Справа № 466/8610/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1122/23 Доповідач: ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючої судді ОСОБА_2 ,
Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави обвинуваченому ОСОБА_6 ,-
з участю адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
ВСТАНОВИЛА:
даною ухвалою, задоволено клопотання прокурора.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, строк тримання під вартою строком на 60 днів - з 20 жовтня 2023 року до 18 грудня 2023 року включно.
У відповідності до положень ст.ст. 182, 183 КПК України визначено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб - що складає 53680,00 грн. (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят гривень).
У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися за межі населеного пункту проживання без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками у вказаному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі порушення покладених обов'язків заставу буде звернуто в дохід держави.
Дані обов'язки діють на строк не більше двох місяців.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, зокрема, вказав, що враховуючи обставини справи, те, що, продовжують існувати ризики, які передбачені ст. 177 КПК України і слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ці ризики не зменшилися, суд приходить до висновку, що слід продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .
На вказану ухвалу захисник адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, змінити обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід на такий що не пов'язаний з позбавленням волі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що продовження строку у третє щодо утримання ОСОБА_6 під вартою незаконне та необґрунтоване, також жоден ризик передбачений ст. 177 КК України не доведений.
Вважає, що прокурор не довів належним чином обґрунтованість тримання особи під вартою такий довгий термін, незважаючи на дані про його особу та каяття особи, вказаний запобіжний захід є невмотивовано жорстоким.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Зважаючи на відсутність прокурора, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за його відсутності.
Заслухавши доповідача, виступ захисника - адвоката ОСОБА_7 , пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 про задоволення поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд при прийнятті рішення про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з врахуванням тяжкості злочину, інкримінованому ОСОБА_6 та даних про особу обвинуваченого, не гарантують запобігання ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому обґрунтовано обрав запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками місцевого суду про те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисних тяжких кримінальних правопорушеннях, будучи особою обізнаною із можливою мірою покарання, обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення, а також те, що обвинувачений міцних соціальних зв'язків немає, ніде офіційно не працює, справа перебуває на стадії підготовчого розгляду, що унеможливлює застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, відтак, ризики продовжують існувати, які були підставою для обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які на даний час не зменшилися, а тому обвинуваченому ОСОБА_6 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На переконання колегії суддів, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, а апелянтом не підтверджено, що більш м'які запобіжні заходи зможуть запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
З матеріалів провадження вбачається, що при розгляді клопотання суддя врахував передбачені КПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи рішення про визначення розміру застави, суд першої інстанції у повній мірі врахував усі обставини вчинення обвинуваченим злочинів, даних про його особу, майновий стан, та дійшов вірного висновку, що саме такий розмір застави буде цілком достатній для забезпечення виконання ОСОБА_6 обов'язків, передбачених КПК України.
Відтак, дійшовши правильного висновку про необхідність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 суддя, навів в ухвалі достатні обгрунтування щодо визначеного розміру застави, який на переконання колегії суддів, обумовлений тим ступенем довіри до обвинуваченого, при якому перспектива втрати застави буде для неї необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання нею процесуальних обов'язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою з визначенням розміру застави обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог захисника не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,
постановила:
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2023 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4