Справа № 953/22935/21
н/п 2/953/1134/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2023 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Зуб Г.А.,
за участю секретаря Черниш О.М.,
за участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача - адвокат Богомолов О.О. звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати право користування ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовані наступним. ОСОБА_3 є малолітньою дитиною, та тривалий час проживала у житловому будинку АДРЕСА_1 , який належить її батьку, та була зареєстрована з ним за однією адресою з 03.12.2009 по 18.10.2021. Однак, 18.10.2021 відбулось протиправне та свавільне зняття ОСОБА_3 з реєстрації без наявних на те правових підстав. Зняття з реєстрації місця проживання відбулося на підставі заяви нового власника ОСОБА_5 . 22.10.2021 ОСОБА_5 разом з іншими десятьма особами спортивної статури без будь-якого рішення суду проникли до будинку, викинули на вулицю малолітню дитину та заявили про своє право власності на будинок. Вказані дії є очевидно незаконними, оскільки виселення малолітньої дитини з єдиного житла є незаконним та потребує попереднього дозволу органу опіки та піклування. А тому, існує очевидне порушення права малолітньої дитини на користування житловим будинком, що підставою для захисту цього права в суді.
Відповідачем ОСОБА_5 подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на те, що позивачем не надано жодних належним та допустимих доказів на підтвердження наявності порушення прав дитини, за захистом якого вона звернулась, оскільки дитина була зареєстрована в будинку після укладення іпотечного договору, та ОСОБА_5 як власник будинку наділений усіма правомочностями власника щодо нього.
Представник позивача - адвокат Богомолов О.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Грайворонський І.В. в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав зазначених у відзиві.
Представник відповідача Департаменту реєстрації ХМР в судове засідання не з'явився, повідомлявся судом у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив.
Від представника третьої особи ДССД ХМР Оганової В.В. на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника, та просила прийняти рішення на розсуд суду з урахуванням інтересів дитини.
02.12.2021 вказана позовна заява надійшла до Київського районного суду м. Харкова, та розподілена судді Ляху М.Ю.
02.12.2021 до суду разом з позовною заява надійшла заява про забезпечення позову, яка розподілена судді Ляху М.Ю.
Ухвалою суду від 03.12.2021 у задоволенні представника позивача про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою судді від 06.12.2021 прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження в ній в порядку загального позовного провадження.
20.10.2022 здійснено повторний розподіл вказаної справи, справу перерозподілено судді Зубу Г.А.
Ухвалою судді від 18.05.2023 вказану справу прийнято до провадження судді.
Протокольною ухвалою суду від 12.09.2023 задоволено клопотання представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 12.09.2023 закрито підготовче провадження по справі, та справу призначено до судового розгляду.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої є: ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
13.07.2007 ОСОБА_4 було придбано на підставі договору купівлі продажу житловий будинок АДРЕСА_1 , тобто останній набув право власності на вказане нерухоме майно.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 22.10.2021, 13.07.2007 спірний будинок з надвірними будівлями ОСОБА_4 було передано в іпотеку договором іпотеки від 13.07.2007 за реєстр. №7122, що був посвідченим ПН ХМНО Васіковою Л.Є., та зареєстрована заборона на вказане майно.
Малолітня ОСОБА_3 була зареєстрована у спірному будинку з 03.12.2009 по 18.10.2021, тобто реєстрація останньої в спірному будинку відбулась після укладення договору іпотеки.
01.04.2021 на підставі договору про відступлення прав вимоги, що був посвідчений ПН ХМНО Куксіним С.Ю. іпотекодержателем спірного майна став ОСОБА_5 , який 06.10.2021 перереєстрував право власності на спірний будинок на своє ім'я, та став власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що 18.10.2021 малолітню ОСОБА_3 було знято з реєстрації у спірному майні відповідачем ОСОБА_5 .
Вказані дії сторона позивача вважає незаконними, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
Загальними приписами статей 3, 15, 16 ЦК України передбачено право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
За приписами частин першої та шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не допускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
За вказаних обставин, ні положеннями ЦК України, ні положеннями Закону України «Про іпотеку» не передбачено обмежень прав членів сім'ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.
Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно ч. 4 ст. 9, ч.1, 4 ст. 156 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підставі в порядку, передбачених законом. Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи,
зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.
З аналізу положень частини другої ст. 64 ЖК України та частини першої ст. 405 ЦК України слідує, що члени сім'ї власника будинку (квартири) (дружина власника, їх діти і батьки), які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Згідно з частинами 3, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.
Право дитини на проживання в сім'ї разом з батьками передбачене також статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства».
Відповідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено обов'язок батьків або інших законних представників зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.
Частинами 2-4 статті 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» передбачено, що батьки або інші законні представники зобов'язані задекларувати або зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників. Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.
За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно (ч. 2 ст. 156 ЖК України).
Крім того, відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Положеннями ст. 405 ЦК встановлено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Сервітутне право користування житлом набувають члени сім'ї власника житла за фактом набуття статусу члена його сім'ї (ухвала Верховного суду України від 21.09.2011 у справі № 6-57868св10).
Якщо спірна нерухомість передана в іпотеку ще до реєстрації у ній дитини, а отже, на час укладення іпотечного договору вона не мала права власності чи права користування нею, що у свою чергу унеможливлює порушення її прав на житло.
Відповідний висновок висловлений Верховним Судом в постанові від 27 грудня 2018 року в справі № 638/14123/14-ц.
Однак, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Даних про те, що позивач погоджував із іпотекодавцем питання про реєстрацію своєї доньки в спірному будинку, після укладання договору іпотеки, матеріали справи не містять.
Здійснюючи реєстрацію місця проживання своєї малолітньої доньки у спірному будинку позивач знав, що вказаний будинок переданий в іпотеку згідно з іпотечним договором, укладеним на забезпечення виконання зобов'язання в розмірі 53645,90 дол. США.
Відповідно до п.п. 26 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою КМУ від 2 березня 2016 р. № 207 (в ред. на час спірних правовідносин), зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: інших документів, які свідчать про припинення: підстав
на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).
Зняття з реєстрації місця проживання на підставах, визначених в абзацах восьмому та дев'ятому цього пункту, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або за заявою власника/наймача житла або їх представників.
Вказані положення надають право відповідному органу реєстрації зняти з реєстрації особу у разі відчуження житла за заявою власника житла.
За вказаних обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні вказаного позову у зв'язку з недоведеністю позовних вимог, та безпідставністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати компенсуються за рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76, 80, 81, 141, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
В задовленні позовних вимог ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням - відмовити в повному обсязі.
Судові витрати компенсувати за рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_3 , місцеперебування: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .
Відповідач: Департамент реєстрації Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 40214227, місцезнаходження: м. Харків, м-н Павлівський,4.
Відповідач - ОСОБА_5 , місцеперебування: АДРЕСА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 .
Третя особа - Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ:35857909, місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, 55.
Повний текст рішення виготовлено 22 листопада 2023 року.
СУДДЯ Г.А. ЗУБ