ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/109/23
Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
23 листопада 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтатранс" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтатранс" до відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області як територіальний орган Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
в січні 2023 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтатранс", звернулося в суд з позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області як територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідача) про визнання протиправною та скасування постанови відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби безпеки на транспорті про застосування адміністративного штрафу №337296 від 11.08.2022, якою на позивача накладено штраф у сумі 34000 грн за порушення нерезидентом вимог ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі також Закон № 2344-ІІІ).
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 13.07.2023 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що за відсутності у позивача при виконанні автомобільних перевезень вантажів дозволу України, тобто одного з документів, визначених статтею 53 Закону № 2344-III, відповідач обґрунтовано дійшов висновку про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт та правомірно застосував до нього оскаржуваною постановою штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на підставі абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що в порушення Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567) позивача ніхто не повідомляв про дату та час розгляду справи, підтвердження чого є оскаржувана постанова, яка винесена у день складання акта № 335168.
Також, клопотав про стягнення судових витрат понесених позивачем в розмірі 6202,50 грн зі сплати судового збору та 5000 грн витрат на правову допомогу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що Порядком № 1657 встановлена спеціальна процедура розгляду справи про притягнення до адміністративно-господарської відповідальності іноземного перевізника, що надає повноваження посадовим особам відповідачів складати акт та приймати постанову на місці виявлення правопорушення.
Вважає, що неповідомлення позивача (як іноземного перевізника у спірному випадку) про розгляд справи про порушення, з урахуванням вимог абзацу другого пункту 25 Порядку № 1567 не може вважатися порушенням процедури розгляду такої справи.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.08.2022 старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Килимником В. А. на автомобільній дорозі М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський 325 км +50 м на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі від 05.08.2022 № 002348), проведено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES ACTROS 1842, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом ALI RIZA USTA ARU, номерний знак НОМЕР_2 , який належить NAFTATRANS S.R.L., з метою проведення перевірки транспортного засобу на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з актом № 335185 від 11.08.2022 перевіркою встановлено порушення ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": виконання нерезидентами України міжнародних перевезень вантажів по маршруту Молдова-Україна без документів, передбачених ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме без дозволу України на даний вид перевезень.
Постановою про застосування адміністративного-господарського штрафу № 337296, винесеною начальником відділу державного контролю (нагляду) у Вінницькій області Цирканюком К.Г. на позивача накладено штраф у сумі 34000 грн за порушення нерезидентом вимог ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі -Закон № 2344-ІІІ).
Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Водночас процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі Порядок № 1567).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
За змістом положень ст. 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до абз. 2, 3 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом та додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону.
Згідно з ч. 5 ст.53 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що при виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати: дозвіл України; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.
Положеннями ст. 1 Закону № 2344-ІІІ визначено, що дозвіл на здійснення міжнародних перевезень автомобільним транспортом - документ, що видається уповноваженими органами Договірних Сторін міжнародним автомобільним перевізникам для в'їзду, транзитного проїзду через територію Договірних Сторін, а також здійснення інших видів перевезень, передбачених законодавством.
Приписами п.1.3 Порядку оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, затвердженого наказом Міністерства транспорту України 20.08.2004 №757 (далі Порядок № 757), перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом територією іноземних держав або транзитом через їхні території здійснюється автомобільними перевізниками згідно з вимогами міжнародних договорів України та на підставі належним чином оформлених відповідних дозволів, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до п.3.2 Порядку № 757 визначено, що дозволи для перевезення вантажів оформлюються і видаються водію автомобільного транспортного засобу (автомобільному перевізнику або уповноваженій ним особі) (далі - уповноважена особа) на підставі усного звернення, письмової заяви або замовлення бланку дозволу в електронній формі, в яких зазначаються найменування (прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) автомобільного перевізника та його місцезнаходження (місце проживання), відомості щодо автомобільних транспортних засобів (номерні знаки, вантажопідйомність, повна маса), маршруту руху із зазначенням країн відправлення та призначення, а також країн прямування автомобільного транспортного засобу, вантажу (вага, загальна кількість), видів дозволів, які бажає отримати автомобільний перевізник, та пункт видачі дозволів.
Згідно з п.4.2 Порядку №757 передбачено, що автомобільний перевізник забезпечує наявність всіх дозвільних документів, передбачених законами України або міжнародними договорами України з питань міжнародних перевезень, на виконання конкретного перевезення при здійсненні документального контролю за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України щодо міжнародних автомобільних перевезень.
Відповідно до абз.6 ч.1 ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно абз.1 п.25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Разом з тим, відповідно до абз.2 п.25 Порядку № 1567 у разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.
Положеннями п. 26 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Згідно із п. 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
З матеріалів справи встановлено, що про час і місце розгляду справи про порушення позивач жодним чином не повідомлений, справу про порушення розглянуто за відсутності позивача чи його представника. Доказів, що водій транспортного засобу є представником позивача матеріали справи не містять.
Отже, системний аналіз положень п.25, 26 та 27 Порядку №1567 дозволяє дійти висновку, що вимога про розгляд справи про порушення у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника розповсюджується і на випадки притягнення до відповідальності іноземного перевізника.
Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо застосування п.25 Порядку №1567 як спеціальної процедури, яка застосовується до іноземних перевізників, оскільки відповідно до положень п.25 Порядку №1567 не визначено порядок розгляду справи, а лише зазначено, що посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.
Водночас, абз.1 п.25 Порядку № 1567 визначено за яких умов справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника).
Натомість, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів завчасного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи відносного нього, що відповідно позбавило його права бути присутнім під час розгляду справи, висловити заперечення, подати докази на спростування висновків акта перевірки.
Також, з матеріалів справи встановлено, що акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складено 11.08.2022. Розгляд справи відповідачем та прийняття постанови про застосування адміністративно-господарських санкцій №337296 від 11.08.2022 було здійснено в день складення акту про виявлене порушення 11.08.2022.
При цьому, з постанови №337296 від 11.08.2022 неможливо встановити за яких умов розглядалася справа, в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення.
З огляду на вищезазначене колегія суддів приходить до висновку про недотримання відповідачем процедури, встановленої Порядком №1567, що є достатнім для визнання оскаржуваної постанови протиправною.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №813/5802/15-а.
При цьому колегія суддів враховує, що Верховний Суд вже висловлювався з приводу застосування зокрема, положення пунктів 25 та 26 Порядку № 1567, в постанові від 21 березня 2018 року в справі № 813/5802/15 та справі № 120/108/23 де, проаналізувавши, зазначив, що відповідно до вимог вказаного Порядку справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання, про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Так, з матеріалів справи встановлено, що розгляд справи відповідачем та прийняття рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій було здійснено в день складення акту про виявлене порушення, а саме 11.08.2022.
Отже, судом першої інстанції не досліджувались обставини, чи була повідомлена уповноважена особа суб'єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення, чи мала можливість захистити належним чином свої права та надати докази на спростування висновків акту перевірки.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому наявні підстави для його скасування, з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
У відповідно до вимог ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги становлять 6 202.50 грн (2481+ 3721,50).
Відповідно до п. 4.1 договору про надання правової допомоги № 245 від 10.11.2022 за послуги, що надаються адвокатським об'єднанням у відповідності із умовами цього договору, Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар у фіксованому розмірі 5000 грн.
Відповідно до акта № 02/20/12 від 20.12.2022 про надання правової допомоги за договором № 245 від 10.11.2022 вартість наданих послуг позивачу становить 5000,00 грн.
Також на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача подано до суду рахунок № 02 від 20.12.2022 про оплату 5000 грн.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
З огляду на викладене та беручи до уваги відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на правничу допомогу та обґрунтованих заперечень відповідача щодо розміру таких витрат, колегія суддів доходить висновку, що витрати позивача на правничу допомогу підтверджуються належними і допустимими доказами та є співмірними зі складністю справи.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтатранс" задовольнити повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтатранс" задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 337296 від 11.08.2022 у сумі 34 000 гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатранс» (Societatea cu Rгspundere Limitatг NAFTATRANS, унікальний ідентифікаційний код (CUIIO): 40945472, фіскальний код (IDNO): 1013600039461) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 6 202.50 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатранс» (Societatea cu Rгspundere Limitatг NAFTATRANS, унікальний ідентифікаційний код (CUIIO): 40945472, фіскальний код (IDNO): 1013600039461) судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.