Справа № 569/20544/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2023 року м. Рівне
Рiвненський мiський суд Рівненської області в складі головуючого судді Першко О.О. розглянувши у письмовому провадженні в мiстi Рiвному спpаву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вараського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач), діючи через свого представника адвоката Сьомка В.Т., звернувся до суду із адміністративним позовом до Вараського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач), в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП від 12 жовтня 2023 року та закрити провадженні у справі.
В обґрунтування позову посилається на те, що 12 жовтня 2023 року при в'їзді до міста Вараш Рівненської області, був зупинений військовослужбовцями, які не пред'явивши свої документи представилися посадовими особами Вараського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі ІНФОРМАЦІЯ_1 ). В ході розмови позивач повідомив останнім, що перебуває на обліку у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки м. Рівне за місцем проживання та не перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, у зв'язку з фактичним примусом він погодився проїхати до вказаного ТЦК та СП. В подальшому, близько 11 год. 00 хв. перебуваючи у ІНФОРМАЦІЯ_2 , після надання особистих документів, які підтверджують його особу та місце прописки і проживання, було встановлено, що позивач не перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, позивач зобов'язався з'явитися до ТЦК та СП м. Рівне на території обслуговування якого проживає. Не дивлячись на це, військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_1 почали наполягати на терміновому, в цей же день та час, проведенні медичного огляду комісією зазначеного ТЦК та СП, однак йому відмовилися надавати будь-які документи, в тому числі рішення, направлення, повістку, згідно яких позивач мав би проходити такий медичний огляд. Вказує, що ним було запропоновано пройти медичний огляд за місцем проживання, де в тому числі знаходяться його медичні документи, які необхідні для об'єктивного прийняття рішення медичною комісією, та він не відмовлявся від проходження медичного огляду.
Попри вказане, офіцером мобілізаційного відділення під приводом невиконання законних вимог працівників ТЦК та СП було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП, у якому зазначено, що позивач порушив п.п. 4 п. 1 Додатку 2 до Порядку Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних. В подальшому, коли він перебував в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , йому було надано копію постанови № 525 про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП. При цьому, розгляд протоколу було проведено за його відсутності. Зазначає, що доказів того, що 12 жовтня 2023 року позивач відмовився від проходження медичного огляду не має, так як позивач не відмовлявся від такого огляду.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 30 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
21 листопада 2023 року від відповідача надійшов відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні позову. У відзиві зокрема вказано, що 12 жовтня 2023 року посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 було оповіщено військовозобов'язаного ОСОБА_1 та уточнено військово-облікові дані. Після уточнення військово-облікових даних позивача, а також уточнення щодо наявності підстав від відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, стало відомо, що позивач не звертався до ТЦК та СП для проходження ВЛК, та не має жодних підстав для відстрочки. Якщо у військовозобов'язаного немає причин на відстрочку, то наступний етап після уточнення даних в ТЦК та СП - проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Посадовими особами було виписано направлення на проходження ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби, від якого позивач категорично відмовився. У зв'язку з чим 12 жовтня 2023 року посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення №525. Цього ж дня була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення.
Дослідивши матеріали справи, подані докази, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 12 жовтня 2023 року старшим офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_2 було складено протокол про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП, порушив п.п. 4 п. 1 Додаток 2 до Порядку Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, а саме 12 жовтня 2023 року о 11 год. 00 хв. відмовився проходити медичний огляд. Правопорушення виявлено 12 жовтня 2023 року під час дії особливого періоду. В протоколі зазначено, що зміст ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП позивачу роз'яснений. Вказане підтверджується підписом ОСОБА_1 . Також в протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення призначений на 12 год. 00 хв. 12 жовтня 2023 в приміщенні Вараського РТЦК та СП за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення міститься пояснення, надані ОСОБА_1 , згідно яких він зазначає, що дає згоду на проходження медичного огляду за місцем реєстрації.
Відповідачем до матеріалів справи додано копію заяви ОСОБА_1 від 12 жовтня 2023 року, в якій зазначено, що він відмовляється проходити військово-лікарську комісію в ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки бажає проходити військово-лікарську комісію за місцем проживання у м. Рівне в Рівненському РТЦК та СП.
12 жовтня 2023 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 винесено постанову № 525 від 12 жовтня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. 00 коп.
Одночасно позивачу було вручено повістку на призов та правила військового обліку призовників і військовозобов'язаних.
Відповідно до ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до вимог ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише в разі, якщо особі буде надано достатній проміжок часу для підготовки до розгляду справи, пошуку адвоката, ознайомлення з матеріалами справи тощо.
Як встановлено судом, 12 жовтня 2023 року старшим офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_2 було складено протокол про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП. Також в протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення призначений на 12 год. 00 хв. 12 жовтня 2023 в приміщенні Вараського РТЦК та СП за адресою: АДРЕСА_1 . В той же день начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 було винесено постанову № 525 від 12 жовтня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Позивач вказує, що розгляд справи було проведено у його відсутність, хоча він весь час перебував в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Таким чином, судом встановлено, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 розглянув справу про адміністративне правопорушення без участі позивача, в той час як ОСОБА_1 перебував в приміщенні Вараського РТЦК та СП.
Наведене свідчить, що відповідачем не дотримана процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначена ст. 279 КУпАП, та порушено право позивача на захист, під час винесення постанови були порушені норми діючого законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності право на об'єктивний та справедливий розгляд справи.
Суд зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини та докази, суд вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вимоги КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Враховуючи, що підставами скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є порушення відповідачем процедури розгляду справи, тому належним захистом порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови про накладання адміністративного стягнення та направлення справи на новий розгляд до Вараського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а відтак позов слід задовольнити частково.
Відповідно до п. ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до пункту 8 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (зі змінами, відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 27, ст.385, введено в дію Постановою ВР № 2233-XII від 25.03.92, ВВР, 1992, № 27, ст.386) положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя.
Отже, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Рівненського обласного ТЦК та СП.
З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Рівненського обласного ТЦК та СП судових витрат у розмірі 536 грн. 80 коп.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження витрат за надання правничої допомоги представником позивача подано докази, а саме: ордер на надання правничої допомоги Самсонюку О.О. від 21 жовтня 2023 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 1 до договору про надання правової допомоги № 23/10/31 від 20 жовтня 2023 року, в якому зазначено детальний опис наданих послуг (консультація - 1 000 грн., позовна заява - 4 000 грн.); квитанцію до прибуткового касового ордера № 4 від 21 жовтня 2023 року про оплату ОСОБА_1 5 000 грн. за надання правової допомоги
Проте, позивачем та його представником не подано суду договір про надання правничої допомоги № 23/10/31 від 20 жовтня 2023 року, укладений між позивачем та ОСОБА_4 , про який він зазначає.
Суд звертає увагу, що відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі №757/13974/21-ц, до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським об'єднанням чи бюро.
При цьому, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Вказане узгоджується із правовим висновком, зробленим Верховним Судом у справі № 922/1163/18.
Крім того, відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Суд зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При цьому, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у справі № 922/2604/20.
Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги, який укладений з позивачем, суд позбавлений можливості, в тому числі, пересвідчитись щодо пов'язаності витрат на правничу допомогу з вказаною справою, дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару, тощо.
Суд наголошує, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
З огляду на викладене вище, а також враховуючи той факт, що фактичні витрати позивача на професійну правничу допомогу не підтвердженні належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про відмову в стягненні витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 19, 72-77, 241-246, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Вараського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення № 525 від 12 жовтня 2023 року, винесену відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 210 КУпАП, скасувати та направити справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд до Вараського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Рівненського обласного ТЦК та СП (м. Рівне, вул. Грабник, буд. 4) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Вараський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, місцезнаходження: Промислова зона, буд. 54, м. Вараш, Рівненська область.
Повне судове рішення складене 24 листопада 2023 року.
Суддя О.О. Першко