П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/8168/23
Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,
повний текст судового рішення (ухвали)
складено 21.09.2023, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Димерлія О.О., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
У липні 2023 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі-відповідач) про визнання протиправними дії відповідача щодо проведення позивачу з 01.07.2021 перерахунку та виплати пенсії з обмеженням пенсії максимальним розміром, зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплачувати пенсію позивачу з 01.07.2021 без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо обмеження призначеної пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, який не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області судовий збір у розмірі 858 гривень 88 копійок.
Вказане судове рішення в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили 02.09.2023.
На виконання зазначеного вище рішення суду у даній справі, 08.09.2023 Миколаївський окружний адміністративний суд видав виконавчі листи.
19.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 у справі № 400/8168/23, в якій він просив зобов'язати відповідача подати до Миколаївського окружного адміністративного суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у повному обсязі.
В обґрунтування своєї заяви зазначав, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 у справі № 400/8168/23 відповідач провів перерахунок його пенсії з 01.07.2021 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум. Однак, пенсію йому нараховано знов таки у розмірі 20930,00 грн, тобто з обмеженням її максимальним розміром.До вказаної заяви позивач додав копію листа відповідача від 18.09.2023 № 18198-17555/К-02/8-1400/23.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року, суд задовольнив заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 у справі № 400/8168/23. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 у справі № 400/8168/23 в місячний строк з моменту отримання копії цієї ухвали.
Також, у вказаній ухвалі, суд першої інстанції роз'яснив, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до частини другої статті 382 КАС України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ПФУ в Миколаївській області подало на зазначену ухвалу апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 21.09.2023р. у цій справі №400/8168/23 та прийняти нову, про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що на виконання рішення суду, яким зобов'язано провести перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, пенсія встановлюється без обмеження її максимального розмір станом на дату, з якої судом зобов'язано здійснити такий перерахунок, та з урахуванням вимог Закону України від 08.07.2011 № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не переглядається. Так, як далі вказує скаржник, на виконання рішення суду у даній справі, Головним управління проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до покладених судом зобов'язань, що підтверджується відповідними доказами. Визначено розмір пенсії з 01.07.2021 (дата проведення перерахунку, визначена судом) без обмеження її максимальним розміром. При цьому апелянт вказує, що у випадках, коли в рішенні суду не визначено кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплата за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечена одержувача. Так, пенсія Позивачу з 01.03.2022 та з 01.03.2023 розрахована з урахуванням індексації, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" та постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році". Нормами вищезазначених постанов передбачено, що пенсії виплачуються у межа максимального розміру. З наведеного, на думку апелянта, відповідачем забезпечено виконання рішення суду, а саме розраховано пенсію Позивача з 01.07.2021 без обмеження її максимальним розміром. Однак, рішенням суду зобов'язань щодо нарахування індексації пенсії без обмеження її максимальним розміром не покладалось, тому з 01.03.2022 та подальшому з 01.03.2023 індексація, як складова пенсії Позивача, нарахована у межах максимального розміру. Після перерахунку пенсії, її розмір склав 20930,00 грн., виплату якої забезпечено Головним управлінням. Загальна сума доплати пенсії, що виникла на виконання рішення суду, склала 403,75 грн., яка буде виплачена після надходження відповідних коштів.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказуючи про хибність та необґрунтованість доводів скаржника, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги мотивуючи зокрема тим, що судове рішення у даній справі набрало законної сили 02.09.2023 року але і у вересні і у жовтні 2023 року відповідач продовжує виплачувати пенсію із обмеженням її розміру - 20 930 грн., замість нарахованих 22 447,60 грн. На думку позивача у справі, апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції це спроба відповідача у справі уникнути відповідальності за триваючі у часі протиправні дії по невиконанню судового рішення в частині виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
На підставі ст.ст.311, 312 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення (в даному випадку ухвали) в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Схожі висновки Конституційний Суд України зробив у рішеннях від 1 березня 2023 року у справі № 2-р(ІІ)/2023 (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення) та від 19 квітня 2023 року у справі № 4-р(ІІ)/2023 (щодо особових даних у судовому рішенні).
Згідно ст. 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні за змістом положення містяться у ст. 370 КАС України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Колегія суддів також враховує, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а, від 24 липня 2023 року у справі №420/6671/18 та від 1 травня 2023 року у справі № 520/926/21.
Відповідно до пункту 55 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) «Щодо якості судових рішень» (on the quality of judicial decisions) з метою забезпечення ефективності правосуддя, усі країни повинні мати процедури забезпечення виконання рішень.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною восьмою ст. 382 КАС України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому ст. 287 цього Кодексу.
Колегія суддів також звертає увагу, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, а отже наділений правом, а не закріпленим обов'язком, під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати, на що ґрунтовно звернув увагу суд першої інстанції розглядаючи заяву позивача в порядку ст. 382 КАС України.
Отже, застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
В контексті надання оцінки доводам скаржника, апеляційний суд звертає увагу, що виходячи з приписів чинного законодавства як матеріального, так і процесуального, кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Так, колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що на підтвердження виконання рішення суду у цій справі та своїх доводів, ГУ ПФУ в Миколаївській області надало перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 від 29.09.2023р., зі змісту якого вбачається, що з 01.10.2023р. року розмір пенсії позивача перерахованої на виконання судового рішення у справі №400/8168/23 з урахуванням індексації та щомісячної доплати складає 22447,66 грн.
Разом цим, надаючи критичну оцінку доводам скаржника, апеляційний суд звертає увагу, що зі змісту вказаного вище перерахунку вбачається, що розмір нарахованої позивачу пенсії виплачується не у повному обсязі, а лише частково у сумі 20 930,00 грн. (з урахуванням обмеження розміру пенсії максимальним розміром).
При цьому, як свідчать матеріали справи та було ґрунтовно враховано судом першої інстанції у мотивувальній частині рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 у справі № 400/8168/23 зазначено, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України.
З наведеного слідує, що задовольняючи позов у частині позовних вимог, виходив з того, що чинним законодавством не передбачено обмеження розміру пенсії максимальним розміром для пенсіонерів, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
До того ж, судове рішення підлягає виконанню безпосередньо у тому порядку та способі, встановленими таким судовим рішенням.
За вказаного, є неґрунтовними посилання апелянта на постанови КМ України, оскільки такі не дають йому законного права не виконувати рішення суду, яке набрало законної сили.
Відтак, наразі апелянтом не надано доказів, які б свідчили або про повне виконання рішення суду, або про наявність об'єктивних причин невиконання судового рішення у справі №400/8168/23.
З урахуванням викладеного, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження виплати позивачу перерахованої на виконання судового рішення у цій справі пенсії без обмеження її максимальним розміром, як те й передбачено було резолютивною частиною рішення суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 у справі №400/8168/23 в зазначеній частині відповідачем фактично не виконано.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили незважаючи на те, чи погоджується учасник справи з висновками суду викладеними в цьому рішенні, яке набрало законної сили.
Згідно з частиною 6 статті 245 КАС України, у випадках, визначених у частинах третій - п'ятій цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб'єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.
Колегія суддів також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в ухвалі від 20.06.2018 року у справі № 800/592/17, а саме, що клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі.
Підсумовуючи усе викладене вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції мав об'єктивні підстави для встановлення судового контролю.
Загалом доводи та посилання апелянта є несуттєвими, висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права у даному випадку.
Ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.09.2023р. у справі №400/8168/23 відповідає встановленим ст. 242 КАС України вимогам.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення (ухвала) ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Апеляційна скарга є необґрунтованою, задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. 241-243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 378 КАС України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року у справі №400/8168/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Т.М. Танасогло
Судді О.О. Димерлій А.В. Крусян