УХВАЛА
15 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 908/3236/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Васьковського О.В., Картере В.І.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участю представників сторін відповідно протоколу судового засідання від 15.11.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маресто Україна"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маресто Україна"
про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника
у справі №908/3236/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маресто Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр медичної візуалізації "Малахіт"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.11.2021 у справі №908/3236/21 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр медичної візуалізації "Малахіт".
Постановою Господарського суду Запорізької області від 23.11.2022 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр медичної візуалізації "Малахіт" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Данілова А.І.
18.01.2023 до суду надійшла заява кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Маресто Україна" про покладення на директора ТОВ "Центр медичної візуалізації "Малахіт" ОСОБА_1 солідарної відповідальності та стягнення з нього на користь ТОВ "Маресто Україна" 1 018 810,47 грн, які внесені до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023 у справі №908/3236/21 заяву кредитора ТОВ "Маресто Україна" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , як з особи, яка відповідно до закону несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів боржника - ТОВ "Центр медичної візуалізації "Малахіт" на користь ТОВ "Маресто Україна" 1 018 810, 47 грн заборгованості за зобов'язаннями боржника.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023 у справі № 908/3236/21 - скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні заяви кредитора ТОВ "Маресто Україна" відмовлено.
До Верховного Суду від ТОВ "Маресто Україна" надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі №908/3236/21, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023 залишити в силі.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/3236/21 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Маресто Україна", яка подана на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі №908/3236/21.
Призначено до розгляду касаційну скаргу ТОВ "Маресто Україна" у справі №908/3236/21 на 15 листопада 2023 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги ТОВ "Маресто Україна", яка подана на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі №908/3236/21, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про необхідність передачі вказаної справи на розгляд Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з наступних підстав.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 302 ГПК України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 23.11.2021 у справі № 908/3236/21 Господарський суд Запорізької області відкрив провадження у справі про банкрутство боржника - ТОВ "Центр медичної візуалізації "Малахіт" (Далі у тексті - боржник, ТОВ "ЦМВ "Малахіт"). Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 23.11.2022 у цій справі ТОВ "ЦМВ "Малахіт" визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Данілова А.І. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 486 від 04.04.2013).
28.09.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Данілова А.І. про покладення солідарної відповідальності на керівника Боржника.
Ухвалою від 12.12.2022 Господарський суд Запорізької області залишив без задоволення заяву арбітражного керуючого Данілова А.І. про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника - ТОВ "Центр медичної візуалізації "Малахіт" ОСОБА_1 за незадоволення вимог кредиторів, чиї вимоги визнані в межах справи № 908/3236/21 в сумі 10 384 337,61 грн, при цьому визнав порушеними керівником боржника - ТОВ "Центр медичної візуалізації "Малахіт" ОСОБА_1 строки подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності ознак неплатоспроможності Боржника.
18.01.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява кредитора - ТОВ "Маресто Україна" про покладення на директора ТОВ "ЦМВ "Малахіт" ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) солідарної відповідальності та стягнення з останнього на користь ТОВ "Маресто Україна" (код ЄДРПОУ 41189553; 03037, м. Київ, пр. Лобановського Валерія, буд. 56) грошових коштів в розмірі 1 018 810,47 грн, які внесені до реєстру вимог кредиторів.
Під час розгляду вказаної заяви місцевим господарським судом встановлено, що матеріалами реєстраційної справи боржника, відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що ТОВ "ЦМВ "Малахіт" утворено 27.06.2014, до складу засновників Товариства серед чотирьох фізичних осіб увійшов ОСОБА_1 , який також став керівником новоутвореного Товариства та виконував повноваження керівника протягом діяльності Товариства. Згідно Статуту ТОВ "ЦМВ "Малахіт" 2018 року, затвердженого загальними зборами учасників 22.08.2018, ОСОБА_1 став єдиним учасником Товариства.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023р. у цій справі заяву кредитора ТОВ "Маресто Україна" про покладення на директора ТОВ "ЦМВ "Малахіт" ОСОБА_1 солідарної відповідальності та стягнення з останнього на користь ТОВ "Маресто Україна" грошових коштів в розмірі 1 018 810,47 грн, які внесені до реєстру вимог кредиторів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , як з особи, яка відповідно до закону несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів боржника - ТОВ "ЦМВ "Малахіт", на користь ТОВ "Маресто Україна" 1 018 810,47 грн заборгованості за зобов'язаннями Боржника.
Обґрунтовуючи зазначену ухвалу від 11.04.2023р. місцевий господарський суд дійшов висновків, що ТОВ "Маресто Україна" після того як господарський суд виявив порушення керівником боржника ОСОБА_1 строків подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності ознак неплатоспроможності та зазначив про це в ухвалі від 12.12.2022 у справі № 908/3236/21 правомірно реалізував передбачене ч. 6 ст. 34 КУзПБ право на звернення кредиторів своїх вимог до керівника боржника у якості солідарної відповідальності. У зв'язку з чим суд зробив висновки, що заяву ТОВ "Маресто Україна" про покладення на директора боржника ОСОБА_1 солідарної відповідальності слід задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 , як з особи, яка відповідно до закону несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів боржника - ТОВ "ЦМВ "Малахіт", на користь ТОВ "Маресто Україна" 1 018 810,47 грн заборгованості за зобов'язаннями.
Суд апеляційної інстанції переглядаючи в апеляційному порядку наведену ухвалу місцевого господарського суду виходив з того, що для цілей застосування до керівника боржника солідарної відповідальності, передбаченої ч. 6 ст. 34 КУзПБ, можна приймати заборгованість тільки перед одним кредитором, який вимагав сплати цієї заборгованості, - ТОВ "Маресто Україна". Однак сума заборгованості перед цим кредитором в розмірі 895 651,45 грн є меншою за вартість активів боржника станом на 31.12.2020р., яка у відповідності до фінансової звітності ТОВ "ЦМВ "Малахіт", поданої 18.01.2021 до Головного управління статистики у Запорізькій області, становила 3155,8 тис. грн. У зв'язку з чим у керівника боржника були відсутні підстави об'єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.
Враховуючи обставини, які встановив суд другої інстанції, останній не погодився із висновком суду першої інстанції про порушення керівником ТОВ "ЦМВ "Малахіт" ОСОБА_1 вимог ч. 6 ст. 34 КУзПБ в частині зобов'язання у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у зв'язку з неможливістю задовольнити вимоги перед п'ятьма кредиторами станом на 28.02.2020р.
До того ж, суд другої інстанції дійшов висновку, що встановлені судом першої інстанції в ухвалі від 12.12.2022р. у цій справі факти, зокрема щодо погашення заборгованості перед АТ "Таскомбанк" та врегулювання питання щодо відстрочення сплати заборгованості перед ФОП Белан Б.О., свідчать про те, що керівник боржника добросовісно розраховував на подолання тимчасових фінансових ускладнень ТОВ "ЦМВ "Малахіт" в розумний строк та доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату, що з урахуванням загальноправових принципів юридичної відповідальності може бути підставою для звільнення від солідарної відповідальності.
У касаційній скарзі, поданій на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023, ТОВ "Маресто Україна" зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 75 ГПК України повторно переглянув обставини встановлені в ухвалі Господарського суду Запорізької області від 12.12.2022, якою суд визнав порушеними керівником ТОВ "ЦМВ "Малахіт" ОСОБА_1 строків подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, та, як наслідок, дійшов висновку про відсутність порушення керівником ТОВ "ЦМВ "Малахіт" ОСОБА_1 вимог ч. 6 статті 34 КузПБ в частині зобов'язання у місячний строк звернутись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у зв'язку з неможливістю задовольнити вимоги перед кредиторами станом на 28.02.2020.
Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовані норм права без урахування висновку щодо застосування ст. 34 КУЗПБ, ст. 654 ЦК України, ст. 75 ГПК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 904/76/21.
Вважає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 269 ГПК України фактично переглянув по суті рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2022, яке не було предметом апеляційного оскарження, та ухвалив нове рішення, що свідчить про вихід за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 904/12170/16).
Вказує, що суд апеляційної інстанції, при досліджені питання існування у ТОВ "ЦМВ "Малахіт" зобов'язань перед кредиторами, строк виконання яких настав, в ігнорування закону, що регулює відповідні правовідносини (а саме загальних норм цивільного права та норм, що регулюють відносини оренди та надання послуг (підряду)) залишив поза увагою погоджений в договорах, укладених ТОВ "ЦМВ "Малахіт" та кредитором ФОП Бєлан Б.О. та ТОВ "ЦМВ "Малахіт" та ФОП ОСОБА_1 термін оплати виконаних робіт / сплати орендної плати (письмовий доказ), натомість послався на усні пояснення керівника боржника ОСОБА_1 , підтверджені кредитором ФОП Бєланом Б.О. щодо нібито існування між ними усної домовленості (яка не відповідає приписам ст. 654 ЦК України) про те, що заборгованість (строк оплати якої настав 15.09.2020) буде сплачена пізніше, а ФОП Бєлан Б.О. не буде вимагати сплати цієї заборгованості до літа 2021 та на ту обставину, що ОСОБА_1, будучи одночасно керівником і єдиним учасником боржника та орендодавцем об'єкту нерухомого майна, яке орендувало ТОВ "ЦМВ "Малахіт" не вимагав сплати цієї заборгованості (строк оплати якої настав 16.12.2022 та, відповідно, у період з 28.02.2019 по 30.12.2022).
Предметом цього спору є заява одного з кредиторів боржника, яка містить вимогу про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника та стягнення солідарно заборгованості, після того як господарський суд виявив порушення керівником боржника строків подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності ознак неплатоспроможності та зазначив про це в ухвалі, яка набула законної сили (ч. 6 ст. 34 КУзПБ).
З урахуванням наведених обставин можна констатувати, що на вирішення Верховного Суду у справі №908/3236/21 поставлено питання можливості стягнення кредитором(-ами) з керівника боржника грошових коштів в рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.
Під час підготовки справи №908/3236/21 до розгляду судом встановлено, що на розгляді у суді касаційної інстанції перебувала справа № 904/76/21, у якій зроблено такий висновок: «З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
Суд наголошує, що на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов'язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів. Тому провадження у справах про банкрутство об'єктивно формується на засадах конкурсу кредиторів.
Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).
Отже, приймаючи до уваги принцип конкурсного імунітету, не допускається стягнення кредитором(-ами) з керівника боржника грошових коштів в рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.»
Однак, судова колегія Верховного Суду не погоджується з наведеними висновками та вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у постанові № 904/76/21, з огляду на таке.
За частинами першою - третьою статті 96 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Водночас положення КУзПБ установлюють винятки із закріпленого в наведеній нормі принципу про те, що юридична особа самостійно відповідає всім належним їй майном за своїми зобов'язаннями.
У чинному КУзПБ доктрина "пронизування корпоративної вуалі" знайшла своє втілення в інститутах солідарної відповідальності керівника боржника (частина шоста статті 34 КУзПБ) та субсидіарної відповідальності керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб (частина друга статті 61 КУзПБ), які можливо реалізувати в межах справ про банкрутство юридичних осіб.
Згідно із частиною першою статті 215 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
До такої відповідальності віднесено солідарну відповідальність у справах про банкрутство, застосування якої урегульовано нормами частини шостої статті 34 КУзПБ.
Отже, солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, притягненню до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство підлягає керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, за незадоволення вимог кредиторів на підставі заяви кредитора після зазначення про виявлення такого порушення в ухвалі господарського суду (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19).
Для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника необхідним є доведення заявником та встановлення судом сукупності таких умов - юридичних фактів:
- порушення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності (див. подібний висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20).
Порядок покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство урегульовано абзацом другим частини шостої статті 34 КУЗПБ.
Тлумачення абзацу другого частини шостої статті 34 КУЗПБ для цілей покладення на керівника боржника, у разі допущення ним порушення вимог наведених в абзаці першому цієї норми, солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів дозволяє виокремити такі два взаємопов'язаних між собою етапи порядку її застосування:
І етап - розгляд господарським судом питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності, що передбачає з'ясування дотримання керівником боржника вимог абзацу першого цієї норми, в тому числі наявності ознак загрози неплатоспроможності, моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника, належного та своєчасного виконання відповідного обов'язку керівником боржника тощо;
ІІ етап - звернення кредиторів (після встановлення ухвалою суду порушення зі сторони керівника боржника) з грошовими вимогами (попередньо визнаними судом) до керівника боржника та розгляд їх судом.
Встановлені в ухвалі суду обставини правопорушення зі сторони керівника боржника та його вина у невиконанні ним обов'язку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУЗПБ, відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України мають преюдиціальне значення для подальшого звернення кредиторами з грошовими вимогами до керівника боржника.
За абзацом другим частини шостої статті 34 КУзПБ право на звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника виникає після встановлення ухвалою суду порушення ним приписів абзацу першого цієї норми та його вини у невиконанні обов'язку визначеного цією нормою.
Таке право закріплено законодавцем в абзаці другому частини шостої статті 34 КУзПБ належить виключно кредиторам боржника.
При цьому, наведена норма не передбачає порядок колективного звернення всіх кредиторів у будь-який спосіб зі спільною заявою до керівника боржника та розгляд їх судом.
Крім того, у КУзПБ відсутні конкретно визначені вимоги щодо форми звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника, тому таке звернення може відбуватися у формі заяви, клопотання тощо.
Розгляд цих вимог здійснюється за правилами ГПК України в порядку визначеному статтею 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство, зокрема із врахуванням можливості застосування процесуального інституту об'єднання позовів (стаття 173 ГПК України).
Проте, на переконання колегії суддів Верховного Суду, на практиці можуть виникати ситуації, коли не всі кредитори мають бажання реалізації свого права на звернення зі своїми солідарними вимогами до керівника боржника, зважаючи на принцип диспозитивності цивільного судочинства.
Диспозитивність (від лат. Dispono - розпоряджаюся) - це надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.
Зміст принципу диспозитивності розкривають через такі положення:
- хто хоче здійснити свої права, повинен сам потурбуватися про це;
- особа, якій належить право, може від нього відмовитися;
- нікого не можна примушувати пред'явити позов проти своєї волі;
- суд не повинен виходити за межі вимоги сторін, за винятками, встановленими законом.
Принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).
Тож, у цьому випадку, слід констатувати, що принцип диспозитивності передбачає зменшення активної ролі суду і посилення активної ролі кредиторів, як заінтересованих учасників процесу, звідси не може бути виключенням розгляд індивідуальних вимог кредиторів до керівника боржника.
Крім того, недоцільним, на думку колегії суддів, є застосування у цьому випадку принципу конкурсного імунітету і з огляду на те, що керівник боржника є фізичною особою, яка хоча і відповідає солідарно з боржником за його зобов'язання у визначеному Законом порядку, проте є відмінною від боржника, який перебуває у судовій процедурі банкрутства.
З наведеного вбачається різний підхід колегій суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду до вирішення питання щодо можливості застосування принципу конкурсного імунітету щодо стягнення кредитором(-ами) з керівника боржника грошових коштів в рахунок індивідуального погашення заявлених вимог.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 302 ГПК України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
Верховний Суд у цій справі вважає за необхідне для формування за наведених вище обставин єдиної правозастосовчої практики, справу №908/3236/21, відповідно до вимог ч. 1 ст. 302 ГПК України передати на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
УХВАЛИВ:
Справу №908/3236/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маресто Україна" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023 передати на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Жуков
Судді О.В. Васьковський
В.І. Картере