Справа № 638/14782/23
Провадження № 2/638/5578/23
РІШЕННЯ
Іменем України
21 листопада 2023 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Агапова Р.О.,
секретаря Павлова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харків в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів згідно трудового контракту,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів згідно трудового контракту.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.11.2021 року позивачем на посаду юриста був прийнятий найманий працівник ОСОБА_2 .
01.11.2021 року позивачем було розроблено та підписано з відповідачем трудовий договір, та трудовий контракт, який є невід'ємною частиною трудового договору.
01.03.2022 року, сторонами було підписане Доповнення до вищезазначеного трудового контракту, згідно умов якого відповідач має право раз в місяць, починаючи з квітня 2022 року до завершення військового стану на території України, звернутися з відповідною заявою на адресу керівника підприємства про отримання матеріальної допомоги.
В заяві працівник повинен зазначити, що він протягом 24 місяців, які передують місяцю написання заяви: не отримував з будь яких благодійних фондів матеріальну допомогу в сумі більше ніж 2 000 (дві тисячі) гривень на місяць; не отримав доходів у будь якому Управлінні (відділі) соціального захисту населення будь якої територіальної громади на території України; не отримував доходів у будь якому Управлінні (відділі) фонду соціального захисту інвалідів; не отримав доходів з продажу нерухомого майна.
Крім того, у разі надання в заяві про отримання матеріальної допомоги неправдивої інформації, як умисно так і не з вини працівника, працівник зобов'язаний протягом 1 робочого дня повернути виплачені йому кошти матеріальної допомоги.
04.04.2023 відповідач звернувся до позивача із заявою про виплату йому матеріальної допомоги у сумі 1000,00 грн., де зазначив що: з березня 2020 року по березень 2022 року він не отримував:
- з будь яких благодійних фондів матеріальну допомогу в сумі більше ніж 2 000 (дві тисячі) гривень на місяць,
- доходів у будь якому Управлінні (відділі) соціального захисту населення будь якої територіальної громади на території України,
- доходів у будь якому Управлінні (відділі) фонду соціального захисту інвалідів,
- доходів з продажу нерухомого майна.
07.04.2022 року відповідачу було виплачено матеріальну допомогу в сумі 1 000 (одна тисяча) гривень.
21.08.2023 року, ОСОБА_2 своєчасно надав підприємству відомості з Державної Податкової Служби від 21.08.2023 року щодо отримання доходів з березня 2020 року по березень 2022 року.
Згідно наданої відомості, відповідач мав відповідний дохід в Управлінні соціального захисту населення Костянтинівської міської ради за січень, лютий та березень 2022 року в сумі 1 712 (одна тисяча сімсот дванадцять гривень) щомісячно.
У зв'язку з чим, позивач вважає, що відповідач при написанні заяви на отримання матеріальної допомоги від 04.04.2022 року надав на адресу підприємства заздалегідь неправдиву інформацію.
Керуючись Доповненням до Трудового контракту від 01.03.2022 року, 22.08.2023 року відповідача було повідомлено про повернення коштів матеріальної допомоги в сумі 1 000 (одна тисяча) гривень, так як при написанні заяви про отримання матеріальної допомоги, ОСОБА_2 надав на адресу підприємства заздалегідь неправдиві відомості.
Станом на 23.08.2023 року, відповідачем на адресу підприємства вищезазначені грошові кошти не були повернуті, а ОСОБА_2 відмовився повертати вищезазначені грошові кошти.
У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь незаконно виплачену матеріальну допомогу у розмірі 1000,00 грн.
Ухвалою від 20.10.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позивач до суду не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.
Відповідач до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про зайнятість населення», до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством,
Наказом № 17 від 01.11.2021 ОСОБА_2 зарахований на посаду юриста у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 01.11.2021.
01.11.2021 сторонами укладено трудовий контракт, який є невід'ємною частиною безстрокового трудового договору.
01.03.2023 сторонами укладено Доповнення до трудового контракту.
Відповідно до п.1 Доповнення, працівник ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), має право раз в місяць, починаючи з квітня 2022 року до завершення військового стану на території України, звернутися з відповідною заявою на адресу керівника підприємства про отримання матеріальної допомоги.
Згідно з п.4 Доповнення, також, в заяві працівник зазначає, що він протягом 24 місяців, які передують місяцю написання заяви:
-??не отримував з будь яких благодійних фондів матеріальну допомогу в сумі більше ніж 2 000 (дві тисячі) гривень на місяць,
-??не отримав доходів у будь якому Управлінні (відділі) соціального захисту населення будь якої територіальної громади на території України,
-??не отримував доходів у будь якому Управлінні (відділі) фонду соціального захисту інвалідів,
-не отримав доходів з продажу нерухомого майна.
Відповідно до п.7 Доповнення, сума матеріальної допомоги не може бути менше ніж 1000 (одна тисяча) гривень, максимальний розмір матеріальної допомоги не обмежений, та залежить від життєво необхідних потреб працівника та наявності грошових коштів на рахунках підприємства.
Згідно з п.11 Доповнення, В разі надання в заяві про отримання матеріальної допомоги неправдивої інформації, як умисно так і не з вини працівника, працівник зобов?язаний протягом 1 робочого дня повернути виплачені йому кошти матеріальної допомоги.
Пунктами 12,13 Доповнення встановлено, що у разі відмови працівника повертати виплачені кошти матеріальної допомоги, усі спірні питання вирішаються в судовому порядку. В разі надання в заві про отримання матеріальної допомоги неправдивої інформації не з вини найманого працівника, (з вини інших осіб), працівник повертає підприємству виплачену матеріальну допомогу згідно пункту 11 даного Доповнення до Трудового контракту, але в подальшому не позбавлений в порядку регресу стягнути з винних осіб завдані матеріальні збитки.
07.04.2022 року позивачем було виплачено відповідачу матеріальну допомогу в сумі 1 000 (одна тисяча) гривень, що підтверджується відомістю про виплату грошей №ВЗП-0004.
Суд при ухваленні рішення виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
У статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15 (провадження №14-445цс18) викладено правовий висновок, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Розмір матеріального забезпечення, яке підлягає поверненню з відповідача, складає 1000,00 грн.
Матеріали справи не містять даних щодо повернення відповідачем у добровільному порядку вказаної суми.
Крім того, відповідачем було надано заяву, де останній позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи те, що відповідач при написанні заяви про надання матеріальної допомоги надав неправдиву інформацію, у зв'язку з чим отримав грошову суму у розмірі 1000,00 грн. та в добровільному порядку не повернув зазначені кошти, суд вважає, що безпідставно виплачена матеріальна допомога підлягає примусовому стягненню з відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та стягує з відповідача на користь позивача незаконно виплачену матеріальну допомогу у розмірі 1000,00 грн.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір належить компенсувати за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13,76-81,89, 158, 264-265,280-282 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів згідно трудового контракту - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , незаконно виплачену матеріальну допомогу у розмірі 1000,00 грн.
Судовий збір компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.О. Агапов