ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/9298/23
Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
23 листопада 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
в квітні 2023 року позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області щодо:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Житомирській області, викладеного у формі листа від 14.12.2021 №3811/АП/06-30-55-04-08 про відмову ФОП ОСОБА_1 у реєстрації платником єдиного податку та внесенні її даних до Реєстру платників єдиного податку, як платника спрощеної системи оподаткування 2 (другої) групи з 01.01.2022;
- зобов'язання Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області внести ФОП ОСОБА_1 до Реєстру платників єдиного податку, як платника спрощеної системи оподаткування 2 (другої) групи з 01.01.2022.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що відповідач діяв з дотриманням чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для визнання його дій протиправними, оскільки в заяві, яка подана позивачем до контролюючого органу, відсутні обов'язкові реквізити, а саме: не зазначено кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою - підприємцем у трудових відносинах, що унеможливлює визначення відповідності платника критеріям застосування другої групи спрощеної системи оподаткування, передбачених вимогами підпункту 2 пункту 291.4. статті 291 ПК України.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами на підтвердження вимог апеляційної скарги позивач вказує на протиправність дій відповідача щодо залишення без розгляду заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування спрощеної системи оподаткування, оскільки позивачем виконано усі передбачені чинним законодавством дії тому, що найманих працівників ФОП ОСОБА_1 не мала і ця інформація міститься у відповідача та ним не спростована.
Відповідач, скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти доводів позивача та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Житомирській ДПІ ГУ ДПС у Житомирській області.
13.12.2021 позивач подала заяву про застосування спрощеної системи оподаткування № 9379095516, засобами електронного зв'язку в електронній формі щодо реєстрації платником єдиного податку на групу 2 зі ставкою 20% з 01.01.2022 року.
За результатами розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 рішенням від 14.12.2021 № 3811/АП/06-30-55-04-08 відмовлено у реєстрації платником єдиного податку у зв'язку з тим, що платником не дотримано вимоги пункту 298.3 статті 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, встановлені главою 1 розділу XIV ПК України, зокрема у заяві не зазначено кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою-підприємцем у трудових відносинах, що унеможливлює визначення відповідності платника критеріям застосування другої групи спрощеної системи оподаткування, передбачених вимогами підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПКУ.
Зазначене рішення надіслано ФОП ОСОБА_1 14.12.2021 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням за номером відправлення №1001805339144, та повернулось на адресу відповідача з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
24.11.2022 позивач подала скаргу на рішення ГУ ДПС в Житомирській області від 14.12.2021 № 3811/АП/06-30-55-04-08 до Державної податкової служби України про скасування рішення контролюючого органу, в порядку положень статті 56 Податкового кодексу України.
Рішенням від 09.03.2023 № 5848/6/99-00-06-01-04-06 Державна податкова служба України, керуючись главою 4 розділу Податкового кодексу України скаргу ФОП ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення ГУ ДПС в Житомирській області від 14.12.2021 № 3811/АП/06-30-55-04-08 про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку - без змін.
Вважаючи дії ГУ ДПС в Житомирській області протиправними позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволення заяви позивача про перехід на спрощену систему оподаткування, податковий орган, з висновками якого погодився суд першої інстанції, виходив з того, що якщо у заяві про обрання спрощеної системи не зазначено кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою - підприємцем у трудових відносинах, що унеможливлює визначення відповідності платника критеріям застосування другої групи платника єдиного податку, передбачених вимогам підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України, то в контексті п. 299.6 ст. 299 ПК України виникають підстави для залишення такої заяви без розгляду.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до приписів пунктів 291.2, 291.3 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
У свою чергу, за приписами пп. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.
Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів:
1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
3) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги»;
4) державному реєстратору під час державної реєстрації створення юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи - підприємця.
Відповідна заява або відомості передаються до контролюючих органів у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Пунктом 298.3 статті 298 ПК України визначено, що у заяві зазначаються такі обов'язкові відомості:
1) найменування суб'єкта господарювання, код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків);
3) податкову адресу суб'єкта господарювання;
4) місце провадження господарської діяльності;
5) обрані суб'єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010;
6) обрані суб'єктом господарювання група та ставка єдиного податку або зміна групи та ставки єдиного податку;
7) кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою - підприємцем у трудових відносинах, та середньооблікова чисельність працівників у юридичної особи;
8) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.
Відповідно, статтею 299 Податкового кодексу України регламентується порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку.
Пунктом 299.1 ст. 299 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з пунктом 299.3 ст. 299 Податкового кодексу України у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.
З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що у разі надходження заяви суб'єкта господарювання про перехід на спрощену систему оподаткування, контролюючим органом має бути прийняте рішення про реєстрацію такої особи платником єдиного податку у разі відсутності підстав для відмови у такій реєстрації.
У свою чергу, відповідно до п. 299.5 ст. 299 Податкового кодексу України у разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб'єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.
У постанові від 24 січня 2020 року у справі №804/2506/16 Верховний Суд вказав, що відповідно до пункту 299.6 статті 299 ПК України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу; 2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.
Відтак, нормами Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.
При цьому, як свідчать матеріали справи, 13.12.2021 позивач, звернувся до податкового органу із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, що підтверджується відповідною квитанцією податкового органу та не заперечується відповідачем.
Вказана заява подана у формі, яка відповідає встановленому центральним органом виконавчої влади зразку, та яка внесена до Реєстру електронних форм податкових документів за Ідентифікатором: «J0102003», додаток «Розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування» за Ідентифікатором «J0102103»;
При цьому, гр. 7 «Кількість осіб, які одночасно перебувають із фізичною особою-підприємцем у трудових відносинах, або середньооблікова чисельність працівників у юридичної особи» містить значення у вигляді «-» (прочерку).
Значення у вигляді «-» (прочерку) податковий орган визначив як не зазначення позивачем про кількість працюючих у ФОП ОСОБА_1 осіб для визначення відповідності платника критеріям застосування другої групи спрощеної системи оподаткування, передбачених вимогами підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПКУ.
Відповідач зазначає, що заява позивача про застосування спрощеної системи оподаткування залишається без розгляду і як наслідок відмовляє позивачу у переведенні на спрощену систему оподаткування, а на підставу для відмови контролюючий орган посилається на не зазначення в заяві відомостей визначених п. 298.3 ст. 298 ПКУ.
Оцінюючи оскаржувану відмову податкового органу колегія суддів звертає увагу, що не зазначення у заяві Кількість осіб, які одночасно перебувають із фізичною особою-підприємцем у трудових відносинах, або середньооблікова чисельність працівників у юридичної особи, відповідно до приписів пункту 299.6 статті 299 Податкового кодексу України, не могло слугувати підставою для відмови у реєстрації платником єдиного податку, оскільки такі підстави чітко визначенні нормами податкового законодавства та є вичерпними відповідно до вищезазначеного.
Окрім того, інших підстав визначених пунктом 299.6 статті 299 Податкового кодексу України відповідачем не наведено.
Форма заяви про застосування спрощеної системи оподаткування визначена Наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 №308 "Про затвердження форм заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, розрахунку доходу за попередній календарний рік, запиту про отримання витягу з реєстру платників єдиного податку та витягу з реєстру платників єдиного податку", яким визначено необхідність зазначення у заяві про обрання/перехід на спрощену систему оподаткування відомостей про кількість осіб, які одночасно перебувають із фізичною особою - підприємцем у трудових відносинах, або середньооблікова чисельність працівників у юридичної особи.
Водночас глава 1 розділу XIV ПК України СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ, ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ та Наказ №308 не містять положень про порядок дій податкового органу у разі, якщо заява оформлена неналежним чином (не відповідає встановленим законом вимогам). Проте, очевидним є те, що обов'язкові відомості мають бути зазначені у заяві, враховуючи також те, що пункт 299.2 статті 299 ПК України зобов'язує саме центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, вести реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
За правилами частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Як наслідок, відповідно до пункту 63.9 статті 63 ПК України, відповідно до якого документи, що подаються платниками податків для взяття на облік у контролюючих органах, перевіряються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, і в разі виявлення помилок або подання недостовірних відомостей повертаються для виправлення. Платники податків, які не подали протягом 5 календарних днів, наступних за днем отримання повернутих документів, виправлених документів для взяття на облік у контролюючих органах або повторно подали такі документи з помилками, несуть відповідальність відповідно до закону.
Таким чином, у випадку подання платником податків заяви про обрання спрощеної системи оподаткування, яка містить незаповнені графи щодо обов'язкових відомостей, передбачених пунктом 298.3 статті 298 ПК України, і якщо відсутні підстави для відмови у реєстрації платником єдиного податку, визначені пунктом 299.6 статті 299 ПК України, податковий орган, керуючись пунктом 63.9 статті 63 ПК України, повинен надати платнику податків можливість виправити недоліки шляхом подання належного документа протягом 5 календарних днів. Якщо платник податків належним чином та у встановлений законом строк усунув недоліки заяви про обрання спрощеної системи оподаткування, він підлягає реєстрації платником такого податку з дня подання ним первинної заяви. До отримання заяви, оформленої відповідно до вимог законодавства, контролюючий орган не має підстав для прийняття рішення відповідно до пункту 299.4 статті 299 ПК України.
У даній справі ФОП ОСОБА_1 в заяві від 13 грудня 2021 року про обрання спрощеної системи оподаткування не заповнила обов'язкову графу, що об'єктивно є перешкодою у внесенні відповідачем відповідних даних до реєстру платників єдиного податку. Водночас, відповідач за результатами розгляду означеної заяви ухвалив протиправне рішення про відмову у реєстрації позивача платником єдиного податку, в той час, як повинен був надати ФОП ОСОБА_1 можливість виправити допущений нею недолік в порядку, встановленому пунктом 63.9 статті 63 ПК України.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 19.04.2023 №640/25174/20.
Наведене спростовує висновки контролюючого органу про наявність правових підстав, передбачених положенням податкового законодавства, для відмови у задоволенні поданої позивачем заяви, тому в цій частині доводи апеляційної скарги підлягають задоволенню.
Посилання апелянта-позивача на те, що належним способом захисту порушеного права є саме зобов'язання Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області внести ФОП ОСОБА_1 до Реєстру платників єдиного податку, як платника спрощеної системи оподаткування 2 (другої) групи з 01.01.2022, суд відхиляє відповідно до наступного.
Це пов'язане з тим, що лише визнання протиправним оскаржуваного рішення не призведе до «автоматичного» визнання відповідачем права позивача на перебування на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно до пункту 299.1 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Тобто контролюючий орган повинен вчинити відповідні дії за результатами розгляду заяви позивача, щоб він на законних підставах міг перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Вчинення таких дій є наслідком саме належного розгляду заяви позивача з врахуванням, в даному випадку, висновків суду апеляційної інстанції.
Згідно частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження).
Разом з тим, у даній справі зобов'язання податкового органу взяти на облік та вважати платником єдиного податку 2 (другої) групи з 01.01.2022 є втручанням у дискреційні повноваження відповідача як суб'єкта владних повноважень, так як в даному випадку судом будуть вирішені питання, які належать до функцій і компетенції відповідача, а суд у даному випадку може лише змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки.
Згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988 року), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції у справі, що розглядається не дав належної оцінки встановленим обставинам, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
В порядку статті п 3. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору, тому виходячи із результату апеляційного розгляду, слід здійснити розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Квитанцією про сплату від 06.04.2023 р. підтверджується, що позивач сплатив судовий збір в сумі 5368,00 грн., а квитанцією від 25.08.2023 р. підтверджується, що апелянт за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір в розмірі 8052,00 грн.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції частково задоволено апеляційну скаргу понесені витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області в розмірі 2684, 00 грн. за подання позовної заяви та в розмірі 4026,00 грн. за подання апеляційної скарги.
Тому, належить стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 6710,00 грн., згідно з платіжними дорученнями, які є в матеріалах справи.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року скасувати.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 14.12.2021 №3811/АП/06-30-55-04-08 про відмову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у реєстрації платником єдиного податку та внесенні її даних до Реєстру платників єдиного податку, як платника спрощеної системи оподаткування 2 (другої) групи з 01.01.2022 .
Зобов'язати відповідача, Головне управління ДПС у Житомирській області повторно розглянути заяву позивача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 13 грудня 2021 року, про застосування спрощеної системи оподаткування з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області судові витрати в розмірі 6710,00 (шість тисяч сімсот десять гривень).
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.