ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
24.11.2023Справа № 910/13044/23
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА" (03110, місто Київ, вул. Пироговського Олександра, будинок 19, корпус 4) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕШЛ МАЙНІНГ СОЛЮШНЗ" (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7, офіс 613-57) про стягнення 947 393,76 грн.
без повідомлення (виклику) сторін,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
17.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА" (далі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕШЛ МАЙНІНГ СОЛЮШНЗ" (далі відповідач) про стягнення 947 393,76 грн та 18.08.2023 зазначену заяву передано судді Демидову В.О. у відповідності до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА" (далі - ТОВ «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА», Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕШЛ МАЙНІНГ СОЛЮШНЗ" (далі - ТОВ «СПЕШЛ МАЙНІНГ СОЛЮШНЗ» (Лізингоодержувач,) укладено договір фінансового лізингу № 26/10Л (далі -Договір).
Позивач вказує, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за Договором в терміни, які встановлені Графіком лізингових платежів (додаток № 3 до Договору), внаслідок чого у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем за Договором у розмірі 539 783,51 грн.
З урахуванням викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 947 393,76 грн з яких: 539 783, 51 грн. - основний борг по сплаті лізингових платежів за Договором, 26 925, 07 грн. - додаткова винагорода Лізингодавця відповідно до п. 5.7 Договору, 288 562,86 грн. - пеня відповідно до п. 8.4 Договору, 17 836,70 грн. - три проценти річних, 74 285,62 грн. - інфляційні втрати відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
У встановлений судом строк від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 11.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13044/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
20.09.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ТОВ «СПЕШЛ МАЙНІНГ СОЛЮШНЗ» вказує, що протягом дії договору та до моменту настання форс-мажорних обставин своєчасно виконувало взяті на себе зобов'язання за Договором лізингу, що не заперечується Позивачем та підтверджується наданим Позивачем до суд Додатку № 1 до позовної заяви вих. №87 від 14.08.2023: Інформація про оплату лізингових платежів лізингоодержувачем та розрахунок додаткової винагороди за договором фінансового лізингу № 26/10Л від 23.10.2019 та випискою по рахунку.
У зв'язку з форс-мажорними обставинами, у вигляді військової агресії Російської Федерації проти України Відповідач зазнав збитків та не міг з незалежних від нього обставин своєчасно виконати зобов'язання по сплаті лізингових платежів, що є підставою звільнення від відповідальності за порушення виконання зобов'язання.
28.09.2023 від представника позивача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник заперечуючи стосовно підстав викладених у відзиві на позовну заяву зокрема вказує, що Відповідач не надав доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для ТОВ «СПЕШЛ МАЙНІНГ СОЛІОШНЗ» за його зверненням військову агресію російської федерації проти України, як форс-мажорної обставини, що об'єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов'язань за Договором, шляхом видачі відповідного сертифіката. Крім цього, відповідний сертифікат не був наданий Відповідачем Позивачу на виконання п. 11.4 Договору.
03.10.2023 від представника позивача надійшла заява, якою позивач повідомив про намір подати докази витрат на надання правничої допомоги протягом 5 днів після ухвалення рішення.
04.10.2023 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач вказує, що 19.03.2023 Відповідач направив на адресу Позивача повідомлення вих. №Ф-1203 від 12.03.2022 про настання обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин) з проханням відкласти строк виконання зобов'язань на час дії воєнного стану та з копією листа ТПП України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1., який підтверджує настання цих обставин. Вказане повідомлення було направлено на електронну адресу Позивача.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
29.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промагролізинг-Україна» (лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спешл Майнінг Солюшнз» (лізингоодержувач, відповідач) укладено договір фінансового лізингу № 26/10Л (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, лізингодавець передає лізингоодержувачу на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування з правом викупу майно, найменування, кількісні та якісні характеристики якого визначені у додатку № 1 «Специфікація» до даного договору (далі - предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу у володіння та користування на строк, зазначений у п. 3.2 договору та здійснювати лізингові платежі на умовах даного договору.
Відповідно до Специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.10.2019 до Договору), Предметом лізингу за Договором є контейнер-цистерна моделі Т11-254.2 у кількості чотирьох одиниць.
Пунктом 1.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.10.2019 до Договору) передбачено, що договірна вартість Предмета лізингу складає 3 071 128 (три мільйони сімдесят одна тисяча сто двадцять вісім) грн. 56 коп. з ПДВ.
Відповідно до п.п. 3.1 та 3.2 Договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Строк лізингу по даному договору вкладає 36 місяців та відраховується з моменту фактичної передачі предмета лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача, тобто з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу.
Згідно з п. 4.1 Договору передача Предмета лізингу здійснюється протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня виконання Лізингоодержувачем п. 5.2 цього Договору за умови укладення Сторонами додаткової (-вих) угоди про зміну ціни Предмету лізингу, розміру лізингових платежів і відповідних змін у Графік лізингових платежів, Специфікації згідно з п. 5.10 Договору. В іншому випадку Лізингодавець письмово інформує Лізингоодержувача та має право перенести дату передачі Предмету лізингу в користування Лізингоодержувачу до усунення таких перешкод або Лізингодавець має право відмовитися від виконання своїх зобов'язань за цим Договором повністю або частково.
Підписання Акту приймання-передачі Предмета лізингу Сторонами свідчить про прийняття Лізингоодержувачем Предмета лізингу у тимчасове володіння і користування та є підставою для вимоги Лізингодавцем сплати лізингових платежів згідно Додатку № 3 до Договору (п. 4.5 Договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.10.2019 до Договору) до лізингового платежу за цим Договором згідно з Додатком № 3 «Графіку лізингових платежів» входить: договірна вартість Предмета лізингу - 3 071 128 (три мільйони сімдесят одна тисяча сто двадцять вісім) грн. 56 коп., винагорода Лізингодавця -498 113 (чотириста дев'яносто вісім тисяч сто тринадцять) грн. 69 коп., інші витрати Лізингодавця - 184 267 (сто вісімдесят чотири тисячі двісті шістдесят сім) грн. 71 коп.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що Лізингоодержувач у строк по « 01» листопада 2019 року сплачує в безготівковій формі на рахунок Лізингодавця авансовий платіж, визначений у Додатку №3 «Графік лізингових платежів», що є невід'ємною частиною даного договору.
Лізингові платежі вносяться Лізингоодержувачем в безготівковій формі у розмірі та в строки, вказані у Додатку №3 до Договору (п. 5.3 Договору).
Датою оплати лізингових платежів є дата зарахування даних платежів на рахунок Лізингодавця (п. 5.4 Договору).
Якщо дата лізингового платежу згідно Додатку №3 припадає на вихідний чи святковий день, то лізинговий платіж здійснюється в останній робочий день, що передує даті платежу (п. 5.5 Договору).
Відповідно до п. 5.7 Договору у разі прострочення сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів більше ніж на п'ять календарних днів, сума винагороди Лізингодавця за Договором підлягає сплаті у подвійному розмірі, виходячи з розміру винагороди Лізингодавця в періоді, в якому допущено таке прострочення.
Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно вносити лізингові платежі згідно Додатку №3 до даного договору (п. 7.2.8 Договору).
Пунктом 8.4 Договору передбачено, що сторони погодили, що нарахування пені за даним договором не обмежується шестимісячним строком її нарахування. У разі прострочення сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів, а також усіх інших платежів, які належать до сплати Лізингоодержувачем згідно до даного договору та чинного законодавства, Лізингодавець має право стягнути з Лізингоодержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості по лізингових платежах та/або інших платежах за кожний день прострочки за весь період часу протягом якого не виконано зобов'язання зі сплати по день фактичної оплати.
На виконання умов Договору Позивачем передано Відповідачу Предмет лізингу, а саме:
Контейнер-цистерна моделі Т11-254.2, заводський номер 070147, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу № 1 від 01.11.2019;
Контейнер-цистерна моделі Т11-254.2, заводський номер 070148, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу № 2 від 01.11.2019;
Контейнер-цистерна моделі Т11-254.2, заводський номер 070150, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу № 3 від 01.11.2019;
Контейнер-цистерна моделі Т11-254.2, заводський номер 070152, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу № 4 від 01.11.2019 до Договору.
18.07.2023 Позивачем надіслано засобами поштового зв'язку на адресу Відповідача претензію вих. № 73 від 18.07.2023 з вимогою невідкладно сплатити заборгованість за договором фінансового лізингу № 26/10Л від 23.10.2019 у розмірі 930 519,96 грн. та окремо наголосило, що у випадку відсутності у вказані строки оплати за Договором ТОВ «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА» буде змушене вчинити наступні дії з метою захисту своїх порушених прав: звернутися до господарського суду з позовом про стягнення з лізингоодержувача заборгованості по сплаті лізингових платежів, штрафних санкцій, передбачених п. 8.4, 5.7 договору, інфляційних втрат та 3 % річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, судових витрат. У випадку примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості лізингоодержувач буде зобов'язаний сплатити 10 % виконавчого збору (винагороди приватного виконавця) від суми стягнення на користь органу державної виконавчої служби або приватного виконавця та компенсувати витрати виконавчого провадження. Вищевказана вимога надіслана цінним листом з описом вкладення, що підтверджується поштовою накладною та фіскальним чеком.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за Договором в терміни, які встановлені Графіком лізингових платежів (додаток № 3 до Договору), внаслідок чого у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем за Договором у розмірі 539 783,51 грн. У зв'язку з простроченням сплати лізингових платежів, позивачем нараховано 26 925, 07 грн. - додаткової винагороди, 288 562,86 грн. - пені, 17 836,70 грн. - 3% річних, 74 285,62 грн. - інфляційні втрати.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначає, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Виходячи з положень ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про фінансовий лізинг» обов'язком лізингодавця є у передбачені договором фінансового лізингу строки передати лізингоодержувачу об'єкт фінансового лізингу у стані, що відповідає призначенню такого об'єкта та умовам договору фінансового лізингу.
Матеріали справи містять підписані з обох сторін та скріплені печаткою лізингоодержувача акти приймання-передачі предмета лізингу, які свідчать про те, що лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв майно - предмет лізингу, а саме:
Контейнер-цистерна моделі Т11-254.2, заводський номер 070147, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу № 1 від 01.11.2019;
Контейнер-цистерна моделі Т11-254.2, заводський номер 070148, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу № 2 від 01.11.2019;
Контейнер-цистерна моделі Т11-254.2, заводський номер 070150, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу № 3 від 01.11.2019;
Контейнер-цистерна моделі Т11-254.2, заводський номер 070152, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу № 4 від 01.11.2019 до Договору.
Додатком № 2 до Додаткової угоди №1 сторонами погоджено графік лізингових платежів та визначено термін здійснення таких платежів, суму процентів, яка повинна бути погашена, суму відшкодування вартості предмета лізингу, інші витрати лізингодавця, щомісячні платежі (сума процентів + сума відшкодування + інші витрати) та непогашену заборгованість.
Відповідно до п. 5.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.10.2019 до Договору) до лізингового платежу за цим Договором згідно з Додатком № 3 «Графіку лізингових платежів» входить: договірна вартість Предмета лізингу - 3 071 128 (три мільйони сімдесят одна тисяча сто двадцять вісім) грн. 56 коп., винагорода Лізингодавця -498 113 (чотириста дев'яносто вісім тисяч сто тринадцять) грн. 69 коп., інші витрати Лізингодавця - 184 267 (сто вісімдесят чотири тисячі двісті шістдесят сім) грн. 71 коп.
Частиною 1 статі 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.
Відповідно до Графіка лізингових платежів (додаток № 2 до Додаткової угоди №1) авансовий платіж підлягав сплаті до 01.11.2019; наступні 36 лізингових платежі підлягали сплаті до 20-го числа відповідного місяця.
З наданих позивачем виписок АТ «Банк Альянс» та АТ «Райффайзен Банк» по рахункам позивача, вбачається, що платежі по 17.02.2022 включно здійснювалися відповідачем відповідно до затвердженого графіку лізингових платежів.
Проте, як свідчать матеріали справи, та не заперечується відповідачем, починаючи з березня 2022 року відповідач не здійснював оплату лізингових платежів встановлених графіком лізингових платежів.
Як зазначає позивач, та не заперечується відповідачем, щомісячні платежі в загальному розмірі 539783,51 грн, які мали бути сплачені відповідачем сплачено не було.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Пункт 3 частини 2 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.
Відповідно до п. 7.2.8 лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно вносити лізингові платежі згідно додатку № 3 до даного договору.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором припинив сплату лізингових платежів, а саме за березень 2022 по жовтень 2022 року, що також не заперечується відповідачем.
Підставою неможливості здійснення останніх відповідачем зазначено форс-мажорні обставини у вигляді введення воєнного стану на всій території України, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до п. 11.1 договору сторони цього договору звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання зумовлене наслідком форс-мажорних обставин, до яких відносяться обставини непереборної сили, що виникли після укладання цього договору в результаті незалежних від сторін цього договору причин, непередбачених і невідворотних розумними запобіжними заходами, подій надзвичайного характеру: природні катастрофи, війна, блокада, страйк у галузі чи регіоні, або події, які виникли у наслідок прийняття актів органами державної влади, що потягнули за собою неможливість виконання цього договору.
Пунктом 11.3 договору сторони визначили, що сторона цього договору, на яку вплинули форс-мажорні обставини зобов'язана сповістити про це іншій стороні цього договору телефаксом протягом 3 днів із дня настання/закінчення терміну дії форс-мажорних обставин, з одночасним дублюванням повідомлення рекомендованим листом, спрямованим іншій стороні цього договору.
Згідно з п. 11.4 договору повідомлення про настання форс-мажорних обставин повинно бути підтверджено торгово-промисловою палатою. Дане підтвердження Торгово-промислової палати України спрямовується іншій стороні цього договору протягом 15 днів з дати настання форс-мажорних обставин.
Відповідно до п. 11.6 договору несвоєчасне повідомлення про настання, тривалість чи закінчення дії форс-мажорних обставин і ліквідації їхніх наслідків позбавляє сторону цього договору, яка не своєчасно повідомила про це, права посилатися на ці обставини і зобов'язує її виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором вчасно, у повному обсязі й у терміни, зазначені у цьому договорі.
Матеріали справи містять повідомлення № Ф-1203 від 12.03.2022 про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), яким відповідач повідомляє позивачу про настання обставин непереборної сили, а саме війни та військових дій на території України та просить відкласти строк виконання зобов'язань на час дії воєнного стану.
Додатком до повідомлення № Ф-1203 від 12.03.2022 вказана копія листа ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
В підтвердження направлення позивачу повідомлення № Ф-1203 від 12.03.2022 відповідачем надано скрін-шот з комп'ютерного екрану, з якого вбачається, що 19.03.2022 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено листа на електронну адресу info@pal.kiev.ua.
Докази направлення на адресу позивача повідомлення № Ф-1203 від 12.03.2022 засобами поштового зв'язку матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україна» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований Всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Водночас вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Відповідачем не було подано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором фінансового лізингу № 26/10Л від 23.10.2019, який б підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов'язань з оплати лізингових платежів.
При цьому, із долучених до відзиву CMR вбачається, що частина майна відповідача - вантажні автомобілі (зокрема, з державними номерними знаками НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ) з причіпами були залучені для здійснення перевезень із Європейських країн гуманітарної допомоги в Україну.
Працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) у лютому-березні 2022 року було мобілізовано для захисту України від агресора.
Окрім того, в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження №12022100060000731 від 08.07.2022 за обставинами незаконного заволодіння у період з 24.02.2022 по 16.06.2022 групою військовослужбовців Російської Федерації належними Товариству з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" вантажними автомобілями (тягачами), напівпричепами, напівпречепами-цистернами, контейнерами-цистернами, які знаходились за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5.
Відтак, суд вважає, що виконання зобов'язання не згідно погодженого Договором графіку знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку із вторгненням Російської Федерації на територію України.
Судом також враховано, що власником 100% корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА", юридичної особи, що зареєстрована за законодавством України, є ВАТ "Промагролізинг" (резидент Республіки Білорусь), щодо якого Указом Президента України від 28.01.2023 №50/2023 введено санкції. Незважаючи на те, що мораторій, передбачений положеннями постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022, не підлягає до застосування до спірних правовідносин та до відповідача (за суб'єктами на яких поширюється постанова КМУ №187), суд враховує вказану вище обставину при оцінці фактів щодо впливу військової агресії РФ проти України на виконання відповідачем зобов'язань.
Основним акціонером ВАТ "Промагролізинг" є Банк розвитку Республіки Білорусь, засновниками якого є Рада Міністрів та Національний банк Білорусі.
Щодо Банку розвитку Республіки Білорусь Указом Президента України від 19.10.2022 №726/2022 введено санкції. Також відповідні санкції введено Європейським Союзом, Канадою, Швейцарією, Японією та Новою Зеландією.
Відтак, кінцевим бенефіціарним власником позивача є Республіка Білорусь.
24 лютого 2022 року російські війська вторглися на територію України.
Факт агресії Російської Федерації проти України визнаний та засуджений резолюцією Генеральної асамблеї Організації Об'єднаних Націй (надалі -ООН) ES-11/1, яка прийнята 02 березня 2022 року.
14 грудня 1974 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила Резолюцію №3314 "Визначення агресії". Стаття 3 Резолюції чітко зазначає: "Будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, з урахуванням і відповідно до положень статті 2, кваліфікуватиметься як акт агресії"... і далі йде перелік таких дій, а серед них пункт f: "Дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави".
Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомі факти не потребують доказування тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об'єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але крім об'єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб'єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3946/16 та від 26.10.2021 у справі №922/3990/19).
Загальновідомим фактом є те, що вторгнення російських військ на території України відбувалося в тому числі із Республіки Білорусь. Тобто остання дозволила переміщення військ та зброї для проникнення на суверенну території України, а також продовжує дозволяти розміщення військ (в т.ч. літаків) для нанесення ракетних ударів по території України.
Відтак, в розумінні резолюції Генеральної Асамблеї ООН №3314 "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року Республіка Білорусь є агресором по відношенню до України.
Суд не вбачає особливої різниці в тому, що позивач є юридичною особою за законодавством України і, за загальним правилом, не несе зобов'язання за дії засновників.
Отже, незважаючи на загальний принцип розмежування відповідальності учасника та юридичної особи, участь бенефіціарного власника у збройній агресії позбавляє належні такій особі товариства (яким є позивач) можливості тим чи іншим чином скористатися на свою користь наслідками такої агресії.
Таким чином, в межах вирішення даного спору виникла ситуація, коли позивач - юридична особа, яка належить агресору, посилається на порушення норм цивільного законодавства України та просить застосувати до відповідача передбачений державою примус за порушення норм цивільного законодавства (обумовлений несвоєчасним виконанням зобов'язання) у той час як судом встановлено, що затримка у виконанні зобов'язання обумовлена саме агресією, до якої причетний власник позивача.
Із диспозиції норм, якими регульовані заявлені до стягнення позивачем неустойка та інфляційні втрати, обов'язковою умовою для їх застосування є необхідність встановлення факту порушення зобов'язання (у даному випадку прострочення боржника).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Частиною 1 статті 613 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Однією із загальних засад цивільного законодавства, на яких має ґрунтуватися зобов'язання, є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України). На боржника не може бути покладена відповідальність за прострочення виконання зобов'язання, оскільки факт прострочення зумовлений протиправними діями кредитора, що, безумовно, суперечить як загальним засадам цивільного законодавства (ст. 3 Цивільного кодексу України), так і принципам зобов'язального права.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації" запроваджено цілий спектр мораторіїв стосовно деяких суб'єктів і правовідносин, зокрема мораторій (заборона) на виконання грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації. Правові висновки щодо застосування вказаного нормативно-правового акту містяться у постанові Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №925/1248/21 та зводяться до того, що строк зобов'язання у правовідносинах, в яких такий суб'єкт є кредитором - не настав (зупинився із 24.02.2022), що виключає можливість для висновку вважати зобов'язання у такому випадку простроченим.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та те, що Республіка Білорусь є так само агресором, як і російська федерація, то наявні підстави для поширення вказаної норми на аналогічні правовідносини щодо будь-яких юридичних осіб, які (в т.ч. опосередковано) належать державам агресорам.
Відсутність прострочення (відсутність порушення договору) відповідача виключає підстави для висновку про можливість покладення на нього відповідальності у вигляді додаткової винагороди лізингодавця, неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.
У п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) "Проніна проти України" зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Інші доводи учасників справи судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на наведене, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 24.11.2023.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ