ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 495/10717/23
Номер провадження 3/495/3517/2023
20 листопада 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області, у складі:
головуючого одноособово - судді Боярського О.О.,
за участю секретаря Червинської І.В.,
розглянувши в закритому судовому засіданні в місті Білгород-Дністровський Одеської області матеріали адміністративної справи, що надійшли від Державної прикордонної служби України Південне регіональне управління військова частина НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
04.10.2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від Державної прикордонної служби України Південне регіональне управління військова частина НОМЕР_1 надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП ОСОБА_1 .
Начальником НОМЕР_2 прикордонного загону ОСОБА_2 , 27.09.2023 року було складено протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ № 309544 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що «04.09.2023 на території НОМЕР_2 прикордонного загону в м. Білгород-Дністровський будучі військово службовою особою недбало поставилась до військової служби, а саме не провела у визначений термін службову перевірку за фактом можливого порушення розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби від 29.03.2022 №23/7554 «Про вжиття додаткових заходів» щодо здійснення копіювання (сканування) підтверджуючих документів, які надаються під час перетинання державного кордону чоловіками (18-60 років) при здійснені посадовими особами відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » своїми діями порушила вимоги ст. 11.13.29.241 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, тобто вчинила військове адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 172 - 15 КУпАП вчинене в умовах особливого періоду та воєнного стану».
У діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, виходячи з наступного.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась.
16.11.2023 року до канцелярії Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження по справі.
Свою позицію аргументував зокрема тим, що протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 309544 від 27.09.2023 року є таким, що складений з численними порушеннями чинного законодавства, крім того зазначає, що в фабулі протоколу не розкриті суб'єктивна на об'єктивна сторони адміністративного правопорушення передбаченого 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи № 495/10717/23 за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , суд приходить до наступного висновку.
Згідно описової частини зазначеного протоколу: «04.09.2023 року на території НОМЕР_2 прикордонного загону в м. Білгород-Дністровський будучі військово службовою особою недбало поставилась до військової служби, а саме не провела у визначений термін службову перевірку за фактом можливого порушення розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби від 29.03.2022 №23/7554 «Про вжиття додаткових заходів» щодо здійснення копіювання (сканування) підтверджуючих документів, які надаються під час перетинання державного кордону чоловіками (18-60 років) при здійснені посадовими особами відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » своїми діями порушила вимоги ст. 11, 13, 29, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, тобто вчинила військове адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 172 - 15 КУпАП вчинене в умовах особливого періоду та воєнного стану».
З об'єктивної сторони вказане правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.
Службова недбалість може проявлятись у формі: 1) невиконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них або 2) неналежного виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них.
Невиконання службових обов'язків означає невиконання службовою особою дій, передбачених як безумовних для виконання нею по службі.
Неналежне виконання службових обов'язків - це такі дії службової особи в межах службових обов'язків, які виконані не так, як того вимагають інтереси служби.
За приписами вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. Твердження в протоколі про адміністративне правопорушення працівників прикордонної служби про недбале ставлення до військової служби ОСОБА_1 є помилковим, не відповідають дійсності та не підтверджуються доказами:
по перше: в протоколі не зазначено терміну з якого числа, місяця та року по яке число, місяць та рік повинна була бути проведена службова перевірка;
по друге: в посадовій інструкції ОСОБА_1 відсутній обов'язок проведення службових перевірок.
по третє: відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25.08.2023 №419-ос ОСОБА_1 надана щорічна основна відпустка з 30.08.2023 по 14.09.2023, тобто остання не перебувала на робочому місці;
по четверте: ОСОБА_1 відповідно до рапорту від 14.09.2023 проведено службову перевірку по факту порушення посадовими особами віпс (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби від 29.03.2022 № 23/754, розпорядження НОМЕР_2 прикордонного загону від 31.03.2022 № 23/2132/22-Вих «Про вжиття додаткових заходів» щодо здійснення копіювання (сканування) підтвердження документів, які надаються під час перетинання державного кордону чоловікам (18-60 років), таким чином можливо дійти висновку про відсутність причинно-наслідкових зав'язків між неправомірними діями і шкідливими наслідками, що настали внаслідок цих дій.
У протоколі вказано про порушення ОСОБА_1 положень вимоги ст. 11, 13, 29, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України.
Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно до ст. 13 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Статтею 29 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 241 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України Кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров'я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).
Кожний командир (начальник) зобов'язаний забезпечити у підпорядкованій йому частині (підрозділі) додержання військовослужбовцями правил особистої і громадської гігієни.
Викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає ні одного вищевказаного підпункту які начебто порушила ОСОБА_1 . Немає відображення всіх істотних ознак складу правопорушення, що порушує принцип правової визначеності та унеможливлює належну оцінку доказів з точки зору доведеності сукупності об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
За приписами КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення Статуту внутрішньої служби Збройних сил України.
Таким чином, суд вважає, що твердження прикордонної служби України, щодо недбалого ставлення військової службової особи до військової служби ОСОБА_1 не підтверджується жодним доказом наявним в матеріалах адміністративної справи.
Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 9 КУпАП наводить визначення поняття адміністративного правопорушення, а саме: це є «протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність».
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він містить: об'єкт; об'єктивну сторону; суб'єкт; суб'єктивну сторону.
Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Під час розгляду справ про адміністративні правопорушення необхідно дотримуватися принципів диспозитивності, свободи в поданні учасниками справи суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення права на захист, верховенства права, а також прецедентної практики Європейського суду з прав людини, спрямованої на додержання положень ст. 6 Конвенції, відповідно до якої стандарти та вимоги кримінального провадження поширюються на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" рішення від 15.05.2008 року, справа Озтюрк проти Німеччини " рішення від 21.02.1984 року, «Маліге проти Франції» рішення від 23.09.1998 року, «Гурепко проти України » від 08.04.2010 року).
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Неналежність, недопустимість та недостатність доказів інкримінування адміністративного правопорушення.
Складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не підтверджений жодними фактичними даними та матеріалами, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановила наявність адміністративного правопорушення. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
У матеріалах справи наявні:
1.Протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ № 309544.
Такий документ є недопустимим джерелом доказів, у якому фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, не містить викладення об'єктивної та суб'єктивної сторони інкримінованого правопорушення, а тому не може бути визнаний належним та допустимим доказом наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. Обставини, які зазначаються в протоколі повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому правопорушенні.
2.Копія службового посвідчення НОМЕР_3 .
Даний доказ є неналежним, оскільки не підтверджує обставин що підлягають з'ясуванню під час провадження у справі адміністративного правопорушення.
3.Рапорт за результатами службової перевірки по факту невиконання у встановлені терміни проведення службової перевірки.
4.Рапорт заступнику начальника штабу - начальнику відділу організації прикордонної служби підполковнику Максиму БІЛЯКОВУ.
5.Рапорт першому заступнику начальника загону - начальнику штабу полковнику ОСОБА_3 .
Такі документи не можливо визнати належним доказом, що доводить винуватість ОСОБА_1 вчиненні визначеного адміністративного правопорушення. Окрім рапорту, доказів вчинення зазначеного адміністративного правопорушення не надано.
Крім того, суд наголошує, що рапорт був складений начальником відділу організації прикордонного контролю штабу НОМЕР_2 прикордонного загону підполковником ОСОБА_4 , який є зацікавленою особою по справі. У розумінні ст. 251 КУпАП, такий рапорт не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
6.Пояснення військовослужбовців ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
Ці пояснення є недопустимими належними докази, що не доводять винуватість інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Пояснення не підтверджуються жодними доказами згідно яких ОСОБА_1 недбало поставилась до військової служби.
Також важливою ознакою являється те, що ОСОБА_5 являється зацікавленою особами по справі, а ОСОБА_1 в своєму клопотання стверджує, що вона писала під диктовку без згадки про відсутність на робочому місці у зв'язку з перебуванням у відпустці.
Таким чином, вказані докази у своїй сукупності не підтверджують однозначно поза розумним сумнівом склад адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
На підставі вищезазначених матеріалів справи, суд приходить до висновку, що докази в своїй сукупності з наведених вище підстав не є належними, допустимим та достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції). Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння правопорушення. При цьому суд приймає вмотивовану постанову тільки в межах викладених уповноваженою посадовою особою у протоколі про адміністративне правопорушення та обсягу доказів, наявних в матеріалах справи.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та додані до протоколу.
У зв'язку з чим, в матеріалах справи є лише сумніви щодо наявності вини в діях ОСОБА_1 , відтак згідно статті 62 Конституції України суд першої інстанції такі сумніви повинен трактувати на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд враховує принцип jura novit curia («суд знає закони»), який передбачає обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Даний принцип викладений у постановах Верховного суду у справах № 537/4259/15-ц та № 917/1739/17.
Суд забов'язаний дотримуватись принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Таку ж позицію висловив Верховний суд у справі №463/1352/16-а.
Доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».
Іноді використовується також фраза: «плід отруєного дерева».
Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
Суд вважає, що поза розумними сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як таких що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Таку ж позицію висловив Верховний суд в постанові Касаційного кримінального суду від 09 квітня 2020 року у справі № 761/43930/17, де зазначив. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння.
Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП як такий, що складений з порушенням вимог законодавства, не може вважатися допустимим доказом і бути покладеним в основу доведеності вини особи, що притягується до відповідальності. Інші докази не вказують на беззаперечне доведення вини ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого їй правопорушення в передбаченому законом порядку.
Таким чином суд приходить до висновку, щодо неможливості констатувати об'єктивну сторону правопорушення, що в свою чергу є основним правилом застосування ст. 256 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП , тому провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 62 Конституції України, статями 7, 172-15, 247, 251, 255, 256, 280, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Суддя Боярський О.О.