Справа № 638/17303/23
Провадження № 3/638/7095/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року м. Харків
Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Теслікова І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
09.11.2023 в провадження судді Теслікової І.І., згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2023, надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Так, ОСОБА_1 в порушення вимог п. 2.5 ПДР України, 05 листопада 2023 року, о 10 годині 43 хвилин, в Харківській обл., м.Ізюм, вул.Г.Чернобильців, керував транспортним засобом - автомобілем «ВАЗ 21104», державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння водій відмовився у встановленому законом прядку, проводилася безперервна відеозйомка.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового розгляду повідомлявся належним чином, шляхом направлення поштового повідомлення на адресу зазначену в протоколі та СМС-повідомлення на телефон зазначений у заяві. Крім того, матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності, а тому суд вважає за можливе розглянути даний матеріал без його участі, що відповідає положенням ст. 268 КУпАП.
У рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно положень ст.268КУпАП інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ст.130КУпАП не відноситься до правопорушення, по якому присутність у судовому засіданні особи є обов'язковою.
Приймаючи до уваги, що суд позбавлений можливості в рамках Кодексу України про адміністративне правопорушення вжити заходів для забезпечення явки учасників процесу в судове засідання, окрім як шляхом направлення судових повісток, а законом передбачений скорочений термін притягнення особи до адміністративної відповідальності, наявність заяви ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши надані матеріали, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255цього Кодексу.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судовим розглядом встановлено, що 05 листопада 2023 року, о 10 годині 43 хвилин, в Харківській обл., м.Ізюм, вул.Г.Чернобильців, ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем «ВАЗ 21104», державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння водій відмовився у встановленому законом прядку, проводилася безперервна відеозйомка, чим порушив п.2.5 ПДР України.
В наслідок зазначених подій працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 288160 від 05.11.2023 за невиконання ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України, а саме за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, крім протоколу, також підтверджується:
- направленням ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння від 05.11.2023;
- відомостями відеозапису з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано, що поліцейський пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 спочатку погоджується, а потім відмовляється від проходження огляду в медичному закладі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги ч.2 ст.251, ст.256, 265-2, 266, 268 КУпАП, а також «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейськими дотримано.
Дослідивши докази, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.
Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п.4 Розділу І цієї Інструкції, ознаками наркотичного сп'яніння є:
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці;
- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
- почервоніння обличчя або неприродна блідність.
Відповідно до протоколу, інспектором поліції, у ОСОБА_1 були встановлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло.
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння саме у медичному закладі.
Відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 Розділу І цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вищезазначені докази належними, допустимими та достатніми для висновку про наявність у водія ОСОБА_1 05 листопада 2023 року о 10-43 год. явних ознак наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло) та його відмову від проходження відповідних до встановленого порядку оглядів на стан наркотичного сп'яніння, які зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушенні, направленні на медичний огляд, та відеозаписі з нагрудної камери поліцейського.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При накладенні стягнення, відповідно до ст. ст. 33-35 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, тому вважає, за необхідне застосувати до ОСОБА_1 штраф у розмірі, передбаченому санкцією статті 130 КУпАП, за якою кваліфіковані його дії з позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік.
Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Таким чином, одночасно з накладенням адміністративного стягнення суд, у відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір», стягує з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536,80 грн.
Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 283, 284 КУпАП, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова.
Відповідно до ст.ст.307, 308 КУпАП, у разі несплати ОСОБА_1 штрафу не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, при здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з ОСОБА_1 стягується подвійний розмір штрафу - 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп.
Суддя Теслікова І.І.