Справа № 487/6730/21
Провадження № 2/487/322/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.11.2023 року
Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді - Нікітіна Д.Г., при секретарі - Шульга В.А., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача: Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської ради про визначення місця проживання дитини.
Позивач надав суду заяву про зміну заходу забезпечення позову визначений ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.12.2021 року на інший захід забезпечення позову, а саме забезпечити позов шляхом зобов'язання ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожний перший та третій тиждень місяця з суботи з 10.00 год. до вівторка 15.00 год..
У обґрунтування заяви позивач посилається на те, що на сьогоднішній день між Позивачем та Відповідачем залишаються неприязні відносини. Мати всіляко обмежує спілкування сина з батьком, дозволяє спілкуватися виключно кожної суботи місяця з 10:00 до 13:00, продовжує налаштовувати сина проти батька. Таким чином, у зв'язку з переїздом Відповідача та сина до міста Одеси, зустрічі батька з сином кожної суботи місяця з 10:00 до 13:00 не забезпечують підтримання зв'язку між сином і батьком та унеможливлюють перебування дитини у звичних для нього умовах у м. Миколаєві, позивач вже більше ніж пів року не має повноцінних побачень із сином, це погіршує психоемоційний зв'язок сина з батьком та може призвести до значних труднощів при виконанні судового рішення про визначення місця проживання дитини, тому існують об'єктивні підстави для заміни заходу забезпечення позову.
За наслідками розгляду відповідних матеріалів суд прийшов таких висновків.
Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 149 ЦРК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується встановленням обов'язку вчинити певні дії.
Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз'яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Заява про зміну забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач обмежує спілкування ОСОБА_1 із його сином і таким чином намагається виключити позивача і з життя сина.
Зважаючи на наявність конфлікту між подружжям, розуміння ролі кожного з батьків у його житті за умови окремого проживання.
Під час оцінки доводів заяви про забезпечення позову суд керується положеннями Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства».
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansenv. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Відповідно до статті 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до приписів статей 141, 153 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини; мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини 1- 3 статті 157 СК України).
Що стосується забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожний перший та третій тиждень місяця з суботи з 10.00 год. до вівторка 15.00 год., до винесення судом рішення, то суд зазначає, що обставини викладені в заяві про забезпечення позову в цій частині вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову.
Зустрічі батька з сином будуть підтримувати зв'язок з батьком та дозволять перебувати у звичних для дитини умовах у той же час не будуть порушувати права матері на спілкування з дитиною.
Порівнявши, при цьому, негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів (втрату емоційного зв'язку між батьком і дитиною внаслідок відсутності спілкування протягом тривалого часу), з урахуванням законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач в частині зобов'язання ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожний перший та третій тиждень місяця з суботи з 10.00 год. до вівторка 15.00 год., є співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40.
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про зміну забезпечення позову підлягає задоволенню.
Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 151-152, 208, 210 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Заяву позивача про зміну забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі № 487/6730/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача: Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської ради про визначення місця проживання дитини, а саме:
Зобов'язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожний перший та третій тиждень місяця з суботи з 10.00 год. до вівторка 15.00 год до вирішення справи по суті.
Відомості відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської ради, адреса: м. Миколаїв, вул. Погранична, 9, ЄДРПОУ 24060001.
Ухвала про забезпечення позову набуває законної сили з дня її проголошення (підписання) суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії до Миколаївського апеляційного суду.
Строк пред'явлення ухвали до виконання - три роки.
Суддя Д.Г. Нікітін