ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
27 вересня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/503/23
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровця Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.
Розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження
за позовом Акціонерного товариства "Акцент - Банк", вул. Батумська, 11, м. Дніпро
до відповідача Фізичної особи - підприємця Олійника Віталія Вікторовича, АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості у розмірі 103 796,33 грн.
За участю учасників судового процесу:
від позивача: не з"явився.
від відповідача: не з"явився.
Судові процедури
Відповідно до частини 3 статті 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.
Суть справи.
Акціонерне товариство "Акцент - Банк" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця Олійник Віталія Вікторовича про стягнення заборгованості у розмірі 103 796,33 грн.
Відкриття провадження у справі.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023, для розгляду справи №921/503/23 визначено суддю Боровця Я.Я.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 31.07.2023 відкрито провадження у справі №921/503/23 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 22.08.2023.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Розгляд справи по суті.
Ухвалами суду від 22.08.2023 та від 14.09.2023 судові засідання відкладено відповідно на 14.09.2023 та на 27.09.2023 з підстав, викладених в них.
Згідно частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
При розгляді справи по суті, суд з'ясував обставини справи, дослідив докази у справі.
Аргументи сторін
Правова позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено договірні зобов'язання, що виникли за Кредитним договором №20.48.0000000152 від 26.02.2021 в частині повернення кредитних коштів.
В якості правових підстав позову позивач зазначає зокрема статті Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Представник позивача в судове засідання не з"явився, однак надіслав клопотання (вх. № 6143 від 24.07.2023) про розгляд справи без його участі. Також, в даному клопотанні зазначено, що позовні вимоги АТ "А-Банк" підтримує в повному обсязі.
Заперечення відповідача.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, на підставі статей 120, 121 ГПК України - ухвалами суду, які надсилалися рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення з позначкою "Судова повістка", про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (містяться в матеріалах справи).
Так, ухвали суду направлені відповідачу за адресою: вул. Коновальця, 2/15, м. Тернопіль (зазначена у позовній заяві), які повернулися на адресу суду з відміткою відділення поштового зв"язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку "відсутній за вказаною адресою" вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Правова позиція наведена у постанові Верховного суду від 10.05.2023 у справі №755/17944/18.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, положення статті 13 ГПК України, якою в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без їх участі, за наявними у ній матеріалами.
Також, беручи до уваги, що учасники справи, зокрема відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами на подання відзиву, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
Крім того, судом враховано, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отже, сторони не позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду щодо даної справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
При цьому суд враховує приписи ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Фактичні обставини, встановлені судом.
26 лютого 2021 року між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (як, Банком/позивачем) та Фізичною особою - підприємцем Олійником Віталієм Вікторовичем (як, Позичальником/відповідачем) укладено кредитний договір №20.48.0000000152 щодо надання останньому кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 100 000,00 грн строком на 36 місяців (тобто до 23.02.2024 ) зі сплатою процентів у розмірі 20.90% щорічно.
У відповідності до п. А2 та п. А3 Кредитного договору, ліміт цього договору: 100 000,00 грн на фінансування поточної діяльності. Термін повернення кредиту 23.02.2024. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки з Графіком платежів (Додаток № 1 цього Договору).
Згідно до п. А6, п. А10 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20.90 % річних. Також Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79 % від суми зазначеного у п. А.2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Пунктом 1.1 Кредитного договору, визначено, що Банк за наявності вільних грошових коштів зобов"язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов"язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни.
Як визначено пунктами 2.1, 2.2 Кредитного договору, Банк зобов"язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів Позичальнику на цілі, у межах суми, обумовленої п.1.1 цього Договору. В свою чергу, Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного Договору та повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.
Згідно пункту 4.1 Кредитного договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному в п.А.6 цього Договору.
Сплата процентів за користування кредитом , передбачених п.п. 4.1, 4.2 цього Договору, здійснюється згідно до п.А.8 цього Договору (п.4.3 Кредитного договору).
Пунктом 4.5 Кредитного договору передбачено, що Позичальник сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п.А.10 цього Договору.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Кредитного договору визначено, що останній вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. Цей Договір у частині п.4.4 цього Договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором.
Також, 26.02.2021 між сторонами підписано Додаток №1 до договору "Графік погашення", у якому визначено відповідні дати та розміри частини кредиту, що підлягає поверненню у відповідну дату, суми процентів та комісійних винагород, що підлягають сплаті у відповідну дату (на період з 26.03.2021 по 23.02.2024 включно).
На виконання умов Кредитного договору, банківською установою зобов'язання виконано у повному обсязі, зокрема надано кредит шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн, про що свідчить меморіальний ордер від 26.02.2021.
Однак, Позичальник свої договірні зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та сплати винагороди повністю не виконав, про що свідчить розрахунок заборгованості та виписка банку.
У зв'язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору, 26.04.2023 Банком направлено вимогу Позичальнику про погашення простроченої заборгованості за Кредитним договором.
Проте, вказана вимога залишена без відповіді та задоволення.
Як стверджує позивач, відповідач порушив умови Кредитного договору, у зв"язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 103 796,33 грн, з якої: 75 785,77 грн заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 17 909,66 грн заборгованість за процентами та 10 100,90 грн заборгованість за винагородою.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.
Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.
Визначаючи правову природу спірних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, виходячи з аналізу положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з укладенням договору №20.48.0000000152 від 26.02.2021, який за правовою природою є договором кредиту.
Норми права, які застосував суд.
Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).
У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).
У відповідності до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Із змісту статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як визначено статтею 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Приписами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Положеннями статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Мотивована оцінка судом.
Всебічно та повно з'ясувавши обставини та матеріали справи, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на таке.
Правовідносини, що склалися між сторонами, випливають із договору, який по своїй правовій природі є кредитним договором та, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.
Так, укладений між сторонами кредитний договір №20.48.0000000152 від 26.02.2021 є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням кредитного договору, строк дії договору, умови виконання, надання кредиту, настання строку повернення кредиту, сплати процентів та сплати винагороди.
Статтею 345 Господарського кодексу України встановлено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Встановлені обставини у даній справі, свідчать, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі кредитного договору №20.48.0000000152 від 26.02.2021, за умовами якого у відповідності до п. А2 та п. А3 Кредитного договору, ліміт цього договору: 100 000,00 грн на фінансування поточної діяльності. Термін повернення кредиту 23.02.2024. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки з Графіком платежів (Додаток № 1 цього Договору).
Згідно до п. А6, п. А10 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20.90 % річних. Також Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79 % від суми зазначеного у п. А.2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Пунктом 1.1 Кредитного договору, визначено, що Банк за наявності вільних грошових коштів зобов"язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов"язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни.
Як визначено пунктами 2.1, 2.2 Кредитного договору, Банк зобов"язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів Позичальнику на цілі, у межах суми, обумовленої п.1.1 цього Договору. В свою чергу, Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного Договору та повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.
Пунктом 4.5 Кредитного договору передбачено, що Позичальник сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п.А.10 цього Договору.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Кредитного договору встановлено, що останній вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. Цей Договір у частині п.4.4 цього Договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором.
Також, 26.02.2021 між сторонами підписано Додаток №1 до договору "Графік погашення", у якому визначено відповідні дати та розміри частини кредиту, що підлягає поверненню у відповідну дату, суми процентів та комісійних винагород, що підлягають сплаті у відповідну дату (на період з 26.03.2021 по 23.02.2024 включно).
На виконання умов Кредитного договору, банківська установа свої зобов'язання виконала у повному обсязі, зокрема надано кредит шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером від 26.02.2021.
Приписами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно пункту 4.1 Кредитного договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному в п.А.6 цього Договору.
Сплата процентів за користування кредитом , передбачених п.п. 4.1, 4.2 цього Договору, здійснюється згідно до п.А.8 цього Договору.
Положеннями статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як свідчать матеріали справи, Позичальник свої договірні зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та сплати винагороди повністю не виконав, що підтверджується випискою банку та розрахунком заборгованості.
Отже, у відповідача виник обов"язок щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та сплати винагороди відповідно до умов Кредитного договору.
Зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).
Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Таким чином, спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Позичальником, своїх договірних зобов'язань в частині повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та сплати винагороди.
Отже, основний борг відповідача перед позивачем станом на дату прийняття рішення становить 103 796,33 грн, з якої: 75 785,77 грн заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 17 909,66 грн заборгованість за процентами та 10 100,90 грн заборгованість за винагородою, що відображено у розрахунку ціни позову.
Доказів, які б підтверджували сплату відповідачем заборгованості, яка виникла на підставі кредитного договору , матеріали справи не містять.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
26.04.2023 Банком направлено вимогу Позичальнику про погашення простроченої заборгованості за Кредитним договором.
Проте, вказана вимога залишена без відповіді та задоволення.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 103 796,33 грн, з якої: 75 785,77 грн заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 17 909,66 грн заборгованість за процентами та 10 100,90 грн заборгованість за винагородою, яка неоплачена станом на день розгляду спору, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та неоспорені відповідачем.
Висновок суду.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.
Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.
Верховний Суд у справі № 521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: “Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem”, що означає: “У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права”.
При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не надав суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в спростування позовних вимог позивача.
З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги повністю.
Судові витрати.
Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Щодо судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з даним позовом судового збору в сумі 2 684, 00 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області.
В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 2 684,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 2 684,00 грн, покласти на відповідача.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Олійника Віталія Вікторовича, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент - Банк", ідентифікаційний номер 14360080, вул. Батумська, 11, м. Дніпро - 75 785,77 грн заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 17 909,66 грн заборгованість за процентами та 10 100,90 грн заборгованість за винагородою та 2 684,00 грн судового збору.
4. Видати наказ стягувачеві після набрання рішенням законної сили.
Стягувач/Позивач: Акціонерне товариство "Акцент - Банк", ідентифікаційний номер 14360080, вул. Батумська, 11, м. Дніпро.
Боржник/Відповідач: Фізична особа - підприємець Олійник Віталій Вікторович, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Примірник рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:
Позивачу: АТ "Акцент - Банк", вул. Батумська, 11, м. Дніпро.
Відповідачу: ФОП Олійнику Віталію Вікторовичу, АДРЕСА_1 .
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повний текст рішення складено та підписано "23" листопада 2023 року.
Суддя Я.Я. Боровець