ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/2548/17 (911/1478/23)
Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус Схід»,
смт Ворзель Київської області
до відповідачів 1) Фізичної особи-підприємця Ярошенка Богдана Олеговича, м. Київ 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк Агроплюс», смт Ворзель Київської області
про визнання договору недійсним,
за участю представників:
від позивача: Шмуйло А.Д., ліквідатор, ухвала від 19.04.2021 №911/2548/17;
від відповідача 1: Коваль В.В., адвокат, ордер серії АА №1314829 від 13.06.2023;
від відповідача 2: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробонус Схід», смт Ворзель Київської області (далі за текстом - ТОВ «Агробонус Схід»), звернувся до Господарського суду Київської області з позовом від 09.05.2023 №488 до відповідачів Фізичної особи-підприємця Ярошенка Богдана Олеговича, м. Київ (далі за текстом - ФОП Ярошенко Б.О.), Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк Агроплюс», смт Ворзель Київської області (далі за текстом - ТОВ «Маяк Агроплюс»), в якому просить суд визнати недійсним договір про переведення боргу б/н від 31.08.2016, укладений між ФОП Ярошенком Б.О. та ТОВ «Маяк Агроплюс».
Крім того, позивач просить суд судові витрати розподілити у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що постановою Господарського суду Київської області від 19.12.2017 у справі №911/2548/17 ТОВ «Агробонус Схід» визнано банкрутом. Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.04.2021 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шмуйло А.Д.
Відповідно до ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий, з поміж іншого, зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.
Згідно зі статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.
За результатами проведеної ліквідатором оцінки фінансово-господарського стану підприємства, в діях керівництва банкрута виявлено ознаки нераціонального ведення господарської діяльності, які призвели до збитковості.
В результаті опрацювання виписок по банківських рахунках було встановлено, що поміж інших, дебітором банкрута рахується ФОП Ярошенко Б.О., а сума неповернутої фінансової допомоги складає 981 350,00 грн., у зв'язку з чим ліквідатор звернувся до суду з позовом про стягнення її у судовому порядку.
Під час апеляційного перегляду справи №911/2548/17(911/1029/22) ФОП Ярошенко Б.О. повідомив, що його борг перед ТОВ «Агробонус Схід» у розмірі 981 350,00 грн. за Договором №01/07-16 від 01.07.2016 за згодою кредитора було переведено на ТОВ «Маяк Агроплюс», на підтвердження чого надав копію договору б/н від 31.08.2016 про переведення боргу.
ТОВ «Агробонус Схід» вважає, що даний Договір б/н від 31.08.2016 про переведення боргу та додані до нього документи складені виключно з переслідуванням неправомірної мети, направленої на ухилення від виконання наявних зобов'язань перед ТОВ «Агробонус Схід» та погіршення його фінансового становища, і, як результат, завдання шкоди кредиторам ТОВ «Агробонус Схід».
На переконання ТОВ «Агробонус Схід» про недійсність даного правочину свідчать такі обставини:
новий боржник - ТОВ «Маяк Агроплюс» вже був по відношенню до ТОВ «Агробонус Схід» боржником за іншим договором позики та не проводив жодних розрахунків;
укладення спірного договору мало наслідком лише штучне збільшення дебіторської заборгованості ТОВ «Маяк Агроплюс» перед ТОВ «Агробонус Схід» та не мало на меті реального виконання взятих на себе зобов'язань та погашення заборгованості;
відсутність будь-якої ділової чи підприємницької мети, відсутність розрахунків між первісним та новим боржником;
пов'язаність осіб, які є учасниками даного спірного правочину, а також незаконність дій керівника ТОВ «Агробонус Схід»;
уклавши спірний договір про переведення боргу, сторони розуміли неможливість виконання новим боржником грошових зобов'язань перед позивачем;
ТОВ «Агробонус Схід» внаслідок укладення спірного договору, фактично відмовилось від власних майнових вимог.
Враховуючи викладене, ТОВ «Агробонус Схід» просить суд визнати недійсним договір про переведення боргу б/н від 31.08.2016, укладений між ФОП Ярошенком Б.О. та ТОВ «Маяк Агроплюс».
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2548/17(911/1478/23) за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 26.06.2023.
Цією ж ухвалою зобов'язано відповідачів надати суду протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі: оригінал договору про переведення боргу від 31.08.2016, укладеного між ФОП Ярошенком Б.О. та ТОВ «Маяк Агроплюс» (для огляду в судовому засіданні), належним чином завірену читабельну копію вказаного договору; оригінал повідомлення ТОВ "Агробонус Схід" про згоду на переведення боргу (для огляду в судовому засіданні) та належним чином завірену читабельну копію зазначеного повідомлення; докази оплати коштів (платіжні документи, банківські виписки) первісним боржником ФОП Ярошенком Б.О. на користь нового боржника ТОВ «Маяк Агроплюс» у сумі 981 350,00 грн. (пункт 2.1 договору про переведення боргу від 31.08.2016).
31.05.2023 представник позивача подав, на виконання вимог ухвали суду від 22.05.2023, повідомлення від 30.05.2023 №500 із запитуваною судом інформацією.
23.06.2023 представник відповідача 1 ФОП Ярошенка Б.О. подав до суду відзив на позовну заяву, в якій просить суд відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ТОВ «Агробонус Схід», а також стягнути з ТОВ «Агробонус Схід» на користь ФОП Ярошенка Б.О. понесені судові витрати.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ФОП Ярошенко Б.О. наголошує на тому, що повідомленням від 31.08.2016 ТОВ «Агробонус Схід» надало згоду на переведення боргу в сумі 981 350,00 грн., що виник на підставі Договору безвідсоткової фінансової допомоги №01/07-16 від 01.07.2016, укладеного між ТОВ «Агробонус Схід» та ФОП Ярошенко Б.О. від первісного боржника, яким є ФОП Ярошенко Б.О. до нового боржника, яким є ТОВ «Маяк Агроплюс».
ФОП Ярошенко Б.О. звертає увагу, що Договір про переведення боргу укладений у формі, встановленій законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, відповідач 1 не вбачає правових підстав для визнання його недійсним.
Також ФОП Ярошенко Б.О. твердить про неможливість застосування ст. 42 КУзПБ, оскільки в наведеній статті мова йде про правочини вчинені саме боржником, однак ТОВ «Агробонус Схід» не є стороною Договору переведення боргу.
Відповідач 1, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду у справі №911/1012/13 від 28.10.2021, а також враховуючи, що провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агробонус Схід» порушено 12.09.2017 на підставі норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а спірний правочин укладено 31.08.2016, твердить, що відсутні правові підстави для застосування при розгляді заяви ліквідатора про визнання недійсним Договору переведення боргу положень статті 42 КУзПБ. До вказаних відносин належить застосувати ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в частині підстав визнання недійсним правочинів боржника або майнових дій боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.
Також відповідач 1 наголошує на тому, що твердження ліквідатора про не проведення розрахунків з ТОВ «Агробонус Схід» станом на момент укладення Договору переведення боргу, за відсутності доказів вимоги проведення таких розрахунків є голослівним та не підтвердженим.
Крім того, на переконання ФОП Ярошенка Б.О., розділ позовної заяви про пов'язаність осіб є необґрунтованим, оскільки ліквідатор ніяким чином не аргументує пов'язаність між собою сторін укладеного Договору переведення боргу, а саме ТОВ «Маяк Агроплюс» та ФОП Ярошенко Б.О.
Відповідач 1 твердить, що ліквідатором не доведено належними доказами, що
31.08.2016 Договір переведення боргу укладено ТОВ «Маяк Агроплюс» і ФОП Ярошенком Б.О. навмисно на шкоду майбутнім кредиторам ТОВ «Агробонус Схід»;
ТОВ «Маяк Агроплюс» та ФОП Ярошенко Б.О., укладаючи Договір переведення боргу, переслідували нелегітимну мету;
укладенням Договору переведення боргу порушене право ТОВ «Агробонус Схід», з урахуванням того, що останнє навіть не зверталось до ТОВ «Маяк Агроплюс» з вимогою про стягнення спірної заборгованості.
На переконання ФОП Ярошенко Б.О., Договором переведення боргу права ТОВ «Агробонус Схід» не порушені, оскільки дебіторська заборгованість за Договором №01/0-16 від 01.07.2016 не втрачена.
Також відповідач 1 твердить, що право на звернення до суду з позовом у позивача виникло 31.08.2016, тоді як позивач звернувся з позовом лише 15.05.2023, тобто із пропуском строку позовної давності. Відповідач зазначає, що позивач у позові не обґрунтував дотримання строку позовної давності, не подав жодного доказу в підтвердження наявності поважних причин пропуску такого строку. Відтак, відповідач 1 просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача та відмовити в задоволенні позову.
У підготовчому судовому засіданні 26.06.2023 суд оголосив перерву до 10.07.2023, про що присутні представники позивача та відповідача 1 повідомлені особисто під розпис, відсутній відповідач 2 ухвалою про повідомлення відповідно до ст. 120-121 ГПК України.
10.07.2023 представник позивача подав відповідь №603 від 10.07.2023 на відзив ФОП Ярошенка Б.О., в якому просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та захистити порушене право, позов задовольнити.
ТОВ «Агробонус Схід» вважає помилковими висновки відповідача 1 про те, що ТОВ «Агробонус Схід» не є стороною спірного правочину і на ці правовідносини не поширюється норма ст. 42 КУзПБ.
ТОВ «Агробонус Схід» є учасником і стороною даного правочину, який слід розглядати в сукупності та в залежності від дій всіх його учасників - ФОП Ярошенка Б.О. як первісного боржника, ТОВ «Маяк Агроплюс» (нового боржника) та ТОВ «Агробонус Схід» як кредитора, без згоди якого такий договір не мав би будь-яких юридичних наслідків.
А відтак ч. 2 ст. 42 КУзПБ може бути застосовна до такого спірного багатостороннього правочину, вчиненого боржником - ТОВ «Агробонус Схід» за три роки до порушення у справі про його банкрутство. Крім цього, слід наголосити, що даний позов заявлено як з підстав, передбачених статтею 42 КУзПБ, так і відповідно до статей 3, 13 ЦК України.
В силу Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ визначено, що з моменту набрання ним чинності КУзПБ поширює свою дію на подальший розгляд справи про банкрутство незалежно від дати відкриття порушення (відкриття) провадження у таких справах, за винятком справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.
Також позивач наголошує на тому, що за проведеним аналізом діяльності ТОВ «Агробонус Схід» в діях керівника останнього було виявлено ознаки нераціонального ведення господарської діяльності, які призвели до збитковості ТОВ «Агробонус Схід» та ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану ТОВ «Агробонус Схід», тобто доведення до банкрутства.
Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області також проводився аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Агробонус Схід», який підтвердив висновок про наявність у діях керівника ТОВ «Агробонус Схід» ознак свідомих дій з доведення до банкрутства.
Однією із причин, яка призвела до неплатоспроможності ТОВ «Агробонус Схід», є штучне збільшення дебіторської заборгованості шляхом надання поворотної фінансової допомоги (в більшій мірі пов?язаним особам), яку не було повернуто позикодавцю ТОВ «Агробонус Схід». При наявності кредиторської заборгованості посадові особи ТОВ «Агробонус Схід» замість погашати цю заборгованість перед кредиторами, продовжували надавати кошти у вигляді безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, штучно збільшуючи розмір дебіторської заборгованості.
Посадові особи ТОВ «Агробонус Схід» всупереч інтересам товариства не вживали заходів для повернення виданої фінансової допомоги. Такі заходи, фактично, вчиняються лише в ході процедури банкрутства ТОВ «Агробонус Схід».
На переконання позивача, твердження відповідача 1 про те, що спірний договір укладався задля зарахування зустрічних однорідних вимог та з метою погашення грошового зобов'язання відповідача 1 перед відповідачем 2, що виникло на підставі Договору надання консультаційних послуг №501-МЯ від 05.01.2015, лише підтверджує та свідчить про заінтересованість та пов'язаність осіб, які були учасниками даного правочину.
Щодо строку позовної давності позивач наголошує на тому, що до моменту отримання апеляційної скарги у справі №911/2548/17 (911/1029/22) ліквідатору ТОВ «Агробонус Схід» не було відомо про існування оспорюваного правочину.
Ліквідатор також просить суд врахувати, що йому досі не було передано печатки, бухгалтерської та іншої документації ТОВ «Агробонус Схід», відтак докази, що стосуються предмета спору, відсутні у арбітражного керуючого Шмуйло А.Д.
10.07.2023 представник позивача подав клопотання №604 від 10.07.2023 про витребування документів, в якому просить суд витребувати у ФОП Ярошенка Б.О. копії договору надання консультаційних послуг №501-МЯ від 05.01.2015 та документів, які підтверджуються надання послуг за цим договором у сумі 981350,00 грн.
Клопотання обґрунтовано тим, що відповідачем-1 у підтвердження проведення розрахунків за договором №б/н переведення боргу, укладеним між відповідачами, додано копію Акту про зарахування зустрічних однорідних вимог. Згідно із вказаними актом грошове зобов'язання ТОВ «Маяк Агроплюс», яке виникло перед ФОП Ярошенко Б.О. на підставі Договору надання консультаційних послуг №501-МЯ від 05.01.2015, було зараховано у якості погашення грошових вимог ФОП Ярошенка Б.О. перед ТОВ «Маяк Агроплюс», які виникли у зв'язку з укладанням спірного договору б/н про переведення боргу. Разом з тим, відповідачем-1 не було додано до відзиву сам договір надання консультаційних послуг №501-МЯ від 05.01.2015, який безпосередньо свідчить та підтверджує наявність зустрічного грошового зобов'язання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2023 підготовче судове засідання відкладено на 31.07.2023, клопотання ТОВ «Агробонус Схід» про витребування доказів задоволено, витребувано від ФОП Ярошенка Б.О. та від ТОВ «Маяк Агроплюс» належним чином засвідчені копії договору надання консультаційних послуг №501-МЯ від 05.01.2015 (з додатками, а також змінами та доповненнями) укладеного між ФОП Ярошенком Б.О. та ТОВ «Маяк Агроплюс», та документів, які підтверджують надання послуг за цим договором на суму 981 350,00 грн.
31.07.2023 до Господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання від 30.07.2023 №656 про долучення документів до матеріалів справи, а саме копії листа ГУ ДПС у Київській області за №37234/6/10-36-04-04 від 06.07.2023, який підтверджує, що відповідач 2 не подавав до контролюючих органів фінансову звітність у 2017-2022 роках.
31.07.2023 до суду від представника відповідача 1 надійшли:
- лист від 31.07.2023 щодо надання документів на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 10.07.2023, у якому представник відповідача 1 повідомляє суд, що відповідач 1, добросовісно виконуючи процесуальні обов'язки, надає витяг з банківської виписки по особовому рахунку, з якої вбачається, що відносини відповідачів за договором №501-МЯ від 05.01.2015 носили реальний, системний та тривалий характер, надавати послуги за цим договором відповідач 1 відповідачу 2 почав задовго до укладення договору про переведення боргу; та просить суд встановити додатковий строк для пошуку та надання витребуваних документів, позаяк послуги надавалися вісім років тому, відповідач декілька разів змінював місцезнаходження офісу, а під час повномасштабного вторгнення виїжджав з міста та вивозив документи, пов'язані із господарською діяльністю. До листа додана копія витягу з банківської виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ «Кредобанк» за період 01.01.2015-22.09.2016;
- заперечення на відповідь ТОВ «Агробонус Схід» на відзив, в яких відповідач 1 просить суд залучити заперечення до матеріалів справи та врахувати під час вирішення справи по суті.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2023 підготовче судове засідання відкладено на 25.09.2023. Встановлено учасникам справи додатковий строк для подання заяв по справі, заяв з процесуальних питань, наявних у сторін та раніше не поданих доказів до 11.09.2023.
У судове засідання 25.09.2023 з'явились представники позивача та відповідача 1. Відповідач 2 повторно не з'явився, уповноваженого представника не направив, про причини неявки не повідомив.
Копії ухвал Господарського суду Київської області від 22.05.2023 про відкриття провадження, ухвали від 26.06.2023, від 10.07.2023, від 31.07.2023 направлялись відповідачу 2 - ТОВ «Маяк Агроплюс» на належну адресу рекомендованими листами з повідомленням, які повернулись на адресу суду із посиланням підприємства зв'язку на відсутність адресата за вказаною адресою.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З цього приводу, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, суд зазначає, що факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.09.2023 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 09.10.2023.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 09.10.2023 суд оголосив перерву до 24.10.2023, про що присутні представники позивача та відповідача 1 повідомлені особисто під розпис, а відсутній відповідач 2 ухвалою про повідомлення відповідно до ст. 120-121 ГПК України.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 24.10.2023 суд оголосив про завершення з'ясування обставн справи та дослідження доказів та призначив судові дебати у судове засідання на 07.11.2023, про що присутні представники позивача та відповідача 1 були повідомлені особисто під розпис, а відсутній відповідач 2 ухвалою про повідомлення відповідно до ст. 120-121 ГПК України.
27.10.2023 через систему «Електронний суд» від представника відповідача 1 ФОП Ярошенка Б.О. надійшла заява від 26.10.2023 про відвід судді Конюх О.В. від розгляду справи.
30.10.2023 до Господарського суду Київської області від представника відповідача 1 надійшло клопотання щодо долучення доказів до заяви ФОП Ярошенка Б.О. про відвід.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.10.2023 заяву представника ФОП Ярошенка Б.О. від 26.10.2023 про відвід судді у справі №911/2548/17(911/1478/23) визнано необґрунтованою. Матеріали справи передано до відділу автоматизованого документообігу господарського суду Київської області для здійснення визначення складу суду автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, для вирішення питання про відвід.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.10.2023 (суддя Гребенюк Т.Д.) в задоволенні заяви представника ФОП Ярошенка Б.О. про відвід судді відмовлено.
У судове засідання 07.11.2023 з'явились представники позивача та відповідача 1. Представник відповідача 2 у судове засідання повторно не з'явився.
У судовому засіданні 07.11.2023 після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши позов ТОВ «Агробонус Схід» до ФОП Ярошенко Б.О., ТОВ «Маяк Агроплюс» про визнання договору недійсним, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
УСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Київської області від 19.12.2017 у справі №911/2548/17 ТОВ «Агробонус Схід» визнано банкрутом.
Частинами 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі за текстом - КУзПБ) визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Отже, КУзПБ розширив юрисдикційність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та раніше розглядалися судами інших юрисдикцій, визначивши критерій впливу спору на майнові активи боржника вирішальним при з'ясуванні питання щодо необхідності його розгляду в межах справи про банкрутство однієї із сторін.
Системний аналіз змісту приписів ст. 7 КУзПБ у сукупності із нормами ГПК України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна є універсальним і норми ГПК України чи КУзПБ не встановлюють винятків із цього правила.
Відповідно до частини першої ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
28.06.2022 ТОВ «Агробонус Схід» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом №488 до відповідача ФОП Ярошенко Б.О., в якому просило суд стягнути з відповідача основний борг за договором позики у розмірі 981 350,00 грн.
Позовні вимоги у справі №911/2548/17 (911/1029/22) було мотивовано тим, що ухвалою Господарського суду Київської області від 19.04.2021 ліквідатором банкрута ТОВ «Агробонус Схід» призначено арбітражного керуючого Шмуйло А.Д. В результаті опрацювання виписок по банківських рахунках ліквідатором було встановлено, що поміж інших, дебітором банкрута за договором безвідсоткової фінансової допомоги є ФОП Ярошенко Б.О., а сума неповернутої фінансової допомоги складає 981 350,00 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.10.2022 у справі №911/2548/17 (911/1029/22) позов ТОВ «Агробонус Схід» задоволено повністю, стягнуто з ФОП Ярошенка Б.О. на користь ТОВ «Агробонус Схід» 981 350,00 грн заборгованості, 4962,00 грн. судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 апеляційну скаргу ФОП Ярошенка Б.О. на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2022 у справі №911/2548/17(911/1029/22) задоволено, рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2022 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Агробонус Схід» до ФОП Ярошенка Б.О. про стягнення 981 350,00 грн. відмовлено.
Під час апеляційного перегляду рішення господарського суду від 17.10.2022 у справі №911/2548/17 (911/1029/22) апеляційний суд визнав поважними обставини, наведені ФОП Ярошенком Б.О. в обґрунтування причин неможливості своєчасно подати до суду першої інстанції докази, та прийняв до розгляду нові докази, а саме договір про переведення боргу від 31.08.2016 укладений між ФОП Ярошенко Б.О. (первісний боржник) та ТОВ «Маяк Агроплюс» (новий боржник), а також Повідомлення ТОВ «Агробонус Схід» від 31.08.2016 про згоду на переведення боргу.
Апеляційний суд вказав, що з урахуванням положень ст. 520 ЦК України та умов Договору про переведення боргу від 31.08.2016 до ТОВ «Маяк Агроплюс» перейшло зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості у розмірі 981 350,00 грн., яка виникла на підставі Договору безвідсоткової фінансової допомоги №01/07-16 від 01.07.2016. В свою чергу, ФОП Ярошенко Б.О. вибув із зобов'язання щодо повернення ТОВ «Агробонус Схід» грошових коштів у сумі 981 350,00 грн. за Договором безвідсоткової фінансової допомоги №01/07-16 від 01.07.2016.
ТОВ «Агробонус Схід» вважає, що даний Договір б/н від 31.08.2016 про переведення боргу та додані до нього документи складені виключно з переслідуванням неправомірної мети, направленої на ухилення від виконання наявних зобов'язань перед ТОВ «Агробонус Схід» та погіршення його фінансового становища, і, як результат, завдання шкоди кредиторам ТОВ «Агробонус Схід».
Відтак ліквідатор звернувся до суду з позовом та просить визнати недійсним договір про переведення боргу б/н від 31.08.2016, укладений між ФОП Ярошенком Б.О. та ТОВ «Маяк Агроплюс».
31.08.2016 між ФОП Ярошенко Б.О. (первісний боржник) та ТОВ «Маяк Агроплюс» (новий боржник) було укладено Договір про переведення боргу за умовами якого:
- первісний боржник переводить свій борг у сумі 981 350,00 грн. (надалі - борг), за Договором №01/07-16 від 01.07.2016, укладеним між первісним боржником та ТОВ «Агробонус Схід» (надалі - кредитор), а новий боржник приймає на себе зобов'язання за вищевказаним у цьому пункті договором (надалі - основний договір) (п. 1.1 Договору переведення боргу);
- цей Договір укладено сторонами на підставі письмової згоди кредитора на переведення боргу, що підтверджується його повідомленням від 31.08.2016, яке вручене новому та первісному боржнику (п. 1.2 Договору переведення боргу);
- первісний боржник переводить борг на нового боржника в повному обсязі (п. 1.3 Договору переведення боргу);
- борг вважається переведеним на нового боржника, а останній набуває статусу зобов'язаної особи перед кредитором з моменту підписання цього Договору (п. 1.4 Договору переведення боргу);
- первісний боржник сплачує новому боржнику за прийняття на себе боргу винагороду в розмірі 981 350,00 грн. (п. 2.1 Договору переведення боргу);
- борг нового боржника повинен бути погашений кредитору в порядку та строки, визначені основним договором (п. 3.1 Договору переведення боргу);
- новий боржник зобов'язується виконати зобов'язання первісного боржника перед кредитором на умовах основного договору (п. 4.1 Договору переведення боргу);
- цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 7.1 Договору переведення боргу).
Відносно заміни боржника у зобовязанні за Договором №01/07-16 від 01.07.2016 керівником ТОВ «Агробонус Схід» Паламарчук А.А. 31.08.2016 підписано Повідомлення про згоду на переведення боргу, відповідно до якого ТОВ «Агробонус Схід» надає свою згоду на переведення боргу в сумі 981 350,00 грн., що виник на підставі Договору безвідсоткової фінансової допомоги №01/07-16 від 01.07.2016, укладеного між ТОВ «Агробонус Схід» та ФОП Ярошенком Б.О., від первісного боржника, яким є ФОП Ярошенко Б.О. до нового боржника, яким є ТОВ «Маяк Агроплюс».
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 520 ЦК України передбачає, що у правовідносинах із заміни боржника беруть участь три особи: кредитор, боржник, третя особа, яка має намір стати боржником.
У будь-якому випадку для здійснення такої заміни має бути наявна тристороння згода: боржник виявив згоду на те, щоб він був замінений; третя особа виявила згоду на те, щоб набути обов'язків боржника; кредитор надав згоду на заміну боржника. Відсутність згоди хоча б однієї із сторін не дає підстав для заміни боржника.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, яка визначає правило, а яким форма договору щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.
Із змісту правовідносин, що виникли між ТОВ «Агробонус Схід» (кредитор) ФОП Ярошенко Б.О. (первісний боржник) та ТОВ «Маяк Агроплюс» (новий боржник) за Договором про переведення боргу від 31.08.2016, вбачається, що ФОП Ярошенко Б.О. переводить свій борг у сумі 981 350,00 грн., за Договором №01/07-16 від 01.07.2016, укладеним між ФОП Ярошенко Б.О. та ТОВ «Агробонус Схід», а новий ТОВ «Маяк Агроплюс» приймає на себе зобов'язання за вищевказаним у цьому пункті договором (п. 1.1 Договору переведення боргу).
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Вбачається, що розрахунок за договором про переведення боргу на виконання пункту 2.1 Договору відбувся не у спосіб перерахування коштів, а у спосіб зарахування зустрічних однорідних вимог.
01.09.2016 між ФОП Ярошенко Б.О. (сторона 1) та ТОВ «Маяк Агроплюс» (сторона 2) було складено акт про зарахування зустрічних грошових вимог, відповідно до якого:
- сторона 1 має перед стороною 2 непогашене грошове зобов'язання в сумі 981350,00 грн., яке виникло на підставі Договору переведення боргу від 31.08.2016 (п. 2 Акту);
- сторона 2 має перед стороною 1 непогашене грошове зобов'язання в сумі 981350,00 грн., яке виникло на підставі Договору надання консультаційних послуг №501-МЯ від 05.01.2015 (п. 3 Акту);
- грошові зобов'язання, визначені в п. 2 та 3 Акту, є однорідними та строк їх виконання настав (п. 4 Акту);
- сторони підтверджують реальність та обсяги взаємних заборгованостей, вказаних у п. 2 та 3 Акту (п. 5 Акту);
- акт набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7 Акту).
Враховуючи викладене вище, суд відхиляє аргументи позивача щодо відсутності розрахунків між первісним та новим боржником за Договором про переведення боргу.
Досліджуючи аргументи ТОВ «Агробонус Схід» щодо пов'язаності осіб, які є учасниками спірного правочину, суд встановив таке.
На момент укладення спірного Договору про переведення боргу, а саме 31.08.2016 відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
засновниками ТОВ «Маяк Агроплюс» були ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; кінцевим бенефіціарним власником (контролером) була ОСОБА_3 ; керівник ОСОБА_4 ;
засновниками ТОВ «Агробонус Схід» були ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; кінцевим бенефіціарним власником (контролером) була ОСОБА_3 ; керівник ОСОБА_5 .
Пов'язаність осіб, які є сторонами оспорюваного правочину про переведення боргу від 31.08.2016, а саме ФОП Ярошенка Б.О. з ТОВ «Маяк Агроплюс» з поданих суду документів не вбачається.
З аналізу господарських операцій та руху активів вбачається, що ТОВ «Маяк Агроплюс» (засновники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) здійснив розрахунок з ФОП Ярошенком Б.О. за договором про надання консультаційних послуг №501-МЯ від 05.01.2015, у спосіб переведення на себе боргу перед ТОВ «Агробонус Схід» (засновники Василенко С.В. та ОСОБА_3 ).
І. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, приписи ст. 42 КУзПБ у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, підлягають застосуванню приписи ст. 20 Закону про банкрутство.
Відповідно до вказаної правової позиції визнання правочину недійсним, оцінка відповідності чи невідповідності правочину вимогам законодавства має здійснюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
За змістом ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі за текстом - Закон про банкрутство), який діяв на дату укладення спірного Договору переведення боргу та порушення провадження про банкрутство позивача (втратив чинність 21.10.2019) правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
За таких обставин ліквідатор помилково розповсюджує на спірні правовідносини трирічний строк «підозрілого періоду» до відкриття провадження у справі про банкрутство, встановлений ст. 42 КУзПБ, оскільки до спірних правовідносин слід застосовувати строк, встановлений саме ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» - один рік.
Провадження у справі №911/2548/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус Схід» відкрито 12.09.2017, а оспорюванний ліквідатором Договір переведення боргу укладений 31.08.2016, тобто більше ніж за один рік до порушення провадження у справі про банкрутство.
Відтак, за критерієм дати укладення оспорюваний договір не відповідає визначеним ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» умовам.
Позивач твердить, що надавши згоду на переведення боргу на неплатоспроможного боржника ТОВ «Маяк Агроплюс», який не здійснював підприємницьку діяльність, керівництво ТОВ «Агробонус Схід» відмовилося від майнових вимог, свідомо погіршивши майновий стан товариства.
Разом із тим, доказів неплатоспроможності ТОВ «Маяк Агроплюс» станом на дату укладення договору про переведення боргу 31.08.2016 до матеріалів справи не подано.
Відповідач 2 не перебував та не перебуває у процедурах банкрутства; наявність двох судових рішень (від 15.10.2015 у справі №911/3248/15 та від 01.08.2016 у справі №911/2021/16) про стягнення заборгованості з ТОВ «Маяк Агроплюс» не свідчить про його неплатоспроможність станом на дату укладення договору про переведення боргу 31.08.2016.
Подана роздруківка з АСВП від 20.06.2023 по боржнику ТОВ «Маяк Агроплюс» містить інформацію лише про те, що відносно відповідача 2 було відкрито три виконавчі провадження більше ніж на рік пізніше дати укладення договору (07.12.2017, 23.10.2019 та 15.06.2020), що не свідчить про його неплатоспроможність станом на дату укладення договору про переведення боргу 31.08.2016.
Лист ГУ ДПС у Київській області від 06.07.2023 №37234/6/10-36-04-04 про те, що фінансова звітність ТОВ «Маяк Агроплюс» за 2017-2022 роки відсутня, а також копія фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва ТОВ «Маяк Агроплюс» станом на 31.12.2016 (за яким на кінець звітного періоду загальна кредиторська заборгованість становила 36 757 800,00 грн.) не свідчать про нездійснення відповідачем 2 підприємницької діяльності та неплатоспроможність станом на дату укладення договору про переведення боргу 31.08.2016.
Крім того, сам по собі факт заміни боржника у зобов'язанні не припиняє, а також не змінює обсягу та змісту зобов'язання, а лише замінює його сторону, і не є втручанням у майнову сферу боржника.
Унаслідок переведення боргу первісний боржник у зобов'язанні замінюється новим боржником, але зміст зобов'язання не змінюється: кредитор має право вимагати від нового боржника виконання його обов'язку в тому ж обсязі, в якому мав право вимагати від первісного боржника до вчинення переведення боргу, і на тих самих умовах (стаття 514 ЦК України).
Щодо тверджень позивача, що укладання спірного договору мало наслідком лише штучне збільшення заборгованості ТОВ «Маяк Агроплюс» та не мало на меті реального виконання взятих на себе зобов?язань щодо погашення заборгованості перед ТОВ «Агробонус Схід», суд зазначає, що після укладення Договору переведення боргу та підписання Акту зарахування зустрічних грошових вимог була погашена заборгованість ТОВ «Маяк Агроплюс» перед ФОП Ярошенком Б.О. за договором про надання консультаційних послуг, відповідно сума зобов'язань ТОВ «Маяк Агроплюс» залишилась незмінною, лише змінився склад кредиторів.
За таких обставин позивачем не доведено у розумінні наведеної статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що при наданні згоди на укладення оспорюваного договору мали місце майнові дії боржника, в результаті яких він добровільно відмовився від власних майнових вимог.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що вимога про визнання недійсним оспорюваного договору від 31.08.2016 про перевезення боргу на підставі ст. 42 КУзПБ та ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не належить до задоволення.
ІІ. Разом із тим, відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, укладення договору боржника поза межами «підозрілого періоду» (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного ст. 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування ст. 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.
Верховний Суд дійшов висновку про те, що КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участю боржника.
Стаття 42 КУзПБ як і ст. 20 Закону про банкрутство є спеціальними щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів боржника недійсними, оскільки наведена норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Обов'язок діяти добросовісно поширюється на усі сторони дійсного правочину та особу, яка прийняла виконання. Подібного висновку щодо двостороннього правочину дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц (провадження №14-28цс20, пункт 38).
Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.
Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є «вживанням права на зло». За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.
Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.
Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об'єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.
Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов'язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16 (пункт 155).
Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню («вживанням права на зло»).
За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).
У справі, яка розглядається, позов про визнання недійсним договору подала особа, яка не була стороною цього договору - заінтересована особа (боржник в особі ліквідатора).
Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов'язаних з вчиненням такого правочину (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17).
Разом з тим, позивачем не доведено недобросовісної мети ФОП Ярошенка Б.О. щодо укладення договору переведення боргу. У даному випадку позивач не довів обставин направлення волі сторін на досягненні іншої мети, ніж тієї, що передбачена умовами укладеного між сторонами договору переведення боргу від 31.08.2016 з подальшим розрахунком у спосіб підписання 01.09.2016 Акту про зарахування зустрічних грошових вимог.
У звіті Головного територіального управління юстиції у Київській області Міністерства юстиції України за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Агробонус Схід» та аналізу ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, встановлено, зокрема, що показники фінансово-господарської діяльності підприємства, які містяться у наданих для проведення аналізу документах, свідчать про наявність навмисного погіршення фінансово-господарського стану та наявність ознак дій з доведення до банкрутства в діях керівництва підприємства та детально описані у п.3.2 аналізу.
Вказане не свідчить про недобросовісність первісного боржника ФОП Ярошенка Б.О. у спірних правовідносинах; може опосередковано свідчити про недобросовісність дій керівництва ТОВ «Агробонус Схід» у спірних правовідносинах щодо підписання Повідомлення про згоду на переведення боргу, однак суд, ухвалюючи рішення, не керується припущеннями.
З огляду на викладене, позивачем не доведено наявність обставин для визнання оспорюваного договору недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства, зокрема на підставі ст.ст. 3, 13, 215 ЦК України.
ІІІ. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Разом з тим, обраний позивачем спосіб захисту, а саме вимога про визнання недійсним Договору переведення боргу, укладеного між іншими особами ФОП Ярошенком Б.О. та ТОВ «Маяк Агроплюс», не призводить до потрібного результату - поновлення прав банкрута та отримання ним (та/або його кредиторами) відповідного відшкодування.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі №911/2548/17 (911/1029/22), яка набрала законної сили, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Агробонус Схід» до ФОП Ярошенка Б.О. про стягнення 981 350,00 грн. заборгованості за договором від 01.07.2016 №01/07-16 відмовлено повністю. Верховний Суд у постанові Великої Палати від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц вказав, що прагнення позивача переглянути в межах цієї справи судові рішення, прийняті в іншій справі, є неприпустимим.
В силу положень ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Обраний спосіб захисту у вигляді визнання недійсним договору переведення боргу, укладеного між відповідачами, саме по собі жодним чином не відновлює будь-яких прав позивача та не впливає на склад та розмір ліквідаційної маси; вимог про застосування наслідків недійсності правочину позивачем не заявлено.
У зв'язку з викладеним позов про визнання договору недійсним із заявлених підстав не належить до задоволення.
ІV. Щодо заяви відповідача 1 про застосування строків позовної давності у справі №911/2548/17 (911/1478/23), суд зазначає таке.
Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
У цій справі відповідач 1 до ухвалення судового рішення заявив про сплив позовної давності за заявленими до нього позовними вимогами.
Велика Палата Верховного Суду дотримується усталеної правової позиції про те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тільки якщо суд встановить, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідною вимогою спливла, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (пункт 80), від 7 серпня 2019 року у справі №2004/1979/12 (пункт 71)).
Враховуючи відсутність правових підстав для задоволення позову з вищенаведених матеріальних підстав, позовна давність до вимог позивача не належить до застосування.
Решта доводів учасників справи та всі подані докази судом уважно досліджені та розглянуті та не спростовують вказаного висновку суду. У справі “Руїз Торіха проти Іспанії” ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи позиції сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус Схід» повністю.
У зв'язку із відмовою у позові відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати на сплату судового збору суд залишає за позивачем.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
У позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Агробонус Схід» відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 24.11.2023.
Суддя О.В. Конюх