ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/6849/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
22 листопада 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головнокомандувача Збройних Сил України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про визнання протиправним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.03.2023 року №563 в частині, що стосується призначення його на посаду Командира механізованої роти механізованого батальйону 42 окремої механізованої Бригади Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ ЗСУ, ВОС-0210003.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року провадження у справі закрите.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач самостійно усунув порушення, з приводу якого позивач звернувся до суду, та скасував спірний наказ, а отже у суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Позивач, не погоджуючись з позицією суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обгрунтування власних доводів апелянт відзначив, що оскільки скасування оскаржуваного ним наказу відбулось не через визнання його неправомірними, частина позовних вимог залишилась невирішеною.
Відповідач та третя особа правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем наразі самостійно усунуто порушення та скасовано спірний наказ, а позивач продовжував проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , тому у суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.
Пунктом 8 ч.1 ст. 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Так, для закриття провадження відповідно до вказаної норми необхідним є настання сукупності наступних обставин: самостійне виправлення суб'єктом владних повноважень оскаржуваних порушень чи після звернення позивача до суду з відповідним позовом, а також можливість повного відновлення законних прав та інтересів позивача внаслідок виправлення оскаржуваних порушень, без визнання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 800/369/17, зазначено, що у розумінні п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з'ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
Тобто, для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб'єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що пункт 9 спірного наказу від 18.03.2023 №563 про призначення ОСОБА_1 на посаду командира механізованої роти механізованого батальйону 41 Окремої механізованої бригади Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ ЗСУ скасований наказом Головнокомандувача Збройних Сил України №1057 від 17.05.2023 року як нереалізований.
Відтак, порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, було поновлене відповідачем самостійно до ухвалення судового рішення у даній справі. У зв'язку із викладеним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність (припинення) спору щодо отримання позивачем спірних виплат.
В даному випадку, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення, оскільки відповідачем на час розгляду справи по суті фактично відновлено порушене право позивача.
Колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що частина заявлених ним позовних вимог залишилась не вирішеною і наразі є потреба в дослідженні та встановленні фактичних обставин справи для формування правової позиції, яка б сприяла запобіганню зловживань в майбутньому, оскільки останні грунтуються на припущеннях апелянта про ймовірність порушення його прав у майбутньому.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що судовий розгляд заради судового розгляду суперечить завданню адміністративного судочинства, метою якого є саме захист прав, свобод та інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тому, якщо у ході судового розгляду буде встановлено факт того, що права позивача не є порушеними або ж їх було відновлено під час судового розгляду, то такі права не можуть бути захищені судом.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів за результатами розгляду апеляційної скарги, погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях, невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить до переконання, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.