номер провадження справи 18/79/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.11.2023 справа № 908/1417/23
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063)
до відповідача акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (вул. Північне шосе, 15, м. Запоріжжя, 69032)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035)
про стягнення 3108022,39 грн.
Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.
при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.
учасники справи:
від позивача: Аксаргін Р.М., довіреність № 1 від 01.01.2023
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився
Заявлено позовні вимоги про стягнення з акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" 3108022,39 грн., з яких: 2990644,03 грн. основного боргу по оплаті за спожиту електричну енергію у період з травня по листопад 2022 року на підставі договору №4 від 24.05.2022 про постачання електричної енергії споживачу, 24877,28 грн. 3% річних та 92501,08 грн. інфляційних втрат.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2023 справу № 908/1417/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 03.05.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі №908/1417/23, присвоєно справі номер провадження 18/79/23, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго"; призначено підготовче судове засідання на 27.06.2023. Ухвалою від 27.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 26.07.2023. Ухвалою від 26.07.2023 відкладено підготовче засідання на 28.09.2023. Ухвалою від 28.09.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 02.11.2023.
В судовому засіданні 02.11.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача у судовому засідання 02.11.2023 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №4 від 24.05.2022 про постачання електричної енергії споживачу щодо оплати вартості спожитої за період травень-листопад 2022 року електричної енергії, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 1115941,03 грн. Наведене, за доводами позивача, є підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на приписи ст.ст.526, 530, 610-612, 625, 629, 634, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 ГК України, Закон України «Про ринок електричної енергії», позивач просив позов задовольнити.
Відповідач 30.05.2023 (в межах визначеного судом строку) надав відзив на позов, в якому він визнав позові вимоги в розмірі основного боргу по оплаті за спожиту електричну енергію у період з травня по листопад 2022 року в сумі 2990644,03 грн. за договором № 4 від 24.05.2022 про постачання електричної енергії. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач заперечив посилаючись на введення воєнного стану в Україні, що визнано ТПП форс-мажорною обставиною, систематичні ракетні обстріли АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" з березня 2022 року по 31 березня 2023 року, а також знищення майна підприємства. Крім того, просив відстрочити до закінчення дії воєнного стану стягнення з акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" заборгованості з основного боргу по оплаті за спожиту електричну енергію у період з травня по листопад 2022 року в сумі 2990644,03 грн.
Позивачем 07.06.2023 надано відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що сам факт прийняття рішення ТПП України про дію форс-мажорних обставин від 24.02.2022 не є безумовною підставою для невиконання умов чинного договору та не є доказом неможливості його виконання. Відповідач здійснення ним господарської діяльності не припинив і до позивача в порядку п. 12.4 договору із відповідним обґрунтування не звертався. Крім того позивач звернув увагу на необхідність здійснення ним своєчасних розрахунків з іншими учасниками ринку електричної енергії та на те, що 3% річних і інфляційні втрати по суті є компенсаційними нарахуваннями, а не штрафними санкціями.
Від позивача 18.09.2023 надійшли пояснення щодо здійснення розрахунків 3% річних та інфляційних втрат.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" (Постачальником, позивачем у справі) та акціонерним товариством "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (Споживачем, відповідачем у справі) 24.05.2022 укладений публічний Договір № 4 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) шляхом підписання заяви-приєднання (додаток 1 до Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору (п. 3.1 Договору).
Згідно із п. 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, які щомісяця визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
За визначенням п. 5.4 Договору, ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.5 Договору).
Відповідно до п. 5.6 Договору розрахунки Споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника (спецрахунок).
Пунктом 5.7 Договору передбачено, що оплата рахунка Постачальника за цим договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може перевищувати 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.
Споживач, згідно з п. 6.2. Договору зобов'язався, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (1).
Згідно з п. 13.1 Договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.
Відповідно до п. 4 обраної АТ "ЗАлК" (Споживачем) Комерційної пропозиції «Універсальна» про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" на період з 01.01.2022 по 31.12.2022 (додаток № 3) "Спосіб та терміни оплати" розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця. 100% попередня оплата здійснюється не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Остаточний розрахунок має здійснюватися не пізніше 5 (п'яти) робочих днів після закінчення розрахункового періоду на підставі самостійно отриманого Споживачем у Постачальника рахунку. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення замовленого обсягу постачання електричної енергії на ціну універсальної послуги у відповідному розрахунковому періоді та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку Постачальника. У разі неодержання рахунку, Споживач самостійно оформлює платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строки передбачені умовами даного розділу.
Згідно з п. 6 Комерційної пропозиції Споживач здійснює оплату послуг з розподілу електричної енергії через Постачальника у складі ціни універсальної послуги.
При цьому, відповідно до п. 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 із змінами та доповненнями (далі ПРРЕЕ), дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії (п. 4.12 ПРРЕЕ).
Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (п. 4.13 ПРРЕЕ).
Позивачем на виконання умов Договору виставлені відповідачу рахунки за постачання електричної енергії за період з травня по листопад 2022 року, у відповідності до яких загальний обсяг використаної електричної енергії АТ "ЗАлК" складає 621892 кВт/год. на суму 2990644,03 грн. Рахунки направлялись на електронну пошту відповідача serge22051966@gmail.com.
Спожитий обсяг електричної енергії АТ "ЗАлК" за період з травня по листопад 2022 року підтверджується повідомленням/листом за № 007-66/6174 від 19.12.2022 адміністратора комерційного обліку, функції якого в Запорізькій області виконує ПАТ "Запоріжжяобленерго", щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії з щомісячною розбивкою за EIC - кодом точки комерційного обліку.
Даними повідомленнями ОСР надає Постачальнику електричної енергії дані про фактичний обсяг, період споживання за ЕІС-кодами точками розподілу Споживача з щомісячною розбивкою.
Позивачем на адресу відповідача 13.12.2022 надіслано вимогу щодо погашення заборгованості в сумі 2990644,03 грн. за спожиту електроенергію період з травня по листопад 2022 року. Разом із вимогою позивачем направлені відповідачу рахунки за спірний період у паперовому вигляді.
Невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості отриманої за договором електричної енергії стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Господарські взаємовідносини сторін врегульовано договором № 4 від 24.05.2022 про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6 та 7 статті 276 ГК України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строки оплати визначені в п. 5.8 Договору альтернативно: або у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Відповідно до п. 4 комерційної пропозиції розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця; остаточний розрахунок має здійснюватися не пізніше 5 (п'яти) робочих днів після закінчення розрахункового періоду на підставі самостійно отриманого споживачем у постачальника рахунку.
В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).
Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих від постачальника електричної енергії рахунків за період травень-листопад 2022 року у визначений договором строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за договором в розмірі 2990644,03 грн.
Відповідач позовні вимоги в частині стягнення 2990644,03 грн. основного боргу за Договором визнав.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін отриманих від позивача рахунків є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2990644,03 грн. заборгованості за Договором є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 24877,28 грн. 3% річних та 92501,08 грн. інфляційних витрат.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд звертає увагу, що в розрахунках 3% річних та інфляційних втрат позивачем період прострочення визначений з урахуванням спливу п'яти робочих днів від дати отримання відповідачем рахунків. Так, за рахунком за травень 2022 року, який отриманий відповідачем 14.06.2022, період прострочення починається з 21.06.2022, за рахунком за червень 2022 року, який отриманий відповідачем 09.07.2022, - з 22.07.2022, за рахунком за липень 2022 року, який отриманий відповідачем 09.08.2022, - з 23.08.2022, за рахунком за серпень 2022 року, який отриманий відповідачем 09.09.2022, - з 24.09.2022, за рахунком за вересень 2022 року, який отриманий відповідачем 10.10.2022, - з 21.10.2022, за рахунком за жовтень 2022 року, який отриманий відповідачем 10.11.2022, - з 22.11.2022, за рахунком за листопад 2022 року, який отриманий відповідачем 13.12.2022, - з 22.12.2022.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 21.06.2022 по 11.01.2023 за кожним окремо рахунком, з урахуванням розміру заборгованості в період нарахування, суд визнав його правильним, до стягнення підлягають 24877,28 грн. 3% річних, як і визначено позивачем.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем загальний період з липня по грудень 2022 року по кожному окремо рахунку, з урахуванням розміру заборгованості в період нарахування, суд встановив, що до стягнення підлягають 102272,48 грн. інфляційних втрат. Зважаючи на відсутність у суду повноважень виходити за межі заявлених позовних вимог, вимога про стягнення інфляційних втрат задовольняється у визначеному позивачем розмірі 92501,08 грн.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов'язання по оплаті вартості спожитої електроенергії в повному обсязі і у визначений Договором строк, або підстав для звільнення від такого зобов'язання, не надав.
Заперечення відповідача щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання з огляду на настання форс-мажорних обставин суд визнав необґрунтованими.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.
Отже, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання зобов'язань. Тобто підлягає доведенню зв'язок між невиконанням зобов'язань і воєнними діями в Україні.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступне: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Договором визначений порядок повідомлення сторонами про форс-мажорні обставини.
Відповідно до п. 12.2 договору № 4 від 24.05.2022 під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Згідно із п. 12.4 договору № 4 від 24.05.2022, сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства.
Відповідачем доказів дотримання вказаного порядку не надано. Ним не повідомлено позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за договором, не було надано документа або будь-яких доказів, що підтверджують їх настання відповідно до вимог, прописаних у Договорі.
Відповідачем також не надано доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості проведення ним своєчасного розрахунку за поставлену згідно договору електроенергію.
Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме щодо невиконання господарського зобов'язання за спірним Договором.
Суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ТОВ "Запоріжжяелектропостачання") також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату заборгованості за договором та визначених законом нарахувань як способу захисту його майнових прав, передбаченого законом.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
У відзиві на позов відповідач також просив суд відстрочити стягнення з АТ «ЗАлК» на користь ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» заборгованості за договором на період до закінчення дії воєнного стану в Україні.
Розглянувши вказане клопотання АТ «ЗАлК», проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного клопотання, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 239 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).
За змістом наведених норм, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.
Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач посилається на форс-мажорні обставини у зв'язку із введенням воєнного стану на території України та зазначає, що територія підприємства, будівлі та заводоуправління АТ «ЗАлК» з березня 2022 року по 31 березня 2023 року внаслідок російської збройної військової агресії проти України неодноразово зазнавала руйнівних ракетних обстрілів із знищенням нерухомого та рухомого майна підприємства, фактичним перешкоджанням діяльності підприємства.
Жодних доказів настання у відповідача виключних обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим не надано.
Разом з цим, при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У зв'язку з тим, що відстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої розстрочки.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
В той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), суд, який надає відстрочку виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Відповідачем не подано суду жодних належних доказів, в розумінні приписів ст.ст. 74-76 ГПК України, на підтвердження викладених ним обставин. Безпідставне надання відстрочки виконання судового рішення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період, без дотримання балансу інтересів сторін, позбавляє стягувача можливості захистити свої права та отримати задоволення своїх грошових вимог у процедурі примусового виконання рішення суду.
Крім того, клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення терміном до закінчення дії воєнного стану в Україні суперечить змісту норми ч. 5 ст. 331 ГПК України, згідно з якою розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності у нього конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, в зв'язку з чим, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення.
Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (вул. Північне шосе, 15, м. Запоріжжя, 69032; ідентифікаційний код 00194122) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063; ідентифікаційний код 42093239) 2990644,03 грн. (два мільйони дев'ятсот дев'яносто тисяч шістсот сорок чотири грн. 03 коп.) основного боргу, 24877,28 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят сім грн. 28 коп.) 3% річних, 92501,08 грн. (дев'яносто дві тисячі п'ятсот одну грн. 08 коп.) інфляційних втрат та 46620,34 грн. (сорок шість тисяч шістсот двадцять грн. 34 коп.) судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У зв'язку із запровадженням воєнного стану на території України та інтенсивними ракетними та артилерійськими обстрілами м. Запоріжжя, що загрожувало життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходженням судді Левкут В.В. у відпустці з 04.11.2023 по 19.11.2023, повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 24.11.2023.
Суддя В.В. Левкут