РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/792/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І. М.
Секретар судового засідання Матіяш М. П.
За участю представника відповідача Бондара О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: ФОП ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: ТОВ "Дружба Агро-ІФ", вул. Набережна, буд. 87, с. Росільна, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77722, про стягнення 280 000,00 грн - заборгованості, 2 629,80 грн - 3% річних, про зазначення в резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), який здійснюватиме примусове виконання рішення, 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами з 28.08.2023 до моменту виконання рішення, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума відсотків, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданим на виконання цього рішення; 3 - розмір процентів (відсотків); КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період до моменту виконання рішення суду; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти (відсотки), і стягнути отриману суму процентів (відсотків) з відповідача, про стягнення 2 440,00 грн інфляційних втрат та судових витрат,
встановив, що ФОП ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Дружба Агро-ІФ" про стягнення 280 000,00 грн - заборгованості, 2 629,80 грн - 3% річних, 2 440,00 грн інфляційних втрат, зазначення в резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), який здійснюватиме примусове виконання рішення, 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами з 28.08.2023 до моменту виконання рішення, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України і стягнення отриманої суми процентів (відсотків) з відповідача.
В обґрунтування вимог позивач вказав на те, що відповідач всупереч вимогам ЦК України, ГК України та умовам договору про надання послуг №01/01-23 від 03.01.2023, не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг в обумовлений договором строк.
За несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачу нараховано 3% річних та інфляційні втрати.
В обґрунтування вимоги про зазначення в резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), який здійснюватиме примусове виконання рішення, 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України і їх стягнення, вказав на те, що означена вимога підлягає задоволенню виходячи з вказаної норми і права суду, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
В підтвердження зазначеного, надав суду копії: інформації про перелік підписаних актів здачі-приймання послуг відповідно до договору №01/01-23 про надання послуг від 03.01.2023, розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної - особи підприємця серії В00 №738327, договору про надання послуг №01/01-23 від 03.01.2023, додаткового договору №1 від 01.06.2023 до договору №01/01-23 про надання послуг від 03.01.2023, актів здачі-прийомки наданих послуг від 31.01.2023, 28.02.2023, 31.03.2023, 28.04.2023, 31.05.2023, 30.06.2023, повідомлення - претензії вих.№14/08/23 від 14.08.2023 з доказами направлення відповідачу.
За наслідками розгляду вказаного позову, суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 27.09.2023.
Судом неодноразово оголошувались перерви у підготовчих засіданнях.
19.10.2023, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.11.2023.
Відповідач відзиву на позов не надав, в судовому засіданні щодо позову заперечив та вказав на те, що акти здачі-прийомки наданих послуг, які надані позивачем в підтвердження факту виконання робіт, не відповідають нормам бухгалтерського обліку, а відповідно, не можуть бути взяті судом до уваги і бути належним доказом в підтвердження факту виконаних таких робіт і, як наслідок, їх оплати. Вказав також на те, що така правова позиція викладена ВС в постанові, що винесена у справі №560/12630/21 від 29.03.2023.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд вважає, що позов слід задоволити частково.
При цьому суд врахував наступне.
Предметом даного позову є вимога про стягнення заборгованості, відсотків і інфляційних втрат та означення в рішенні про нарахування органом (особою), який здійснюватиме примусове виконання рішення, 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України і їх стягнення.
Підставою позову є невиконання відповідачем умов договору про надання послуг №01/01-23 від 03.01.2023, в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
Так, відповідно до умов вказаного договору, замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надає завдання, а Виконавець зобов'язується відповідно до завдання Замовника надати йому за плату юридичні та інформаційно - консультаційні послуги, що стосуються організації та господарської діяльності, зокрема консультації та підготовки правочинів, управлінського, фінансового, бухгалтерського, податкового обліку в обсязі та на умовах, визначених цим Договором (п.1.1 Договору).
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що здавання - приймання наданих послуг здійснюється сторонами по закінченню надання конкретних послуг, або по закінченню календарного місяця, за актом передачі - приймання, що підтверджує факт надання та отримання послуг за даним Договором.
Винагорода Виконавця за даним Договором становить грошову суму розміром 40 000 (сорок тисяч) гривень в місяць. Винагорода сплачується Виконавцю на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання акта передачі - приймання послуг. Замовник сплачує винагороду за надання послуг за цим Договором у розмірі договірної ціни, що є звичайною та кінцевою. Розмір такої ціни визначається Сторонами в актах передачі - приймання послуг (п. п. 3.1, 3.2, 3.4 Договору).
Додатковим договором №1 від 01.06.2023 до договору №01/01-23 про надання послуг від 03.01.2023, сторони змінили розмір винагороди у сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень в місяць.
Відповідно до актів здачі - прийомки наданих послуг (які підписані сторонами у справі та скріплені печаткою відповідача) від 31.01.2023, 28.02.2023, 31.03.2023, 28.04.2023, 31.05.2023, 30.06.2023, розмір ціни наданих послуг, визначено сторонами у сумі 280 000 грн.
Отже, в силу вимог ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, між сторонами, на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.
Статтею 629 ЦК України встановлено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, згідно ст. ст. ст. 525 - 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містяться в ст.ст.179, 193 ГК України.
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст. ст. 610, 612 ЦК України).
14.08.2023, позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості в повному обсязі. Однак, відповідачем вказану претензію залишено поза увагою.
Враховуючи викладене та те, що відповідач доводів позивача належними і допустимими доказами не спростував, доказів в підтвердження оплати наданих послуг не надав, вимога позивача про стягнення з відповідача 280 000 грн заборгованості є обґрунтованою.
Вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід задоволити частково виходячи з приписів ст. 625 ЦК України, якими встановлено те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом і того, що при перерахунку здійсненого судом самостійно, встановлено, що до стягнення підлягають 2 225,33 грн - 3% річних та 2 440 грн - інфляційних втрат.
Вимогу про означення в резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), який здійснюватиме примусове виконання рішення, 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами з 01.08.2023 до моменту виконання рішення, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України і її стягнення з відповідача, слід задоволити саме в редакції вказаної позивачем норми, зокрема ч. 10 ст. 238 ГПК України.
Посилання представника відповідача на те, що акти здачі-прийомки наданих послуг, які надані позивачем в підтвердження факту виконання робіт, не відповідають нормам бухгалтерського обліку, а відповідно, не можуть бути взяті судом до уваги і бути належним доказом в підтвердження факту виконаних таких робіт і, як наслідок, їх оплати, судом не приймається, оскільки зазначені акти здачі-прийомки містять відомості, які передбачені розділом 3 договору (п. п. 3.4, 4.1 договору), зокрема, визначену сторонами договору ціну винагороди за надані послуги, а відповідно, не можуть бути визнані судом такими, що не підтверджують факту невиконаних відповідачем зобов'язань на заявлену ним суму. Не приймається судом і посилання на правовий висновок викладений ВС у постанові, що винесена у справі №560/12630/21, оскільки він зроблений за іншої доказової бази та іншого суб'єктного складу.
Відповідно до ст. ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судовий збір, у відповідності до ст. 129 ГПК України, слід розділити пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарсько процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов задоволити частково.
Стягнути з ТОВ "Дружба Агро-ІФ" (код ЄДРПОУ 42955289, вул. Набережна, буд. 87, с. Росільна, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77722) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (інд. под. ном АДРЕСА_2 ) - 280 000,00 грн - заборгованості, 2 255, 33 грн - 3% річних, 2 440,00 грн - інфляційних втрат та 4 270,45 грн - судового збору.
Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, нараховувати 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 24.11.2023
Суддя І. М. Скапровська