ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.11.2023м. ХарківСправа № 922/2418/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
при секретарі судового засідання Саєнко А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 76) в інтересах держави, в особі 1.Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд.7); 2. Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25” Харківської міської ради (61115, м. Харків, просп. Олександрівський, буд. 122) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Північно-східний офіс Держаудитслужби (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 4 під'їзд, 10 поверх)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСТОКЕНЕРГОТРЕЙД” (62203, Харківська область, смт. Золочів, вул. Привокзальна, буд. 4, кім. 2)
про стягнення коштів
за участю представників:
прокуратури - Лахтюк Л.В., посвідчення №072996 від 01.03.23;
позивача-1 - не з'явився;
позивача -2 - Гончаров С.І., ордер серія АХ №1140686 від 20.07.2023;
відповідача - не з'явився;
3-ої особи - не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25”Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСТОКЕНЕРГОТРЕЙД”, в якому просить:
- Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 20.10.2022 до Договору №24/08/-01 від 15.08.2022;
- Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 21.10.2022 до Договору №24/08/-01 від 15.08.2022;
- Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 24.10.2022 до Договору №24/08/-01 від 15.08.2022;
- Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 10.11.2022 до Договору №24/08/-01 від 15.08.2022;
- Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 10.11.2022 до Договору №24/08/-01 від 15.08.2022;
- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСТОКЕНЕРГОТРЕЙД” (код ЄДРПОУ - 44037621) на користь Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25” Харківської міської ради (код ЄДРПОУ - 22689195) грошові кошти у розмірі 34863,33 грн.;
- Судовий збір стягнути з відповідача за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок ІІА178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2418/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 04 липня 2023 року о 11:00 год. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Північно-східний офіс Держаудитслужби (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 4 під'їзд, 10 поверх, код ЄДРПОУ 40478572).
29.06.2023 від Північно-східного офісу Держаудитслужби електронною поштою надійшли пояснення за вх. № 16777, які долучено до матеріалів справи.
04.07.2023 відповідачем через систему “Електронний суд” подано клопотання за вх. №17246 про оголошення перерви у судовому засіданні для подання відзиву на позов.
В судовому засіданні 04.07.2023 на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.07.2023р. о 12:00 год..
20.07.2023 позивачем-2 через канцелярію суду подано заяву про відмову від позову за вх. №18976.
В судовому засіданні 20.07.2023 на підставі ч.3 ст.177 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів з ініціативи суду та на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 15.08.2023 о 12:00 год.
21.07.2023 від позивача-2 поштою до суду надійшли заяви про відмову від позову за вх. № 19146 та за вх. № 19151.
24.07.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позов за вх. № 19328, який долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 15.08.2023 в порядку ч.4 ст.55 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні заяв (вх.№18976 від 20.07.23; вх.№19151 від 21.07.23; вх.№19146 від 21.07.23) про відмову від позову представника позивача-2. Крім того, на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 12.09.2023 об 11:45 год.
04.09.2023 через канцелярію суду прокуратурою подано відповідь на відзив за вх. № 23659 та заяву про зміну предмета позову за вх. № 23660.
В судовому засіданні 12.09.2023 на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 26.09.2023 о 12:30 год.
В судовому засіданні 26.09.2023 оголошено вступну та резолютивну частину ухвали, якою прийнято заяву керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова про зміну предмету позову (вх. № 23660 від 04.09.2023) до провадження та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з її урахуванням. Вважати сформованими позовні вимоги в наступній редакції:
"Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 20.10.2022 до Договору №24/08/-01 від 15.08.2022;
Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 21.10.2022 до Договору №24/08/-01 від 15.08.2022;
Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 24.10.2022 до Договору №24/08/-01 від 15.08.2022;
Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 10.11.2022 до Договору №24/08/-01 від 15.08.2022;
Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 10.11.2022 до Договору №24/08/-01 від 15.08.2022;
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСТОКЕНЕРГОТРЕЙД” (код ЄДРПОУ - 44037621) на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ - 04059243) грошові кошти у розмірі 34863,33 грн.;
Судовий збір стягнути з відповідача за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UА178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010”.
Окрім того, в судовому засіданні 26.09.2023 на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.10.2023 об 11:45 год.
В судовому засіданні 16.10.2023 на підставі ч.1 ст.216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 13.11.2023р. об 11:15 год.
03.11.2023 від представника позивача-1 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № 30106.
В судовому засіданні 13.11.2023 постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про відкладення судового засідання представника Харківської міської ради вх.№30106 від 03.11.2023.
Присутній у судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник позивача-2 просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач -1, відповідач та третя особа своїх представників в судове засідання не направили.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Київською окружною прокуратурою м. Харкова в ході проведення вивчення стану додержання вимог бюджетного законодавства, у тому числі при здійсненні публічних закупівель, встановлено наступне.
Опрацюванням інформації з веб-порталу публічних закупівель «Рrоzorro» (посилання: https://рrozorro.gov.ua/tender/UA-2022-07-05-004808-а) встановлено, що Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради (далі - Замовник) проведено відкриті торги по закупівлі (UА-2022-07-05-004808-а) ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія. У відкритих торгах брали участь 2 суб'єкти господарювання, а саме:
ТОВ «ВОСТОКЕНЕРГОТРЕЙД» з остаточною пропозицією 1 026 000, 00 грн.;
ТОВ «СКАЙ СОФТ» з остаточною пропозицією 1 044 000, 00 грн.
За результатами Замовником (Споживачем) з переможцем відкритих торгів ТОВ «ВОСТОКЕНЕРГОТРЕЙД» (Постачальником) укладено 15.08.2022 договір №24/08/-01 (далі по тексту - Договір) про постачання електричної енергії на суму 1 026 000 грн., у т.ч. 171 000 грн. ПДВ.
Відповідно до п. 5.1 Додатку 1 до Договору, річний плановий обсяг постачання електричної енергії - 300 000 кВт.
Згідно з п. 5.2. Договору, ціна за 1 кВт електричної енергії складає 3, 42 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 5.6.2 та п. 13.7 Договору сторони домовились, що постачальник зобов'язаний при встановленні Акта приймання - передавання товарної продукції за електричну енергію Споживачу окремо вказувати тариф та суму вартості оплачуваної послуги з передачі електричної енергії у складі оплати вартості електричної енергії. Ціна за одиницю товару за Договором може змінюватись з дотриманням норм, передбачених ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі».
Додатковою угодою № 1 від 20.10.2022 до Договору, Сторони домовилися внести зміни до п. 13.8.1 Договору, а саме змінили слова «нового розрахункового періода» замінити словами «нової декади місяця».
Додатковою угодою № 2 від 20.10.2022 до Договору Сторони дійшли згоди щодо зміни ціни за одиницю товару у бік збільшення до 3, 673584 грн., з ПДВ, загальна ціна договору становить 1 025 997, 98 грн., та зменшили обсяг постачання електричної енергії до 280962 кВт/год.
Додатковою угодою № 3 від 21.10.2022 до Договору, на підставі п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», Сторони дійшли згоди щодо зміни ціни за одиницю товару у бік збільшення до 3, 834768 грн., з ПДВ, загальна ціна договору становить 1 025 996, 05 грн., та зменшили обсяг постачання електричної енергії до 270567 кВт/год.
Додатковою угодою № 4 від 24.10.2022 до Договору, на підставі п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», Сторони дійшли згоди щодо зміни ціни за одиницю товару у бік збільшення до 4, 126752 грн., з ПДВ, загальна ціна договору становить 1 025 995, 70 грн., та зменшили обсяг постачання електричної енергії до 254474 кВт/год.
Додатковою угодою № 5 від 10.11.2022 до Договору, Сторони дійшли згоди щодо зменшення суми договору на 705 538, 40 грн. Ціна договору становить 320 457, 30 грн. також сторони зменшили загальний обсяг постачання електричної енергії до 83507 кВт/год.
Додатковою угодою № 6 від 10.11.2022 до Договору сторони розірвали договір з 04.11.2021 у зв'язку з неможливістю Постачальника здійснювати фактичне постачання електричної енергії за ціною, передбаченою Договором.
Підставою збільшення ціни за одиницю товару стали посилання на п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» відповідно до якого збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Звертаючись з позовом до суду, прокурор вказує, що Додаткові угоди №№2 - 6 до Договору укладені в порушення вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі, зокрема, положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII, а отже мають бути визнані недійсними. Прокурор наполягає, що в даному випадку Замовник, який мав беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції ТОВ «ВОСТОКЕНЕРГОТРЕЙД» про збільшення ціни підписав додаткові угоди, внаслідок чого ціна електричної енергії збільшилася. Це призвело до повного нівелювання результатів відкритих торгів. Адже, держава втратила можливість скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, але електричну енергію по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити так і не змогла; натомість була змушена оплачувати електричну енергію за ціною, вище аніж встановлена Договором, укладеним внаслідок відкритих торгів.
Прокурор вважає, що під час проведення процедури закупівлі, Відповідач при поданні остаточної пропозиції, свідомо занизив ціни на продукцію з метою отримання перемоги та створення несприятливих умов для учасників торгів, їх дискримінації, непрозорості, спотворення добросовісної конкуренції тощо.
В обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару ТОВ «ВОСТОКЕНЕРГОТРЕЙД» не надано належних підтверджуючих документів. Відповідачем не надано будь-яких документів, з яких можливо було б визначити динаміку ціни у період з часу укладення договору про закупівлю товарів по дату укладення додаткових угод до договору про закупівлю товарів.
Крім того, прокурор вважає, що уклавши договір поставки від 15.08.2022 ТОВ «ВОСТОКЕНЕРГОТРЕИД» прийняло на себе зобов'язання постачати предмет поставки (електричну енергію) протягом усього періоду договору, тобто до 31.12.2022, та підприємство усвідомлювало всі фінансові ризики такої підприємницької діяльності. Водночас, майже відразу після укладення договору від 15.08.2022, Відповідач почав ініціювати питання щодо збільшення закупівельної ціни з підстав коливання ціни на ринку товарів. Указане свідчить про наявність мети переможця закупівлі не виконувати умови договору про закупівлю товарів згідно наданої пропозиції. Такі дії Відповідача та лікарні порушують принципи закупівель, встановлені ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі», такі як: принцип максимальної економії та ефективності, добросовісної конкуренції серед учасників, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель.
Окрім того, прокурор вказує, що в результаті укладення недійсних додаткових угод державі заподіяна шкода у виді надмірно сплачених грошових коштів, а саме:
Обсяг електричної енергії з 11.09.2022 по 20.09.2022 склав 9453 кВт, первісна ціна за Договором складала 3,42 грн., тобто лікарня повинна була за відповідний обсяг спожитої електричної енергії сплатити 32329, 26 грн., натомість сплатила фактично 34726, 39 грн. Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 34726, 39 грн.- 32329, 26 грн. = 2397,12 грн.
Обсяг електричної енергії з 21.09.2022 по 30.09.2022 склав 9454 кВт, первісна ціна за Договором складала 3,42 грн., тобто лікарня повинна була за відповідний обсяг електричної енергії сплатити 32332, 68 грн., натомість сплатила фактично 36253, 89 грн. Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 36253, 89 грн. - 32332, 68 грн. = 3921,21 грн.
Обсяг електричної енергії з 01.10.2022 по 31.10.2022 склав 35338 кВт, первісна ціна за Договором складала 3,42 грн., тобто лікарня повинна була за відповідний обсяг електричної енергії сплатити 120855, 96 грн., натомість сплатила фактично 145831, 16 грн. Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 145831, 16 грн. - 120855, 96 грн. = 24 975, 20 грн.
Обсяг електричної енергії з 01.11.2022 по 03.11.2022 склав 5051 кВт, первісна ціна за Договором складала 3,42 грн., тобто лікарня повинна була за відповідний обсяг електричної енергії сплатити 17274, 42 грн., натомість сплатила фактично 20844, 22 грн. Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 145831,16 грн. - 120855, 96 грн. = 3569, 80 грн.
Отже, загальна сума надмірно сплачених коштів за 2021 рік складає 3569, 80 + 24 975, 20 грн. + 3921, 21 грн. + 2397, 12 грн. = 34 863, 33 грн.
Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим прокурор звернувся до суду з цим позовом, в якому просить визнати недійсними Додаткові угоди № 2 від 20.10.2022, № 3 від 21.10.2022, № 4 від 24.10.2022, № 5 від 10.11.2022, № 6 від 10.11.2022 до Договору №24/08/-01 від 15.08.2022, а також стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 34863,33 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, яким є Закон України "Про прокуратуру".
У ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.
Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор, у зв'язку із чим у законодавстві встановлено, що, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
При цьому, під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
Згідно з ч.ч. 3, 4, 5 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, розкрите Конституційним Судом України поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру".
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
У даному випадку порушенням інтересів держави є те, що сторонами під час проведення закупівлі електричної енергії порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що призвело до протиправного витрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання.
Крім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електричної енергії порушено матеріальні державні інтереси, оскільки, з урахуванням додаткових угод замовник торгів фактично отримав меншу кількість електричної енергії, що призводить до порушення суспільних інтересів в частині забезпечення досягнення мети проведеної тендерної закупівлі.
Звернення прокурора до суду спрямовано на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні такого значимого питання як раціональне та максимально ефективне витрачення бюджетних коштів, що здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) додаткових угод до договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.
Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і порушує інтереси держави.
Разом з цим, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.
Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.12.2021 у справі №906/506/18, від 11.04.2019 у справі №904/583/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 21.05.2019 у справі №921/31/18.
Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло і з власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт не звернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.
Згідно з ст. 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26).
Відповідно до пункту 13 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Враховуючи, що укладення додаткових угод призвело до зайвих виплат із бюджету, шкоду у зв'язку з їх укладенням завдано Харківській міській територіальній громаді, а отже захист інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до законодавства має здійснювати Харківська міська рада яка є органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.
Проте, міською радою не вживалися належні та ефективні заходи, спрямовані на захист інтересів держави у судовому порядку шляхом пред'явлення позовної заяви.
Враховуючи, що вказані інтереси держави до цього часу залишаються незахищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Харківської міської ради.
Крім того, Харківською міською радою 30.12.2020 затверджено статут Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради (далі - Статут).
Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради, яке є стороною спірного договору, створене на базі майна територіальної громади міста Харкова.
Згідно статуту Засновником підприємства є Харківська міська рада, власником майна є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради.
Підприємство є юридичною особою публічного права, яке згідно з чинним законодавством має самостійний баланс, поточні рахунки та може мати інші рахунки в органах Державного казначейства міста Харкова, банках; діє на підставі бюджетного та інших джерел фінансування, має печатку, штамп, бланки зі свої найменуванням. Підприємство володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним Власником для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах встановлених господарським кодексом України та іншими законами, а також власником майна; може бути позивачем, відповідачем та третьою особою у судах, в межах своїх повноважень укладає від свого імені правочин з юридичними та фізичними особами.
Окрім того, відповідно до статуту, майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради та належить підприємству на праві оперативного управління на підставі договору, укладеного з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Джерелами фінансування підприємства є кошти місцевого бюджету, державні субвенції; надходження від здійснення господарської діяльності та від надання платних послуг, здійснення медичного обслуговування; кошти одержані внаслідок благодійної (гуманітарної) та спонсорської допомоги від вітчизняних та іноземних фізичних та юридичних осіб; надходження від оренди майна; цільові кошти, міжнародні, державні та місцеві програми, кошти, що надходять з інших джерел, що не суперечить чинному законодавству України.
Відповідно до Статуту лікарні підприємство є закладом охорони здоров'я, яке здійснює некомерційну господарську діяльність, основною ознакою якої є самостійність, систематичність, спрямованість на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.
Тобто діяльність лікарні спрямована на вирішення одного з пріоритетів держави - соціальну захищеність людини.
Така діяльність має своє відображення і у ст. ст. 34, 43, 44 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» стосовно повноважень органів місцевого самоврядування у сфері соціального захисту населення.
Суспільно-політичні та соціально-економічні перетворення в Україні потребують вирішення широкого кола питань, пов'язаних з розбудовою демократичної держави з ринковою економікою, розвиненою системою соціальних стандартів і гарантій для кожного її громадянина незалежно від місця проживання.
Система соціального забезпечення та соціальної підтримки є важливою складовою реалізації державної соціальної політики.
Так, зокрема, при укладенні договору №24/08/-01 лікарня мала намір і можливість закупити достатню кількість електричної енергії для забезпечення освітлення у закладі, а внаслідок укладення додаткових угод зменшено такий обсяг, відповідно гарантоване законодавчими актами право на забезпечення належних умов для підопічних закладу порушено.
Таким чином, з наведеного вбачається, що лікарні делеговані владні повноваження щодо розпорядження бюджетними коштами, а також делеговані завдання Держави у сфері соціального захисту громадян з охорони здоров'я.
Отже, Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради є стороною договору та одержувачем бюджетних коштів, належить до об'єктів комунальної власності і користується майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області. За час дії договору, постачальником поставлено значно меншу кількість товару, що створило перешкоди в реалізації закладом своїх завдань та функцій, що не відповідає державному інтересу.
Незважаючи на те, що відповідачем в повному обсязі не виконано зобов'язання за договором, по теперішній час заходи щодо відновлення порушеного права лікарнею не вживаються, що підтверджується долученими доказами до матеріалів позову (листи прокуратури до уповноважених органів та відповіді на них).
Відповідно до листа КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради від 23.05.2023 №383/0/639-23 лікарня не вбачає підстав для пред'явлення позову.
Отже, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради у зв'язку із неналежним здійсненням останньою наданих їй повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Окружною прокуратурою листами №50-103-2435вих23 та №50-103- 2436вих23 направлено до ХМР та КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» повідомлення в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», що підтверджується поштовими накладними та описами вкладення у цінного листа.
За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави шляхом звернення до суду із позовом з огляду на незаконне використання бюджетних коштів шляхом укладення додаткових угод, на підставі яких сплачено кошти у надмірній сумі, і невжиттям уповноваженими органами у спірних правовідносинах, заходів щодо усунення таких порушень.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як зазначено в статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.
Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
Таким чином, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2, 3 частини 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Така презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
За частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, оспорюваним є правочин, який недійсний в силу визнання його таким судом на вимогу сторони чи заінтересованої особи. Оспорювані правочини викликають передбачені ними правові наслідки до тих пір, доки вони не оскаржені, однак якщо вони заперечуються (оскаржуються) стороною чи заінтересованою особою, то суд за наявності відповідних підстав визнає їх недійсними з моменту їх вчинення.
Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: незаконність змісту правочину; недотримання форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, у постанові Верховного Суду України від 11.05.2016 у справі №6-806цс16 тощо.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади установлені Законом України "Про публічні закупівлі".
Метою закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Згідно з частинами 1, 2 статті 13 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі можуть здійснюватися шляхом застосування однієї з таких конкурентних процедур: відкриті торги; торги з обмеженою участю; конкурентний діалог.
Частинами 1, 2 статті 20 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані особи. Для проведення відкритих торгів має бути подано не менше двох тендерних пропозицій.
Договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Як зазначено судом вище та підтверджено матеріалами справи, Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради проведено відкриті торги по закупівлі (UА-2022-07-05-004808-а) ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія.
За результатами проведених відкритих торгів між Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради та ТОВ «ВОСТОКЕНЕРГОТРЕЙД» укладено Договір №24/08/-01 від 15.08.2022.
Таким чином, уклавши за результатом проведеної процедури закупівлі договір №24/08/-01 від 15.08.2022 сторони погодили всі його істотні умови, в тому числі, предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором, що узгоджується з приписами частини 3 статті 180 ГК України та приписами Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Суд зазначає, що за загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (частина п'ята статті 41 Закону № 922-VIII). Однак вказана норма передбачає випадки, при яких допускається зміна істотних умов договору про закупівлю.
Так, частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме: за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю що надає сторонам право змінювати умови договору щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.
Відповідно до вимог статей 632, 638 ЦК України ціна є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін.
Укладаючи Договір від 15.08.2022 сторонами визначено ціну за продукцію (електричну енергію) у розмірі 3,42 грн за 1 кВт за год. з ПДВ (підпункт 5.2 пункту 5 Договору).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, після укладення договору №24/08/-01 від 15.08.2022 відповідачем було ініційовано підписання додаткових угод до договору та збільшено вартість електричної енергії за одиницю кВт год.
Так, Додатковою угодою № 2 від 20.10.2022 до Договору Сторони дійшли згоди щодо зміни ціни за одиницю товару у бік збільшення до 3, 673584 грн., з ПДВ, загальна ціна договору становить 1 025 997, 98 грн., та зменшили обсяг постачання електричної енергії до 280962 кВт/год.
Додатковою угодою № 3 від 21.10.2022 до Договору, на підставі п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», Сторони дійшли згоди щодо зміни ціни за одиницю товару у бік збільшення до 3, 834768 грн., з ПДВ, загальна ціна договору становить 1 025 996, 05 грн., та зменшили обсяг постачання електричної енергії до 270567 кВт/год.
Додатковою угодою № 4 від 24.10.2022 до Договору, на підставі п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», Сторони дійшли згоди щодо зміни ціни за одиницю товару у бік збільшення до 4, 126752 грн., з ПДВ, загальна ціна договору становить 1 025 995, 70 грн., та зменшили обсяг постачання електричної енергії до 254474 кВт/год.
Додатковою угодою № 5 від 10.11.2022 до Договору, Сторони дійшли згоди щодо зменшення суми договору на 705 538, 40 грн. Ціна договору становить 320 457, 30 грн. також сторони зменшили загальний обсяг постачання електричної енергії до 83507 кВт/год.
Додатковою угодою № 6 від 10.11.2022 до Договору сторони розірвали договір з 04.11.2021 у зв'язку з неможливістю Постачальника здійснювати фактичне постачання електричної енергії за ціною, передбаченою Договором.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Крім того, листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю", роз'яснено, що згідно з пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому норма пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов'язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Таким чином, системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 по справі №913/166/19).
Суд зауважує, що тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.
Враховуючи зміст умов пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", вочевидь, в документі, виданому компетентною установою, на підтвердження факту коливання ціни на товар на ринку, має зазначатися не лише ринкова ціна на товар на відповідну дату, а міститися її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення так і у бік зменшення.
Необхідність відображення такої інформації зумовлюється тим, що у випадку підтвердження коливання цін на ринку, відповідні зміни до договору підлягають внесенню з урахуванням таких показників коливання цін. У кожному випадку зміна ціни в договорі має містити відповідне документальне підтвердження.
Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.
Натомість, надані відповідачем цінові довідки Харківської торгово-промислової палати є лише документами довідкового характеру (носять фактографічно- інформаційний характер), про що чітко зазначено в п. 9 самих довідок, і фактично дублюють дані із сайту ДП «Оператор ринку» щодо середньозваженої ціни (згідно п. 7, 8 висновку) та не містять точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом як на момент звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод та відповідних розрахункових періодів. Жодна довідка не містить будь якої інформації саме про Факт коливання цін на електричну енергію у порівнянні з датою укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.
Отже, відповідач не навів доводів на підтвердження того, що невнесення змін до Договору в частині збільшення ціни на електричну енергію було б очевидно невигідним та збитковим.
Також слід врахувати, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону № 922-VIII, а саме - закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Разом з цим, при укладанні оспорюваних додаткових угод не додержані вимоги про збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10%. Зокрема споживач мав беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, однак, підписав оскаржувані додаткові угоди, внаслідок чого ціна електричної енергії збільшилася на 20,76% (з 3,42 грн/квт*год до 4,13 грн/квт*год).
Отже, з урахуванням вищевикладеного та з огляду на положення статті 5 Закону № 922-VІІІ, перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення на 20,76% шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.
Аналогічні висновки були зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.02.2023 у справі № 903/383/22.
Слід зауважити, що сторони є вільними в укладенні господарських договорів. Уклавши договір про постачання електричної енергії, постачальник взяв на себе обов'язок поставити товар саме по ціні, що була запропонована ним в ході процедури закупівлі та яка визначена в договорі, укладеному за її результатам.
Будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
«Каскадне» підвищення ціни товару шляхом укладення протягом короткого проміжку часу (у період 20-24 жовтня 2022 р.) додаткових угод до договору про постачання електроенергії свідчить про намагання постачальника (ТОВ «ВОСТОКЕНЕРГОТРЕЙД») перекласти ризики здійснення власної підприємницької діяльності на замовника (КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25» Харківської міської ради), а також про намір освоїти передбачені умовами Договору первісні обсяги коштів замовника при одночасному зменшенні кількості товару (електроенергії), що фактично спожита замовником.
Разом з цим, за змістом статті 13 ЦК України кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам.
Як передбачено частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Укладення зазначених додаткових угод до Договору №24/08/-01 від 15.08.2022 порушує основні принципи публічних закупівель, що передбачені змістом статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, добросовісної конкуренції серед учасників; максимальної економії та ефективності; відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель; запобігання корупційним діям і зловживанням.
З огляду на вказане, суд констатує, що укладені додаткові угоди суперечать вимогам статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" та положенням статті 203, 215 ЦК України, що є підставою для визнання їх недійсними.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь Харківської міської ради коштів у розмірі 34863,33 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 216 ЦК України унормовано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно з частиною 1 статті 670 ЦК України у разі, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Враховуючи недійсність укладених між сторонами договору додаткових угод, правовідносини з постачання електричної енергії між позивачем 2 та відповідачем у період дії договору регулюються умовами договору, а тому поставка електричної енергії та оплата мала здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного договору.
Обсяг електричної енергії з 11.09.2022 по 20.09.2022 склав 9453 кВт, первісна ціна за Договором складала 3,42 грн., тобто лікарня повинна була за відповідний обсяг спожитої електричної енергії сплатити 32329, 26 грн., натомість сплатила фактично 34726, 39 грн. Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 34726, 39 грн.- 32329, 26 грн. = 2397,12 грн.
Обсяг електричної енергії з 21.09.2022 по 30.09.2022 склав 9454 кВт, первісна ціна за Договором складала 3,42 грн., тобто лікарня повинна була за відповідний обсяг електричної енергії сплатити 32332, 68 грн., натомість сплатила фактично 36253, 89 грн. Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 36253, 89 грн. - 32332, 68 грн. = 3921,21 грн.
Обсяг електричної енергії з 01.10.2022 по 31.10.2022 склав 35338 кВт, первісна ціна за Договором складала 3,42 грн., тобто лікарня повинна була за відповідний обсяг електричної енергії сплатити 120855, 96 грн., натомість сплатила фактично 145831, 16 грн. Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 145831, 16 грн. - 120855, 96 грн. = 24 975, 20 грн.
Обсяг електричної енергії з 01.11.2022 по 03.11.2022 склав 5051 кВт, первісна ціна за Договором складала 3,42 грн., тобто лікарня повинна була за відповідний обсяг електричної енергії сплатити 17274, 42 грн., натомість сплатила фактично 20844, 22 грн. Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 145831,16 грн. - 120855, 96 грн. = 3569, 80 грн.
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що загальна сума надмірно сплачених коштів за 2021 рік складає 3569, 80 + 24 975, 20 грн. + 3921, 21 грн. + 2397, 12 грн. = 34 863, 33 грн.
Отже, оскільки спірні додаткові угоди до договору підлягають визнанню недійсними, підстава для оплати поставленої електричної енергії за ціною встановленою у додаткових угодах фактично відпала, а тому здійснений розрахунок грошових коштів у розмірі 34 863, 33 грн., які відповідач має повернути як безпідставно набуте майно визнається судом обґрунтованим та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд керується при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі.
З приводу інших аргументів, доводів та міркувань сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 20.10.2022 до Договору №24/08/-01 від 15.08.2022;
Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 21.10.2022 до Договору №24/08/-01 від 15.08.2022;
Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 24.10.2022 до Договору №24/08/-01 від 15.08.2022;
Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 10.11.2022 до Договору №24/08/-01 від 15.08.2022;
Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 10.11.2022 до Договору №24/08/-01 від 15.08.2022;
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСТОКЕНЕРГОТРЕЙД” (62203, Харківська область, смт. Золочів, вул. Привокзальна, буд. 4, кім. 2, код ЄДРПОУ - 44037621) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд.7, код ЄДРПОУ - 04059243) грошові кошти у розмірі 34863,33 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСТОКЕНЕРГОТРЕЙД” (62203, Харківська область, смт. Золочів, вул. Привокзальна, буд. 4, кім. 2, код ЄДРПОУ - 44037621) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UА178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010) витрати зі сплати судового збору у розмірі 16 104,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Прокуратура: Керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 76).
Позивач-1: Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд.7, код ЄДРПОУ - 04059243).
Позивач-2: Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25” Харківської міської ради (61115, м. Харків, просп. Олександрівський, буд. 122, код ЄДРПОУ 22689195).
3-я особа: Північно-східний офіс Держаудитслужби (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 4 під'їзд, 10 поверх, код ЄДРПОУ 40478572).
Повне рішення складено "23" листопада 2023 р.
Суддя В.В. Суслова
справа № 922/2418/23