Справа № 357/13186/23
Провадження № 2-а/357/147/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Пустовій Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, в інтересах якого діє адвокат Козачков В.Л., звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі /серії БАД № 335346/ від 31.03.2023 відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП, визнати протиправною, скасувати вказану постанову та закрити провадження у адміністративній справі, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.
В обґрунтування позову зазначає, що 13.10.2023 року з отриманих на адвокатський запит матеріалів виконавчого провадження №71976497, позивачу стало відомо, що 31.03.2023 року поліцейським ВРПП Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Митник Д.С. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення / серії БАД № 335346/, якою на позивача накладено штраф в розмірі 20400 грн., за керування транспортним засобом, автомобілем «ВАЗ 21093» держ.номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , 31.03.2023 в м.Біла Церква, при цьому водій керував ТЗ в якого не працював правий стоп сигнал та при перевірці документів був позбавлений прав керування Білоцерківським міськрайонним судом від 29.11.2021 строком на 10 років, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Вказану постанову позивач вважає незаконною, оскільки 31.03.2023 року автомобілем «ВАЗ 21093» держ.номер НОМЕР_1 він не керував, та в його присутності не складаласята і не вручалася йому постанова про накладення адміністативного стягнення, не проводився розгляд справи, оскаржувальну постанову позивач вперше побачив 13.10.2023 року, яку отримав від Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУМЮ (м.Київ), а тому об'єктивно не міг звернутися до суду за захистом порушеного свого права.
Крім того, позивач звертає увагу, що оскаржувана постанова винесена на місці зупинки автомобіля, з порушенням прав водія, передбачених ст. 268 КУпАП, порушено вимоги щодо процедури розгляду справи. На підставі вишевикладеного, позивач вважає, що інстпектор грубо порушив вимоги ст. ст.278. 279 КУпАП. Також, у постанові відсутнє посилання на будь-які докази вчинення ним адміністративного правопорушення та підтвердження позбавлення його права керування транспортним засобом. Позивач зазначає, що ПДР України він не порушував, автомобілем не керував, а тому просив суд скасувати постанову і закрити адміністративну справу.
Ухвалою судді від 30.10.2023 року відкрито провадження у зазначеній справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами ст.286 КАС України з повідомленням учасників справи .
Позивач в судове засідання не з'явився, представник позивача адвокат Козачков В.Л. подав суду заяву в якій вказав, що позовні вимоги підтримує, просив провести розгляд справи без участі сторони позивча.
Відповідач Головне управління Національної поліції в Київській області в судове засідання повторно не направив свого представника, у встановлений судом строк не скористалися своїм правом подати відзив на позовну заяву, а тому суд керуючись положеннями ч. 5 ст. 77 КАС України приймає рішення на підставі доказів наявних у справі.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Згідно змісту оскаржуваної постанови слідує, що 31.03.2023 року поліцейським ВРПП Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Митник Д.С. було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, /серії БАД № 335346/ відповідно до якої гр. ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та піддано штрафу в розмірі 20400 грн. (а.с.9).
Також, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що керуючи транспортним засобом, автомобілем «ВАЗ 21093» держ.номер НОМЕР_1 , належність - ОСОБА_2 , 31.03.2023р. об 19 год.05 хв. в м.Біла Церква водій керував ТЗ в якого не працював правий стоп сигнал та при перевірці документів був позбавлений прав керування Білоцерківським міськрайонним судом від 29.11.2021 строком на 10 років, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП (а.с.9).
Встановлено, що 24.09.2023 року за №70 адвокатським бюро «Козачкова Віталія» був надісланий запит до Білоцерківський відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУМЮ (м.Київ), щодо надання інформації про наявнісь чи відсутність виконавчих проваджень боржником в яких являється ОСОБА_1 (а.с.11).
27.09.2023 року напарвлено відповідь № 102838, яким Білоцерківський відділ ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУМЮ (м.Київ), повідомив про наявність виконавчих проваджень, боржником в яких є ОСОБА_1 , зокрема, повідомлено було і про постанову про відкриття виконавчого провадження № 71976497 від 08.06.2023 року щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 40 800грн. (а.с.12)
09.10.2023 року за №79 адвокатським бюро «Козачкова Віталія» був надісланий запит до Білоцерківський відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУМЮ (м.Київ), щодо надання копій матеріалів виконавчого провадження № 71976497 де боржником є ОСОБА_1 з примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 335346 від 31.03.23р. та 13.10.2023 року за № 116152 отримано відповідь на зернення адвоката.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Згідно п. 4 розділу І наведеної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 4 ст.126 КУпАП.
Розділом ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 регламентовано процедуру розгляду поліцією справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Пунктом 2 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 4 ст.126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Пунктом 5 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п.10 Розділу ІІІ Інструкції). Аналогічні положення закріплені в ст. 252 КУпАП.
Таким чином, поліцейський, як особа уповноважена на розгляд справи, під час розгляду такої справи, має дотримуватися вищенаведених приписів законодавства, в протилежному випадку вчинені дії є неправомірними, та як наслідок тягнуть незаконність прийнятих рішень і їх скасування.
Між іншим пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно зі ст. 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 335346, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Доказів того, що позивачем скоєне адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП відповідачем до суду надано не було, такі докази в матеріалах справи відсутні. Також, згідно змісту самої оскаржуваної постанови слідує, що до неї нічого не додається.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Аналогічні положення викладені в пунктах 1.3 та 1.9. ПДР України, а саме учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.1 (а) Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закон України «Про Національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, поліцейським ВРПП Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Митник Д.С. при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Не доведено відповідачем і факт самого керування позивачем 31.03.2023 року транспортним засобом «ВАЗ 21093» держ.номер НОМЕР_1 . Відповідач не надав жодного доказу чи заперечення в спростування вимог позивача.
Таким чином, суд вважає, що винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КпАП України.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які відповідно до ст. 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові. ( позиція ВС викладена в постанові від 15.11.2018р. у справі №524/5536/17.
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 13.03.2020 справа №234/6323/17, від 31.10.2019 справа №398/3566/16-а, від 30.05.2018 справа №337/3389/16-а.
Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
Відсутність в матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови (постанова Верховного Суду України від 23.10.2019 у справі №357/10134/17).
Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова ВС від 15.03.2019 №686/11314/17).
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).
Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).
Відповідно до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 14.02.2019 року у справі №127/163/17-а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує належне фіксування цього правопорушення.
Так, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення, адже в графі «до постанови додається» не зазначено будь-яких доказів, які підтверджують вчинене правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, зокрема керування транспортним засобом, будучи позбавленим права керування.
Також, до суду не надано доказів, що інспектор поліції відібрав пояснення у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, надав водію можливість реалізувати своє право на отримання правової допомоги, встановлював свідків правопорушення і відібрав у них покази, та встановив обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, отже відповідачем не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, матеріали справи не містять належних доказів щодо вчинення позивачем адміністративного порушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст. 126 КУпАП.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху /серії БАД № 335346 від 31.03.2023 року в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП та закриття провадження у справі в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України, не надав жодних доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення, не дають можливості встановити наявність порушення позивачем Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачем не спростовано, тому суд дійшов висновку, що такими діями відповідач порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, отже і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, що відповідає висновку колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 524/9827/16-а від 18.02.2020.
Таким чином, позивач протиправно притягнений до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП у зв'язку із відсутністю належних доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові від 31.03.2023 / серії БАД № 335346/.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України - за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, у тому числі, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, тому відповідно до п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС, скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 536,80 грн., що підтверджується відповідною квитанцією № ІD: 1224-9979-0974-0925 від 18.10.2023 (а.с.21).
Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача, Головного управління Національної поліції в Київській області, за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню, на користь позивача, судовий збір в сумі 536,80 грн.
Керуючись ст.ст. 242, 244, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову серії БАД № 335346, ухвалену 31.03.2023 року поліцейським ВРПП Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Митник Д.С. - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Київській області /ЄДРПОУ 40108616/ на користь ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_2 / судові витрати по справі у розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень, 80 копійок).
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення надруковано 23.11.2023 року в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. Я. Ярмола