Справа № 635/2849/19
Провадження № 2/545/1987/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.11.2023 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Потетія А.Г.,
за участю секретаря судового засідання Делія Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та послуги централізованого водовідведення, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача КП «Харківводоканал» Панасенко І.О. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідно до якого просить стягнути з відповідачів заборгованість за надані послуги в розмірі 14247,86 грн. із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.01.2016 року по 28.02.2019 року у розмірі 6092,36 грн.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.09.2015 року по 28.02.2019 року у розмірі 5331,13 грн., інфляційні витрати - 2237,43 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 586,94 грн.
Разом із позовною заявою представник позивача подала клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви, в якому просить відстрочити сплату судового збору в порядку ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, представник позивача посилається на те, що відповідачі проживають за адресою АДРЕСА_1 та являються споживачами послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Згідно вимог абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, введеного в дію з 01.05.2019 (далі - Закон № 2189-VIII), п. 37 «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених Постановою - Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 (діють з 13.08.2019 (далі - Правила № 690), споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (абзац 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII, п. 39 Правил № 690).
Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» від 10.01.2002 № 2918 споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання і з централізованого водовідведення.
Згідно з п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі Правила №630), розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Пунктом 37 Правил № 690 передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інший порядок та строки не визначені договором.
Відповідно до п. 11 Правил № 630, плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання. За відсутності приладів обліку холодної та гарячої води, нарахування здійснюються у відповідності до вимог п. 21 Правил № 630, згідно встановлених норм водоспоживання та водовідведення з розрахунку на 1 кількість проживаючих споживачів.
Нарахування за надані послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за вказаною адресою проводяться на підставі тарифів, встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг у відповідності до п. 20-21 Правил № 630.
В порушення обов'язку щодо своєчасної оплати наданих послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, передбаченого п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІУ, ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», п. 37 Правил № 630, п.п.18,30 Правил №630, відповідачі неналежним чином виконували зобов'язання з оплати наданих послуг, у зв'язку з чим за відповідачами утворилась заборгованість: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2019 року у розмірі 6092,36 грн.; за наданні послуги з централізованого водовідведення за період з 01 вересня 2015 року по 28 лютого 2019 року у розмірі 5331,13. Вказує, що на момент подання позовної заяви відповідачі не здійснили жодних заходів до повного погашення заборгованості.
На підставі ст.625 ЦК України відповідачам нараховано 2237,43 грн. - суми інфляційних витрат за час прострочення виконання грошового зобов'язання, а також 586,94 грн. - 3% річних від простроченої суми.
При цьому представник вказує, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв'язку з викладеним представник позивача звернулась до суду з даним позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Харківського районного суду Харківської області від 10.04.2019 року справу передано для розгляду судді Бобко Т.В.
Ухвалою судді від 10.05.2019 року задоволено клопотання Комунального підприємства «Харківводоканал» про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення. Відстрочено Комунальному підприємству «Харківводоканал» сплату судового збору до ухвалення судового рішення.
В зв'язку зі зміною підсудності з Харківського районного суду Харківської області до Полтавського районного суду Полтавської області надійшла вищезазначена справа.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Потетію А.Г.
Ухвалою судді справа прийнята до провадження та призначена до розгляду в спрощеному провадженні з викликом сторін.
На адресу суду відповідачем ОСОБА_1 надано заяву про розгляд справи у її відсутності та відзив на позовну заяву, в якому остання заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила застосувати строки позовної давності.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 зазначала, що згідно договору купівлі продажу здійснила відчуження квартири за адресою АДРЕСА_1 і наразі власником квартири є відповідач ОСОБА_2 , який і є споживачем послуг позивача.
Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення позивач з відповідачем не укладали.
Вважає, що позовні вимоги відповідача є не обґрунтованими та не доведеними, тому просить відмовити в їх задоволенні.
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якому представник просить не враховувати доводів відзиву на позовну заяву та задовольнити позовні вимоги КП «Харківводоканал» повністю, посилаючись на те, що відповідачами здійснювалися періодичні платежі за надані послуги, а отже строки позовної давності були перервані і це свідчить про визнання відповідачами факту отримання послуг наданих позивачем.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явився, хоча вчасно був повідомлений належним чином про день, місце та час розгляду справи.
Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідачі обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надали, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності позивача та відповідачів.
Частиною 1ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Суд, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Судом встановлені наступні фактичні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що у КП «Харківводоканал» відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні достовірно встановлено та не заперечувалося сторонами, що ОСОБА_1 належала квартира АДРЕСА_1 . 23.05.2008 року ОСОБА_2 набув права приватної власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири.
Вказане підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Таким чином, на момент розгляду справи єдиним власником квартири за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .
Згідно Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від обидва відповідачі зареєстровані в адресою АДРЕСА_1 .
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»(далі - Закон) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до ст. 13, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з централізованого водопостачання та водовідведення віднесено до комунальних.
Приписами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, серед іншого, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 68 ЖК України, плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться, крім квартирної плати, за затвердженими у встановленому порядку тарифами, у строки, визначені угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, споживачі зобов'язані оплачувати комунальні послуги. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до п. 11 Правил № 630, плата за послуги нараховується згідно показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання.
За відсутності приладів обліку холодної і гарячої води нарахування здійснюються у відповідності до вимог п. 21 Правил № 630, згідно встановлених норм водоспоживання та водовідведення з розрахунку на кількість проживаючих людей.
Оплата за надані послуги вноситься щомісячно, згідно норм і тарифів встановлених обласними державними адміністраціями.
Порядок формування та затвердження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги встановлені ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
До повноважень позивача не входить зменшення або збільшення тарифів, встановлених для оплати наданих послуг.
Згідно з п. 8 «Правил надання населенню послуг по водо-теплопостачанню і водовідводу», послуги надаються відповідно до умов договору. Але це не означає, що під час відсутності такого договору, відповідачі мають право користуватися послугами, що фактично надаються і не оплачувати їх.
Це випливає з положення ст. 11 ЦК України відповідно до якої, цивільні права і зобов'язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дії громадян.
Такими діями відповідача є фактичне користування послугами, що надаються позивачем.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 споживають комунальні послуги в квартирі за адресою АДРЕСА_1 і даний факт відповідачами не оспорений та фактично визнаний.
Відповідачі належним чином свої зобов'язання щодо оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення не виконували, плату за спожиті послуги у повному обсязі не вносили, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.01.2016 року по 28.02.2019 року у розмірі 6092,36 грн.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.09.2015 року по 28.02.2019 року у розмірі 5331,13 грн., інфляційні витрати - 2237,43 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 586,94 грн.
Доказів того, що послуги відповідачам не надавались, що вони не користувалися наданими послугами і потреби в таких послугах не мали, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.
Розрахунок боргу, наданий позивачем, сумніву не викликає та приймається судом.
Досліджуючи вимоги позивача в частині періоду виниклої заборгованості, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача ОСОБА_1 , про застосування строку позовної давності доданого позову, оскільки визначений законодавством трирічний строк позивачем було пропущено без поважних причин.
Згідно наданого розрахунку суми заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 14247,86 грн. із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.01.2016 року по 28.02.2019 року у розмірі 6092,36 грн.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.09.2015 року по 28.02.2019 року у розмірі 5331,13 грн., інфляційні витрати - 2237,43 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 586,94 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідачів необхідно стягнути заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 10.04.2016 року по 28.02.2019 року у розмірі 5198,40 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 10.04.2016 року по 28.02.2019 року у розмірі 4110,65 грн.
В решті позовних вимог, а саме стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.01.2016 року по 09.04.2016 року та за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.09.2015 року по 09.04.2016 року, слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання слід зазначити наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
В даному випадку правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов'язанням і на ці правовідносини поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в п. 10 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати житлово-комунальних послуг у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч.2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У зв'язку із простроченням відповідачами сплати комунальних послуг, позивачем нараховано 2237,43 грн.- індексу інфляції за час прострочення та 586,94 грн.- 3% річних від простроченої суми.
Враховуючи, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних не є штрафними санкціями та в даному випадку не застосовується положення ст.258 ЦК України, суд приходить до висновку, що суми нарахувань проведено в межах позовної давності та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 13, 15, 16, 76-78, 81, 141, 223, 263, 265, 280, 282 ЦПК України, ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст. 68 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківводоканал» - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП не відомо, місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» (місце знаходження: 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2, НОМЕР_3 в ПАТ «Банк Восток») заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 12133,42 грн., з яких: заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 10.04.2016 року по 28.02.2019 року у розмірі 5198,40 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 10.04.2016 року по 28.02.2019 року у розмірі 4110,65 грн., інфляційні витрати в розмірі 2237,43 грн. та 3% річних в розмірі 586,94 грн.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківводоканал» на користь Державного бюджету судовий збір у розмірі 285,08 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП не відомо, місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Державного бюджету судовий збір у розмірі 1635,92 грн., тобто по 817,96 грн. з кожного.
У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А. Г. Потетій