Дата документу 14.11.2023Справа № 554/6014/23
Провадження № 2-а/554/108/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави в складі:
головуючий суддя: Сініцин Е.М.
за участю секретаря: Леуської Л.Я.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в залі суду, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
До Октябрського районного суду м. Полтави надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою начальника Полтавського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Карабліна Сергія Івановича № 312 від 29.06.2023 року на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення в сумі 5100 грн. за порушення правил військового обліку в особливий період , не повідомлення у належний термін про істотні зміни у облікових даних, що підлягають оперативному уточненню. А саме не з'явився до органу ведення військового обліку за мобілізаційним розпорядженням та про зміну облікових даних не повідомив, з'явився до органу ведення військового обліку лише 29.06.2023 року, чим порушив підпункт 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Фактичною підставою, визначеною Відповідачем як суб'єктом владних повноважень для накладення на Позивача адміністративного стягнення, була неявка Позивача за мобілізаційним розпорядженням (стверджується, що Позивач явився до органу ведення військового обліку лише 29.06.2023 року) та неповідомлення про зміну облікових даних.
В свою чергу, пп. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Поряд з цим, Позивач вказує, що він, ОСОБА_1 , звернувся до органу військового обліку - Полтавського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з заявою про відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією на підставі ч.4 ст.35 Конституції України, абз. 16 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" ще 14.06.2023 року, про що свідчить заява з відміткою про реєстрацію.
Позивач звертає увагу, що мобілізаційне розпорядження Відповідача було вручене йому лише 29.06.2023 року, що також свідчить про не вчинення ним проступку, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, як вбачається зі змісту постанови начальника Полтавського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_2 № 312 від 29.06.2023 року про накладення адміністративного стягнення, та протоколу про адміністративне правопорушення від 29.06.2023 року, Відповідач визначив, що відповідальність за вчинення порушення правил військового обліку (підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів) передбачена ч. 2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Поряд з цим, відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період передбачена ч. 2 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що свідчить про помилковість та безпідставність притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивач також вказує, що ні оскаржувана постанова, ні протокол про адміністративне правопорушення не містять жодних конкретних відомостей чи доказів, які могли б підтверджувати вчинення Позивачем адміністративного правопорушення: зокрема, не зазначено реквізити мобілізаційного розпорядження, за яким він начебто не з'явився, про зміну яких саме облікових даних не повідомив, коли саме і з яких підстав був зобов'язаний з'явитись до органу військового обліку тощо.
Враховуючи викладене, позивач просить скасувати постанову №312 від 29.06.2023 року про накладення адміністративного стягнення в сумі 5100 гривень та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 12 липня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.
Представник відповідача - Полтавського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду адміністративної справи, відзивів до суду не надсилав.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, судом не здійснювалося.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Згідно вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З Постанови №312 від 29.06.2023 року, винесеної начальником Полтавського об'єднаного
міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Карабліним С.І., за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_1 за порушення правил військового обліку в особливий період, не повідомивши у належний термін про істотні зміни у облікових даних, що підлягають оперативному уточненню. А саме не з'явився до органу ведення військового обліку за мобілізаційним розпорядженням та про зміну облікових даних не повідомив, з'явився до органу ведення військового обліку лише 29.06.2023 року, чим порушив підпункт 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, за що передбачена відповідальність за ст.210-1 КУпАП. Враховуючи те, що в Україні діє особливий період (воєнний стан) з 24.02.2022 року, діяння ОСОБА_1 підпадає під ч.2 ст.210-1 КУпАП. Враховуючи, що гр. ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210 КУпАП, постановив: накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 5100,00 гривень.
Згідно вимог ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суд погоджується з позицією позивача, що в винесеній Постанові №312 від 29.06.2023 року не зазначено, які істотні зміни персональних даних ОСОБА_1 відбулися, що підлягали оперативному уточненню, не зазначена дата коли вони відбулися, не підтверджено доказами, що ОСОБА_1 пропущений семиденний строк на їх повідомлення.
Крім того, в Постанові вказано, що ОСОБА_1 порушив підпункт 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, за що передбачена відповідальність за ст.210-1 КУпАП, а оскільки в Україні діє особливий період (воєнний стан) з 24.02.2022 року, діяння ОСОБА_1 підпадає під ч.2 ст.210-1 КУпАП.
Всупереч висунутому адміністративному обвинуваченню в фабулі Постанови, в резолютивній її частині вказано, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210 КУпАП.
А також, призначений розмір штрафу у сумі 5100,00 гривень, який не відповідає санкції ч.2 ст.210 КУпАП.
Ствердження в Постанові, що ОСОБА_1 з'явився до органу ведення військового обліку лише 29.06.2023 року, спростовано позивачем, який надав копії одноразових перепусток від 03.03.2023 року, від 02.07.2023 року, а також копію заяви на якій стоїть штамп ТЦК - 14.06.2023 року.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Постанова винесена з порушенням ст.283 КУпАП.
Згідно вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи, що відповідачем не надано доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Постанова №132 від 29.06.2023 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Відповідно до ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримкислід стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 536 гривень 80 копійок.
Враховуючи викладене, керуючись на підставі ст.ст. 7, 210, 247, 283, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -задовольнити.
Постанову начальника Полтавського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Карабліна Сергія Івановича №312 від 29.06.2023 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 210 КУпАП - скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 536 гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського окружного адміністративного суду як суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя: Е.М. Сініцин.