ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
_________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" листопада 2023 р. Справа № 924/937/23
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу
за позовом селянського (фермерського) господарства "Вікторія", с. Грим'ячка Хмельницького району Хмельницької області
до товариства з обмеженою відповідальністю "Бав Актив", м. Хмельницький
товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний ХХІ", м. Хмельницький
товариства з обмеженою відповідальністю "Білозем Плюс", м. Хмельницький
Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
представники сторін:
позивача: адвокат Ткачук Б.М. - згідно ордера серії ВХ №1052713 від 31.08.2023 року;
відповідача 1: адвокат Савченко О.В. - згідно ордера серії ВО від 26.09.2023 року;
відповідачів 2-4: не з'явились;
ВСТАНОВИВ:
позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою загальною площею 49,57 га, яка перебуває у постійному користуванні селянського (фермерського) господарства «Вікторія» на підставі державного акту на право постійного користування землею Б №042484 від 1992 року, шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 6820682000:02:012:0004, 6820682000:02:012:005, 6820682000:02:012:0006, 6820682000:02:012:0007, 6820682000:02:012:0008, 6820682000:02:012:0009, 6820682000:02:012:0010, 6820682000:02:012:0011, 6820682000:02:012:0012, 6820682000:02:012:0013, 6820682000:02:012:0014, 6820682000:02:012:0015, 6820682000:02:012:0016, 6820682000:02:012:0017, 6820682000:02:012:0018, 6820682000:02:012:0019, 6820682000:02:012:0020, 6820682000:02:012:0021, 6820682000:02:012:0022, 6820682000:02:012:0023, 6820682000:02:012:0024, 6820682000:02:012:0026, 6820682000:02:012:0027 у Державному земельному кадастрі із закриттям відповідних поземельних книг; скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Бав Актив» на земельні ділянки з кадастровими номерами 6820682000:02:012:0004, 6820682000:02:012:005, 6820682000:02:012:0006, 6820682000:02:012:0007, 6820682000:02:012:0008, 6820682000:02:012:0009, 6820682000:02:012:0010, 6820682000:02:012:0011, 6820682000:02:012:0012, 6820682000:02:012:0013, 6820682000:02:012:0014, 6820682000:02:012:0015, 6820682000:02:012:0016, 6820682000:02:012:0017, 6820682000:02:012:0018, 6820682000:02:012:0019, 6820682000:02:012:0020, 6820682000:02:012:0021, 6820682000:02:012:0022, 6820682000:02:012:0023, 6820682000:02:012:0024, 6820682000:02:012:0026, 6820682000:02:012:0027; скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), права оренди (ТОВ «Молодіжний ХХІ»), з індексними номерами 52322972, 52322789, 52313547, 52316582, 52322658, 52321961, 52313764, 52316365, 52322266, 52322115, 52317252, 52318520, 52320335, 52320126, 52316804,52321699, 52320918, 52321388, 52317067, 52320734, 52318228, 52317429, 52321544 від 21.05.2020 року, державний реєстратор Андрієвська Марина Василівна, Олешинська сільська рада Хмельницького району, Хмельницької області; скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), права суборенди (ТОВ «Білозем Плюс»), індексні номера 54742445, 54731435, 54733065, 54733614, 54733989, 54734642, 54734867, 54750421, 54738467, 54742769, 54739004, 54740463, 54741699, 54741868 від 23.10.2020 року, державний реєстратор Андрієвська Марина Василівна, Олешинська сільська рада Хмельницького району, Хмельницької області; скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), права суборенди (ТОВ «Білозем Плюс»), індексні номера 54725983, 54726245, 54726337, 54726425, 54726508, 54725507, 54726685, 54726749, 54726927 від 22.10.2020 року, державний реєстратор Андрієвська Марина Василівна, Олешинська сільська рада Хмельницького району, Хмельницької області.
Вимоги мотивує тим, що позивач є законним користувачем земельної ділянки загальною площею 50 га (ділянка №1 площею 49,57 га і ділянка №2 площею 0,43 га), що розташована за межами населених пунктів на території Грим'яцької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області. Проте, у 2019 році вказані земельні ділянки незаконно поділено на 24 земельні ділянки та передано фізичним особам в рамках процедури безоплатної приватизації. Зокрема, у справі №670/217/20 про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь селянського (фермерського) господарства «Вікторія» земельних ділянок с/г призначення з кадастровими номерами 6820682000:02:012:0004, 6820682000:02:012:005, 6820682000:02:012:0006, 6820682000:02:012:0007, 6820682000:02:012:0008, 6820682000:02:012:0009, 6820682000:02:012:0010, 6820682000:02:012:0011, 6820682000:02:012:0012, 6820682000:02:012:0013, 6820682000:02:012:0014, 6820682000:02:012:0015, 6820682000:02:012:0016, 6820682000:02:012:0017, 6820682000:02:012:0018, 6820682000:02:012:0019, 6820682000:02:012:0020, 6820682000:02:012:0021, 6820682000:02:012:0022, 6820682000:02:012:0023, 6820682000:02:012:0024, 6820682000:02:012:0026, 6820682000:02:012:0027, встановлено, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області 07.11.2019 року видало 8 наказів, 14.11.2019 року 1 наказ, 10.12.2019 року 2 накази та 17.12.2019 року 12 наказів про передання спірних у даній справі земельних ділянок, які, згідно висновку судового експерта Марченкова Г.Г., накладаються на земельну ділянку площею 49,57 га, що перебуває у постійному користуванні позивача, фізичним особам.
Однак, під час розгляду справи №670/217/20 ОСОБА_1 на підставі актів приймання-передачі №86, №87, виданих 18.01.2022 року та №№86, 87 від 31.01.2022 року передала спірні земельні ділянки до статутного фонду ТОВ «Бав Актив». Також вказані земельні ділянки перебувають в оренді ТОВ «Молодіжний ХХІ» та суборенді ТОВ «Білозем Плюс».
Вказане, на переконання позивача, свідчить про наявність перешкод у користуванні ним земельною ділянкою площею 49,57 га, а позаяк земельна ділянка, належна позивачу, знаходиться в межах зареєстрованих спірних земельних ділянок, їх державна реєстрація підлягає скасуванню у Державному земельному кадастрі. Окрім того, з посиланням на ст.ст. 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вважає підставним скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Бав Актив».
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.09.2023 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 09.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, наполягає на їх задоволенні.
Представник відповідача 1 під час судового розгляду спору та у письмових поясненнях просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень зазначає про відсутність підстав для посилання на обставини іншої судової справи як преюдиційно встановлених, позаяк ТОВ "Бав Актив" не був учасником справи №670/217/20 та у вказаній справі не досліджувалось питання набуття відповідачем 1 права власності на спірні земельні ділянки. Стверджує про неналежність та недостовірність висновку судового експерта Марченкова Г.Г. №25/22, оскільки відсутні необхідні для проведення вказаного виду експертиз документи.
Звертає увагу суду на недоведеності порушення права та інтересів позивача та неналежності обраного способу захисту по причині того, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав повертає права та обтяження у стан, що існував до відповідної державної реєстрації.
Відповідач 4 не скористався правом участі свого представника під час судового розгляду спору, у відзиві на позовну заяву від 22.09.2023 року та заяві про розгляд справи без участі від 20.11.2023 року просить суд слухати справи за відсутності представника відповідача 4. По суті спору зауважує, що державний кадастровий реєстратор при реєстрації спірних земельних ділянок діяв правомірно, позаяк інформація про земельну ділянку позивача в Державний земельний кадастр не внесена, кадастровий номер відсутній, реєстрація прав позивача згідно чинного законодавства не проводилась. Окрім того, відповідальність за відповідність документації із землеустрою вимогам законодавства несе не державний кадастровий реєстратор, а сертифікований інженер-землевпорядник, який відповідає за якість виконаних ним робіт з землеустрою, а державний кадастровий реєстратор перевіряє лише наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей до Державного земельного кадастру згідно ст. 50 Закону України «Про землеустрій».
Відповідачі 2 та 3 не скористались правом участі своїх представників в судовому розгляді справи, відзиву на позов не надали, ухвали суду, які надсилались на зареєстровану адресу останніх, повернулись по причині відсутності адресатів за вказаною адресою. При цьому, під час спроби здійснення телефонного зв'язку із відповідачем 2 на номер телефону, зазначений у ЄДРЮО, ФОП та ГФ, абонентом повідомлено, що він не є представником ТОВ "Молодіжний ХХІ" та не має зв'язку із вказаною юридичною особою.
Судом враховано, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду у даній справі вважають врученими відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідачів 2 та 3 про відкриття провадження у справі, дати та часу засідань суду, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість викласти свою позицію щодо позовних вимог.
Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах «Савенкова проти України», no. 4469/07, від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України», no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Разом з цим, на підставі Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №259/2022 від 14.03.2022, №133/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023 № 451/2023 від 26.07.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.
За приписами ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
При цьому, статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами У країни може бути, змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.
Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права на судовий захист не можуть бути обмежені.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладненою. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити сторонам, які повинні знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням у відкритій господарській справі та скористатись своїми правами і обов'язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України.
З вищевикладеного, оскільки відповідачі 2 та 3 правом на висловлення своєї позиції з приводу розглядуваного спору не скористалися, враховуючи вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення їх про розгляд судом справи №924/937/23, суд дійшов висновку, в контексті гарантій ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, про необхідність розгляду справи по суті.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
У 1992 року фермерському господарству Мельника С.С. с. Грим'ячка Віньковецького району Хмельницької області видано Державний акт на право користування землею серії Б № 042484, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право користування землею за № 1, у межах згідно з планом землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 площею 50,0 га: ділянка № 1 площею 49,57 га та ділянка № 2 площею 0,43 га.
Згідно з висновком судового експерта Марченкова Г.Г. №03/21 від 02.09.2022, земельні ділянки з кадастровими номерами: 6820682000:02:012:0004; 6820682000:02:012:0005; 6820682000:02:012:0006; 6820682000:02:012:0007; 6820682000:02:012:0008; 6820682000:02:012:0009; 6820682000:02:012:0010; 6820682000:02:012:0011; 6820682000:02:012:0012; 6820682000:02:012:0013; 6820682000:02:012:0014; 6820682000:02:012:0015; 6820682000:02:012:0016; 6820682000:02:012:0017; 6820682000:02:012:0018; 6820682000:02:012:0019; 6820682000:02:012:0020; 6820682000:02:012:0021; 6820682000:02:012:0022; 6820682000:02:012:0023; 6820682000:02:012:0024; 820682000:02:012:0025; 6820682000:02:012:0026; 6820682000:02:012:0027 накладаються на земельну ділянку площею 49,57 га, яка перебуває у постійному користуванні селянського (фермерського) господарства «Вікторія» на підставі державного акту на право користування землею Б № 042484 від 1992 року. Площа накладання земельних ділянок кадастрові номери: 6820682000:02:012:0004; 6820682000:02:012:0005; 6820682000:02:012:0006; 6820682000:02:012:0007; 6820682000:02:012:0008; 6820682000:02:012:0009; 6820682000:02:012:0010; 6820682000:02:012:0011; 6820682000:02:012:0012; 6820682000:02:012:0013; 6820682000:02:012:0014; 6820682000:02:012:0015; 6820682000:02:012:0016, 6820682000:02:012:0018; 6820682000:02:012:0020; 6820682000:02:012:0021; 6820682000:02:012:0022; 6820682000:02:012:0023; 6820682000:02:012:0024; 820682000:02:012:0025; 6820682000:02:012:0026; 6820682000:02:012:0027 по 2.0000 га, земельної ділянки кадастровий номер 6820682000:02:012:0017 - 1,4595 га, земельної ділянки кадастровий номер 6820682000:02:012:0019 - 1,9903 га.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, спірні земельні ділянки перебувають у приватній власності ТОВ «Бав Актив» на підставі актів приймання-передачі від 18.01.2022 року, номери 86, 87; дата державної реєстрації права власності 25.01.2022 року, 31.01.2022 року, 01.02.2022 року.
Також вказані земельні ділянки передані в оренду ТОВ «Молодіжний ХХІ» згідно договору від 06.05.2020 року (дата реєстрації права оренди 15.05.2020 року, 18.05.2020 року) та суборенду ТОВ «Білозем Плюс» згідно договору суборенди від 15.10.2020 року (дата реєстрації права суборенди - 19.10.2020 року, 20.10.2020 року, 23.10.2020 року).
Верховний Суд у постанові від 10.07.2023 року у справі №670/217/20 за позовом Селянського (фермерського) господарства «Вікторія», до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний ХХІ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Головне Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, залишив силі постанову Хмельницького апеляційного суду від 12.01.2023 року, якою позов Селянського (фермерського) господарства «Вікторія» задоволено. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь селянського (фермерського) господарства «Вікторія» 23 земельних ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства з кадастровими номерами 6820682000:02:012:0004; 6820682000:02:012:0005; 6820682000:02:012:0006; 6820682000:02:012:0007; 6820682000:02:012:0008; 6820682000:02:012:0009; 6820682000:02:012:0010; 6820682000:02:012:0011; 6820682000:02:012:0012; 6820682000:02:012:0013; 6820682000:02:012:0014; 6820682000:02:012:0015; 6820682000:02:012:0016; 6820682000:02:012:0017; 6820682000:02:012:0018; 6820682000:02:012:0019; 6820682000:02:012:0020; 6820682000:02:012:0021; 6820682000:02:012:0022; 6820682000:02:012:0023; 6820682000:02:012:0024; 6820682000:02:012:0026; 6820682000:02:012:0027, що розташовані за межами населених пунктів на території Грим'яцької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь селянського (фермерського) господарства «Вікторія» земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер: 6820682000:02:012:0025, що розташована за межами населених пунктів на території Грим'яцької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
Суди у справі №670/217/20 встановили, що ГУ Держгеокадастру 07 листопада 2019 року видало 8 наказів, 14 листопада 2019 року - 1 наказ, 10 грудня 2019 року - 2 накази та 17 грудня 2019 року - 12 наказів, згідно з якими земельні ділянки кадастрові номери: 6820682000:02:012:0004; 6820682000:02:012:0005; 6820682000:02:012:0006; 6820682000:02:012:0007; 6820682000:02:012:0008; 6820682000:02:012:0009; 6820682000:02:012:0010; 6820682000:02:012:0011; 6820682000:02:012:0012; 6820682000:02:012:0013; 6820682000:02:012:0014; 6820682000:02:012:0015; 6820682000:02:012:0016; 6820682000:02:012:0017; 6820682000:02:012:0018; 6820682000:02:012:0019; 6820682000:02:012:0020; 6820682000:02:012:0021; 6820682000:02:012:0022; 6820682000:02:012:0023; 6820682000:02:012:0024; 820682000:02:012:0025; 6820682000:02:012:0026; 6820682000:02:012:0027 було передано у приватну власність 24 фізичним особам, 10 з яких відповідно 13 листопада 2019 року, 14 листопада 2019 року та 17 грудня 2019 року відчужили ці земельні ділянки ОСОБА_4 , яка в свою чергу 06 лютого 2020 року відчужила ці ж земельні ділянки ОСОБА_1 і відповідно 12 фізичних осіб, отримавши 17 грудня 2019 року у власність вказані земельні ділянки, 13 січня 2020 року відчужили їх на користь ОСОБА_1 .
Суди дійшли висновку про доведеність факту накладення спірних земельних ділянок, кадастрові номери: 6820682000:02:012:0004; 6820682000:02:012:0005; 6820682000:02:012:0006; 6820682000:02:012:0007; 6820682000:02:012:0008; 6820682000:02:012:0009; 6820682000:02:012:0010; 6820682000:02:012:0011; 6820682000:02:012:0012; 6820682000:02:012:0013; 6820682000:02:012:0014; 6820682000:02:012:0015; 6820682000:02:012:0016; 6820682000:02:012:0017; 6820682000:02:012:0018; 6820682000:02:012:0019; 6820682000:02:012:0020; 6820682000:02:012:0021; 6820682000:02:012:0022; 6820682000:02:012:0023; 6820682000:02:012:0024; 6820682000:02:012:0026; 6820682000:02:012:0027, власником яких є ОСОБА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер 6820682000:02:012:0025, власником якої є ОСОБА_3 , на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні СФГ «Вікторія» на підставі державного акта про право користування землею від 1992 року серії Б № 042484, тому ці земельні ділянки вибули з користування їх законного володільця поза волею СФГ «Вікторія» та надані ГУ Держгеокадастру у власність іншим особам з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема частини п'ятої статті 116 ЗК України та поза межами наданих йому частиною четвертою статті 122 ЗК України повноважень.
Таким чином, накази ГУ Держгеокадастру про передачу ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_3 у власність земельних ділянок кадастрові номери: 6820682000:02:012:0004; 6820682000:02:012:0005; 6820682000:02:012:0006; 6820682000:02:012:0007; 6820682000:02:012:0008; 6820682000:02:012:0009; 6820682000:02:012:0010; 6820682000:02:012:0011; 6820682000:02:012:0012; 6820682000:02:012:0013; 6820682000:02:012:0014; 6820682000:02:012:0015; 6820682000:02:012:0016; 6820682000:02:012:0017; 6820682000:02:012:0018; 6820682000:02:012:0019; 6820682000:02:012:0020; 6820682000:02:012:0021; 6820682000:02:012:0022; 6820682000:02:012:0023; 6820682000:02:012:0024; 6820682000:02:012:0026; 6820682000:02:012:0027 та подальше набуття ОСОБА_4 у власність 10 земельних ділянок, набуття 06 лютого 2020 року цих же 10 земельних ділянок у власність ОСОБА_1 , набуття 13 січня 2020 року ОСОБА_1 у власність 12 земельних ділянок є незаконними.
Враховуючи викладене, суд у справі №670/217/20 витребував на користь позивача з незаконного володіння ОСОБА_1 двадцяти трьох та з незаконного володіння ОСОБА_3 однієї земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
З вищевикладеного, з мотивів, викладених у позовній заяві, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до частин 2, 3 статті 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК).
За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з'ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).
Таким чином, з огляду на положення процесуального закону (зокрема статті 236, 237, 267, 270, 282, 301, 315 ГПК) суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист належним/ ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.
У справі, що розглядається, позивач, звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 49,57 га шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок, права власності на них ТОВ «Бав Актив» та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно права оренди та суборенди на земельні ділянки в порядку статті 391 ЦК, обґрунтував такі вимоги обставинами того, що спірні земельні ділянки, право власності на які зареєстровано за відповідачем 1, накладаються на земельну ділянку площею 49,57 га, належну на праві постійного користування позивачу.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Так, висновки Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах мають перевагу над висновками касаційних судів у складі Верховного Суду, оскільки відповідно до статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом. Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 у справі № Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
У справі № 488/2807/17 (постанова від 18.01.2023 р.) Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання про належні способи захисту прав власника земельної ділянки, навела висновки, за змістом яких, зокрема: серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387-388 ЦК (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц).
Витребування спірної земельної ділянки з володіння кінцевого набувача треба розглядати як віндикаційний позов, заявлений на підставі статей 387-388 ЦК власником з метою введення його у володіння цією ділянкою, тобто з метою внесення запису (відомостей) про державну реєстрацію за власником права власності на відповідну ділянку («книжкове володіння») (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 56)).
Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина 1 статті 317 ЦК) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67)).
Заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, оскільки воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 64)).
Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 37)). Тобто зміст такого позову полягає у внесенні до відповідного державного реєстру запису (відомостей) про право власності держави на цю ділянку. Такий запис засвідчуватиме, що позивач як власник спірної земельної ділянки відновив володіння останньою.
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є, зокрема, судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням.
У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння суд витребує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача-власника. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем (у спірних правовідносинах - за державою) права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК), чи у порядку примусового виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК). За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, а не для захисту права володіння, яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 71)).
Так, фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 70-71)).
Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11. 2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 72));
Позивач не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (частина 1 статті 317 ЦК). Тому може просити про захист цього права шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевого набувача. Статус володільця у позивача буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на його користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності на цю ділянку. Після того власник може ставити питання про захист прав від порушень, які не пов'язані із позбавленням його володіння спірною земельною ділянкою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208 цс 18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97 гс 19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148 гс 19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125 цс 20).
З матеріалів справи стверджується, що за позивачем не зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки, їх фактичним володільцем згідно реєстраційного підтвердження володіння є ТОВ «Бав Актив».
З урахуванням вищевикладених правових висновків Верховного Суду позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки за встановлених обставин того, що останній не є володільцем спірних земельних ділянок, але як власник має право володіння ними, захист порушеного СФГ "Вікторія" права має відбуватися шляхом подачі позову про витребування земельних ділянок з володіння кінцевого набувача.
Натомість, застосування ст. 391 ЦК України, на яку посилається позивач, є безпідставним, позаяк лише після відновлення у позивача статусу володільця спірних земельних ділянок шляхом внесення відповідних записів до державного реєстру про право власності, СФГ "Вікторія" може ставити питання про захист прав від порушень, які не пов'язані із позбавленням його володіння спірною земельною ділянкою (зокрема, заявляти негаторний позов).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80 гс 20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52 гс 20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125 цс 20).
З всього вищевикладеного, в задоволенні позову селянського (фермерського) господарства "Вікторія", с. Грим'ячка Хмельницького району Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Бав Актив", м. Хмельницький, товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний ХХІ", м. Хмельницький, товариства з обмеженою відповідальністю "Білозем Плюс", м. Хмельницький, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, слід відмовити з мотивів обрання неналежного способу захисту.
Додаткового суд зауважує про відмову в позові до відповідача 4 з підстав незаявлення до останнього позовних вимог.
Суд також вважає за необхідне зазначити увагу, що позивач не позбавлений права у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом порушеного права шляхом подачі віндикаційного позову.
При цьому, в контексті виконання рішення суду про витребування майна (з огляду на зміну власника спірних земельних ділянок під час розгляду справи №670/217/20) суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в ухвалі від 08.11.2023 року у справі №369/473/15-ц, згідно якої судове рішення про витребування нерухомого майна неможливо буде виконати, якщо на час такого виконання право власності на це майно буде зареєстроване за іншою особою, ніж відповідач, із володіння якого суд витребував відповідний об'єкт. З огляду на вказане у справах про витребування власником його майна важливим є вжиття заходів забезпечення позову. Без цього ефективний захист прав та інтересів власника, належне виконання рішення суду про задоволення позову можуть бути неможливими внаслідок переходу майна до іншої, ніж відповідач, особи під час розгляду справи або після того, як суд ухвалить таке рішення.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
в задоволенні позову селянського (фермерського) господарства "Вікторія", с. Грим'ячка Хмельницького району Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Бав Актив", м. Хмельницький, товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний ХХІ", м. Хмельницький, товариства з обмеженою відповідальністю "Білозем Плюс", м. Хмельницький, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23.11.2023 року
Суддя М.В. Музика
Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/