Справа № 496/6046/23
Провадження № 3/496/4353/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М.,
розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовець НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 5 ст. 126 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
17.08.2023 року о 22:05 год. в Одеській області, Одеського (Біляївського) району с. Дачне а/д Київ - Одеса + 425+50, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2110, д.н.з. НОМЕР_2 , не маючи відповідної категорії на право керування таким т/з та правопорушення вчинено повторно протягом року, постанова ЕАС №7270106 від 02.07.2023 року за ч.2 ст. 126 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату та час судового засідання сповіщався SMS повідомлення про, що свідчить у справі довідка про доставку повідомлення у додатку «Viber». В протоколі про адміністративне правопорушення йому були роз'ясненні права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП України.
Дослідивши матеріали справи, відеозапис фіксації події, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП за кваліфікуючою ознакою - повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 126 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом п. 2.1а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
За змістом п. 2.4 Правил дорожнього рухуна вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
Як встановлено з відеозапису з боді-камери № 471390, особи відповідальної за складання протоколу серії ААД № 534922 від 17.08.2023 року, поліцейським було встановлено відсутність у ОСОБА_1 права керування транспортним засобом. При цьому, ОСОБА_1 відповідно постанови серії ЕАС №7270106 від 02.07.2023 року, вже притягувався до адміністративної відповідності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом без посвідчення водія.
ОСОБА_1 під час складання протоколу не заперечував факту відсутності права керування транспортним засобом.
Також, з відеозапису встановлено, що місцем зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 було - ділянка дороги блок-пост.
Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1456 у п. 10 Порядку - зазначено, що уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі: проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в'їзду-виїзду.
Таким чином, оскільки місцем зупинки транспортного засобу є -- блок-пост, співробітниками поліції правомірно зупинено особу з подальшою вимогою надати посвідчення водія.
Ніякого тиску на ОСОБА_1 при складанні протоколу не чинилось, що зафіксовано відеозаписом.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».
Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Таким чином, винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №534922 від 17.08.2023 року, постановою про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАС №7270106 від 02.07.2023 року, відеозаписом.
Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Санкція ч.5 ст.126 КУпАП є безальтернативною та передбачає обов'язкове накладення на правопорушника стягнення як у виді штрафу в певному розмірі, так і у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Стаття 30 КУпАП не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 04 вересня 2023 року / справа № 702/301/20/ зазначила наступне.
Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового покарання.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст.ст.33, ч.5 ст.126 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що до складання зазначеного протоколу ОСОБА_1 двічі притягувався до відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка не має право керування, тобто систематично нехтує вимогами законодавства та без водійських навичок, перевірених відповідними органами та отриманих в наслідок цього водійським посвідченням, створює небезпеку учасникам дорожнього руху.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення, враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставиною, що обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає неодноразове притягнення до відповідальності за керування транспортним засобом не маючі на це право.
Пом'якшуючих обставин судом не встановлено.
Вирішуючи питання про вид стягнення, суд вважає за необхідне з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень, застосувати до ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом строком на п'ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки вважає, що такий вид стягнення сформує у нього звичку законослухняної поведінки.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп. в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 25, 27, 40-1, ч. 5 ст. 126, 266, 283, 284, 287 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у скоєні правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 гривень.
Постанова може бути оскарженою до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Буран В.М.