УХВАЛА
23 листопада 2023 року
м. Київ
справа №420/15453/22
адміністративне провадження № К/990/36897/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Державного бюро розслідувань на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 420/15453/22 за позовом ОСОБА_1 до Начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань - Згіблової Оксани Олексіївни, Державного бюро розслідувань про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань - Згіблової Оксани Олексіївни, Державного бюро розслідувань, у якому просив:
- визнати протиправними дії начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни по неправомірній відмові у задоволенні запиту на інформацію ОСОБА_1 про надання копії повідомлення про вчинення ним кримінального правопорушення та копії постанови про закриття кримінального провадження № 12021164800001217 від 15 вересня 2021 року;
- зобов'язати Державне бюро розслідувань надати ОСОБА_1 копію повідомлення про вчинення ним кримінального правопорушення та копію постанови про закриття кримінального провадження № 12021164800001217 від 15 вересня 2021 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року та прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Державного бюро розслідувань № 324ПІ/10-16-06-340/22 від 17 жовтня 2022 року у задоволенні запиту на інформацію ОСОБА_1 від 11 жовтня 2022 року. Зобов'язано Державне бюро розслідувань повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 11 жовтня 2022 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
03 листопада 2023 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Державного бюро розслідувань на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 420/15453/22. Відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.
Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Як вбачається з рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року, зазначену справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Оскаржуючи судові рішення, розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених, зокрема, підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу заявника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Так, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки на даний час відсутня усталена судова практика щодо комплексного застосування Законів України «Про доступ до публічної інформації» та «Про захист персональних даних». У зв'язку з цим вкрай важливою є необхідність правового висновку Верховного Суду для формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування положень пункту 1 частини четвертої, частини шостої статті 16 Закону України «Про захист персональних даних» та пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» в контексті підтвердження особи автора запиту.
Також відповідач зазначає, що дана справа має виняткове значення для ДБР та інших суб'єктів подібних правовідносин для ідентифікації особи запитувача при розгляді запитів на інформацію, яка стосується запитувача особисто.
Верховним Судом відхиляються посилання заявника на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для єдиної правозастосовчої практики через їхню необґрунтованість, так як ДБР не зазначає новітніх, проблемних та раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, аналіз яких, у майбутньому, буде матиме вплив на розгляд подібної категорії справ. Крім того, вирішуючи такі спори, суди надають правову оцінку в залежності від обставин, установлених у кожному конкретному випадку.
Твердження ДБР про те, що справа становить виняткове значення не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги відповідача у цій справі в якусь особливу категорію спорів, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції.
Інші доводи й мотиви заявника не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Щодо посилання відповідача на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що заявник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.
Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини "с" статті 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного бюро розслідувань на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 420/15453/22 за позовом ОСОБА_1 до Начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань - Згіблової Оксани Олексіївни, Державного бюро розслідувань про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
О.А. Губська
В.Е. Мацедонська