УХВАЛА
22 листопада 2023 року
м. Київ
справа №160/20229/22
адміністративне провадження №К/990/36795/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє через представника - адвоката Урсаленка Богдана Олександровича на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2023 у справі №160/20229/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмета позову - Головне управління Національної гвардії України, -
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Головне управління Національної гвардії України, в якому, з урахуванням об'єднання справ №160/2320/23 та №160/20229/22 в одне провадження, просили:
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок у відповідності Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року у зв'язку за загибеллю сина ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції розглянув вказану справу за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як членам сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця - сина ОСОБА_3 , відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2023 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
02.11.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , який діє через представника - адвоката Урсаленка Богдана Олександровича на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2023 у справі №160/20229/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2023, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Кашпур О.В.., судді: Соколов В.М., Уханенко С.А.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22.11.2023 №1935/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв'язку з постановленням Верховним Судом 20.11.2023 ухвали про відведення судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Соколова В.М., Уханенка С.А. від розгляду матеріалів касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2023 у справі №160/20229/22.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2023 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Тацій Л.В.- головуючий суддя, судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г.
Матеріали касаційної скарги передано судді-доповідачу 02.11.2023.
У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2023, залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2023.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.
Щодо підстав касаційного оскарження слід зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 330 КАС України, якою визначені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, у касаційній скарзі зазначається, зокрема: підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Одночасно з цим, у випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно зіслатися на конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу з належним обґрунтуванням, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу
Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланнями на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник посилається на приписи пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 та постанови КМУ №975 від 25.12.2013 в частині, що регулює виплату одноразової грошової допомоги в період дії воєнного стану.
Крім того, заявник вказує на неповному дослідження доказів та встановлення обставин справи судом апеляційної інстанції, однак у такому обґрунтуванні відсутній взаємозв'язок із посиланнями на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення, що не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження.
Також, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказану справу судом першої інстанції було розглянуто за правилами загального позовного провадження.
Однак, слід зазначити, що відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 12 КАС України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає, що оскільки предметом оскарження в зазначеній справі є вимога про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги у відповідності до Постанови №168 від 28.02.2022, а також з огляду на значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, кількість сторін та інших учасників справи - дана справа є малозначною.
Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланнями на відповідну норму права, яку було застосовано неправильно, посиланням на конкретний пункт частини 4 статті 328 КАС України із належним обґрунтуванням наявності виняткових обставин справи, вичерпний перелік яких містить пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або некоректне її зазначення унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенню пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, позаяк в ній не в повній мірі визначено підставу (підстави), передбачені статтею 328 КАС України.
Таким чином, для усунення недоліків касаційної скарги, заявнику необхідно уточнити підстави звернення з даною касаційною скаргою з урахуванням мотивів, викладених в даній ухвалі.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 КАС України.
Відповідно до положень статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання передбачених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 248, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє через представника - адвоката Урсаленка Богдана Олександровича на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2023 у справі №160/20229/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмета позову - Головне управління Національної гвардії України - залишити без руху.
Надати скаржнику строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.
Надіслати скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху у порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя С.Г. Стеценко
Суддя Т.Г. Стрелець