Справа № 570/1139/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Назарук В.А.
при секретарі - Гічиновська Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором звернулось ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОФІТ КАПІТАЛ".
Свої позовні вимоги мотивує тим, що отримало право вимоги за кредитним договором №Р29.319.70884 від 21.07.2017, укладеним між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 , відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 19999 грн. строком на 24 місяці зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Зазначаючи про те, що ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 19507,81 грн., 3698,81 грн. - за відсотками, 18236,68 грн. - за нарахованими та несплаченими комісіями, 5527,57 грн. - за 3% річних та інфляційних витрат у зв'язку з неповерненням кредитної заборгованості, просить стягнути зазначені кошти з відповідача.
Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 19.09.2022 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідачу було встановлено строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.
31.10.2022 в даній справі було ухвалено заочне рішення, яке ухвалою суду від 06.09.2023 було скасовано та ухвалою суду від 19.09.2023 було призначено справу до розгляду та встановлено учасникам справи строк на подання заяв по суті справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач позов визнав частково, зазначивши, що між ним та позивачем дійсно 03.12.2020 було укладено кредитний договір за умовами якого він отримав кредитні кошти на умовах сплати коштів за користування кредитом.
Водночас. наявність заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями і відповідну суму заборгованості за 3% річних та інфляційних втрат, зазначаючи про те, що умови договору про споживчий кредит в цій частині є такими, що обмежують його, як споживача, права порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», в частині оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемними.
Суд, розглянувши справу відповідно до ст.274-279 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОФІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, його представник - адвокат Хмарук Ю.М., просить проводити розгляд справи в їх відсутності.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629 ЦК України, укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання. Згідно з п.1 ч.2 ст.11 та ч.2 ст.509 ЦК України, зазначений договір є підставою виникнення зобов'язань.
В судовому засіданні встановлено, що 21.07.2017 року між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Р29.319.70884, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 19999 грн. строком на 24 місяці зі сплатою відсотків за користування кредитом.
03.12.2020 між ПАТ "Ідея Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Профіт Капітал" укладено договір факторингу №12/90, відповідно до п.2.1 якого АТ "Ідея Банк" відступило ТОВ "ФК "Профіт Капітал", а ТОВ "ФК "Профіт Капітал" прийняло права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ "Ідея Банк" на умовах визначених договором факторингу. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед АТ "Ідея Банк", та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору.
Відповідно до п.5.1 договору факторингу, права вимоги, строк платежів за якими настав, а також ті, що виникнуть у майбутньому вважаються такими, що перейшли від АТ "Ідея Банк" до ТОВ "ФК "Профіт Капітал" в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання ТОВ "ФК "Профіт Капітал" зобов'язань передбачених договором факторингу, щодо розрахунків (п. 4.1.).
ТОВ "ФК "Профіт Капітал" зобов'язання за договором факторингу виконало в повному обсязі, та відповідно, перерахувало суму за договором на користь АТ "Ідея Банк".
Згідно ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За таких обставин, до ТОВ "ФК "Профіт Капітал" починаючи з 03.12.2020, відповідно до договору факторингу №12/90, перейшло право вимоги за договором №Р29.319.70884 від 21.07.2017, укладеним між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 .
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, в зв'язку з чим станом 03.12.2020 виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 46970,78 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 19507,72 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 3698,81 грн. Також позивач нарахував відповідачу, посилаючись на порушення ним умов кредитного договору, заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями в розмірі 18236,68 коп., заборгованість в рахунок 3% річних та інфляційні втрати у зв'язку з неповерненням кредитної заборгованості в розмірі 5527,57 грн.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 допустив прострочення виконання своїх зобов'язань за договором кредиту.
Позивачем на адресу ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу про врегулювання спору в досудовому порядку та запропоновано йому погасити заборгованість, однак останній умови вимоги не виконав.
Відповідно до ст.525, 526, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
У відповідності зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а отже з відповідача на користь позивача слід стягнути тіло кредиту.
Кредитним договором визначено, що повернення кредиту з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості здійснюється позичальником 24 щомісячними внесками включно до 21 числа місяця, згідно з графіком щомісячних платежів.
Оскільки за договором, укладеним між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 , останній взяв на себе зобов'язання погашати зазначений кредит та проценти по ньому щомісячно та зазначені обов'язки порушив, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором, то у позивача виникло право вимоги повернення частини позики, що лишилася в розмірі 19507,72 грн. за основним боргом.
Одночасно судом береться до уваги і те, що ні розрахунок заборгованості, ні сам кредитний договір, відповідачем не оспорювався.
Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
Умовами кредитного договору №Р29.319.70884 від 21.07.2017, укладеного між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 6% (маржу банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9,50%, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15,5000% і оскільки борг по процентах станом на 03.12.2020 становить 11732,21 грн. і на даний час він не сплачений, то в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.
Відповідно до п.1.10 кредитного договору, обслуговування кредиту Банком включає в себе: - надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонне каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; - надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; - опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником з використанням різних каналів зв'язку тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором (далі - графік щомісячних платежів).
Пунктом 11 частини 1 статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Оскільки, відповідно до п.1.1 договору від 21.07.2017 визначено, що банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби і ним не визначено, що ці потреби пов'язані з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, то даний кредит є споживчим.
Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживчі кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі і комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до ч.1 ст.11 зазначеного Закону, після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до абз.1 ч.5 ст.12 зазначеного Закону, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до п.1.10 кредитного договору, за обслуговування кредиту банком, що включає в себе: надання інформації по рахунках позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо.
Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Водночас, згідно з пп.3.2.1 та 3.2.4 п.3.2 кредитного договору визначено, що позичальник має право: одержувати через банк інформацію про заборгованість за цим договором; не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості та іншої інформації, яка повинна надаватися позичальнику за законом.
Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.
Таким чином, у мова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 цього Закону.
Вищевказаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 за позовом фізичної особи до ПАТ «Ідея Банк».
Так, за обставинами справи № 496/3134/19 пунктом 1.4 кредитного договору позивачці встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем. Суд зазначив, що «розмір плати за обслуговування кредиту, визначений у п.6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів), фактично стосується лише послуг з надання інформації про кредит на вимогу споживача не частіше ніж один раз на місяць, оскільки ним не передбачено надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості.
Ураховуючи те, що позивачці встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, ВП ВС дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між позивачкою та відповідачем, щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦПК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Під час розгляду справи суду не надано доказів того, що протягом строку кредитного договору відповідач отримував послуг, пов'язаних із обслуговуванням кредиту, які зазначені у п.1.10 кредитного договору, в тому числі, частіше одного разу на місяць.
З огляду на вищезазначене нарахування заборгованості за комісією в розмірі 18236,68 грн., а також 3 % річних в розмірі 571,38 грн. на суму комісії та інфляційних у розмірі 1785,51 грн. не відповідає умовам закону.
Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Відповідно до пп.3.3.3 п.3.3 кредитного договору, позичальник, який прострочив зобов'язання, на вимогу банку зобов'язаний оплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.
Оскільки внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов'язання у позивача виникло право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Так як ОСОБА_1 прострочив виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, то з нього на користь позивача необхідно стягнути 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу в сумі 770,43 грн.
При цьому, суд виходить з наступного розрахунку.
Період розрахунку з 03.12.2020-31.12.2020: 23206,53 х 3%/100% х 29/366=55,16 грн.
Період розрахунку з 01.01.2021-31.12.2021: 23206,53 х 3%/100% х 365/365=696,20 грн.
Період розрахунку з 01.01.2022-10.01.2022: 23206,53 х 3%/100% х 10/365=19,07 грн.
Відповідно до ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.
Згідно ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
При цьому, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Індекс інфляції розраховується в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Оскільки ОСОБА_1 прострочив виконання грошового зобов'язання, то, за правилами ст.625 ЦК України, з нього необхідно стягнути борг з врахуванням індексу інфляції.
Розмір інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості за кредитом становить 2400,25 грн., які також підлягають стягненню з відповідача (23206,53х110,343/100%-23206,53=2400,25 грн.).
Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог ТОВ "ФК "Профіт Капітал", з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 1393 грн. 33 коп. витрат на сплату судового збору та 1123 грн. 20 коп. витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 5, 12, 13, 141, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» 26377 грн. 21 коп. заборгованості за договором, 1393 грн. 33 коп. витрат на сплату судового збору та 1123 грн. 20 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Набережно-Лугова, 8, код ЄДРПОУ 39992082)
відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складено 24.11.2023.
Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.