМЦ - Зерна за даними бухгалтерського обліку відповідають його фактичній наявності у кількості 6,530 тон відповідно до копій інвентаризаційних описів безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави, станом на 01.02.2020 та станом на 01.11.2020 (а.с.93-94). Вказані інвертарні описи підписані представниками ГУ ДПС у Харківській області та директором матеріально-відповідальної особи ПП"Золота Нива 1" П.Передрій.
21.04.2021 р. робочою групою ГУ ДПС у Харківській області складено та підписано інвентаризаційний опис безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави, відповідно до якого станом на 21.04.2021 зфіксовано відсутність фактичних залишків ТМЦ - Зерна кукурдзи (а.с.93-94).
23.04.2021 ГУ ДПС на адресу ПП"Золота Нива 1" було направлено лист - вимогу № 15645/6/20-40-13-02-15, щодо відшкодування збитків у розмірі вартості майна (кукурудзи) , а саме 24 161,00 грн. (а.с.95-96), який було отримано ПП "Золота нива 1" 06.05.21 (а.с.96) .
Дана вимога обгрунтована тим, що відповіді на лист (вих. ГУ ДПС від 12.02.2021 № 4159/6/20-40-13-05), який було направлено ПП "Золота Нива 1" щодо забезпечення вільного доступу до проведення інвентаризації з метою перевірки стану збереження безхазяйного майна, яке перебуває на зберіганні за Актом опису та попередньої оцінки майна від 15.12.2016 № 5 отримано не було.
Разом з тим, суд зазначає, що в матеріалах справи, лист ГУ ДПС (вих. ГУ ДПС від 12.02.2021 № 4159/6/20-40-13-05) відсутній, як і акт опису і попередньої оцінки безхазяйного майна №5 від 15.12.2016, оскільки як зазначається позивачем у заяві про усунення недоліків (вх.№15258) після деокупації Ізюмського району було встановлено, що приміщення, де був розташований Ізюмський підрозділ, зазнало значних пошкоджень, документація, яка зберігалась у підрозділі знищена, в тому числі і матеріали листуванння та первинні документи щодо правоідносин з ПП "Золота Нива 1".
Проте, Лист - вимогу ГУ ДПС від 23.04.2021 отримано ПП "Золота Нива 1" 06.05.2021, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.96).
Відповідь на Лист- вимогу ПП "Золота Нива 1" не надало.
Разом з тим, ГУ ДПС у Харківській області направило на адресу ПП "Золота Нива 1" претензію (18181/6/20-40-13-02-17 від 10.04.2023), щодо відшкодування вартості втраченого майна, що перейшло у власність держави, в розмірі 24 161,00 грн. за реквізитами, заначеними у вимозі.(а.спр.97-98).
Дана претензія вручена ПП "Золота Нива 1" 13.04.2023, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.99) Оскільки відповіді на Лист- вимогу ПП "Золота Нива 1" не надало, не перерахувало кошти у розмірі 24 161,00 грн. до відповідного бюджету, вказані обставини стали підставою для звернення ГУ ДПУ в Харківській області до суду із даним позовом.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву (вх.№17745) проти позову заперечує, з огляду на наступне.
Дійсно, відповідач не заперечує того факту, що було укладено Договір складського зберігання зерна № 12 -16/3 від 14.12.2016 згідно з яким, ПП "Золота Нива 1" прийняло на зберігання зерно (кукурудзу) у кількості 6,530 тон.
Але, оскільки позивач не забрав зерно зі зберігання до 31.05.2017 (строк діії Договору), ПП "Золота Нива 1" продовжило зберігати його після спливу встановленого Договором строку.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.10.4. Договір може бути змінений (повністю або частково) лише за згодою Сторін, шляхом укладення додаткової угоди до даного Договору, Одностороння відмова від виконання умов цього Договору не допускається , крім випадків, передбачених чинним законодавством України або цим Договором.
Договір може бути розірваний за згодою обох Сторін або з ініціативи однієї із Сторін, про що ініціююча Сторона зобов'янана повідомити іншу Сторону письмово у 20-ти денний строк (п.10.5).
Згідно з п. 10.6. в усьому іншому, що не передбачено цим Договором, Сторони керуються нормами чинного законодавства України, а також Інструкцією.
Цей Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту підписання та скріплення його печатками обох Сторін і діє до 31.05.2017 р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п.11.1).
Відповідно до п. 11.2.строк дії Договору може бути продовжений за взаємною домовленістю Сторін шляхом укладання додаткової угоди.
Як передбачено п .11.3. закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
З матеріалів справи вбачається, що Додаткових угод до Договору складського зберігання зерна № 12-16/3 від 14.12.2016 щодо продовження строку його дії сторони не укладали. Отже, вказаний договір відповідно до п. 11. діяв до 31.05.2017 р.
Проте, з матріалів справи вбачається, що ПП "Золота Нива 1" в порядку положень п. 4.1.10 до позивача за первісним позовом ( поклажедавця) з повідомленням за 5 днів про припинення строку зберігання зерна не звертався. Відсутні в матеріалах справи і докази звернення ПП "Золота Нива 1" ГУ ДПС з вимогою забрати зерно зі зберігання. Крім того, відповідач за перісним позовом не заперчує факт того, що продовжив зберігання зерна після закінчення строку дії договору.
Статтями 638-639 ЦК України, передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
При цьому, ч. 1 ст. 181 ГК України також передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.937 Цивільного кодексу України Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.
Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.
Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Стаття 957 ЦК України визначає, що за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.
Відповідачем особисто у відзиві на позовну заяву зазначено, що спільними робочими групами, які складалися з представників Поклажодавця, за участю представника Зернового складу було неодноразово, у тому числі у лютому 2020 р. та у листопаді 2020 р., проведено огляд та інвентаризацію даного Зерна за його місцезнаходженням - у складських приміщеннях, розташованих на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, за межами населеного пункту (територія господарського двору ПП «Золота нива» 1), в результаті чого було встановлено, що фактичні залишки ТМЦ - Зерна за даними бухгалтерського обліку відповідають його фактичній наявності у кількості 6,530 тон.(а.с.117). Крім того, у відзиві на позовну заяву ПП "Золота Нива 1" особисто вказує на те, що здійснювало зберігання зерна у кількості 6, 530 тог за Договором з 15.12.2016 по 25.02.2022.
Отже, з матеріалів справи вбачається, та сторонами не оспорюється, що після закінчення строку дії договору ПП "Золота Нива 1" продовжило зберігання кукурудзи, переданого на відповідальне зберігання. Сторони дійшли взаємної згоди щодо продовження правовіднисин зі зберігання зерна, шляхом вчинення конклюдетних дій, а саме підписанням інвентаризаційних описів безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави по ГУ ДПС у Харківській області від 10.02.2020 та 09.11.2020 (а.с.93-94) .
Щодо заперечень відповідача про відсутність доказів наявності зерна на складі станом на 21.04.2021.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що ПП «Золота нива 1» не визнає обставину, на яку Головне управління ДПС у Харківській області посилається в позовній заяві, щодо того, що у 2021 р. ПП «Золота нива 1» не забезпечило доступ до проведення інвентаризації Зерна, тому дана обставина підлягає доказуванню, оскільки після листопада 2020 р. Поклажодавець для огляду та/або інвентаризації Зерна за місцем його зберігання не з'являвся та жодних листів щодо надання доступу до Зерна від нього ПП «Золота нива 1» не отримувало.
На думку відповідача, претензію від 23.04.2021 щодо відшкодування збитків у розмірі вартості Зерна було пред'явлено позивачем відповідачу безпідставно, оскільки на момент її пред'явлення жодних підстав вважати, що Зерно, передане на зберігання за Договором, у кількості 6,530 тон в складських приміщеннях відповідача було відсутнє, не було.
Суд критично оцінює такі доводи відповідача, з огляду на те, що матеріали справи не містять відповіді ПП "Золота Нива 1" на цю претензію, крім того відповіді на Претензію від 10.04.2023 відповідачем також надано не було.
Відповідно до положень статті 959 ЦК України товарний склад зобов'язаний надавати поклажодавцеві можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання, а якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими ознаками, - взяти проби та вжити заходів, необхідних для забезпечення його схоронності.
Відповідно до п.4.4 Порядку взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави (Затверджено Наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 570) для забезпечення проведення звірки суб'єкти господарювання, які прийняли безхазяйне майно на відповідальне зберігання або реалізацію, щомісяця до 20 числа місяця, що настає за звітним, подають відповідному органу доходів і зборів звіт про рух матеріальних цінностей, які обліковуються на позабалансових рахунках „Активи на відповідальному зберіганні”, відповідно до умов договорів про відповідальне зберігання або реалізацію безхазяйного майна.
Проте, матеріали справи відповідних доказів щодо надсилання відповідачем станом на 2021 рік звіт про рух матеріальних цінностей, які обліковуються на позабалансових рахунках „Активи на відповідальному зберіганні”, не містять. Відповідач таких доказів не надає.
Відповідач, заперечуючи проти первісного позову посилається на наявність на зберіганні у ПП «Золота нива 1» станом на 25.02.2022 Зерна кукурудзи у кількості 6,530 тон, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю ПП «Золота нива 1» по субрахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» позабалансового рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні» за 25.02.2022-25.02.2022 (а.с.123).
З огляду на це, суд зазначає наступне.
Оборотно-сальдова відомість - це регістр бухгалтерського обліку, призначений для контролю операцій і сальдо по рахунках бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності. Оборотно-сальдова відомість містить сальдо (залишки) на початок і на кінець періоду і обороти по дебету і кредиту за даний період для кожного застосовуваного компанією рахунку (субрахунку) бухгалтерського обліку. Формується оборотно-сальдова відомість на підставі відповідних операцій (проводок по рахунках бухгалтерського обліку).
Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
При цьому, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88:
- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. (абзац другий пункту 2.1);
- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1);
- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.4);
- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. (абзац перший пункту 2.5).
Таким чином, враховуючи вищенаведені приписи діючого законодавства, суд зазначає, що наявна у матеріалах справи оборотно-сальдова відомість не є первинним бухгалтерським документом, а підпадає під визначення зведеного облікового документу, що складається на підставі первинних документів.
Разом з тим, загальний дебет у розмірі 24 161,00 грн., визначений у наданій відповідачем оборотно-сальдовій відомості, не підтверджений належними та допустимими доказами на підтвердження наявності зерна на зберігання станом на 2021 та 2022 роки у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Отже, посилання ПП "Золота Нива 1" на оборотно-сальдову відомість, як на доказ наявності на зберіганні у ПП "Золота Нива 1" станом на 2021рік та на 25.02.2022 зерна у кількості 6,530 тон не є на переконання суду правильним з огляду на те, що остання не є належним доказом, оскільки зазначена відомість складена в односторонньому порядку, з позивачем не погоджувалась та не підтверджує наявність зерна на дату її підписання. Окрім того, вказана відомість не має дати складання даної відомості та детального розрахунку наявного майна, зроблена за період 25.02.2022-25.02.2022, тобто періодом є один день. Загальний дебет у розмірі 24 161,00 грн., визначений у наданій відповідачем оборотно-сальдовій відомості, не підтверджений належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Надалі у відзиві на позовну заяву, відповідач стверджує, що з 26.02.2022 по 11.09.2022 територію Куньєвської сільської територіальної громади Ізюмського району Харківської області було тимчасово окуповано російською федерацією, після завершення тимчасової окупації даної території при огляді складських приміщень ПП «Золота нива 1» було встановлено їх пошкодження та зруйнованість від бойових дій, а також відсутність в них будь-якої продукції, яка зберігалася підприємством, у тому числі виявлено відсутність Зерна, переданого на зберігання за Договором.
10.01.2023 ПП «Золота нива 1» було подано до Ізюмського РУП ГУНП у Харківській області заяву вих.№1 від 10.01.2023 про вчинення злочину, в якій було зазначено, що після деокупації (визволення) території Ізюмського району Харківської області ПП «Золота нива 1» констатувало факт знищення, пошкодження, розкрадання його майна, у тому числі більшої частини документів (а.с.124). Зазначену заяву було зареєстровано в ЄРДР за №12023221070000053 від 11.01.2023 (а.с.126). 28.03.2023 ПП «Золота нива 1» було подано до Ізюмського РУП ГУНП у Харківській області заяву вих.№27/03 від 27.03.2023 про надання додаткових матеріалів до вищевказаної заяви, в якій ПП «Золота нива 1» повідомило про встановлення пошкодження та зруйнованості від бойових дій складських приміщень (зерноскладу), розташованих на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, за межами населеного пункту (територія господарського двору ПП «Золота нива 1», а також про виявлення відсутності в них будь-якої продукції, яка зберігалася підприємством, зокрема, Зерна, переданого на зберігання за Договором, а саме кукурудзи в кількості 6530 кг та вартістю 24 161, 00 грн. (а.с.127).
Як вказує відповідач, зерно та інша сільськогосподарська продукція зі складських приміщень ПП «Золота нива 1», розташованих на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, була вивезена військовими окупаційних військ російської федерації вантажними автомобілями приблизно наприкінці березня - початку квітня 2022 року, що підтверджується заявою свідка від 31.05.2023 ОСОБА_1 , який проживає в с.Куньє Ізюмського району Харківської області та перебував в даному селі протягом усього періоду його тимчасової окупації (а.с.128).
Стосовно наданої заяви свідка, суд зазначає наступне.
Свідком, а саме ОСОБА_1 вказано, що приблизно наприкінці березня-початку квітня 2022 р. зі складських приміщень ПП "Золота Нива 1" військовими окупаційних військ російської федерації вантажними автомобілями вивозилась сільськогосподарська продукція - в тому числі, з критого току був вивезений соняшник врожаю 2021 року.
Дану заяву свідка суд оцінює критично з огляду на те, що з неї не вбачається вивезення сільськогопосподарської продукції, а саме зерна кукурудзи, проте зазначається про вивезення соняшнику, який не є предметом Договору № 12-16/3 від 14.12.2016. Крім того, дані показання свідка не можуть бути доказом того, що станом на березень - квітень 2022 року зерно кукурудзи в кількості 6530 кг та вартістю 24 161, 00 грн. було в наявності у ПП «Золота нива 1».
Щодо посилань ПП «Золота нива 1» на форс-мажорі обставни.
Відповідач зазначає, що з 26.02.2022 належне виконання ПП «Золота нива 1» своїх зобов'язань за Договором по зберіганню та поверненню зі зберігання Зерна стало неможливим внаслідок настання форс-мажорннх обставин (обставин непереборної сили), а саме: внаслідок військової агресії російської федерації проти України, оскільки під час тимчасової окупації російською федерацією території Куньєвської сільської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, яка тривала з 26.02.2022 но 11.09.2022, ПП «Золота нива 1» у зв'язку з загрозою для здоров'я та життя його працівників не здійснювало господарську діяльність у своїх складських приміщеннях, розташованих на цій території, та з цієї ж причини не мало можливості вивезти з них Зерно на підконтрольну Україні територію, тобто, не могло надавати і не надавало позивачу послуги зі зберігання Зерна, а приблизно наприкінці березня - початку квітня 2022 р. Зерно з цих складських приміщень було викрадено військовими окупаційних військ, тому ПП «Золота нива 1» не може повернути Зерно зі зберігання.
Суд констатує, що відповідно до Розділу 6 Договору у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність передбачену законом та чинним Договором.(п.6.1)
Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань, якщо воно виникло внаслідок збігу обставин непереробної сили (форс-мажор), про настання яких сторони письмово інформують одна одну не пізніше 10 днів з моменту виникнення (припинення) таких (п.6.2)
Відповідно до п 6.3.несповіщення або несвоєчасне сповіщення про початок або припинення форс-мажорних обставин позбавляє відповідну Сторону права посилатись на них у майбутньому.
Доказом форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати но місцю виникнення форс-мажорних обставин (п.6.4.)
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було проінформано позивача у будь-який спосіб про настання в нього форс - мажорних обставин протягом 10 днів з дня їх виникнення, що позбавило відповідача посилатися на них в майбутньому.
Крім того, суд зазначає, що посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, Заявнику потрібно довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов'язання. Одного лише посилання на наявність форс-мажору є недостатньо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17.
Слід зазначити, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій ТПП, затверджених Статутом ТПП України та Законом України «Про торгово-промислові палати України».
Засвідчення форс-мажорних обставин є послугою в розумінні Цивільного кодексу України, яку ТПП надає для фізичних та юридичних осіб.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14,141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.
13 травня 2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.
З наведеного вбачається, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
В матеріалах справи не міститься доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для ПП "Золота Нива 1", за його зверненням, введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, яка унеможливлює виконання підприємством зобов'язань як за Договором, так і після спливу строку договору, шляхом видачі відповідного сертифіката.
Щодо розміру збитків, які заявляє позивач до відшкодування за Договором у сумі 24 161,00 грн., який на думку відповідача є недоведеним, оскільки єдиним належним і допустими доказом, який може підтвердити вартість Зерна, переданого на зберігання за договором є акт опису і попередньої оцінки безхазяйного майна № 5 від 15.12.2016, який відсутній в матеріалах справи, суд зазначає наступне.
Дійсно, в матеріалах справи, даний акт відстуній. Позивач в Заяві про усунення недоліків (вх№15258 від 14.06.2023) та в додаткових поясненях (вх.№29479 від 30.10.2023) (а.с.217) вказав, що до 24.02.2022 територіально оригінал акту опису і попередньої оцінки безхазяйного майна № 5 від 15.12.2016 зберігався в Ізюмському секторі по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Харківській області, що розміщувався за адресою:м. Ізюм, вул.Покровська, 32. Після деокупації Ізюмського району було встановлено, що приміщення, де був розташований Ізюмський підрозділ, зазнало значних пошкоджень, документація, яка зберігалась у підрозділі знищена в тому числі акт опису і попередньої оцінки безхазяйного майна № 5 від 15.12.2016 по ПП "Золота Нива 1". За фактом скоєних злочинів з боку російської федерації порушено кримінальне провадження № 42022220000000429 від 13.10.2022 (а.с. 65).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем особисто в оборотно-сальдовій відомості від 25.02.2022 (а.с.123), заяві про надання додаткових матеріалів до Заяви про вчинення злочину по кримінальному провадженню, зареєстрованому в ЄРДР за № 12023221070000053 від 11.01.2023 (а.с.127), вказується сума в розмірі 24 161 грн. Більш того, в Інвентаризаційних описах безхазяйного майна та майна що переходить у власність держави по ГУ ДПС у Харківській області від 10.02.2020 та 09.11.2020 (а.с.93-94) вказується ця ж сума в розмірі 24 161,00 грн., та стоїть підпис Директора ПП "Золота Нива 1" - Н.Передрія. З цього можна зробити висновок, що сума в розмірі 24 161,00 грн. не спростовується відповідачем, не оспорюється, а навіть підтверджується.
Щодо зустрічної позовної заяви (вх.№20209) суд зазначає наступне.
ПП «Золота нива 1» в обгрунтування зустрічного позову посилається на те, що здійснювало зберігання Зерна у кількості 6,530 тон за Договором №12-16/3 від 14.12.2016 з 15.12.2016 по 25.02.2022. Оскільки після закінчення строку дії договору Ізюмська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області не забрала Зерно зі зберігання до 31.05.2017 (строку, визначеного в цьому Договорі), ПП «Золота нива 1» продовжило зберігати його після спливу встановленого Договором строку зберігання. Проте, відповідач за зустрічним позовом (ГУ ДПС у Х/о) плату за зберігання відповідно до п. 5.1 та п. 4.3.2 Договору зберігання №12-16/3 від 14.12.2016 не сплатив за період з 15.12.2016 по 25.02.2022 , у зв'язку з чим у ГУ ДПС у Х/о виникла заборгованісь перед ПП "Золота Нива 1" у розмірі 19 344,73 грн, про що було направлено претензію від 16.06.2023 № 16/06.
На думку позивача за зустрічним позовом, факт зберігання зерна кукурудзи у кількості 6,530 тон підтверджується:
- станом на 01.02.2020 - інвентаризаційним описом безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави по ГУ ДПС у Харківській області, станом на 01.02.2020 ;
- станом на 01.11.2020 - інвентаризаційним описом безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави по ГУ ДПС у Харківській області, станом на 01.11.2020 ;
- станом на 25.02.2022 - оборотно-сальдовою відомістю ПП «Золота нива 1» по субрахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» позабалансового рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні» за 25.02.2022-25.02.2022.
ГУ ДПС у Харківській області, заперечуючи проти зустрічного позову, посилається на те, що відповідачем не доведено факту зберігання зерна станом на 25.02.2022, та наявності його на складі, отже ПП «Золота Нива 1» не забезпечило належне зберігання кукурудзи в кількості 6,530 тон.
Матеріали справи містять докази наявності зерна на зберіганні станом на 01.11.2020 , що підтверджується наявними у справі: інвентаризаційним описом безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави по ГУ ДПС у Харківській області, станом на 01.02.2020 та інвентаризаційним описом безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави по ГУ ДПС у Харківській області, станом на 01.11.2020. Вказані обставини не заперечуються і сторонами.
Проте, як встановлено судом, факт наявності на зберіганні зерна кукурудзи у ПП «Золота Нива 1» станом на 2021 рік та на 25.02.2022 матеріалами справи не підтверджється, надані відповідачем на підтвердження вказаних обставин документи ( оборотно-сальдова відомість) судом визнані такими, що є неналежними та недопустимими доказами, оскільки не є первинними бухгалтерськими документами та не можуть підтвердити факт наявності зерна на зберіганні після 01.11.2020.
Крім того, суд зазначає, що під час дії договору з 14.12.2016 по 31.05.2017 відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний був відповідно до п. 4.3.2 своєчасно розрахуватися за надані послуги зберігання.
Пунктом 5.1 договору строни визначили розмір плати за зберігання зерна за діючими тарифами виходячи з 1грн 6 коп за 1 тн.-день.
Проте, п. 5.3. Договору визначено, що Зерновий склад зобов'язаний щомісяця до третього числа наступного за звітним місяцем надати Поклажодавцю акт приймання - передачі наданих послуг, що надані Зерновим складом.
Поклажодавець у триденний термін з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг, підписаного зі сторони Зернового складу, у разі згоди з наданими послугами, зобов'язаний підписати його та повернути Зерновому складу один примірник (п. 5.6 Договору).
Пунктом 5.5 передбачено, що оплата послуг, що надані зерновим складом за зберігання повинні бути оплачені поклажодавцем на підставі рахунку.
Але матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем за зустрічним позовом на адресу ГУ ДПС актів приймання-передачі наданих послуг за період з 14.12.2016 по 31.05.2017 в порядку п. 5.3 договору та рахунків в порядку п. 5.5. , ПП «Золота Нива 1» доказів складання та підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг не надало.
На підставі вказаного, суд не вбачає підстав для оплати відповідачем за зустрічним позовом послуг зі зберігання за період з 14.12.2016 по 31.05.2017.
Щодо зустрічних позовних вимог за період з 31.05.2017 по 25.02.2022 року, суд вказаує таке.
Як вже вище встановлено судом, строк дії договору принипився 31.05.2017, проте з матеріалів справи вбачається, та сторонами не оспорюється, що після закінчення строку дії договору ПП "Золота Нива 1" продовжило зберігання кукурудзи, переданого на відповідальне зберігання.
Заявляючи зустрічні позовні вимоги про стягнення з ГУ ДПС у Х/о заборованості зі сплати послуг зберігання саме за договорм № 12-16/3 від 14.12.2016, позивач за зустрічним позовом визначає розмір вартості послуг за зберігання після 31.05.2017 ( закінчення строку дії договору), виходячи з ціни, визначеної умовами такого договору на час його дії. Вказаний розрахунок суд визнає безпідставним та необгрунтованим, оскільки після закінчення строку дії договору, сторони не погоджували у встановленому чинним Законодавством розміру вартості послуг зберігання за 1 тн.-день.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, враховуючи також заперечення відповідача, суд виходить із наступного.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 638-639 ЦК України, зокрема, передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
При цьому, ч. 1 ст. 181 ГК України також передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.937 Цивільного кодексу України Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.
Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.
Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.(ст.938 Цивільного кодексу України).
Як вже зазначалось, позивачем було направлено вимоги від 23.03.2021 та 10.04.2023 про відшкодування збитків, які були отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (06.05.2021 та 13.04.2023), проте дані вимоги залишилися проігнорованими відповідачем.
Згідно зі статтею 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вжити всіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Відповідно до статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.
Відповідачем не доведено факт наявності зерна кукурудзи після 09.11.2020 (дата підписання інвентаризаційного опису безхазяйного майна та майна, що преходить у власність держави по ГУ ДПС у Харківській області).
Згідно з ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Вартість зерна кукурудзи зазначалась в інвентаризаційних описах безхазяйного майна та майна, що преходить у власність держави по ГУ ДПС у Харківській області від 10.02.2020 та 09.11.2020 , які підписані обома сторонами.
Відповідно до ч.2.ст.959 Цивільного кодексу України товарний склад зобов'язаний надавати поклажодавцеві можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання, а якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими ознаками, - взяти проби та вжити заходів, необхідних для забезпечення його схоронності.
Як вбачається з матеріалів справи, після листопада 2020 року ПП "Золота Нива 1" не забезпечило ГУ ДПС у Харківській області вільний доступ до проведення інвентаризації з метою перевірки стану збереження безхазяйного майна, яке перебувало на зберіганні за Актом № 5.
Відповідно до ст. 960 Цивільного кодексу України якщо для забезпечення схоронності товару потрібна негайна зміна умов його зберігання, товарний склад зобов'язаний самостійно вжити відповідних невідкладних заходів та повідомити про них поклажодавця.
У разі виявлення пошкоджень товару склад зобов'язаний негайно скласти акт і того дня повідомити про це поклажодавця.
Проте, матеріали справи не містять доказів звернення ПП "Золота Нива 1" до ГУ ДПС у Х/о в період з 25.02.2022 в порядку ст.960 Цивільного кодексу України
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс ймовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Так, 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України, змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
При цьому, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17].
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач за первісним позовом в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені ГУ ДПС у Х/о не спростував, належнихта допустимих доказів наявності зерна на зберіганні не надав , суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ГУ ДПС у Х/о щодо стягнення з ПП "Золота Нива 1" збитків у розмірі 24 161,00 грн. є обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Щодо зустрічного позову, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, в задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Золота Нива 1" до ГУ ДПС у Харківській області слід відмовити з огляду на недоведеність.
Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, судовий збір в розмірі 2 684,00 грн. (за первісним позовом) покладається на Приватне Підприємство "Золота Нива 1" та підлягає стягненню на користь Державного бюджету України.
Витрати Приватного підприємства "Золота Нива 1" зі сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви, відповідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за позивачем за зустрічним позовом
На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 11, 15, 104, 509, 627, 629, 936, 937, 942, 951, 959, 960 Цивільного кодексу України, 181 Господарського кодексу України, 4, 20, 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Голового управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби - задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "Золота нива 1" (місцезнаходження: 64333, Харківська область, Ізюмський район, село Забавне, вулиця Харківська, будинок 1 "Б"; код ЄДРПОУ 33897138) на користь Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби (місцезнаходження: 61057, місто Харків, вулиця Пушкінська, будинок 46; код ЄДРПОУ ВП 43983495) на користь Державного бюджету України збитки у розмірі вартості майна в сумі 24 161,00 грн., яке було передано відповідачу на відповідальне зберігання за Договором № 12-16/3 складського зберігання, від 14.12.2016 року та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Золота нива 1" - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "23" листопада 2023 р.
Суддя В.В. Рильова
922/2233/23