ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/3717/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
21 листопада 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького щодо не проведення нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168;
- зобов'язати Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького здійснити нарахування та виплату збільшеної додаткової винагороди, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168:
- за період з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року в розмірі 70000 грн;
- за період з 01 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року в розмірі 70000 грн;
- за період з 01 жовтня 2022 року по 12 жовтня 2022 року в розмірі 27096,77 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач відповідно до витягу із наказу ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького від 09.05.2022 №362-ос "Про особовий склад" зарахований у списки особового складу та на всі види забезпечення без атестатів.
Відповідно до витягу із наказу ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького від 10.05.2022 №370-ос "Про особовий склад" позивач призначений інспектором прикордонної служби 2 категорії - кулеметником першої групи силової підтримки першого відділення силової підтримки відділу силової підтримки, який призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та перебуває у розпорядженні ректора Національної академії..
Позивач перебуває у розпорядженні ректора Національної академії, а у період з 01.08.2022 по 12.10.2022 перебував у службовому відрядженні у складі зведеного загону відділу прикордонної служби від Національної академії у оперативному підпорядкуванні 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого ДПС України.
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати збільшеної додаткової винагороди, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 за період з 01.08.2022 по 12.10.2022, позивач звернувся до суду з даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходить з наступного.
Так, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частинами 3, 4 ст. 25 Закону України від 03.04.2003 №661-IV "Про Державну прикордонну службу України" визначено, що військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства. Соціальний захист працівників Державної прикордонної служби України забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю, якщо інше не передбачено трудовим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ).
Так, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (Постанова №168).
Згідно п. 1 Постанови №168 (в редакції на час виникнення спірних відносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно п. п. 2-1, 3 Постанови №168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
За таких обставин, Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 30.07.2022 №392/0/8122-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", що застосовувався з 01.08.2022 по 31.12.2022, яким було врегульовано порядок i умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.
Пунктом 1 наказу АДПСУ №392 визначено що: Військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення (далі - органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу oргaну Дeржприкордонcлvжби (у зв'язку із звільненням з військової cлyжби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов'язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях a6o забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки i оборони, відсічі i стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Пунктом 2 наказу АДПСУ №392 визначено, що заходами, передбаченими абзацом другим пункту 1 цього наказу, визначається виконання у відповідні дні військовослужбовцем: 1) бойових завдань із ведення pyxy опору на тимчасово окупованій території України; 2) бойових завдань з пошуку, виявлення i знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами; 3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій aбo ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; 5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням a6o безпосереднім зіткненням з противником; 6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення a6o спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником a6o нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час вогневого ураження; 7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони a6o наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) a6o штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; 8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби a6o їx підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави у бойових діях.
Пунктом 4 наказу АДПСУ №392 визначено, що підтвердженням безпосередньої участі вiйcькoвocлyжбoвцiв у бойових діях aбo заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
- бойового наказу (бойового розпорядження);
- журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) a6o постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів i кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих a6o оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях у виконанні бойових (спеціальних) завдань із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо наявності правових підстав для виплати позивачу збільшеної додаткової винагороди, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, колегія суддів враховує наступне.
Як слідує з матеріалів справи, в оскаржуваний період позивач перебував у службовому відрядженні у складі зведеного загону відділу прикордонної служби (тип С) від Національної академії в оперативному підпорядкуванні 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого.
Національною академією Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького 31.10.2022 за №42/5183-22-Вих та 20.03.2023 за №14/2016-23-Вих до НОМЕР_1 прикордонного загону імені князя Володимира Великого було надіслано запити щодо надання інформації про участь військовослужбовців Національної академії у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів відповідно до додатку 2 до наказу АДПСУ №392.
Листом НОМЕР_1 прикордонного загону імені князя Володимира Великого від 23.03.2023 №22/2147-23-Вих. повідомлено, що списки, передбачені додатком 2 до наказу АДПСУ №392, зокрема стосовно позивача, до Національної академії не направлялись.
Таким чином, у Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького були відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу збільшеної додаткової винагороди згідно з Постановою №168 за період з 01.08.2022 по 12.10.2022.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії до суду першої інстанції надано не було.
При цьому, лише до апеляційної скарги позивачем було долучено довідку №2731 від 14 жовтня 2022 року про безпосередню участь у бойових діях aбo забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки i оборони, відсічі i стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період з 06.07.2022 по 14.10.2022.
В обґрунтування необхідності врахування даного доказу представником позивача - адвокатом Ковбасою О.С. зазначено, що на ім'я адвоката ОСОБА_2 було складено повідомлення від 01.03.2022 про необхідність надання (повернення) певного переліку документів, які перебувають у його провадженні у зв'язку із здійсненням адвокатської діяльності. 03.03.2022 повідомлення було вручено нарочно. Водночас, запитувані у повідомленні документи отримані адвокатом Ковбасою О.С. лише 19.06.2023.
Відповідно до ч.4 ст.308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції (ч.5 ст.308 КАС України).
Тобто, на момент підготовки та подання позовної заяви представнику позивача було достеменно відомо про наявність виданої на ім'я позивача довідки про безпосередню участь у бойових діях aбo забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки i оборони, відсічі i стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій за спірний період, однак даний доказ перебував в іншого адвоката.
Разом з цим, в ході розгляду даної справи в суді першої інстанції представником позивача не було повідомлено суд про неможливість самостійно надати такий доказ, так само як не заявлялося клопотання про витребування даного доказу судом, що, на переконання колегії суддів, не доводить існування обставин, які б об'єктивно позбавляли можливості надати такий доказ відповідно до ч.4 ст.308 КАС України.
При цьому, наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького від 05.09.2022 №361-ВВ "Про особовий склад", позивачу у період з 08.09.2022 по 12.09.2022 включно, надано відпустку за сімейними обставинами.
Проте, вказаний період перебування позивача у відпустці не виключений з довідки №2731 від 14.10.2022, а відтак остання викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності зазначення періодів прийняття безпосередньої участі позивача у бойових діях aбo забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки i оборони, відсічі i стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про неможливість врахування довідки №2731 від 14.10.2022 року у тому вигляді якою її видано Військовою частиною НОМЕР_2 дана довідка не може слугувати належним доказом на підтвердження факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районах ведення воєнних (бойових) дій і в ході апеляційного розгляду справи не встановлено наявності документів на підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях aбo заходах, які передбачені пунктом 4 наказу АДПСУ №392 та слугували б підставою для видачі позивачу вказаної довідки.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168 у підвищеному розмірі.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.