Рішення від 07.11.2023 по справі 918/375/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2023 р. м. Рівне Справа № 918/375/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (пр. Любомира Гузара, 44, Київ 65, 03065, код ЄДРПОУ 42795490)

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (вул. Івана Вишенського, буд. 4, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 03366701)

про стягнення 334 395 грн 28 коп.

у судове засідання з'явилися:

- представник позивача: Кисіль Тетяна Василівна (в режимі ВКЗ);

- представник відповідача: Янкевич Людмила Дмитрівна

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу.

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2023 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про стягнення 334 395 грн 28 коп., з яких: 232 218 грн 19 коп. - основний борг за перевищення замовленої (договірної) потужності, 21 8605 грн 21 коп. - пеня, 70 528 грн 26 коп. - інфляційні втрати, 10 043 грн 62 коп. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати послуг перевищення замовленої (договірної) потужності за період квітень - жовтень 2021 року за Договором транспортування природного газу №2002000113 від 04.02.2020 та неустойки, інфляційних втрат і 3 % річних за несвоєчасне виконання господарського зобов'язання.

Ухвалою від 21.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/375/23. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 16.05.2023.

10 травня 2023 року від відповідача надійшла заява про продовження пропущеного процесуального строку для подання відзиву та відзив.

12 травня 2023 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду Об'єднаною Палатою Верховного Суду справи №918/686/21.

16 травня 2023 року від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі №918/375/23.

16 травня 2023 року від позивача надійшли заперечення проти клопотання відповідача про продовження пропущеного процесуального строку на подання відзиву.

Ухвалою від 16.05.2023 відмовлено у задоволенні заяви АТ "Рівнегаз" про поновлення процесуального строку, при цьому, визнано причини пропуску строку на подання відзиву - поважними і прийнято його та долучено до матеріалів справи, подальший розгляд справи вирішено здійснювати урахуванням даної заяви по суті спору. Також, ухвалою оголошено перерву у судовому засіданні до 25.05.2023.

23 травня 2023 року від ТОВ "Оператор ГТС України" надійшла відповідь на відзив.

24 травня 2023 року від ТОВ "Оператор ГТС України" надійшли заперечення проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та заперечення проти задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

25 травня 2023 року від представника ТОВ "Оператор ГТС України" надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою від 25.05.2023 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Розгляд справи розпочато зі стадії відкриття провадження у справі.

Також, ухвалою від 25.05.2023 задоволено клопотання ТОВ "Оператор ГТС України" і зупинено провадження у справі №918/375/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №918/686/21.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 було задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Оператор ГТС України" і скасовано ухвалу Господарського суду Рівненської області від 25.05.2023 в частині зупинення провадження, а справу передано до Господарського суду Рівненської області для продовження розгляду.

26 липня 2023 року матеріали справи №918/375/23 повернулися до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою від 28.07.2023 справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні 05.09.2023.

05 вересня 2023 року від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі із контррозрахунком пені, у яких АТ "Оператор ГТС "Рівнегаз" наголошує на тому, що у розрахунку пені, наданому позивачем, останній нараховує пеню за період більший ніж 6 місяців, що встановлений ч.6 ст. 232 ГК України.

У судовому засіданні 05.09.2023 оголошено перерву до 14.09.2023.

12 вересня 2023 року від АТ "Оператор ГТС "Рівнегаз" надійшло клопотання про те, щоб при вирішенні спору застосувати не положення Кодексу ГТС, а положення Закону України "Про ринок природного газу" №329-VIII від 09.04.2015 та актів законодавства Енергетичного співтовариства у сфері енергетики, а саме: Директиви 2009/73/ЄС; Регламенту Комісії (ЄС) №715/2009; Регламенту Комісії (ЄС) №312/2014 від 26.03.2014 про Мережевий кодекс балансування газу в газотранспортних системах, які міжнародні договори, транспортовані постановою НКРЕКП №2586 від 29.11.2019 в національне законодавство України. До даного клопотання відповідачем долучено копії наукового висновку докт.техн.наук, професора Ф.Матіко щодо застосування терміну "потужність" для характеристики процесу транспортування природного газу від 13.06.2023 , на наукового висновку щодо права власності на природний газ у газорозподільних мережах д.ю.н., проф. Беляневич О.А.

У судовому засіданні 14.09.2023 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання АТ "Оператор ГТС "Рівнегаз" про закриття провадження у справі.

Також, протокольною ухвалою від 14.09.2023 судом долучено до матеріалів справи докази, надані відповідачем, а саме: копії наукового висновку докт.техн.наук, професора Ф.Матіко щодо застосування терміну "потужність" для характеристики процесу транспортування природного газу від 13.06.2023, наукового висновку щодо права власності на природний газ у газорозподільних мережах д.ю.н., проф. Беляневич О.А., оригінали яких знаходяться у справі №918/686/21, що перебуває на розгляді Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду.

Ухвалою від 14.09.2023 закрито підготовче провадження у справі №918/345/23. Призначено справу №918/345/23 до судового розгляду по суті на 12.10.2023. Постановлено провести судове засідання 12.10.2023 в режимі відеоконференції з адвокатом Даниляк Оленою Сергіївною з використанням онлайн сервісу відеозв'язку.

У судовому засіданні 05.09.2023 оголошено перерву до 07.11.2023.

У судовому засіданні 07.11.2023 представники сторін підтримали доводи і заперечення, викладені у наданих заявах по суті спору.

Стислий виклад позиції позивача, викладений у позовній заяві

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між сторонами існували правовідносини на підставі Договору №2002000113 транспортування природного газу від 04.02.2020, на підставі якого відповідачем у період квітня - жовтня 2021 допускались щоденні перевищення замовлених потужностей, які, на підставі п. 4.1 Договору повинні були бути оплачені.

У відповідності до п.8.4. Договору позивачем щомісячно в інформаційній платформі направлялись відповідачу рахунки, також, направлялись звіти про використання замовленої потужності AT "Рівнегаз" за газові місяці квітень - жовтень 2021 року, акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності), які відповідачем підписані, проте АТ "Рівнегаз" не здійснено оплати рахунків, чим допущено основну заборгованість у розмірі 232 218,19 грн.

У зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань із здійснення оплати перевищення замовленої потужності за квітень - жовтень 2021 року позивачем на підставах п.п.13.1., 13.5. Договору, ст. 526, ч.2 ст. 625 ЦК України, ч.3 ст.198 ГК України нараховано 21 605,21 грн - пені, 10 043,62 грн - 3% річних і 70 528,26 грн - інфляційних втрат.

Крім іншого, ТОВ "Оператор ГТС України" зазначає про фактичне визнання використання відповідачем у спірний період об'єму газу, зафіксованого у актах наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності), позаяк останнім на адресу НКРЕКП направлялись звіти AT "Рівнегаз" про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків, Форма 8в, за цей період, де обсяги природного газу в повному обсязі співпадають з даними інформаційної платформи ТОВ "Оператор ГТС України".

Стислий виклад позиції відповідача, викладений у відзиві

У відзиві на позовну заяву АТ "Рівнегаз" зазначає, що поняття договірна потужність не є окремим видом (типом) потужності, а це потужність, що розподіляється замовнику послуг транспортування згідно з договорами транспортування і вона може бути як гарантованою, так і переривчастою або потужністю з обмеженнями.

Так, сторонами не було узгоджено істотні умови Договору транспортування природного газу №2002000113 від 04.02.2020 в частині транспортування природного газу оскільки не укладено додатки №1, №2 до Договору.

Також відповідач вважає, що між сторонами не погоджено жодного розміру (обсягу) договірної потужності, яку позивач зобов'язаний забезпечити для відповідача за договором, а відповідач завдання на надання послуги позивачу не подавав, 100% попередню оплату не здійснював. Так, відповідач не замовляв жодного обсягу потужності на період однієї газової доби.

Оскільки сторони не узгодили обсяг та вартість послуг договірної потужності, а тому неможливо вирахувати обсяги перевищення потужності понад договірну.

Також, відповідач зазначає, що впродовж спірного періоду не подавав позивачу жодних заявок на розподіл потужності, оскільки послуг транспортування у спірний період не замовляв.

Об'єднана палата Верховного Суду зробила висновки, викладені у постанові від 18.02.2022 у справі №918/450/20 про обов'язковість додатків №1, №2 до договору транспортування, оскільки вони погоджені сторонами та передбачені безпосередньо законом. Відсутність відповідних додатків, які самі сторони в Договорі визнали його невід'ємною частиною, тобто такими, що за змістом є обов'язковими, а отже й істотними в контексті предмету договору, за звичайних обставин мала б свідчити про неукладеність Договору.

Водночас, відповідач не подавав природного газу до транспортування на точках входу в ГТС та не замовляв жодної складової послуг транспортування природного газу у позивача. Однак, позивач порахував перевищення відповідачем замовленої потужності на обсяги щодобових небалансів, які є спірними та предметом розгляду судової справи № 918/79/23. Жодних інших обсягів природного газу окрім обсягів щодобових небалансів, позивач обрахунку обсягу послуг перевищення замовленої потужності не надав та не вказав.

Не слід ототожнювати акти приймання-передачі природного газу за квітень-жовтень 2021 року, підписані між сторонами без посилання на Договір від 04.02.2020, з актами транспортування природного газу за Договором. Водночас, акти приймання-передачі природного газу складалися між сторонами в розрізі місяця і не містять жодних даних про щодобові обсяги.

Таким чином, відповідач вважає, що Договір від 04.02.2020 сторонами не виконувався, транспортування природного газу за спірним Договором не відбувалося, щодобові небаланси Оператором ГТС не врегульовувались, перевищення замовленої (договірної) потужності не було. Позивач не довів понесення ним обґрунтованих та реальних витрат на балансування. Виходячи з цього, права та інтереси позивача не порушені.

Стислий виклад позиції позивача, викладений у відповіді на відзив

У відповіді на відзив позивач спростовує твердження відповідача, зокрема, зазначає, що:

- відповідно до п.1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Таким чином, договір транспортування природного газу за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а не договором перевезення. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21;

- підписання Додатку 1 та/або 2 є невід'ємною частиною Договору лише у випадку, якщо замовник бажає отримати додатково до основних послуг ще й право використання саме гарантованої/переривчастої/з обмеженням потужності. При цьому, норми Кодексу ГТС свідчать про те, що саме замовник послуг зобов'язаний вчинити відповідні дії по замовленню гарантованої та/або переривчастої потужності та/або потужності з обмеженнями. У разі якщо Замовник не виявляє бажання отримати право використання зазначеного виду потужності, то отримує доступ до потужності точок входу/виходу на добу наперед/протягом доби. Отже, виходячи зі змісту положень п.п.2.3, 2.7 договору від 04.02.2020 №2002000113, у випадку надання доступу до потужності на період однієї газової доби (на добу наперед/протягом доби) додатки 1 та 2 до Договору не укладаються. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №921/184/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21, від 15.02.2023 у справі №904/7654/21;

- АТ "Рівнегаз" вчинено дії, які беззаперечно свідчать про виконання сторонами умов договору від 04.02.2020 № 2002000113, що виключає його кваліфікацію як неукладеного, наголошуючи, що згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.07.2022 у справі № 918/450/20, за законом та Договором достатньою підставою для оплати послуг є алокації (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим Замовником. При цьому зазначена інформація є нерозривно пов'язаною із звітністю сторін щодо надання послуг з транспортування газу безпосередньо. Крім того, у звітах Форми 8в АТ «Рівнегаз» беззаперечно визнано використання обсягів потужності у квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні та жовтні 2021 року;

- щодо не подання/не підтвердження номінації для транспортування природного газу вказує, що подання замовником нульових номінацій або неподання їх взагалі не впливає на обсяг природного газу, який відібрано (протранспортовано) з газотранспортної системи до газорозподільної;

- щодо ненадання Оператором ГТС розрахунку та не наведення формули визначення перевищення замовленої потужності, вказує, що разом із позовною заявою до суду було надано звіти про використання замовленої потужності АТ "Рівнегаз" за газові місяці квітень-жовтень 2021 року, в яких наведено розрахунок перевищення розміру фактично використаної потужності над замовленою (договірною) потужністю. Оскільки замовлена потужність у кожному місяці становила 0, то обсяг газу, поданий позивачем множився на тариф, встановлений Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013 на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020-2024 роки, яка набрала чинності з 01.01.2020 - 124,16 грн без ПДВ, що відповідає п.7.1. спірного Договору;

- доступ до потужності (плата за перевищення замовленої потужності) та врегулювання добового небалансу є різними складовими послуги транспортування. Відповідно, визначення вартості перевищення замовленої потужності (розділ 8 Договору) не є визначенням плати за добовий небаланс (розділ 9 Договору). З огляду на зазначене є нерелевантними посилання Відповідача на обставини врегулювання щодобового небалансу як такі, що вплинули на визначення обсягів перевищення потужності.

Стислий виклад позиції відповідача, викладений у запереченнях на відповідь на відзив

Відповідач акцентує увагу, що у правовідносинах з Оператором ГТС згідно Договору транспортування природного газу № 2002000113 від 04.02.2020, АТ "Рівнегаз" виступає саме як замовник послуг транспортування природного газу.

Водночас, для здійснення статутної діяльності з розподілу природного газу, АТ «Рівнегаз» договір на транспортування природного газу не потрібен, оскільки взаємовідносини сторін як Оператора ГТС та Оператора ГРМ, в даному випадку регулюються Технічною угодою про умови приймання-передачі природного газу та вимог пункту 5 глави 1 розділу XII Кодексу ГРМ (а не Договору). Вказані положення передбачають порядок документального оформлення приймання-передачі природного газу в точках виходу з газотранспортної системи до ГРМ між Оператором ГТС та Оператором ГРМ (як двома перевізниками) на підставі актів приймання-передачі природного газу, що підтверджують обсяг газу, переданий постачальниками - іншими замовниками послуг транспортуванні (в яких укладений договір транспортування з Оператором ГТС) з газотранспортної системи до газорозподільної системи для подальшого розподілу до споживачів.

АТ «Рівнегаз», надаючи до позивача реєстри за формами 2,3,4 доданими позивачем до позовної заяви, виключно виконує функції Оператора газорозподільної системи в частині обміну інформацією з Оператором газотранспортної системи для проведення останнім комерційного обліку газу по об'єктах споживачів.

Із огляду на положення п. 2.1.-2.3., 2.5.- 2.7., 6.1, 8.1. та 8.2. Договору вбачається, що між сторонами не погоджено розміру (обсягу) замовленої (договірної) потужності, в тому числі на період однієї газової доби, яку позивач зобов'язаний забезпечити для відповідача за Договором в разі її замовлений Відповідачем, а замовлення підтверджується, в тому числі 100% попередньою оплатою.

Крім того, Додатки № 1, № 2 до Договору сторони не уклали, що свідчить про відсутність погодженого розміру замовленої (договірної) потужності в цілому, а решта положень Договору (враховуючи відсутність підписаних між сторонами спору додатків №1, №2) не місять таких його обов'язкових умов, як:

- точки входу та/або виходу по яким відбулось перевищення потужності;

- обсяг розподіленої (договірної) потужності;

- період (річний, квартальний, місячний, на добу наперед);

- вид (тип) потужності (гарантована чи переривчаста, потужність з обмеженнями), що в свою чергу, позбавляє можливість встановити на який саме період був наданий позивачем доступ до потужності, в якому обсязі та в яких точках входу/або виходу, з якими технічними характеристиками цих точок тощо.

Позивачем не надано доказів надання відповідачу послуг транспортування природного газу на умовах Договору транспортування природного газу, що виключає потребу відповідача в одержанні доступу до потужності газотранспортної системи, в тому числі на період однієї газової доби наперед.

Впродовж спірного періоду відповідач не подавав позивачу жодних заявок на розподіл потужності, оскільки, послуг транспортування у спірний період не замовляв.

В матеріалах справи відсутні докази подання відповідачем номінацій і їх підтвердження Оператором ГТС протягом спірного періоду.

Обсяги перевищення замовленої (договірної)потужності у квітні-жовтні 2021 року позивач обрахував не з фактичного розміру договірної потужності (оскільки така погоджена сторонами не була), а з обсягів добових небалансів, наявність яких позивач підтверджує реєстрами файлів завантажених до інформаційної платформи.

Водночас, встановлення факту існування обсягів природного газу (добових небалансів), на які позивач заявив перевищення розміру замовленої (договірної) потужності на період однієї газової доби на перед у даній справі, встановлюється при розгляді справи № 918/79/23.

Жодних доказів (первинних документів, як то акти купівлі/продажу, відбору, тощо) на підтвердження безспірності виникнення неврегульованих негативних щодобових небалансів у АТ «Рівнегаз» у спірномуперіоді 2021 року в межах розгляду даної справи. Оператор ГТС не надав.

Без підтвердження реальності вчинення балансуючих дій Оператором ГТС та наявності щодобових небалансів у спірному періоді, не могло бути і перевищення замовленої (договірної) потужності на обсяги природного газу, які були відсутні на праві власності у замовника послуг транспортування.

Відтак послуга перевищення замовленої потужності є похідною від обсягів газу, погодженого (замовленого) замовником послуг транспортування та Оператором ГТС згідно умов Договору та поданого до транспортування (зокрема, від обсягів балансування), а тому, без наявності ресурсу природного газу поданого Замовником до транспортування, в тому числі, підтвердження виникнення небалансів - не могло бути послуг перевищення замовленої (договірної) потужності на ці обсяги природного газу (в т.ч. небаланси).

Акти приймання-передачі природного газу за квітень-жовтень 2021 р., підписані між сторонами без посилання на Договір від 04.02.2020 та складалися між сторонами в розрізі місяця (не містять жодних даних про щодобові обсяги) на виконання Технічної угоди про умови приймання передачі природного газу та вимог пункту 5 глави 1 розділу XII Кодексу ГРМ (а не Договору). Вказані положення передбачають порядок документального оформлення приймання-передачі природного газу в точках виходу з газотранспортної системи до ГРМ між Оператором ГТС та Оператором ГРМ (як двома перевізниками). Дані акти приймання-передачі газу підтверджують обсяг газу, переданий постачальниками - іншими замовниками послуг транспортування (в яких укладений договір транспортування з Оператором ГТС з газотранспортної системи до газорозподільної системи для подальшого розподілу до споживачів.

Акти приймання-передачі природного газу не передбачають обліку балансування у визначені періоди в розрізі кожної доби, а також, фізичне транспортування за номінаціями (заявками) замовника щодобово, оскільки, відповідно до Технічної угоди про умови приймання-передачі природного газу у взаємовідносинах між сторонами відповідач виступає як Оператор ГРМ, а не замовник послуг транспортування за договором транспортування природного газу. Цей договір потрібен виключно для надання позивачем доступу до інформаційної платформи для здійснення комерційного обліку.

Відповідач звертає увагу, що інформація, яка відображена у формі звітності № 8в-НКРЕКП-газ-моніторинг (місячна) стосується виключно обсягів природного газу у газорозподільній мережі відповідача за результатами вчинених останнім балансуючих дій у звітному місяці, та жодним чином не підтверджує отриману від позивача послугу транспортування природного газу в порядку та на умовах, підписаного сторонами договору транспортування природного газу №2002000113 від 04.02.2020 . Крім того, вказаний позивачем обсяг використання потужності відповідачем шляхом вирахування різниці між даними по рядкам, відображених у формі звітності жодним нормативно-правовим актом не передбачено, умовами договору транспортування природного газу даний розрахунок також не передбачено. А тому не може бути беззаперечним доказом наданих позивачем відповідачу послуг.

При цьому, позивачем так і не наведено, які ж складові та в якому розмірі застосовані в розрахунку, який передбачений п.8.4 договору транспортування природного газу №2002000113 від 04.02.2020.

Відтак жодних первинних документів на підтвердження факту надання послуги перевищення замовленої потужності позивач не надав.

Також у запереченнях на відповідь на відзив відповідач акцентує увагу, що позивач здійснив нарахування пені з перевищенням шестимісячного строку, визначеного ст. 232 ГК України, а відтак розрахунок є неправомірним.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

04 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (оператор/позивач) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (замовник/відповідач) був укладений договір №2002000113 транспортування природного газу (далі - Договір), що відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2497 від 30.09.2015.

Згідно з п.2.1 Договору оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

Відповідно до п.2.2. Договору, Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором. Замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуг є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених Правил позбавляє його права пред'являти претензії до Оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов'язання із відшкодування оператору шкоди та збитків, завданих такими діями або бездіяльністю замовника.

Згідно з п. 2.3. Договору обсяг послуги, що надається за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби.

Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі газотранспортної системи, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі. (п. 2.5. Договору).

У відповідності до п. 2.7. Договору додаток № 1 є невід'ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності на добу наперед.

Додаток 2 є невід'ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання потужності з обмеженнями, крім випадку замовлення потужності на добу наперед.

Взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи (копія повідомлення додається) за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом (п.2.8. Договору).

Відповідно до п.3.2. договору, оператор має право, серед іншого, стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності, в порядку, визначеному цим договором.

Згідно з п.4.1 договору замовник зобов'язувався, серед іншого, не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності, у порядку, визначеному цим договором та Кодексом.

Із п. 8.4. договору, серед іншого, вбачається, що сторони узгодили між собою, що замовник, який є оператором газорозподільної системи, здійснює остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги до 20-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Крім того, у випадку якщо розрахунковий обсяг використання потужності замовником (оператором газорозподільної системи), визначений оператором газотранспортної системи на підставі остаточної алокації, перевищує обсяг договірної потужності, замовник послуг транспортування зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до 20-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Звіт Оператора про використання замовленої потужності Замовником, який надається до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу, містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату або повідомлення про зарахування надмірно сплачених коштів у рахунок плати за використання договірної потужності на наступні періоди.

Відповідно до п. 11.2. договору, оператор до 15-го числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора.

При цьому пунктом 11.3. договору встановлено, що замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акту наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріплені печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовано відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулювання відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора.

У відповідності до п. 17.1. Договору цей договір набирає чинності з дня його укладення, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2020 та діє до 31.12.2020. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими сторонами та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Крім того, судом встановлено, що дію Договору продовжено на строк до 31.12.2021, позаяк в матеріалах справи відсутні заяви жодної зі сторін договору про припинення його дії або перегляд його умов.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача здійснив розрахунок вартості плати за перевищення потужності у відповідному розрахунковому місяці, а саме:

1) за квітень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 32,76812 тис.куб.м, всього на загальну суму 4 882,19 грн;

2) за травень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 4,84236 тис.куб.м, всього на загальну суму 721,48 грн;

3) за червень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 3,67020 тис.куб.м, всього на загальну суму 546,83 грн;

4) за липень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 1,03100 тис.куб.м, всього на загальну суму 153,61 грн;

5) за серпень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 0,99884 тис.куб.м, всього на загальну суму 148,82 грн;

6) за вересень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 1 484,68736 тис.куб.м, всього на загальну суму 221 206,54 грн;

7) за жовтень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 30,59705 тис.куб.м, всього на загальну суму 4 558,72 грн.

У відповідності до п. 8.4. Договору позивачем було направлено в інформаційній платформі відповідачу:

1) рахунок № 04-2021-2002000113/1000421 від 30.04.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за квітень 2021 року на загальну суму 4 882,19 грн;

2) рахунок № 05-2021-2002000113/1000521 від 31.05.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за травень 2021 року на загальну суму 721,48 грн;

3) рахунок № 06-2021-2002000113/1000621 від 30.06.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за червень 2021 року на загальну суму 546,83 грн;

4) рахунок № 07-2021 -2002000113/1000721 від 31.07.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за липень 2021 року на загальну суму 153,61 грн;

5) рахунок № 08-2021-2002000113/1000821 від 31.08.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за серпень 2021 року на загальну суму 148,82 грн;

6) рахунок № 09-2021-2002000113/1000921 від 30.09.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за вересень 2021 року на загальну суму 221 206,54 грн;

7) рахунок № 10-2021-2002000113/1001021 від 31.10.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за жовтень 2021 року на загальну суму 4 558,72 грн;

8) звіти про використання замовленої потужності AT «Рівнегаз» за газові місяці квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2021 року.

Як вбачається, на виконання умов Договору, позивачем направлено відповідачу акти наданих послуг із проханням підписати дані акти та повернути один примірник на адресу ТОВ «Оператор ГТС України», що підтверджується відповідними супровідними листами з належними та допустимими доказами їх направлення.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем отримано, та уповноваженими особами відповідача підписано та скріплено печаткою зазначені акти за квітень-жовтень 2021 року.

Вказані акти підписані уповноваженими особами відповідача (комерційним директором Осницьким В.Б., фінансовим директором Зубейко В.М.) без будь-яких зауважень та заперечень.

Також Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" самостійно подано до НКРЕКП підписані уповноваженими посадовими особами та скріплені печаткою підприємства Звіти про використання замовленої потужності від 30.04.2021, 31.05.2021, від 30.06.2021, від 31.07.2021, від 31.08.2021, від 30.09.2021, від 31.10.2021, в яких останній у повному обсязі визнає обсяги переданого природного газу з газотранспортної системи та обсяги використаної потужності за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2021 року.

Зі звітів про використання замовленої потужності за квітень-жовтень 2021 року вбачається, що за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача, у відповідні дні газового місяця відповідачем було замовлено потужність в обсязі, яка дорівнює нулю (подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу пункт 8 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС), однак фактично розрахунковий обсяг використаної Відповідачем потужності перевищив таке значення (нуль).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у строки встановлені п. 8.4. Договору (до 20-го числа місяця, наступного за звітним) відповідач не оплатив на користь позивача зазначену в актах наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності вартість перевищення договірної потужності за квітень-жовтень 2021 року в загальній сумі 232 218,19 грн, чим порушив умови п. 2.5., 8.4. Договору, а також порушив права та інтереси позивача як кредитора у спірних правовідносинах. Відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності, яка визначена позивачем, у відповідності до п. 8.4 Договору.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку суд враховує наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до статті 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 цього Кодексу та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 180 ГК України деталізовані істотні умови господарського договору. Так, за приписами частин першої і третьої цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Норми ЦК та ГК України можуть застосовуватися до договору транспортування газу (як загальні норми) лише в частині, в якій вони не змінені спеціальним регулюванням, встановленим законодавством про ринок природного газу.

Взаємовідносини сторін, які виникають в процесі укладення та виконання договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС та Типовим договором транспортування природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497.

Кодекс ГТС є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.

Згідно з ч. 1 ст. 32, ч. 2 ст. 35 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG / оператором газосховища / газовидобувним підприємством /оператором газорозподільної системи / прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2497.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 затверджено Типовий договір транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

Згідно з пунктом 1 глави 1 Розділу VIII Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що транспортування природного газу може здійснюватися лише в межах газотранспортної системи, на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи. При цьому, предметом договору транспортування є послуги: надання доступу до потужності (розподіл потужності); послуги транспортування; послуги балансування (аналогічні за змістом висновки наведені у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду по справі №921/184/21 від 15.08.2022).

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС потужність - максимально допустиме перетікання обсягу природного газу, виражене в одиницях енергії до одиниці часу, що надається замовнику послуг транспортування відповідно до договору транспортування; небаланс це різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації.

З наведеного слідує, що доступ до потужності та врегулювання добового небалансу є різними складовими послуги транспортування та відповідно, визначення вартості перевищення замовленої потужності (розділ 8 договору) є відмінним від визначення плати за добовий небаланс (розділ 9 договору).

Щодо твердження відповідача про відсутність необхідності укладення ним, як Оператором ГРМ, договору транспортування, суд зазначає наступне.

Системний аналіз змісту Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГТС), та Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824 (далі - Кодекс ГРС), свідчить, що здійснення Відповідачем, як оператором газорозподільних систем (далі - Оператор ГРМ), діяльності щодо розподілу природного газу можливе лише після надходження певних обсягів природного газу до/з газорозподільної системи.

Таке надходження природного газу до/з газорозподільної системи відбувається в точках виходу/входу газотранспортної системи, до яких транспортування природного газу здійснюється оператором газотранспортної системи, яким в даному випадку є позивач.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, можливість здійснення відповідачем, як Оператором ГРМ, діяльності з розподілу природного газу нерозривно пов'язана із транспортуванням природного газу. Тобто, здійснення господарської діяльності Оператором ГРМ з розподілу природного газу знаходиться у прямій залежності від того, що з газотранспортної системи Позивача мають надходити до газорозподільної системи Відповідача обсяги природного газу, які останній розподіляє приєднаним до його мережі споживачам.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права, які відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України мають враховувати суди при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 19 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG зобов'язані надавати один одному інформацію, необхідну для забезпечення безпечного та економного руху природного газу між об'єктами газової інфраструктури, операторами яких вони є, на підставі нормативно-правових актів, визначених цим Законом, або відповідних договорів.

Згідно із пунктом 2 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG / оператором газосховища / газовидобувним підприємством /оператором газорозподільної системи / прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добових небалансів у газотранспортній системі, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2497.

Пунктами 1 та 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.

Суб'єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб'єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб'єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб'єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.

Зазначене підтверджує, що здійснення Відповідачем господарської діяльності з розподілу природного газу у відповідності до вимог чинного законодавства нерозривно пов'язане із укладенням договору транспортування.

Щодо доводів відповідача про те, що Оператор ГТС та Оператор ГРМ є перевізниками, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Закон України «При ринок природного газу» та Кодекс ГТС визначають предмет договору транспортування як надання послуг, які можуть включати:

- надання доступу до потужності (розподіл потужності);

- послуги транспортування;

- послуги балансування.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу УШ Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.

Таким чином, договір транспортування природного газу за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а не договором перевезення. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що позивачем не долучено до позовної заяви доказів надання відповідачу послуг транспортування природного газу на умовах укладеного договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.3 договору обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженням), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби.

Пунктом 2.7 договору додаток 1 є невід'ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності на добу наперед. додаток 2 є невід'ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання потужності з обмеженням, крім випадку замовлення потужності на добу наперед.

Згідно пункту 6.1 договору оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи в обсязі, визначеному згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього договору (розподіл потужності з обмеженнями), та/або в обсязі підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС доступ до потужності надається оператором газотранспортної системи, зокрема, на такі періоди: 1) річний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий рік, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового року; 2) квартальний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий квартал, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового кварталу (квартали газового року починаються 01 жовтня, 01 січня, 01 квітня або 01 липня відповідно); 3) місячний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий місяць, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового місяця (місяці починаються кожного першого дня газового місяця); 4) на добу наперед - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газову добу, з постійним потоком протягом газової доби, наступної за газовою добою, у якій відбувся розподіл потужності.

Згідно пункту 1 глави 3 розділу IX Кодексу ГТС замовник послуг транспортування, який має намір замовити (забронювати) потужність (крім потужності на добу наперед/протягом доби) в певній точці входу до газотранспортної системи та/або точці виходу з газотранспортної системи, крім точок міждержавного з'єднання у разі бронювання гарантованих та/або переривчастих потужностей, подає у строки, визначені цим Кодексом, оператору газотранспортної системи заявку на розподіл потужності за формою оператора газотранспортної системи, опублікованою на його веб-сайті.

Таким чином, норми Кодексу ГТС та умови договору транспортування природного газу свідчать про те, що саме замовник послуг зобов'язаний вчинити відповідні дії по замовленню потужності. У разі якщо замовник не виявляє бажання отримати право використання зазначеного виду потужності, то отримує доступ до потужності точок входу/виходу на добу наперед/протягом доби.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підписання додатку 1 та/або 2 є невід'ємною частиною договору лише у випадку, якщо замовник бажає отримати додатково до основних послуг ще й право використання саме гарантованої/переривчастої/з обмеженням потужності.

У разі якщо Замовник не виявляє бажання отримати право використання зазначеного виду потужності, то отримує доступ до потужності точок входу/виходу на добу наперед/протягом доби.

Натомість, зі змісту положень пунктів 2.3, 2.7 договору від 04.02.2020 № 2002000113 вбачається, що у випадку надання доступу до потужності на період однієї газової доби (на добу наперед/протягом доби) додатки 1 та 2 до договору не укладаються.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №921/184/21, від 29.06.2022 у справі № 906/184/21, від 15.02.2023 у справі №904/7654/21.

Щодо судової практики Верховного Суду з приводу укладення додатків 1, 2 до типового договору транспортування природного газу, на яку відповідач покликається у своїх запереченнях проти позовних вимог, суд зазначає наступне.

Так, у постанові від 18.02.2022 у справі № 918/450/20 Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду вказано на те, що відсутність укладених додатків до Договору не свідчить про неукладеність Договору в цілому за умови його фактичного виконання сторонами. Достатньою підставою для оплати послуг є звіти, складені оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим Замовником. Оплата послуг має бути здійснена замовником у разі надсилання оператором ГТС такому замовнику рахунку на оплату, звіту по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (пункти 3 і 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС).

Також, у постанові від 15.07.2022 у справі № 921/184/21 Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду вирішував питання і про те, чи підлягала стягненню плата за перевищення договірної потужності на період однієї газової доби за договором транспортування природного газу у разі не укладення додатків 1, 2 до договору. Так, Суд зробив висновок, що виходячи зі змісту положень пунктів 2.3, 2.7 договору, у випадку надання доступу до потужності на період однієї газової доби додатки 1 та 2 до договору не укладаються.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові у справі № 922/3303/21 від 02.08.2022, постанові у справі № 908/2504/21 від 06.04.2023, постанові у справі № 911/3195/21 від 19.04.2023.

У вказаних постановах Верховним Судом однозначно та чітко зроблено висновок про те, що здійснення господарської діяльності відповідачем як Оператором ГРМ з розподілу природного газу знаходиться у прямій залежності від того, що з газотранспортної системи позивача мають надходити до газорозподільної системи відповідача обсяги природного газу, які останній розподіляє приєднаним до його мережі споживачам. У випадку не укладання додатку 1 відповідачем, як замовником послуг транспортування, не визначається замовлений обсяг потужності, право користування яким позивач, як оператор газотранспортної системи, надає на гарантованій (постійній) та/або переривчастій основі на річний, квартальний або місячний період.

Використання гарантованої та/або переривчастої потужності на добу наперед не обумовлюється підписанням вказаного додатку.

Отже, виходячи зі змісту положень пунктів 2.3, 2.7 Договору, у випадку надання доступу до потужності на період однієї газової доби додатки 1 та 2 до Договору не укладаються.

Відповідно до глави 7 розділу ІХ Кодексу ГТС доступ до потужності точок входу/виходу на добу наперед надається на підставі укладеного договору транспортування та номінації, підтвердженої оператором газотранспортної системи. Підтверджена оператором газотранспортної системи номінація на газову добу є підтвердженням розподілу потужності на добу наперед (на величину перевищення обсягом природного газу, визначеним у номінації, величини суми вже розподіленої замовнику послуг транспортування потужності на річний, квартальний та місячний періоди). Номінації на період однієї газової доби подаються оператору газотранспортної системи відповідно до положень розділу XI цього Кодексу.

При цьому, пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначено, що номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу.

Пунктом 8 глави 1 розділу ХІ Кодексу ГТС (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо замовник послуг транспортування природного газу не надав номінацію на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, то вважається, що замовником було подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу.

Таким чином, не надання відповідачем номінації на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, згідно з пунктом 8 глави 1 розділу ХІ Кодексу ГТС вважається, що замовник подав нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, а тому вся потужність, яка була йому фактично надана, є перевищенням замовленої договірної потужності.

Судом встановлено, що впродовж спірного, по даній справі, періоду квітня-жовтня 2021 року відповідачем не було подано вищевказаних номінацій, натомість в зазначений період квітня-жовтня 2021 року ТОВ «Оператор ГТС України» передало, а Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" прийняло природний газ в обсягах зазначених в актах прийому-передачі.

Окрім того, судом встановлено, що в матеріалах справи наявні акти наданих послуг перевищеної потужності за період квітня-жовтня 2021 року, а саме:

- акт наданих послуг № 04-2021-2002000113/1000421 від 30.04.2021 на суму 4 882 грн 19 коп. (з ПДВ);

- акт наданих послуг № 05-2021-2002000113/1000521 від 31.05.2021 на суму 721 грн 48 коп. (з ПДВ);

- акт наданих послуг № 06-2021-2002000113/1000621 від 30.06.2021 на суму 546 грн 83 коп. (з ПДВ);

- акт наданих послуг № 07-2021-2002000113/1000721 від 31.07.2021 на суму 153 грн 61 коп. (з ПДВ);

- акт наданих послуг № 08-2021-2002000113/1000821 від 31.08.2021 на суму 148 грн 82 коп. (з ПДВ);

- акт наданих послуг № 09-2021-2002000113/1000921 від 30.09.2021 на суму 221 206 грн 54 коп (з ПДВ);

- акт наданих послуг № 10-2021-2002000113/1001021 від 31.10.2021 на суму 4 558 грн 72 коп. (з ПДВ).

Окрім того, судом встановлено, що відповідачем підписано без зауважень зведені Акти приймання-передачі природного газу, а саме:

- за квітень 2021 від 05.05.2021, у якому сторони погодили, що ТОВ "Оператор ГТС України" (західний регіон) передало, а АТ "Рівнегаз" прийняло у фізичних точках виходу з газотранспортної системи природний газ в обсязі: 32 168 578, 84 м. куб; зауважень до ступеню одоризації природного газу на ГРС немає;

- за травень 2021 від 04.06.2021, у якому сторони погодили, що ТОВ "Оператор ГТС України" (західний регіон) передало, а АТ "Рівнегаз" прийняло у фізичних точках виходу з газотранспортної системи природний газ в обсязі: 14 329 871, 29 м. куб; зауважень до ступеню одоризації природного газу на ГРС немає;

- за червень 2021 від 05.07.2021, у якому сторони погодили, що ТОВ "Оператор ГТС України" (західний регіон) передало, а АТ "Рівнегаз" прийняло у фізичних точках виходу з газотранспортної системи природний газ в обсязі: 10 885 451, 20 м. куб; зауважень до ступеню одоризації природного газу на ГРС немає;

- за липень 2021 від 05.08.2021, у якому сторони погодили, що ТОВ "Оператор ГТС України" (західний регіон) передало, а АТ "Рівнегаз" прийняло у фізичних точках виходу з газотранспортної системи природний газ в обсязі: 11 388 861, 24 м. куб; зауважень до ступеню одоризації природного газу на ГРС немає;

- за серпень 2021 від 06.09.2021, у якому сторони погодили, що ТОВ "Оператор ГТС України" (західний регіон) передало, а АТ "Рівнегаз" прийняло у фізичних точках виходу з газотранспортної системи природний газ в обсязі: 11 896 738, 59 м. куб; зауважень до ступеню одоризації природного газу на ГРС немає;

- за вересень 2021 від 05.10.2021, у якому сторони погодили, що ТОВ "Оператор ГТС України" (західний регіон) передало, а АТ "Рівнегаз" прийняло у фізичних точках виходу з газотранспортної системи природний газ в обсязі: 15 342 126, 16 м. куб; зауважень до ступеню одоризації природного газу на ГРС немає;

- за жовтень 2021 від 05.11.2021, у якому сторони погодили, що ТОВ "Оператор ГТС України" (західний регіон) передало, а АТ "Рівнегаз" прийняло у фізичних точках виходу з газотранспортної системи природний газ в обсязі: 31 160 360, 95 м. куб; зауважень до ступеню одоризації природного газу на ГРС немає.

На виконання вимог п.2.8, п. 8.4 договору позивачем було направлено відповідачу через інформаційну платформу, підписані ЕЦП, вищевказані акти наданих послуг, що підтверджується «Реєстром файлів відправлених з Інформаційної платформи ТОВ «Оператор ГТС України» за квітень-жовтень 2021 року.

Згідно з пунктом 11.3 договору замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора.

Однак, відповідач не звертався до позивача із мотивованими відмовами щодо підписання актів наданих послуг, натомість підписав вказані акти послуг перевищеної потужності за період квітень-жовтень2021 року без зауважень та заперечень.

В матеріалах справи також наявні звіти відповідача про використання замовленої потужності (далі - звіти Форма 8в) за квітень-жовтень 2021 року.

З вказаних звітів Форми 8в вбачається, що у самостійно підписаних уповноваженими посадовими особами та поданих до НКРЕКП звітах, відповідач у повному обсязі визнає використання потужності газотранспортної системи України за квітень-жовтень 2021 року.

Згідно з пунктом 15 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій (обсягів природного газу) щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.

Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 18.02.2022 по справі № 918/450/20 та Верховним Судом у постанові від 31.05.2022 по справі № 903/775/20 висловлено позицію про те, що Оператор ГТС виконує процедуру алокації виключно на підставі інформації про обсяги подачі та/або відбору природного газу, яка надається самим оператором ГРМ.

Відповідно до п. 4.1., 3.2 договору замовник зобов'язаний: не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності, у порядку, визначеному цим договором та Кодексом. Оператор має право стягувати з замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності, в порядку, визначеному цим договором.

Крім того, щодо аргументів відповідача про неукладення між позивачем та відповідачем додатків № 1, 2 до договору від 04.02.2020, що унеможливлює надання послуги перевищення замовленої (договірної) потужності, - суд зазначає наступне.

Дійсно, відсутність відповідних додатків, які самі сторони в договорі визнали його невід'ємною частиною, тобто такими, що за змістом є обов'язковими, а отже, й істотними в контексті предмета договору. Крім того, обов'язковість таких додатків до договору транспортування, виходячи з приписів чинного законодавства, передбачена й безпосередньо законом.

Водночас, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17.

Фактичне виконання сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів частини восьмої статті 181 ГК України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладення господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №922/189/18.

Отже, відсутність укладених додатків до Договору не свідчить про неукладеність Договору в цілому за умови його фактичного виконання сторонами.

Суд зазначає, що достатньою підставою для оплати послуг є звіти, складені оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим Замовником. Оплата послуг має бути здійснена замовником у разі надсилання оператором ГТС такому замовнику рахунку на оплату, звіту по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (пункти 3 і 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС). Використання гарантованої та/або переривчастої потужності на добу наперед не обумовлюється підписанням додатків.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 18.02.2022 по справі №918/450/20, від 15.07.2022 у справі №921/184/21, у справі №922/3303/21 від 02.08.2022, в постанові у справі №908/2504/21 від 06.04.2023, постанові у справі №911/3195/21 від 19.04.2023.

Судом встановлено, що сторонами вчинялися дії, спрямовані на виконання договору, про що зокрема свідчать засвідчені копії актів наданих послуг за місяці квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2021 року, які підписані представниками позивача та відповідача без зауважень та застережень, що свідчить про погодження відповідачем з обсягами перевищення замовленої (договірної) потужності та їх вартістю. Зазначена обставина свідчить про визнання відповідачем факту отримання послуг перевищення замовленої потужності за договором від 04.02.2020 та визнання заборгованості за отримані послуги перевищення потужності перед Оператором за вказаним договором.

Враховуючи вищевикладене, приписи п. 8 глави 1 розділу ХІ, п. 15 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС, п. 4.1., 3.2 договору, проаналізувавши зміст наданих позивачем доказів в їх сукупності, а саме копій: звітів про використання замовленої потужності відповідача за квітень-жовтень 2021 року; актів приймання-передачі газу та актів наданих послуг перевищення замовленої (договірної) потужності за вказаний період, суд дійшов висновку про те, що вказані документи є належними та допустимими доказами на підтвердження факту перевищення відповідачем розміру договірної потужності у спірному періоді.

Так, відповідачем у звітах Форми 8в визнано використання обсягів потужності у квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні та жовтні 2021 року. Оператор ГТС фактично здійснює алокацію (аналіз та систематизацію даних) на підставі інформації щодо обсягів відібраного газу, яка була надана самим замовником послуг. Подання замовником нульових номінацій або неподання їх взагалі не впливає на фактичний обсяг відібраного замовником природного газу з ГТС.

Щодо твердження відповідача про те, що прийняття природного газу відбувалось поза межами дії договору транспортування, суд зазначає, що можливість здійснення відповідачем, як Оператором ГРМ, діяльності з розподілу природного газу нерозривно пов'язана із транспортуванням природного газу. Тобто, здійснення господарської діяльності Оператором ГРМ з розподілу природного газу знаходиться у прямій залежності від того, що з газотранспортної системи позивача мають надходити до газорозподільної системи Відповідача обсяги природного газу, які останній розподіляє приєднаним до його мережі споживачам. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21.

Також суд вважає безпідставними доводи відповідача, які стосуються невнесення ним 100 % передплати за Договором. При цьому суд виходить із того, що тарифи та визначення вартості і порядку розрахунків за договірну потужність встановлено положеннями частин 7 та 8 Договору від 04.02.2020 № 2002000113, укладеного між Рівнегаз та Оператором ГТС. Порядок визначення вартості перевищення Замовником замовленої потужності за кожний день газового місяця та відповідну формулу передбачено пунктами 8.3 та 8.4 Договору. Порядок визначення вартості перевищення замовленої потужності саме Оператором ГРМ, як Замовником, за кожний день газового місяця та відповідну формулу передбачено саме пунктом 8.4 Договору, а не 8.3, на який посилається Відповідач у відзиві.

Пунктом 8.4 Договору (із врахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 1 від 17.08.2020) не передбачено внесення Замовником 100% попередньої оплати за перевищення замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи.

Більше того, згідно пункту 8.4 Договору Замовник, який є Оператором ГРМ, здійснює остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг.

Щодо аргументів відповідача про ненадання Оператором ГТС разом зі звітом про використання замовленої потужності розрахунку перевищення замовленої (договірної) потужності, суд виснує, що поняття «розрахунок перевищення розміру договірних потужностей» не є тотожним поняттю «розрахунок вартості перевищення замовленої потужності». Матеріали справи містять докази направлення позивачем відповідачу разом із звітами про використання замовленої потужності АТ «Рівнегаз» за газові місяці квітень-жовтень 2021 року відповідних рахунків на оплату таких перевищень, в яких зазначено як розмір перевищення та тариф, так і вартість такого перевищення.

Щодо тверджень відповідача про те, що він не подавав, а Оператор не підтверджував номінації для транспортування природного газу, а відтак не отримував послуг з замовленої потужності суд зазначає наступне.

Подання замовником нульових номінацій або неподання їх взагалі не впливає на обсяг природного газу, який відібрано (протранспортовано) з газотранспортної системи до газорозподільної.

Відповідно до пунктів 7.1 - 7.3 Договору від 04.02.2020 вартість Послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.tsoua.ua. Тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього Договору.

Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 встановлено тарифи для ТОВ Оператор ГТС України на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020-2024 роки, яка набрала чинності з 01.01.2020. Оператор зобов'язаний застосовувати тариф встановлений НКРЕКП для розрахунку вартості перевищення замовленої потужності на точки виходу.

Відповідно до п.8.3. договору, вартість перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця розраховується для кожного дня перевищення за формулою наведеною в даному пункті договору. Підставою для плати за перевищення замовленої потужності є рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт оператора про використання замовленої потужності замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей, які надаються замовнику до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу. Замовник зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності у строк до двадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.

Пунктом 8.4. договору визначено, зокрема, що у випадку якщо розрахунковий обсяг використання потужності замовником (суб'єктом, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України, відповідно до ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу, або оператором газорозподільної системи), визначений оператором газотранспортної системи на підставі остаточної алокації, перевищує обсяг договірної потужності, замовник послуг транспортування зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Розбіжності щодо вартості перевищення замовленої потужності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку Замовник зобов'язаний сплатити у строк, визначений у цьому пункті цього Договору, визначається за даними Оператора.

Отже, як встановлено судом, розподіл потужності розраховується за тарифами, які встановлюються Регулятором (п. 7.1.-7.3. договору). Тариф без ПДВ встановлений Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 на рівні 124,16 грн.

Зі звіту про використання замовленої потужності за квітень 2021 року вбачається, що за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача, у відповідні дні газового місяця відповідачем було замовлено потужність в обсязі, яка дорівнює нулю (подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу пункт 8 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС), проте фактично використано потужність в обсязі 32, 76812 тис.м3.

Таким чином, вартість перевищення замовленої (договірної) потужності за газовий місяць квітень 2021 року розрахована наступним чином: 32, 76812 тис.м3 х 124,16 грн = 4 068, 49 грн + 20%ПДВ = 4 882, 19 грн;

Зі звіту про використання замовленої потужності за травень 2021 року вбачається, що за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача, у відповідні дні газового місяця відповідачем було замовлено потужність в обсязі, яка дорівнює нулю (подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу пункт 8 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС), проте фактично використано потужність в обсязі 4, 84236 тис.м3.

Таким чином, вартість перевищення замовленої (договірної) потужності за газовий місяць травень 2021 року розрахована наступним чином: 4, 84236 тис.м3 х 124,16 грн = 601, 23 грн + 20%ПДВ = 721 грн 48 коп.;

Зі звіту про використання замовленої потужності за червень 2021 року вбачається, що за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача, у відповідні дні газового місяця відповідачем було замовлено потужність в обсязі, яка дорівнює нулю (подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу пункт 8 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС), проте фактично використано потужність в обсязі 3, 67020 тис.м3.

Таким чином, вартість перевищення замовленої (договірної) потужності за газовий місяць червень 2021 року розрахована наступним чином: 3, 67020 тис.м3 х 124,16 грн = 455, 69 грн + 20%ПДВ = 546 грн 83 коп.

Зі звіту про використання замовленої потужності за липень 2021 року вбачається, що за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача, у відповідні дні газового місяця відповідачем було замовлено потужність в обсязі, яка дорівнює нулю (подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу пункт 8 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС), проте фактично використано потужність в обсязі 1, 03100 тис.м3.

Таким чином, вартість перевищення замовленої (договірної) потужності за газовий місяць липень 2021 року розрахована наступним чином: 1, 03100 тис.м3 х 124,16 грн = 128, 01 грн + 20%ПДВ = 153 грн 61 коп.

Зі звіту про використання замовленої потужності за серпень 2021 року вбачається, що за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача, у відповідні дні газового місяця відповідачем було замовлено потужність в обсязі, яка дорівнює нулю (подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу пункт 8 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС), проте фактично використано потужність в обсязі 0, 99884 тис.м3.

Таким чином, вартість перевищення замовленої (договірної) потужності за газовий місяць серпень 2021 року розрахована наступним чином: 0, 99884 тис.м3 х 124,16 грн = 124, 02 грн + 20%ПДВ = 148 грн 82 коп.

Зі звіту про використання замовленої потужності за вересень 2021 року вбачається, що за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача, у відповідні дні газового місяця відповідачем було замовлено потужність в обсязі, яка дорівнює нулю (подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу пункт 8 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС), проте фактично використано потужність в обсязі 1 484, 68736 тис.м3.

Таким чином, вартість перевищення замовленої (договірної) потужності за газовий місяць вересень 2021 року розрахована наступним чином: 1 484, 68736 тис.м3 х 124,16 грн = 184 338 грн 78 коп + 20 % ПДВ = 221 206 грн 54 коп.

Зі звіту про використання замовленої потужності за жовтень 2021 року вбачається, що за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача, у відповідні дні газового місяця відповідачем було замовлено потужність в обсязі, яка дорівнює нулю (подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу пункт 8 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС), проте фактично використано потужність в обсязі 30, 59705 тис.м3.

Таким чином, вартість перевищення замовленої (договірної) потужності за газовий місяць жовтень 2021 року розрахована наступним чином:30, 59705 тис.м3 х 124,16 грн = 3 798 грн 93 коп. + 20%ПДВ = 4 558 грн 72 коп.

Також між сторонами підписано Акти звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 31.03.2021, з 01.04.2021 по 30.06.2021, з 01.10.2021 по 31.12.2021.

Акти звірки взаємних розрахунків підписані уповноваженою особою відповідача без будь яких зауважень, з яких вбачається, що відповідач підтверджує наявність у нього заборгованості перед Оператором за послуги перевищення замовленої потужності квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2021 року.

Крім того, згідно із пунктом 3 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС обмін даними між уповноваженими особами користувачів інформаційної платформи та інформаційною платформою (оператором газотранспортної системи) відбувається через електронну пошту та інтерфейс користувача інформаційної платформи веб-додатка. У разі якщо електронна пошта недоступна, уповноважена особа користувача платформи повинна повідомити про це оператора газотранспортної системи.

Відповідно до пункту 19.1 договору від 04.02.2020 транспортування природного газу, укладеного між позивачем та відповідачем, сторони обмінюються інформацією, що стосується надання послуг, відповідно до порядку і в строки, передбачені Кодексом.

Пунктом 19.2 даного Договору передбачено, що будь-яке повідомлення, вимога, звіт або інша інформація, що мають бути надані за цим Договором, повинні бути письмово оформлені і вважаються наданими, якщо їх надіслано на адреси, вказані в цьому Договорі, рекомендованим листом зі сплаченим поштовим збором, вручено кур'єром особисто уповноваженій особі сторони або у погоджених сторонами випадках - електронною поштою.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1437 від 27.12.2017 затверджено Змін до деяких постанов НКРЕКП щодо впровадження добового балансування на ринку природного газу та процедури розробки, подання і затвердження Плану розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років, та, зокрема, запроваджено роботу інформаційної платформи. Вказана постанова набрала чинності з 01.08.2018.

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Кодексу ГТС інформаційна платформа це електронна платформа оператора газотранспортної системи у формі веб-додатка в мережі Інтернет, створена відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Таким чином, Кодекс ГТС передбачає функціонування інформаційної платформи, яка істотно змінила процедуру взаємодії між суб'єктами ринку природного газу. Функціонування платформи забезпечує оператор ГТС задля надання послуг транспортування природного газу відповідно до Кодексу ГТС. Платформа дозволяє автоматизувати процеси електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу - оператором ГТС, операторами ГРМ та замовниками послуг транспортування газу. Інформаційна платформа почала працювати в штатному режимі з 01.03.2019. Подібні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №927/1041/19.

Умовами укладеного Договору сторони погодили, що Замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуги є доступ Замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи. Взаємовідносини між Замовником та Оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу Оператора відповідно до вимог Кодексу.

Таким чином, відповідно до вимог Кодексу ГТС та умов Договору взаємодія сторін і обмін інформацією здійснюється із використанням електронного цифрового підпису через інформаційну платформу Оператора ГТС, який виконує функції адміністратора інформаційної платформи та оприлюднює на своєму веб-сайт інформацію, передбачену цим Кодексом.

Як свідчить доданий до позовної заяви Реєстр файлів, відправлених через Інформаційну платформу, позивачем було направлено відповідачу в інформаційній платформі поштою SAP відповідні документи (звіти використання замовленої потужності, рахунки на оплату та відповідні акти надання послуг) за газові місяці квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2021 року, які були підписані з використанням електронного цифрового підпису.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що акти наданих послуг перевищення замовленої (договірної) потужності, звіти про використання замовленої потужності та рахунки на оплату за період квітень-жовтень 2021 року є належними та допустимими доказами, які підтверджують заявлені позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості за перевищення замовленої (договірної) потужності за період квітень-жовтень 2021 року.

Щодо доводів Рівнегаз про ненадання до суду доказів на підтвердження безспірності виникнення неврегульованих негативних небалансів у АТ «Рівнегаз» у квітні-жовтні 2021 року суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 15 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.

Водночас слід враховувати, що у відповідності до положень Кодексу ГТС складовими послуги транспортування є:

- одержання доступу до потужності,

- надання послуг із транспортування,

- врегулювання добового небалансу.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» доступ - це право користування потужністю об'єкта газової інфраструктури в обсязі та на умовах, встановлених у договорі про надання послуг транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу або послуг установки LNG.

Згідно із пунктом 29 частини 1 статті 1 даного Закону потужність - це максимально допустиме перетікання обсягу природного газу, виражене в одиницях енергії до одиниці часу, що надається замовнику відповідно до договору про надання послуг транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу або послуг установки LNG.

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС небаланс - це різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації

Отже, доступ до потужності (плата за перевищення замовленої потужності) та врегулювання добового небалансу є різними складовими послуги транспортування. Відповідно, визначення вартості перевищення замовленої потужності (розділ 8 Договору) не є визначенням плати за добовий небаланс (розділ 9 Договору).

Згідно із пунктом 1 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС замовники послуг транспортування відповідають за збалансованість своїх портфоліо балансування протягом періоду балансування для мінімізації потреб оператора газотранспортної системи у вчиненні дій із врегулювання небалансів, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 1, 3, 8 глави 2 розділу XIV Кодексу ГТС передача природного газу, поданого в газотранспортну систему, між двома портфоліо балансування замовників послуг транспортування здійснюється шляхом надання оператору газотранспортної системи торгових сповіщень на відчуження чи набуття природного газу, що були надані оператору газотранспортної системи по відношенню до однієї газової доби.

Замовник послуг транспортування природного газу може надавати торгове сповіщення на газову добу незалежно від надання номінації/реномінації на таку газову добу.

Замовник послуг транспортування природного газу може надавати необмежену кількість торгових сповіщень протягом газової доби (D).

Якщо оператор газотранспортної системи отримує торгові сповіщення на відчуження та на набуття, що збігаються, та якщо обсяги природного газу у сповіщеннях є рівними, то оператор газотранспортної системи погоджує таку передачу природного газу та відносить такі обсяги природного газу на відповідні портфоліо балансування.

Таким чином, замовник може збалансувати своє портфоліо балансування шляхом направлення торгових сповіщень незалежно від надання номінації на таку газову добу, що жодним чином не буде впливати на врегулювання питання перевищення замовленої (договірної) потужності, а впливатиме лише на визначення обсягів небалансів.

З огляду на зазначене є нерелевантними посилання відповідача на обставини врегулювання щодобового небалансу як такі, що вплинули на визначення обсягів перевищення потужності.

Окремо суд звертає увагу на безпідставність доводів відповідача, які стосуються того, що ніби-то доступ до потужності є правом, а не послугою, а Кодекс ГТС в цій частині суперечить нормам Закону України «Про ринок природного газу» та директивам ЄС. При цьому суд виходить із наступного.

У постанові по справі № 918/450/20 від 18.02.2022 Об'єднана палата Верховного Суду прийшла до однозначних висновків про те, що « 9.19. Закон України «При ринок природного газу» та Кодекс ГТС визначають предмет договору транспортування як надання послуг, які можуть включати: надання доступу до потужності (розподіл потужності); послуги транспортування; послуги балансування.

За змістом Договору послуги, які можуть бути надані замовнику: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з ГТС; послуги фізичного транспортування природного газу ГТС на підставі підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до ГТС і відбираються з неї (пункт 2.3)».

У постанові по справі № 921/184/21 від 15.08.2022 Об'єднана палата Верховного Суду прийшла до однозначних висновків про те, що:

« 8.6. ... Закон «Про ринок природного газу» та Кодекс ГТС визначають предмет договору транспортування як надання послуг, які можуть включати: надання доступу до потужності (розподіл потужності); послуги транспортування; послуги балансування.

Кодекс ГТС встановлює, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування (абзац перший пункту 1 глави 1 розділу VIII).

... 9.2. За результатами перегляду справи в касаційному порядку об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, враховуючи наведене у розділі 8 цієї постанови, вбачає підстави для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.07.2020 зі справи № 920/206/19, від 23.07.2020 зі справи № 920/180/19, від 08.12.2021 зі справи № 904/949/21, про те що договори транспортування природного газу за своєю правовою природою є договорами перевезення вантажу і до правовідносин за ними підлягають застосуванню положення статей 306, 307, 315 ГК України, оскільки зазначені договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, виходячи зі спеціального регулювання, встановленого законодавством про ринок природного газу.».

Аналогічні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду по справах № 914/2718/20, № 906/184/21 та № 906/1261/20, № 903/775/20, № 924/362/21, № 904/5697/20, № 916/1157/21, № 914/2718/20, № 906/1261/20, № 904/5698/20.

Таким чином, Верховний Суд протягом тривалого часу дотримується чіткої позиції про те, що предметом договору транспортування є надання послуг, які можуть включати: надання доступу до потужності (розподіл потужності); послуги транспортування; послуги балансування.

Формуючи вказану правову позицію, Верховний Суд чітко вказав на те, що взаємовідносини, які виникають у процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом ГТС та типовим договором транспортування природного газу, який за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Крім іншого суд відхиляє аргументи відповідача щодо необхідності застосування при вирішенні даного спору Директиви 2009/73/ЄС та Регламенту (ЄС) 312/2014 про Мережевий кодекс балансування газу в газотранспортних системах, який був транспонований до законодавства України постановою НКРЕКП від 29.11.2019 №2586, адже ніби-то їх норми істотно відрізняються від положень чинного законодавства України.

При цьому суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/9627/20, зазначено, що приєднавшись до Договору про ЕС, Україна прийняла на себе зобов'язання дотримуватися встановлених цим Договором положень та нормативно-правової бази щодо передачі енергопродуктів та матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі.

В Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та ЄС, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованою Україною відповідно до Закону №1678-VII від 16.09.2014 (гл.1 "Співробітництво у сфері енергетики, включаючи ядерну енергетику" розд.V "Економічне та галузеве співробітництво"), сторони домовилися продовжувати та активізувати існуюче співробітництво у сфері енергетики з метою підвищення енергетичної безпеки, конкурентоспроможності та стабільності, що є необхідним для просування економічного зростання та досягнення прогресу у напрямку ринкової інтеграції, в тому числі шляхом поступового зближення в енергетичному секторі.

Додатком XXVII до Угоди про асоціацію передбачено імплементацію Директиви 2009/73/ЄС від 13.07.2009 про спільні правила внутрішнього ринку природного газу та про скасування Директиви 2003/55/ЄС.

У тих випадках, коли законодавство, зокрема, міжнародні договори містять посилання на Директиву 2003/55/ЄС, застосуванню підлягають відповідні положення Директиви 2009/73/ЄС.

Щодо посилання відповідача на необхідність прямого застосування положень директиви 2009/73/ЄС ЄС до спірних відносин суд зауважує, що директиви є правовими актами ЄС, які ухвалюються відповідно до Договору про Європейський Союз і Договору про функціонування Європейського Союзу (консолідована версія 2010/С 83/01). У ст.288 цього Договору вказано, що директива є обов'язковою щодо результату, якого необхідно досягти, для кожної держави-члена, якій її адресовано, проте залишає національним органам влади вибір форми та засобів.

Отже, на відміну від регламенту, норми якого прямо застосовуються у всіх державах-членах ЄС, Директива не є актом прямої дії, її норми мають бути імплементовані в національне законодавство, причому форми та засоби такої імплементації можуть бути різними.

Більше того, оскільки Україна не є державою членом ЄС її обов'язки з імплементації положень acquis ЄС, зокрема, й директив ЄС, до національного законодавства визначені міжнародними договорами. Щодо Директиви 2009/73/ЄС, суд зазначає, що це Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та ЄС, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 та Договір про ЕС.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.08.2022 у справі №910/9627/20 зазначила: "У постанові НКРЕКП "Про затвердження Кодексу газотранспортної системи" від 30.09.2015 №2493 зазначається, що Кодекс ГТС ухвалений відповідно до статей 4 та 33 Закону "Про ринок природного газу", а у самому Кодексі вказано про те, що він розроблений відповідно до Закону "Про ринок природного газу" (п.1 гл.1 розд.I Кодексу ГТС). Тобто положення Закону "Про ринок природного газу" та Кодексу ГТС, які застосовувалися судом апеляційної інстанції, є такими, що в розумінні ст.2 зазначеного Закону відповідають вимогам міжнародних актів, зокрема, Директиви 2009/73/ЄС (що скаржник не спростував). У зв'язку з наведеним Верховний Суд відхиляє доводи АТ "Львівгаз" про необхідність прямого застосування положень директив ЄС до спірних відносин.".

Крім того, Верховним Судом в ухвалі від 29.03.2023 у справі № 918/686/21 вказано на те що:

- відповідно до ч.1 ст.2 Закону «Про ринок природного газу», на виконання зобов'язань України за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства та Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме: Директиви 2009/73/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку природного газу та про скасування Директиви 2003/55/ЄС; Регламенту (ЄС) 715/2009 про умови доступу до мереж транспортування природного газу та яким скасовується Регламент (ЄС) 1775/2005; Директиви 2004/67/ЄС про здійснення заходів для забезпечення безпеки постачання природного газу (п. 26 ухвали).

- Україна привела норми свого законодавства у відповідність із зазначеними актами і Верховний Суд не вбачає таких відмінностей чи розбіжностей між нормами Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу ГТС та зазначеними Директивами (які не є актами прямої дії, ані в Європейському Союзі, ані в Україні) та Регламентами, транспонованими у законодавство України постановою НКРЕКП від 29.11.2019 № 2586, які б зумовили необхідність відступу від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 906/184/22, від 29.06.2022 у справі № 906/252/21, від 12.01.2023 у справі № 917/2033/19, від 01.02.2023 у справі № 924/862/21, від 01.02.2023 у справі № 916/47/22 (п. 27 ухвали).

У зв'язку з наведеним суд відхиляє доводи відповідача про необхідність прямого застосування положень директив ЄС до спірних відносин.

Із урахуванням викладеного у сукупності суд виснує, що доводи відповідача, наведені в заявах по суті спору не спростовують перевищення замовленої (договірної) потужності за період квітень-жовтень 2021 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за квітень-жовтень 2021 року в загальній сумі 232 218 грн 19 коп. за перевищення розміру замовленої потужності, підтверджена матеріалами справи та відповідачем належними доказами не спростована, а тому позовна вимога про стягнення 232 218 грн 19 коп. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Щодо доводів відповідача на те, що на реструктуризовану згідно з Законом заборгованість неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, - суд зазначає наступне.

Статтею 6 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» встановлено, що неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість підприємств, включених до Реєстру, за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу, укладеними з акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», та договорами про надання послуг з транспортування природного газу, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури врегулювання заборгованості та не сплачені станом на дату включення до Реєстру, підлягають списанню:

- за умови погашення основного боргу до 31.12.2022, у т. ч. шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до ст. 4 цього Закону;

- за умови повного виконання належним чином підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

З системного аналізу вказаних норм вказаного Закону вбачається, що:

- підлягає (підлягають) врегулюванню заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована (ст.1 Закону);

- реструктуризація заборгованості відбувається шляхом укладення договору (договорів) про реструктуризацію (ст.3 Закону);

- в свою чергу, проведення взаєморозрахунків проводиться на підставі договору про організацію взаєморозрахунків (ст.4 Закону);

- заборгованість, яка підлягає врегулюванню за відповідним договором, так і неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, які підлягають списанню повинні бути відображені в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (ч.3 ст.4, ст.6 Закону).

Відповідачем не надано жодних доказів відображення у своєму бухгалтерському обліку кредиторської заборгованості перед Оператором на суму 21 605,21 грн - пені; 70 528,26 грн - інфляційних втрат; 10 043,62 грн - 3 % річних, як і доказів того, що вказана заборгованість передана на врегулювання по Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

З наявних в матеріалах справи актів звірки взаєморозрахунків також не вбачається, що заборгованість перед Оператором на відповідні суми пені, інфляційних втрат та трьох відсотків передана на врегулювання по Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача 3 % річних становить 10 043 грн 62 коп, інфляційних втрат - 70 528 грн 26 коп.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення за Договором 3 % річних та інфляційних втрат у розмірі, заявленому позивачем.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Штрафними санкціями, в розумінні ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі, неустойкою.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за не виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняє шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За ч.2 ст.216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.

Згідно з п. 13.5. Договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим Договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається, позивач нараховує пеню за наступні періоди:

- на суму основного боргу 4 882 грн 19 коп. - за період з 21.05.2021 до 20.11.2021;

- на суму основного боргу 721 грн 48 коп. - за період з 23.06.2021 до 22.12.2021;

- на суму основного боргу 546 грн 83 коп за період з 21.07.2021 до 20.01.2022;

- на суму основного боргу 153 грн 61 коп за період з 21.08.2021 до 20.02.2022;

- на суму основного боргу 148 грн 82 коп за період з 21.09.2021 до 20.03.2022;

- на суму основного боргу 221 206 грн 54 коп. за період з 21.10.2021 до 20.04.2022;

- на суму основного боргу 4 558 грн 72 коп. за період з 23.11.2021 до 22.05.2022.

Судом перевірено розрахунки пені, долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені становить 21 605 грн 21 коп.

Щодо аргументів відповідача про те, що позивач ніби-то безпідставно вийшов за межі 6-місячного періоду, імперативно встановленого ст. 232 ГК України, суд виснує, що такі аргументи є неспроможними адже згідно з п. 7 розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався, а карантин діяв до 30 червня 2023 року включно.

Із огляду на викладене, суд констатує, що позивач мав повне право здійснювати нарахування пені за невиконання основного зобов'язання за період із першого дня прострочення до 30.06.2023 включно. При цьому, як вбачається, позивач не використав надане йому право здійснення нарахування пені за період, що перевищує 6 місяців, а обмежився лише цим строком та припинив нарахування пені за останнім простроченим зобов'язанням за жовтень 2021 - 22.05.2022, хоча міг здійснювати такі нарахування пені до 30.06.2023 включно.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення за Договором пені у розмірі та за період, заявлені позивачем.

Щодо інших доказів, доводів та заперечень сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного у сукупності, за результатами з'ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, а відповідач своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст.75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, то розмір судового збору 5 015 грн 93 коп., який сплачено позивачем згідно з платіжною інструкцією від 03.04.2023, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 124, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про стягнення 334 395 грн 28 коп. задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (вул. Івана Вишенського, буд. 4, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 03366701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (пр. Любомира Гузара, 44, Київ 65, 03065, код ЄДРПОУ 42795490) 232 218 (двісті тридцять дві тисячі двісті вісімнадцять) грн 19 коп. основної заборгованості, 21 605 (двадцять одну тисячу шістсот п'ять) грн 21 коп. пені, 70 528 (сімдесят тисяч п'ятсот двадцять вісім тисяч) грн 26 коп. інфляційних втрат, 10 043 (десять тисяч сорок три) грн 62 коп. 3% річних та 5 015 (п'ять тисяч п'ятнадцять) грн 93 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано "17" листопада 2023 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич

Попередній документ

115163034

Наступний документ

115163036

Інформація про рішення:

№ рішення:	115163035
№ справи:	918/375/23
Дата рішення:	07.11.2023
Дата публікації:	27.11.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Рівненської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (04.12.2023)
Дата надходження:	24.11.2023
Предмет позову:	стягнення 334 395 грн. 28 коп.

Розклад засідань:

Минулі засідання (6)

16.05.2023 15:40	Господарський суд Рівненської області
25.05.2023 11:00	Господарський суд Рівненської області
14.09.2023 15:00	Господарський суд Рівненської області
24.10.2023 15:20	Господарський суд Рівненської області
07.11.2023 15:10	Господарський суд Рівненської області
10.01.2024 10:30	Північно-західний апеляційний господарський суд