ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
"23" листопада 2023 р. Cправа № 902/1124/23
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМАН ІНВЕСТ" (вул. Івана Акінфієва, буд.18, оф.216, м. Дніпро, 49057 )
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАШ-КАЛИНА" (вул. Незалежностьі, буд.46, м. Калинівна, Калинівський р-н., Вінницької обл., 22400)
про стягнення 219031,37 грн.
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1124/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМАН ІНВЕСТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАШ-КАЛИНА" про стягнення 219 031,37 грн, з яких 199 248,43 грн - штраф, 10 022,09 грн - пеня, 8 185,93 грн інфляційних та 1 574,92 грн - 3% річних.
Рішенням суду від 06.11.2023 позов задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАШ-КАЛИНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМАН ІНВЕСТ" 99 624,22 грн - штрафу, 10 022,09 грн - пені, 8 185,93 грн - інфляційних, 1 574,92 грн - 3% річних та 3 285,48 грн витрат на сплату судового збору. У частині стягнення 99 624,22 грн. - штрафу відмовлено в зв'язку зі зменшенням.
13.11.2023 на адресу суду засобами поштового зв'язку надійшла заява позивача б/н від 09.11.2023 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 14.11.2023 прийнято до розгляду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМАН ІНВЕСТ" б/н від 09.11.2021 (вх. номер канцелярії суду 01-34/10684/23 від 13.11.2023) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу та запропоновано відповідачу надати до суду у строк до 23.11.2023 письмові пояснення стосовно заяви позивача про понесені витрати на правову допомогу у справі №902/1124/23.
22.11.2023 до суду від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАШ-КАЛИНА" надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу позивача у справі №902/1124/23.
Розглянувши подану позивачем заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу та клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу позивача, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України: учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
В силу дії пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (а саме: - подання (заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи); зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Оскільки розгляд справи №902/1124/23 здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), суд приходить до висновку про прийняття додаткового рішення у даній справі також без проведення судового засідання. При цьому суд враховує, що позивачем дотримано процесуального строку подачі доказів на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи викладені вимоги ГПК України, КГС ВС у п. 4.2.4. постанови від 06.10.2020 у справі №922/376/20 викладено висновок, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
За положеннями частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається що, судові витрати складаються з: судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального України: витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція наведена в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, у частині п'ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21.
Як слідує з матеріалів справи, 14 серпня 2023 року між адвокатом Ковальчуком Денисом Юрійовичем (в договорі Адвокат) та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕМАН ІНВЕСТ" (в договорі Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги №8 (далі Договір).
За умовами пункту 1.1 Договору, Адвокат зобов'язується надавати Клієнту правничу допомогу з питань захисту прав та законних інтересів Клієнта щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАШ-КАЛИНА" на користь Клієнта пені та штрафу, 3% річних, суми інфляційного збільшення заборгованості за прострочення оплати вартості Товару згідно договору поставки № 26/01/2021 від 26.01.2021 року, а Клієнт зобов'язується прийняти та оплатити правничу допомогу на умовах, передбачених даним Договором.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що вартість правничої допомоги адвоката, що визначена пунктом 1.1 даного Договору становить 25000 грн, виходячи з вартості 1 години -2000,00 грн.
Оплата наданої правничої допомоги, визначеної пунктом 5.1 даного Договору, Адвокату здійснюється Клієнтом в наступному порядку: 15000,00 грн оплачується Клієнтом протягом 10 календарних днів з дати підписання даного Договору; 10000,00 грн оплачується Клієнтом протягом 30 календарних днів з дати підписання Акту наданої правничої допомоги за цим Договором. Акт наданої правничої допомоги за цим Договором Адвокат складає та надає Клієнту за результатами надання правничої допомоги, визначеної пунктом 1.1 даного Договору, а саме, прийняття судового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАШ-КАЛИНА" (код ЕДРПОУ 32320510) на користь Клієнта пені та штрафу, 3% річних, суми інфляційного збільшення заборгованості, за прострочення оплати вартості Товару згідно договору поставки № 26/01/2021 від 26 січня 2021 року (п. 5.2. Договору).
У пункті 5.3 Договору про надання правової допомоги №8 передбачено, що Клієнт додатково сплачує Адвокату гонорар успіху у розмірі 10% від суми грошових коштів, які будуть стягнуті Господарським судом Вінницької області з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАШ-КАЛИНА" на користь Клієнта пені та штрафу, 3% річних, суми інфляційного збільшення заборгованості, за прострочення оплати вартості Товару згідно договору поставки №26/01/2021 від 26.01.2021 року.
22 серпня 2023 року позивач, у відповідності до пункту 5.2 Договору про надання правової допомоги №8 оплатив правничу допомогу на суму 15000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №77 від 22.08.2023.
Матеріали справи містять довіреність б/н від 14.08.2023 та ордер серії АЕ №1221899 від 22 серпня 2023 року на представництво інтересів Позивача адвокатом Ковальчуком Денисом Юрійовичем, копію свідоцтва №2709 від 29 жовтня 2012 року про право Ковальчука Дениса Юрійовича на заняття адвокатською діяльністю.
До заяви про ухвалення додаткового рішення б/н від 09.11.2023, представником позивача додано Акт приймання наданої правничої допомоги від 09.11.2023 за договором про надання правничої допомоги №8 від 14 серпня 2023 року на суму 36 940,71 грн.
В той же час, у поданому 22 листопада 2023 року до суду клопотанні відповідач просить зменшити розмір витрат позивача на професійну правову допомогу до 9000,00 грн з розрахунку 3 години на складання та подання позову та 1,5 годин на складання відповіді на відзив. На думку відповідача, це ті витрати, які можуть вважатись такими, що відповідають критеріям розумності, співмірності, необхідності та складності.
Окрім того, в клопотанні відповідач зауважує, що угоди такого роду як договір між адвокатом Ковальчук Д.Ю. та Позивачем, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом Ковальчук Д.Ю. і Позивачем, не можуть зобов'язувати Господарський суд Вінницької області стягувати гонорар у розмірі 10 %, з іншої сторони оскільки, суд має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними, адже не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Щодо додаткового гонорару - гонорару успіху в розмірі 11940,71 грн, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При встановленні розміру гонорару, відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як "гонорар успіху", проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року в справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Відтак, враховуючи дані позиції ВПВС, клієнт і адвокат користуючись принципом свободи договору можуть визначити додаткові витрати між собою у вигляді гонорару успіху, проте вказане не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг, а відповідно не може переноситись на іншу сторону (на сторону що не є стороною такого договору).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року в справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище суд констатує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.
Суд відзначає, що у цій справі підставою для звернення із заявою про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є приписи статей 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, і вимога позивача обумовлена саме необхідністю вирішити питання про розподіл сплачених ним судових витрат (визначених як професійна правнича допомога), що відповідно до вказаних норм процесуального права підлягають розподілу між сторонами.
В свою чергу, "гонорар успіху" визначено останнім пунктом в акті приймання наданої правничої допомоги від 09 листопада 2023 року саме як додатковий гонорар, який не включається у вартість надання правничої допомоги та виплачується адвокату після ухвалення судового рішення по даній справі в розмірі 10% від стягнутої суми.
Тобто, "гонорар успіху" не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.
Одночасно така додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як "гонорар успіху", за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що гонорар успіху, визначений пунктом 5.3 Договору про надання правничої допомоги № 8 від 14 серпня 2023 року не був необхідним, у зв'язку з розглядом даної справи в суді.
Все вищевказане призводить суд до висновку про неможливість покладення на відповідача (не на сторону Договору, де передбачено "гонорар успіху") вищеописаного "гонорару успіху" в розмірі 11 940,71 грн.
Разом з тим, дослідивши інші витрати, котрі просить стягнути позивач, суд зазначає наступне.
Як зазначалось вище в п. 5.1 та 5.2 Договору про надання правничої допомоги сторонами визначено фіксовану вартість правничої допомоги в сумі 25 000,00 грн., яка оплачується частинами, а саме 15 000,00 грн - після підписання даного договору на протязі 10 днів та 10 000,00 грн протягом 30 днів з дня підписання акту надання правничої допомоги.
Позивачем на виконання даних умов договору було сплачено адвокату 15 000,00 грн що підтверджується платіжною інструкцією №77 від 22.08.2023.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.Таку правову позицію викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Крім того, у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен. Даний висновок викладений у постанові Верховного суду по справі №640/18402/19 від 28.12.2020 р.
З огляду на викладене дослідивши інші витрати, котрі просить стягнути позивач суд констатує їх відповідність визначенню адвокатських послуг. Разом з тим, з огляду на проведену роботу адвоката позивча в контексті визначених послуг, суд не вважає їх невідповідними чи завищеними (відхиляючи доводи заяви відповідача про зменшення витрат адвоката в цій частині).
Разом з тим, враховуючи факт того, що судом відмовлено в позові в частині стягнення штрафу не з підстав їх безпідставності (адже судом визнано їх розмір, що просив стягнути позивач вірним та обґрунтованим), а з підстав використання права на зменшення їх розміру, то суд вважає, що підстав для будь-якого зменшення до стягнення з відповідача на користь позивача витрат адвоката в розмірі 25 000,00 грн не існує.
З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв'язку з правовими положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", керуючись зокрема такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційнійсть, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, беручи до уваги доведення надання Адвокатом професійної правничої допомоги в суді першої інстанції (зазначеної в попередньому (орієнтованому) розрахунку судових витрат) враховуючи заперечення відповідача стосовно зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, зокрема, щодо відмови в стягненні гонорару успіху, суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на відповідача в розмірі 25 000,00 грн., а в частині стягнення 11940,71 грн "гонорару успіху" слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 16, 74-79, 86, 123, 126, 129, 221, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Заяву представника позивача №б/н від 09.11.2023 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАШ-КАЛИНА" (вул. Незалежності, буд.46, м. Калинівна, Калинівський р-н., Вінницької обл., 22400, код ЄДРПОУ 32320510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМАН ІНВЕСТ" (вул. Івана Акінфієва, буд.18, оф.216, м. Дніпро, 49057, код ЄДРПОУ 43049704) 25 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В частині стягнення з відповідача 11940,71 грн "гонорару успіху" відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
5. Копію додаткового рішення направити сторонам на відомі суду адреси електронної пошти позивача - leman111@ukr.net , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається відповідно до ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст додаткового рішення складено 24.11.2023
Суддя Ігор МАСЛІЙ
віддрук. прим.:
1 - до справи