Справа № 569/17654/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
секретаря судового засідання Добровчан К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-
ВСТАНОВИВ:
15.09.2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь 188 740,00 грн. безпідставно набутих коштів.
Позовну заяву мотивує тим, що рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 17.05.2022 року у справі № 570/237/22, яке є чинним було задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором доручення. При цьому судом встановлено факти, які є преюдиційними. Суд встановив, що 05 вересня 2019 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 було укладено Договір доручення № б/н, відповідно до якого відповідач зобов?язувався від імені та за рахунок позивача не дорожче 11000,00 доларів США придбати автомобіль марки "DODGE", модель "JOURNEY", об?єм двигуна 2360 куб.см, 2017 року випуску та передати його позивачу.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу 11000,00 доларів США, про що отримав розписку від 05 вересня 2019 року та сплатив відповідачу половину вартості його винагороди в розмірі 10000,00 грн., про що зазначено у цій ж розписці.
У зв?язку із неможливістю відповідачем виконати зобов?язання, передбачене п.1
Договору, 14 січня 2022 року між сторонами було укладено Договір про заміну первісного зобов?язання за Договором доручення від 05 вересня 2019 року, відповідно до якого первісне зобов?язання було замінено новим, а саме: Повірений зобов?язується від імені та за рахунок Довірителя вчинити юридичні дії, а саме: не дорожче 11000,00 доларів США придбати автомобіль марки "DODGE", модель "NITRO", об?єм двигуна 2777 куб.см, 2007 року випуску та передати його Довірителю у строк до 31 січня 2022 року. Усі інші положення Договору доручення від 05 вересня 2019 року залишились чинними та обов'язковими до виконання сторонами.
14 січня 2022 року відповідач ОСОБА_1 за Актом прийому-передачі передав позивачу ОСОБА_3 автомобіль марки "DODGE", модель "NITRO" SXT 4X4, 2007 року випуску, обумовленою вартістю 10300 доларів США, а позивач сплатив відповідачу другу частину винагороди в сумі 10000,00 грн., про що свідчить розписка, наявна в матеріалах справи. Судом встановлено, що ОСОБА_1 не в повній мірі виконав свої зобов?язання за
договором доручення за яким в нього виникла заборгованість, яку в добровільному порядку відповідач не погасив, тобто в наявності є порушення права позивача.
Судом задоволено позовні вимоги та стягнуто з ОСОБА_1 9 565,00 грн. заборгованості за Договором доручення по придбанню для позивача автомобіля.
Із встановленого судом у даній судовій справі вбачається, що автомобіль марки
«DODGE», модель «JOURNEY», 2017 року випуску не є об?єктом права спільної сумісної власності, оскільки був придбаний на виконання договору доручення від імені і за рахунок довірителя. В подальшому постановою Рівненського апеляційного суду від 24.08.2023 року у справі № 569/22060/21 було стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 половину вартості автомобіля марки «DODGE», модель «JOURNEY», 2017 року випуску в результаті розподілу майна подружжя як за об?єкт права спільної сумісної власності подружжя. Фактично із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто грошові кошти у розмірі 188740 грн., що становить 1/2 середньоринкової вартості транспортного засобу автомобіля "Dodge Journey" без достатньої правової підстави. Вважає, що отримавши ці грошові кошти без достатньої правової підстави у відповідача, на підставі ст.1212 ЦК України, виникло зобов'язання по поверненню йому вказаних коштів.
25 жовтня 2023 року відповідач, діючи через свого представника адвоката Гладчук З.Я. подала відзив на позов, в яких вказала, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача. Зазначила, що позивач вводить суд в оману, вказуючи, що в рішенні Рівненського районного суду від 17 травня 2022 року зазначено, що ним купувався автомобіль "DodgeJourney" на виконання вимог угоди на покупку автомобіля із ОСОБА_4 .
Зауважує, що рішенням Рівненського районного суду таких фактів встановлено не було, а лише зазначено, що відбулась зміна угоди на покупку іншого автомобіля, у зв'язку із неможливістю виконання угоди на покупку "DodgeJourney". Ніде не вказано, що придбано автомобіль "DodgeJourney" для ОСОБА_5 , рішенням Рівненського апеляційного суду від 24 серпня 2023 року по справі № 569/22060/21, провадження № 22-ц/4815/759/23, встановлено, що автомобіль "DodgeJourney" є спільною сумісною власністю подружжя, який ОСОБА_1 продав без дозволу дружини (відповідачки), а тому має відшкодувати їй половину його вартості, а саме 188 740 грн. Вважає, що ОСОБА_1 цих грошей сплачувати не бажає, а тому подав цей позов до суду, для уникнення сплати.
Що стосується преюдиційних обставин рішення Рівненського районного суду від 17 травня 2022 року, то апеляційний суд чітко зазначив, що ОСОБА_6 не була стороною у справі №570/237/22 (у Рівненському районному суді) і висновки в ній не є обов'язковими для неї, крім того, відкрита ця справа була лише через рік після відчуження ОСОБА_1 автомобіля "DodgeJourney", тобто на час відчуження цього авто воно мало статус спільного майна подружжя.
24.09.2019 автомобіль "Dodge Journey" був зареєстрований за ОСОБА_1 .
З відкритих відомостей ЄДРСР вбачається, що ухвалою від 28.01.2021 року https://reestr.court.gov.ua/Review/94446460 прийнято до розгляду та відкрито провадженняу справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про розірвання шлюбу,визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів.
04.03.2021 року автомобіль "DodgeJourney" відчужений. При цьому відомості про покупця та вартість угоди відсутні.
Отже, хронологічно спірний автомобіль набувався під час шлюбу, був зареєстрований за ОСОБА_1 як за власником і ним же відчужений після ініціювання судового процесу щодо розлучення.
У справі №570/237/22 питання реєстрації права власності за ОСОБА_1 та обставини його відчуження не досліджувались.
Враховуючи викладене Рівненський апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 також не спростував презумпцію спільності права власності подружжя та не підтвердив згоду дружини на відчуження авто.
Вважає, що ст.1212 ЦК України передбачено набуття майна без достатньої правової підстави, що в даному випадку не підтверджується, так як особи перебували в шлюбі і купували спільно речі за спільні кошти, що і встановлено постановою Рівненського апеляційного суду від 24 серпня 2023 року у справі № 569/22060/21.
06 листопада 2023 року представник позивача адвокат Мартинов О.Ю. подав до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що твердження ОСОБА_2 про те, що вказаний спірний автомобіль було придбано не за гроші ОСОБА_3 не підтверджено відповідними належними та допустимими доказами, стороною відповідачки не представлено інших фінансових документів, які б свідчили про правомірність її тверджень.
Зазначає, що застосування положень статті 1212 ЦК України передбачає встановлення наявності у позивача права власності на безпідставно набуте відповідачем майно, оскільки стягнуті з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 згідно постанови Рівненського апеляційного суду від 24.08.2023 року у справі № 569/22060/21 грошові кошти у розмірі 188740 грн., що становлять 1/2 середньоринкової вартості транспортного засобу автомобіля «DodgeJourney» внаслідок застосування презумпції спільності майна подружжя, призвело до набуття майна однією особою (набувача ОСОБА_2 ) за рахунок іншої (потерпілого ОСОБА_7 ), оскільки позивач ОСОБА_1 , окрім виконаних особистих зобов'язань за договором доручення перед ОСОБА_3 , має виконати зобов'язання по сплаті ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 188740 грн. Таке «подвійне» зобов'язання призвело до збільшення майна з боку набувача шляхом зменшення такого майна на стороні потерпілого з одночасним завданням шкоди у вигляді зменшення майна у потерпілого, яким в даному випадку є ОСОБА_1 . Відтак, з огляду на зазначене, з врахуванням проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст.601 ЦК України, позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними та підлягають задоволенню із застосуванням приписів ст.1212 ЦК України.
Представник позивача подав до суду 21.11.2023 року заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Також від представника відповідача надійшла заява 22.11.2023 р. про розгляд справи без участі сторони відповідача.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 17.05.2022 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) - задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 : заборгованість у сумі 9565 (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Рішенням Рівненського міського суду від 28 березня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення вартості частки автомобіля, що є об'єктом права спільної сумісної власності - задоволено.В порядку поділу майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 216000,00 грн., що становить 1/2 вартості транспортного засобу автомобіля "RenaultDuster", д.н.з. НОМЕР_1 .Припинено право спільної сумісної власності на автомобіль "RenaultDuster", д.н.з. НОМЕР_1 , залишити його у власності ОСОБА_2 .В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення вартості частки автомобіля, що є об'єктом спільної сумісної власності в порядку поділу майна та визнання рухомого майна об'єктом права особистої приватної власності придбаного в шлюбі - відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 24.08.2023 року у справі № 569/22060/21 рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення вартості частки автомобіля, що є об'єктом права спільної сумісної власності - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 192275 грн., що становить 1/2 середньоринкової вартості транспортного засобу автомобіля "Renault Duster". ОСОБА_2 в задоволенні її вимог про визнання автомобіля "Renault Duster" об'єктом права особистої приватної власності відмовлено. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення вартості частки автомобіля, що є об'єктом права спільної сумісної власності - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 188 740 грн., що становить 1/2 середньоринкової вартості транспортного засобу автомобіля "Dodge Journey".
Позивач, посилаючись у позові на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 17.05.2022 року у справі № 570/237/22, вказує, що автомобіль "Dodge Journey", з огляду на встановлене судом у даному рішенні не може бути об'єктом права спільної сумісної власності, суд не бере до уваги, з огляду на таке.
Позивач зазначає, що в рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 17.05.2022 року у справі № 570/237/22 зазначено, що ним купувався автомобіль "Dodge Journey" на виконання вимог угоди на покупку автомобіля із ОСОБА_4 , однак вказане не відповідає обставинам встановленим рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 17.05.2022 року у справі № 570/237/22, оскільки вказаним рішенням встановлено, що у зв'язку із неможливістю відповідачем виконати зобов'язання, передбачене п.1 Договору, 14 січня 2022 року між сторонами було укладено Договір про заміну первісного зобов'язання за Договором доручення від 05 вересня 2019 року, відповідно до якого первісне зобов'язання було замінено новим.
Таким чином, доводи позивача, що із встановленого судом у даній судовій справі вбачається, що автомобіль марки «DODGE», модель «JOURNEY», 2017 року випуску не є об?єктом права спільної сумісної власності, оскільки був придбаний на виконання договору доручення від імені і за рахунок довірителя є хибними, оскільки сформовані на підставі власних переконань.
При цьому з дослідженої в судовому засіданні постанови Рівненського апеляційного суду від 24.08.2023 року у справі № 569/22060/21 вбачається, що колегія суддів зазначає зокрема, що ОСОБА_2 не була стороною у справі №570/237/22 і висновки в ній не є обов'язковими для неї і відкрита та справа була через рік після відчуження ОСОБА_1 автомобіля "Dodge Journey", тобто на час відчуження цього авто воно мало статус спільного майна подружжя. Також колегія суддів критично оцінює доводи ОСОБА_1 щодо купівлі автомобіля "Dodge Journey" на виконання зобов'язань за договором доручення та до уваги їх не бере, оскільки вони суперечать нормам права на які він посилається, а саме глави 68 ЦК України та обставинам справи.
Норми глави 68 ЦК України (доручення) передбачають за договором доручення вчинення повіреним від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певних юридичних дій, однак не у інтересах самого себе, тобто повіреного.
Отже, на підставі згаданих норм глави 68 ЦК України право власності на автомобіль "Dodge Journey" не могло перейти до повіреного та він не міг би відповідно до п.8 Постанови КМУ № 1388 від 07 вересня 1998 року зареєструвати своє право власності на вказане авто.
Наведене спростовує твердження ОСОБА_1 , що на час придбання і відчуження цього автомобіля "Dodge Journey" він не відносився до спільного майна подружжя.
24.09.2019 автомобіль "Dodge Journey" був зареєстрований за ОСОБА_1 .
З відкритих відомостей ЄДРСР вбачається, що ухвалою від 28.01.2021 року https://reestr.court.gov.ua/Review/94446460 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів.
04.03.2021 року автомобіль "Dodge Journey" відчужений. При цьому відомості про покупця та вартість угоди відсутні.
Отже, хронологічно спірний автомобіль набувався під час шлюбу, був зареєстрований за ОСОБА_1 як за власником і ним же відчужений після ініціювання судового процесу щодо розлучення.
У справі №570/237/22 питання реєстрації права власності за ОСОБА_1 та обставини його відчуження не досліджувались.
Враховуючи викладене суд вважає, що ОСОБА_1 також не спростував презумпцію спільності права власності подружжя та не підтвердив згоду дружини на відчуження авто.
Таким чином, постановою Рівненського апеляційного суду від 24.08.2023 року у справі № 569/22060/21 встановлено, а відтак доказуванню не підлягає, що автомобіль "Dodge Journey" є спільною сумісною власністю подружжя.
У відповідності до положень частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного суду України від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17 заначено, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19 грудня 2019 року по справі №916/1041/17).
Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судовго рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Преюдиціальність це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26 листопада 2019 року по справі №902/201/19, постанова КГС ВС від 15 жовтня 2019 року по справі №908/1090/18).
Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова КЦС ВС від 17 грудня 2019 року по справі №641/1793/17).
Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (постанова КЦС ВС від 11 грудня 2019 року по справі №320/4938/17).
Суб'єктивними межами преюдиції є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини (постанова КЦС ВС від 11 грудня 2019 року по справі №320/4938/17).
Враховуючи встановлені судом обставини справи та преюдицію факту, встановленого у судовому рішенні, а саме в постанові Рівненського апеляційного суду від 24.08.2023 року у справі № 569/22060/21, в цьому випадку не підлягає доказуванню чи спростуванню факт того, що автомобіль "Dodge Journey" є спільною власністю подружжя, за який стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 188740 грн., що становить 1/2 середньоринкової вартості транспортного засобу автомобіля "Dodge Journey".
Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що судом встановлено, що вказана сума грошових коштів є компенсацію, що становить 1/2 середньоринкової вартості транспортного засобу автомобіля "Dodge Journey", який визнано спільною сумісною власністю подружжя, відсутні законом передбачені підстави для переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Крім того, позивач як на підставу своїх вимог посилається на ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Однак, таке обґрунтування позову викликає об'єктивні сумніви, оскільки належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), суд не встановив, оскільки кошти у розмірі 188740 грн., є грошовою компенсацією 1/2 середньоринкової вартості транспортного засобу автомобіля "Dodge Journey", які стягнуті з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі постанови Рівненського апеляційного суду від 24.08.2023 року у справі № 569/22060/21, яка не скасована та набрала законної сили.
Також суд зауважує, що доказів виконання постанови Рівненського апеляційного суду від 24.08.2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації у розмірі 188740 грн., що становить 1/2 середньоринкової вартості транспортного засобу автомобіля "Dodge Journey" матеріали справи не містять, а заява про взаємозалік однорідних вимог, долучена представником позивача до справи не є належним та допустимим доказом виконання рішення суду.
Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
Керуючись ст.ст.258,259,264,265,268,273,352,354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштіввідмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненськийміськийсуд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи:
ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст судового рішення складено 21.11.2023 р.
Суддя Н.Г. Кучина