ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"21" листопада 2023 р. м. Рівне Справа № 918/964/23
Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про забезпечення позову у справі
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальність "Рівнетеплоенерго"
про стягнення заборгованості в сумі 55 409 628,03 грн.
Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.
В засіданні приймали участь:
від позивача: Янкевич Л.Д.
від відповідача: Мицько Р.М.
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальність "Рівнетеплоенерго" про стягнення заборгованості в сумі 55 409 628,03 грн.
Ухвалою суду від 14.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.10.2023.
29.09.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
09.10.2023, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 10.10.2023 підготовче засідання відкладено на 02.11.2023.
13.10.2023, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно належне ТОВ "Рівнетеплоенерго", а також грошові кошти наявні на рахунках ТОВ "Рівнетеплоенерго" на суму 56 779 741,53 грн.
Ухвалою суду від 17.10.2023 заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про забезпечення позову прийнято до розгляду, розгляд заяви про забезпечення позову призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 26.10.2023. Також, вказаною ухвалою запропоновано сторонам надати суду письмові пояснення з викладенням своєї правової позиції щодо заяви про забезпечення позову.
18.10.2023 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло заперечення на заяву про забезпечення позову.
23.10.2023 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.
В судовому засіданні з розгляду заяви про забезпечення позову 26.10.2023 оголошено перерву до 02.11.2023.
Ухвалою суду від 02.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №918/964/23 на 30 днів до 13.12.2023 включно. Підготовче засідання та розгляд заяви позивача про забезпечення позову відкладено на 21.11.2023.
В судовому засіданні 21.11.2023 представник позивача підтримала подану заяву про забезпечення позову, просила задоволити з підстав, що в ній вказані.
Представник відповідача в судовому засіданні 21.11.2023 заперечив проти задоволення поданого клопотання та просив відмовити повністю.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту, суд зазначає наступне.
Із поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що заявник просить суд вжити заходи щодо забезпечення позову, шляхом накладання арешту на все рухоме та нерухоме майно належне ТОВ "Рівнетеплоенерго", а також грошові кошти, наявні на рахунках ТОВ "Рівнетеплоенерго" на суму 56 779 741,53 грн.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що АТ "Рівнегаз" вживались заходи щодо врегулювання заборгованості шляхом укладення угоди про реструктуризацію боргу відповідно до абз. 4 п. 6.7. Типового договору розподілу природного газу, однак ТОВ "Рівнетеплоенерго" такий договір не підписало.
Також, позивач зазначає, що відповідач постійно не дотримується строків проведення оплати по договору розподілу природного газу про що свідчить наявність судових справ між АТ "Рівнегаз" та ТОВ "Рівнетеплоенерго", зокрема № 918/63/21 про стягнення боргу понад 14 млн. грн, № 918/41/22 про стягнення боргу понад 31 млн. грн, № 918/1113/22 про стягнення боргу понад 47 млн. грн, а відтак прострочення в оплаті за надані послуги з розподілу мають систематичний характер.
Відтак, заявник вважає, що дані обставини свідчать про те, що існує реальна загроза невиконання в майбутньому судового рішення, та передумови того, що невжиття заходів забезпечення може значно ускладнити виконання судового акту, а також обставини, що засвідчують необхідність запобігання спричиненню значної шкоди підприємству.
Заперечуючи проти задоволення заяви та забезпечення позову відповідач вказує, що позивач звернувся з вимогою у справі про стягнення коштів на загальну суму 55 409 628,03 грн, а заява про забезпечення позову у справі містить вимогу накласти арешт на суму 56 779 741,53 грн, що перевищує суму вимог у справі на 1 370 113,50 грн. Відтак, частина вимог про забезпечення позову є просто не обґрунтованою.
Крім того, відповідач зазначає, що заявником не наведено жодних підстав які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача. Доводи позивача про те, що відповідач продовжує розраховуватись з іншими учасниками господарських відносин не підтверджує доводів про неможливість чи складеність виконання рішення у справі.
Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Питання забезпечення позову, підстав його застосування та заходів врегульовано приписами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 921/40/20).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.
За змістом ст.ст. 73, 74, 77, 78 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Заявником у даному випадку не обґрунтовано та не підтверджено жодними доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу забезпечення позову, а саме: вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду, в тому числі і дій спрямованих на реалізацію належного відповідачу майна, безпідставного витрачання відповідачем коштів, приховування активів, тощо.
Крім того, посилання заявника на ненадання відповіді на пропозицію укласти Договір про реструктуризацію боргу не свідчить про ухилення відповідача від виконання договірних зобов'язань чи уникнення відповідальності за їх невиконання, оскільки прийняття пропозиції укласти Договір є правом сторони, а не обов'язком.
Таким чином, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що такі твердження заявника є лише припущеннями, не підтвердженими вірогідними засобами доказування.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Здійснивши оцінку доводів заявника, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви, оскільки необхідність у застосуванні судом визначених заявником заходів не обґрунтована і документально не підтверджена, так як не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального підтвердження наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Згідно з частиною 6 статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
З приводу зустрічного забезпечення суд зазначає, що застосування означених заходів у відповідності до ч. 1 ст. 141 ГПК України є правом, а не обов'язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні.
Керуючись ст.ст. 136 - 140, 230, 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала згідно частини 2 статті 235 ГПК України підписана та набрала законної сили 21 листопада 2023 року та відповідно до Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23.11.2023.
Суддя А.М. Горплюк