ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" листопада 2023 р. м. Київ Справа №911/1777/22
Господарський суд Київської області у складі головуючої судді Третьякової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №911/1777/22
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8)
до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» (08652, Київська обл., Васильківський р-н, с. Ковалівка, вул. Монастирська, 1)
про стягнення 8811,28 грн
Без повідомлення (виклику) сторін
Обставини справи:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» (далі - відповідач) про стягнення 8811,28 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03.10.2019 стався страховий випадок - дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля д.н.з. НОМЕР_2 . За цим страховим випадком позивач в якості страховика сплатив 11.10.2019 потерпілому, який є власником автомобіля д.н.з. НОМЕР_2 , страхове відшкодування в розмірі 51369,82 грн за договором добровільного страхування наземного транспорту, укладеним позивачем в якості страховика та страхувальником. На підставі ст.993 Цивільного кодексу України до позивача у порядку суброгації перейшло право вимоги, яке потерпілий, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (відповідача). Постановою Фастівського міськрайонного суду від 21.10.2019 винним у дорожньо-транспортній пригоді визнано водія автомобіля д.н.з. НОМЕР_1 , роботодавцем якого є відповідач. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача, який є відповідальним за заподіяну шкоду, була застрахована в ПРАТ СК «Граве Україна» полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то ПРАТ СК «Граве Україна» 27.11.2020 сплатило на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 42558,54 грн, яке, як стверджує позивач, було визначено з урахуванням зносу автомобіля потерпілого і тому не повністю покриває розмір страхового відшкодування в сумі 51369,82 грн, яке позивач раніше сплатив потерпілому за договором добровільного страхування наземного транспорту.
З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача як особи, відповідальної за заподіяну шкоду, різницю між розміром страхового відшкодування, яке позивач 11.10.2019 сплатив потерпілому в сумі 51369,82 грн за договором добровільного страхування наземного транспорту, та розміром страхового відшкодування, яке страховик відповідача 27.11.2020 сплатив позивачу в сумі 42558,54 грн за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів, яка становить 8811,28 грн (51369,82-42558,54=8811,28).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі №911/1777/22 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви. Залишаючи позов без руху, суд в ухвалі від 27.09.2022 зобов'язав позивача надати письмові уточнення до позовної заяви із викладом обставин спору з посиланням на докази та правовим обґрунтуванням позовних вимог, а саме:
- що саме позивач вважає фактичним розміром шкоди в аспекті посилання позивача на ст.1194 Цивільного кодексу України в позовній заяві, а саме чи фактичний розмір заподіяної шкоди має визначатися з урахуванням зносу автомобіля чи без урахування зносу автомобіля, та чим це обґрунтовується та підтверджується;
- який фактичний розмір заподіяної шкоди у даному страховому випадку та якими доказами цей розмір підтверджується;
- чи отримане позивачем страхове відшкодування в розмірі 42558,54 грн є повним відшкодуванням фактичного розміру шкоди або воно не повністю покриває фактичний розмір шкоди;
- які саме обставини (франшиза, недостатність страхового покриття, неправильний розрахунок розміру відшкодування тощо) призвели до того, що страхове відшкодування, яке було отримано позивачем страховика відповідача в розмірі 42558,54 грн, не повністю покрило фактичний розмір шкоди та якими доказами це підтверджується;
- чи був складений страховий акт страховиком відповідача при сплаті страхового відшкодування в розмірі 42558,54 грн та чи погоджувався позивач з визначеним розміром шкоди (відшкодування) в розмірі 42558,54 грн;
- коли саме страховик відповідача сплатив страхове відшкодування в розмірі 42558,54 грн позивачу та яким платіжним (банківським) документом це підтверджується.
В установлений строк позивач подав до суду клопотання від 28.11.2022 №3651 АРКС, яким усунув недоліки позовної заяви, виклавши свою правову позицію щодо обставин спору з урахуванням ухвали суду від 27.09.2022 про залишення позову без руху. Щодо обставин, які призвели до того, що страхове відшкодування, яке було отримано позивачем від страховика відповідача, не повністю покрило фактичний розмір шкоди, позивач зазначив, що недостатність страхового відшкодування в розмірі 42558,54 грн, яке було виплачено позивачу 27.11.2020 від ПРАТ СК «ГРАВЕ», для покриття фактичного розміру шкоди виникла внаслідок того, що, як стверджував позивач, сплачене позивачу 27.11.2020 страхове відшкодування в розмірі 42558,54 грн було розраховано з урахуванням фактичного зносу автомобіля потерпілого, в той час як виплачене позивачем потерпілому 11.10.2019 страхове відшкодування в сумі 51369,82 грн було розраховане без урахування зносу цього автомобіля. Доказів на підтвердження тієї обставини, що сплачене позивачу страховиком відповідача 27.11.2020 страхове відшкодування в розмірі 42558,54 грн було розраховано з урахуванням фактичного зносу автомобіля, позивач не надав, однак при цьому у клопотанні позивача від 28.11.2022 №3651-АРКС містилось також клопотання про витребування у страховика відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» розрахунку страхового відшкодування та страхового акта за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО 003522513. Заявляючи вказане клопотання про витребування доказів, позивач посилався на направлення ним відповідного адвокатського запиту та відсутність відповіді Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» на вказаний адвокатський запит, а також на відсутність цих документів у самого позивача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи. Крім того, вказаною ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2022 на підставі клопотання позивача зобов'язано Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна» у п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали надати суду розрахунок страхового відшкодування та страховий акт за полісом обов'язкового страхування №АО 003522513.
Згідно з відомостями з офіційного сайту «Укрпошти» поштове відправлення №0103281761343, яким на адресу відповідача направлено копію ухвали Господарського суду Київської області від 07.12.2022 про відкриття провадження у справі №911/1777/22, було отримано відповідачем 13.12.2022.
Також, ухвала Господарського суду Київської області від 07.12.2022 у справі №911/1777/22 була отримана Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Граве Україна» 15.12.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103282762718.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве України» витребувані від нього ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2022 у справі №911/1777/22 за клопотанням позивача розрахунок страхового відшкодування та страховий акт за полісом обов'язкового страхування №АО 003522513 суду не надало. В той же час, позивач, звернувшись з позовом до суду, будучи забезпеченим правовою допомогою, заявивши клопотання про витребування доказів, в подальшому інших клопотань, заяв чи доказів щодо розрахунку страхового відшкодування та страхового акта за полісом обов'язкового страхування №АО 003522513 суду також не надав.
07.02.2022 до Господарського суду Київської області від представника відповідача - адвоката Мартиновського О.В. надійшла заява від 07.02.2023 про ознайомлення з матеріалами справи №911/1777/22. Проте представник відповідача для ознайомлення з матеріалами справи до суду не прибув. В будь-якому разі, вказана заява відповідача від 07.02.2023 свідчить про обізнаність відповідача про розгляд судом справи та про право відповідача подати відзив на позовну заяву. В той же час, відповідач своїм процесуальним правом, передбаченим ст.165 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про поважні причини неподання відзиву суд не повідомляв.
Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з'ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
03 жовтня 2019 у м. Фастів Київської області по вул. Брандта сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «МАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , за наслідками якої автомобілі отримали механічні пошкодження
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.10.2019 у справі №381/3677/19 водія автомобіля «МАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні цієї дорожньо-транспортної пригоди, а саме правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340,00 грн.
Автомобіль «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , який зазнав ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Фора» (потерпілий), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , завірена копія якого залучена до матеріалів справи.
На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника цього автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , (потерпілого) були застраховані Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (яке в подальшому змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» - позивач) відповідно до генерального договору добровільного страхування наземного транспорту від 24.09.2018 №323а8ц5 (далі - договір добровільного страхування), згідно з умов якого страховик зобов'язався компенсувати страхувальнику збитки внаслідок ДТП - будь якого пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП (п.7.2.2 договору добровільного страхування).
Відповідно до пунктів 2, 3, 5 та 10.2 сертифікату від 24.09.2018 №002 до договору добровільного страхування розмір франшизи внаслідок ДТП складає 2500,00 грн, забезпеченим (застрахованим) за цим сертифікатом від 24.09.2018 №002 транспортним засобом є належний Товариству з обмеженою відповідальністю «Фора» автомобіль «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , вигодонабувачем за цим сертифікатом є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фора», страхувальник - Приватне акціонерне товариство «Фора Рітейл».
Приватне акціонерне товариство «Фора Рітейл», яке є страхувальником автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 на підставі генерального договору добровільного страхування наземного транспорту від 24.09.2018 №323а8ц5, звернулось до позивача як страховика за вказаним договором добровільного страхування із заявою від 04.10.2019 про страхову подію та виплату страхового відшкодування за вказаним договором добровільного страхування.
Відповідно до акта огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 08.10.2019, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосаміт ЛТД», встановлено характер пошкоджень автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 .
На оплату вартості відновлювального ремонту цього автомобіля Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосаміт ЛТД» сформувало та виставило Приватному акціонерному товариству «Фора Рітейл» (страхувальнику) рахунок-фактуру від 09.10.2019 №0000015566 на загальну суму 53869,82 грн.
Відповідно до страхового акта №ARX2505571 від 10.10.2019, складеного Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» (позивачем), дорожньо-транспортну пригоду за участю застрахованого автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , що відбулась 03.10.2023, визнано страховим випадком, та вирішено здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 51369,82 грн, що відповідає вартості відновлювального ремонту цього автомобіля, яка була визначена Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосаміт ЛТД» у рахунку-фактурі від 09.10.2019 №0000015566, за вирахуванням франшизи в розмірі 2500,00 відповідно до п.10.2 сертифікату від 24.09.2018 №002 до договору добровільного страхування (53869,82-2500=51369,82).
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування потерпілому у розмірі 51369,82 грн, а саме здійснив оплату вартості відновлювального ремонту автомобіля згідно з виставленим Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосаміт ЛТД» рахунком-фактурою від 09.10.2019 №0000015566 на загальну суму 53869,82 грн, за мінусом франшизи у розмірі 2500,00 грн (53869,82-2500=51369,82), що підтверджується платіжним дорученням позивача від 11.10.2019 №604273 про виплату страхового відшкодування на суму 51369,82 грн.
На момент вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 03.10.2019, цивільно-правова відповідальність відповідача як власника автомобіля МАЗ 543205, д.н.з. НОМЕР_1 , водія якого було визнано винним у вчиненні цієї дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Граве Україна» відповідно до поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО 003522513, діючого станом на 03.10.2019, надалі - поліс обов'язкового страхування №АО 003522513. Відповідно до умов цього поліса обов'язкового страхування №АО 003522513 розмір відповідальності застрахованої особи за шкоду завдану майну становить 100000,00 грн (сто тисяч гривень), франшиза - 0,00 грн.
Оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди 03.10.2019 цивільно-правова відповідальність відповідача як особи, відповідальної за спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Граве України» відповідно до поліса обов'язкового страхування №АО 003522513, а позивач в якості страховика виплатив потерпілому від цієї дорожньо-транспортної пригоди страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, то в силу статті 993 Цивільного кодексу України до позивача в порядку суброгації перейшло право вимоги, яке потерпілий (Товариство з обмеженою відповідальністю «Фора») має до страховика винуватця за полісом обов'язкового страхування страховим полісом №АО 003522513, і тому Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна» в якості страховика за цим полісом обов'язкового страхування №АО 003522513 сплатило 27.11.2020 на користь позивача страхове відшкодування в сумі 42558,54 грн.
Факт сплати Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Граве Україна» на користь позивача страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування №АО 003522513 в розмірі 42588,54 грн підтверджується платіжним дорученням від 27.11.2020 №112798742 на суму 42588,54 грн (копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи).
Позивач звертався до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» з адвокатським запитом від 04.10.2022 та від 10.11.2022 №3651 АРКС, в якому просив надати розрахунок страхового відшкодування та страховий акт за полісом обов'язкового страхування №АО 003522513, виплата за яким в розмірі 42558,54 грн була здійснена 27.11.2020, проте Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна» вказаний адвокатський запит залишило без задоволення.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що він виплатив потерпілому страхове відшкодування у зв'язку з ремонтом автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , в розмірі 51369,82 грн, однак Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна» як страховик відповідача (особи, відповідальної за спричинену внаслідок ДТП шкоду), здійснило виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі лише 42558,54 грн, що є меншим розміру сплаченого позивачем потерпілому страхового відшкодування в сумі 51369,82 грн внаслідок, як стверджує позивач, врахування при розрахунку страхового відшкодування в сумі 42558,54 грн фізичного зносу цього автомобіля.
У зв'язку з цим на підставі статей 1172 та 1194 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача різницю між розміром страхового відшкодування, яке сплатив позивач страхувальнику (потерпілому) в сумі 51369,82 грн за договором добровільного страхування, та розміром страхового відшкодування, яке було сплачено позивачу Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Граве Україна» за полісом обов'язкового страхування №АО 003522513 в сумі 42558,54 грн, що становить 8811,28 грн.
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що правовідносини у сфері страхування і відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів, врегульовані Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з абз.4 ст.4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування (ст.9 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», надалі - Закон №1961-IV, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п.36.4 ст.36 Закону №1961-IV виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Згідно зі ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічне положення про суброгацію міститься в статті 993 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно із ст.1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Отже, в силу здійснення позивачем як страховиком виплати потерпілому страхового відшкодування в розмірі 51369,82 грн за договором добровільного майнового страхування (генеральним договором добровільного страхування наземного транспорту від 24.09.2018 №323а8ц5), до позивача у відповідності до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України в порядку суброгації перейшло право вимоги, яке потерпілий, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану внаслідок ДТП шкоду.
Як випливає із протоколу про адміністративне правопорушення ДПР №509353 від 03.10.2019 та постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.10.2019 у справі №381/3677/19 та не спростовано відповідачем, особою, винною в дорожньо-транспортній пригоді 03.10.2019 за участю автомобіля «МАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , був водій відповідача ОСОБА_1 , який керував автомобілем «МАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 .
Отже, в силу приписів із ч.1. ст.1172 та ст.1187 Цивільного кодексу України особою, яка несе цивільно-правову відповідальність у зв'язку із заподіянням шкоди автомобілю потерпілого «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди 03.10.2023, є відповідач як володілець джерела підвищеної небезпеки та роботодавець водія, який керуючи джерелом підвищеної небезпеки (автомобілем «МАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 ), заподіяв шкоду потерпілому.
В той же час позивач визнає та наявними у цій справі доказами підтверджується, що цивільно-правова відповідальність відповідача за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації автомобіля «МАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована відповідачем як страхувальником у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» як страховика на підставі полісу обов'язкового страхування №АО 003522513. Відповідно до вказаного полісу обов'язкового страхування №АО 003522513 розмір відповідальності застрахованої особи за шкоду завдану майну становить 100000,00 грн, що повністю покриває розмір заподіяної потерпілому шкоди, про який стверджує позивач у позовній заяві (53869,82 грн).
Суд зазначає, що в такому випадку сплата позивачем страхового відшкодування з відновлювального ремонту «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , потерпілому (страхувальнику позивача) у розмірі 51369,82 грн не є безумовною підставою для виникнення у позивача в порядку суброгації права вимоги зі сплати цієї суми чи її частини саме до відповідача, враховуючи, що останній відповідно до обставин справи застрахував свою цивільну відповідальність у страховика.
Так, відповідно до ст.1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до обставин даної справи цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована полісом обов'язкового страхування №АО 003522513, ліміт відповідальності по якому (100000,00 грн, франшиза - 0,00 грн) повністю покривав розмір заподіяної потерпілому шкоди, про який стверджує позивач у позовній заяві (53869,82 грн), та розмір виплаченого позивачем потерпілому страхового відшкодування (51369,82 грн) за договором добровільного страхування за вирахуванням франшизи.
Як вказувала Велика Палата Верховного Суду, із статті 1194 Цивільного кодексу України випливає, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Водночас в Законі №1961-IV наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон №1961-IV спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV). Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страховиком, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика (пункти 84-87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17).
Також у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду сформульована правову позицію в питанні про наявність можливості у страховика, який виплатив страхове відшкодування на підставі договору добровільного страхування, самостійно обирати, до кого саме звертатися з вимогою про стягнення суми виплаченого страховиком відшкодування: до винної особи чи в межах ліміту відповідальності страховика, у якого винна особа застрахувала цивільно-правову відповідальність. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність (постанова Великої Палати ВС від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Отже, з урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність відповідача, пов'язана з експлуатацією автомобіля автомобіля «МАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» з лімітом відповідальності застрахованої особи за шкоду майну в сумі 100000,00 грн, то майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, тобто відповідачем лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком відповідача.
За вказаних обставин відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України тягар доведення того, що сплачене позивачу страховиком відповідача 27.11.2020 страхове відшкодування в розмірі 42558,54 грн (при ліміті відповідальності в сумі 100000,00 грн) було недостатнім для покриття обчисленого позивачем та страхувальником позивача розміру фактичної шкоди в сумі 53869,82 грн саме внаслідок встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком відповідача, покладається на позивача.
Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, у справі №908/1879/17 від 04.03.2021.
Звертаючись з позовом до суду, позивач в позовній заяві стверджував, що сплачене страховиком відповідача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 42558,54 грн було визначено, як стверджував позивач, з урахуванням зносу автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , однак ніяких доказів з приводу порядку розрахунку страхового відшкодування при його виплаті страховиком відповідача на користь позивача позивач до позовної заяви не надав, з адвокатським запитом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» від 04.10.2022 та від 10.11.2022 про надання розрахунку страхового відшкодування та страхового акта за полісом обов'язкового страхування №АО 003522513, позивач звернувся лише після пред'явлення даного позову до відповідача. Тобто твердження позивача в позовній заяві про те, що сплачене страховиком відповідача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 42558,54 грн було визначено страховиком відповідача з урахуванням зносу автомобіля, ґрунтується лише на припущенні позивача внаслідок того, що розмір сплаченого страховиком відповідача на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 42558,54 грн є меншим розміру страхового відшкодування в розмірі 51369,82 грн, яке було обчислено позивачем та виплачено останнім своєму клієнту (страхувальнику). Сам розрахунок страхового відшкодування в розмірі 42558,54 грн та вплив урахування зносу автомобіля д.н.з. НОМЕР_2 на розрахунок цього страхового відшкодування в сумі 42558,54 грн страховиком відповідача позивач суду також не надав та не обґрунтував, тобто із наданих позивачем доказів не вбачається можливим встановити, що різниця в сумі 8811,28 грн між розміром страхового відшкодування, яке позивач 11.10.2019 сплатив своєму клієнту-страхувальнику (потерпілому) в сумі 51369,82 грн за договором добровільного страхування наземного транспорту, та розміром страхового відшкодування, яке в подальшому страховик відповідача в порядку суброгації сплатив 27.11.2020 позивачу в сумі 42558,54 грн за полісом обов'язкового страхування №АО 003522513, виникла саме внаслідок встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком відповідача за полісом обов'язкового страхування №АО 003522513.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).
Належними у розумінні ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст.123, 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем.
Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» про стягнення 8811,28 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Київської області може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23.11.2023.
Суддя О.О. Третьякова