ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2023 Справа № 914/2529/23
За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Мергель Трейд», Київська обл., м. Бровари
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарнобуд», м. Львів
про:стягнення інфляційних втрат та 3% річних
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.
Представники сторін:
від позивача:Єлисеєв Є.В. - адвокат;
від відповідача:не з'явився.
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мергель Трейд» (далі - Позивач, ТОВ «Мергель Трейд») звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарнобуд» (далі - Відповідач, ТОВ «Гарнобуд») про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені.
Ухвалою від 23.08.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначив на 18.09.2023.
Ухвалою від 18.09.2023 розгляд справи по суті відкладено на 12.10.2023.
Ухвалою від 11.10.2023 задоволено заяву представника ТОВ «Мергель Трейд» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 12.10.2023 відкладено судове засідання у справі на 23.10.2023.
Ухвалою від 23.10.2023 розгляд справи по суті відкладено на 02.11.2023. У судовому засіданні суд залишив без розгляду заяву позивача вх. №25450/23 від 20.10.2023, у якій останній просив залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, пені та 3% річних, які нараховані за період з 26.03.2021 по 14.11.2021, а також задовольнив усне клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 02.11.2023 прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення із відповідача 46'857,09 грн., з яких 13'065,67 грн. інфляційні втрати, 5'411,75 грн. 3% річних, 28'379,67 грн. пеня, які заявлені за період з 26.03.2021 по 14.11.2021, закрито провадження у справі у цій частині, судове засідання у справі відкладено на 20.11.2023.
У судовому засіданні 20.11.2023 представник позивача взяв участь у режимі відеоконференції, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 20.11.2023 не забезпечив.
Суд звертає увагу на те, що згідно із ч. 7 ст. 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідач має зареєстрований електронний кабінет, що підтверджується відповіддю №276696 (Т.1; а.с. 209), сформованою засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», а ухвалу від 02.11.2023 доставлено ТОВ «Гарнобуд» в електронний кабінет 06.11.2023, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою (Т.1; а.с. 208).
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Крім цього, про обізнаність відповідача з розглядом судом справи №914/2529/23 свідчить подане ним клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №26299/23 від 30.10.2023).
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи позивача.
Позов обґрунтовано тим, що 09.02.2021 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено Договір на виконання проектних робіт №Е-ПР-09/02-1-Г, згідно із яким виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами виконати проектні роботи із постійного електропостачання, а саме збір вихідних даних, підготовка технічної документації для отримання технічних умов (ТУ) Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця»; отримання технічних умов (ТУ) Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця»; розробку робочого проекту «Тимчасове електропостачання багатофункціонального громадського комплексу з підземним паркінгом на просп. С. Бандери, 14-Б у Оболонському районі м. Києва (пусковий комплекс) відповідно до ТУ Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця»; погодження робочого проекту організаціями та службами міста в обсязі, достатньому для отримання технічного рішення.
Як стверджує позивач, на виконання умов договору він сплатив відповідачеві 192'000,00 грн. згідно із платіжним дорученням від 18.03.2021, 235'000,00 грн. згідно із платіжним дорученням від 18.08.2021, а всього 427'000,00 грн. Разом з цим, відповідач не приступив до виконання взятих на себе зобов'язань.
Зважаючи на це, відповідачеві було направлено лист про розірвання договору та про повернення сплачених сум грошових коштів. У позові вказано, що договір розірвано, починаючи з 15.11.2021, а суми сплаченого авансу були стягнуті із ТОВ «Гарнобуд» на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2022 у справі №914/429/22. Відповідне рішення відповідачем виконане в примусовому порядку шляхом стягнення з його рахунків 427'000,00 грн.
Оскільки відповідач своєчасно не повернув авансу, позивач звернувся до суду із позовом (з урахуванням поданої ним заяви про відмову від позову в частині позовних вимог) про стягнення із ТОВ «Гарнобуд» 135'544,36 грн., з яких 121'190,14 грн. інфляційні втрати, 14'354,22 грн. 3% річних.
Аргументи відповідача.
Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим ст. 165 ГПК України, не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
09.02.2021 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено Договір на виконання проектних робіт №Е-ПР-09/02-1-Г (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами виконати проектні роботи із тимчасового електропостачання, а саме:
- збір вихідних даних, підготовка технічної та юридичної документації для отримання технічних умов (ТУ) Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» AT «Українська залізниця»;
- отримання технічних умов (ТУ) Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» AT «Українська залізниця». Потужність необхідна для електропостачання об'єкта замовника: потужність та категоричність, згідно заяви замовника про приєднання;
- розробка робочого проекту «Тимчасове електропостачання багатофункціонального громадського комплексу з підземним паркінгом на просп. Степана Бандери, 14-Б у Оболонському районі м. Києва (пусковий комплекс)» відповідно до ТУ Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» AT «Українська залізниця»;
- погодження робочого проекту організаціями та службами міста в обсязі, достатньому для отримання технічного рішення (ТР), у т.ч. Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» та отримання ТР,
відповідно до технічного завдання наданого замовником, на об'єкті: «Будівництво багатофункціонального громадського комплексу з підземним паркінгом» адреса об'єкта: просп. Степана Бандери, 14-Б у Оболонському районі м. Києва», а замовник зобов'язується прийняти вказані роботи по акту приймання-передачі виконаних робіт та оплатити їх на умовах визначених даним договором.
Згідно із п. 1.2 Договору виконавець приступає до виконання робіт з моменту отримання від замовника: авансу згідно із п. 3.4.1 цього договору; вихідних даних в обсязі, що дає змогу виконати роботи згідно із умовами даного договору.
Як передбачено п.п. 2.1.1, 2.1.6 Договору, замовник зобов'язаний протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту укладення між сторонами договору надати виконавцю по акту приймання-передачі всі необхідні вихідні дані, технічне завдання для розробки проектної документації в обсязі, встановленому діючим законодавством України, що надає змогу безперервно виконувати роботи на підставі цього договору; оплатити виконавцю вартість робіт відповідно умов договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору вартість робіт, що виконуються за даним договором згідно із зведеним кошторисом (додаток №1) становить 355'833,34 грн., крім того ПДВ 20% - 71'166,66 грн., а всього з урахуванням ПДВ 20% - 427'000,00 грн.
Згідно із п. 3.4 Договору оплата робіт проводиться замовником в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця в наступному порядку:
- протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання між сторонами даного договору замовник перераховує виконавцю аванс відповідно до графіку фінансування, який є невід'ємною частиною даного договору (додаток №3);
- остаточний розрахунок за виконані роботи замовник здійснює протягом 5 (п'яти) банківських днів після отримання ТР відповідно до графіку фінансування, який є невід'ємною частиною даного договору (додаток №3).
У додатку №3 до Договору (Т.1; а.с. 70) сторони погодили Календарний графік фінансування робіт на загальну суму 427'000,00 грн.
На виконання умов Договору, позивач перерахував відповідачу 427'000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №325 від 18.03.2021 на суму 192'000,00 грн. (Т.1; а.с. 72), а також платіжним дорученням №410 від 18.08.2021 на суму 235'000,00 грн. (Т.1; а.с. 71).
Згідно із п. 1.4 Договору виконавець виконує обумовлені роботи у строки згідно із п. 4.1 договору та у відповідності до ДБН, державних стандартів завданням на проектування та вихідних даних та інших чинних нормативних актів України.
Положенням п. 4.1 Договору встановлено, що виконавець зобов'язується виконати роботи протягом 6 (шести) місяців з моменту виконання замовником умов п. 3.4.1 та п. 2.1.1 договору.
У додатку №2 до Договору (Т.1; а.с. 69) сторони погодили Календарний графік виконання робіт.
Пунктом 4.3 Договору передбачено, що передача замовнику належним чином виконаних робіт здійснюється виконавцем на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт.
Датою прийняття робіт вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 4.8 Договору).
Підпунктом 2.2.4 Договору передбачено, що замовник має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього договору. В такому випадку замовник зобов'язаний не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до бажаної дати розірвання договору письмово повідомити виконавця про прийняте рішення. У випадку дострокового розірвання договору, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю належним чином виконані роботи на дату розірвання договору, а у випадку якщо сума авансових коштів, що була сплачена замовником, перевищує вартість виконаних робіт на дату розірвання цього договору, виконавець зобов'язаний повернути замовнику суму коштів, яка є різницею між сплаченими замовником коштами та вартістю виконаних виконавцем та прийнятих замовником робіт.
Згідно з п. 7.5 Договору у разі дострокового розірвання договору, сторони зобов'язані протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати розірвання договору скласти двосторонній акт приймання-передачі фактично виконаних виконавцем робіт та платежів замовника. До двостороннього акту приймання-передачі фактично виконаних робіт виконавець зобов'язаний додати та передати замовнику всю проектну документацію розроблену (виготовлену) на дату розірвання договору. Після підписання акту приймання-передачі фактично виконаних робіт сторони протягом 5 (п'яти) банківських днів проводять взаєморозрахунки з врахуванням виконаних виконавцем робіт та фактично перерахованих замовником коштів.
Матеріалами справи підтверджується та обставина, що 04.11.2021 позивач надіслав відповідачу повідомлення №1/0411 від 04.11.2021 (Т.1; а.с. 73-76), у якому повідомив про розірвання з 15.11.2021 Договору в односторонньому порядку на підставі ч.ч. 2, 4 ст. 849 ЦК України, у зв'язку з невиконанням ТОВ «Гарнобуд» взятих на себе зобов'язань, та вимагав повернути сплачену ним суму грошових коштів протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання листа.
У зв'язку з неповерненням ТОВ «Гарнобуд» авансу, ТОВ «Мергель Трейд» звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом про стягнення 427'000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.08.2022 у справі №914/429/22, яке набрало законної сили 20.09.2022, позов задоволено, стягнуто з ТОВ «Гарнобуд» на користь ТОВ «Мергель Трейд» суму авансу в розмірі 427'000,00 грн. та 6'405,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Як передбачено ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У ході розгляду згаданої справи судами встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором та сплатив відповідачу суму у загальному розмірі 427'000,00 грн. У свою чергу, відповідач своїх обов'язків щодо виконання обумовлених сторонами робіт не виконав. Суд вказав, що у матеріалах справи №914/429/22 відсутні докази виконання відповідачем робіт, а ТОВ «Гарнобуд» не надало акту приймання-передачі виконаних робіт, який б свідчив про виконання ним умов Договору.
Зі змісту рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/429/22 прослідковується, що позивач скористався своїм правом на відмову від Договору в односторонньому порядку, надіславши 04.11.2021 відповідачу повідомлення №1/0411 від 04.11.2021, яким останній був повідомлений про те, що з 15.11.2021 Договір слід вважати розірваним.
Оскільки підстава відповідно до якої відповідач отримав від позивача 427'000,00 грн. відпала у зв'язку з відмовою позивача від Договору, суд виснував, що відповідач зберіг перераховані йому грошові кошти без достатньої правової підстави та, застосувавши п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, вказав, що відповідач зобов'язаний повернути вказану суму на користь позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий документ щодо примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2022 у справі №914/429/22 перебував на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ярошенка К.Ю. у межах виконавчого провадження №70057168. І такий було виконано 04.01.2023, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження №70057168 від 04.01.2023 (Т.1; а.с. 172-173).
ОЦІНКА СУДУ.
За змістом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У даній справі, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 121'190,14 грн. інфляційних втрат та 14'354,22 грн. 3% річних, які нараховані на суму у розмірі 427'000,00 грн. за період з 15.11.2021 по 28.12.2022
Як на підставу позовних вимог він посилається на те, що між сторонами укладено Договір на виконання проектних робіт №Е-ПР-09/02-1-Г від 09.02.2021, який було розірвано 15.11.2021, у зв'язку із односторонньою відмовою замовника. Враховуючи невиконання відповідачем обов'язку щодо виконання робіт, які були повністю оплачені позивачем, ТОВ «Гарнобуд» повинне було повернути сплачену на його користь суму грошових коштів у розмірі 427'000,00 грн., що підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 18.08.2022 у справі №914/429/22. Оскільки відповідач прострочив виконання відповідного грошового зобов'язання, позивач вважає, що наявні підстави для нарахування на вказану суму боргу встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, обставинам, на які посилається ТОВ «Мергель Трейд» та наданим ним доказам, суд звертає увагу не те, що для правильного вирішення спору у цій справі необхідно встановити обставини:
- існування між сторонами договірних підрядних відносин та їх припинення 15.11.2021;
- виконання позивачем умов договірного зобов'язання із перерахування грошових коштів у розмірі 427'000,00 грн.;
- невиконання відповідачем умов договірного зобов'язання із виконання робіт та виникнення у нього грошового зобов'язання із повернення грошових коштів у розмірі 427'000,00 грн.;
- прострочення відповідачем грошового зобов'язання із повернення грошових коштів у розмірі 427'000,00 грн.
Як передбачено ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено Договір на виконання проектних робіт №Е-ПР-09/02-1-Г від 09.02.2021, який за своєю правовою природою є договором підряду.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Крім цього, як передбачено ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Проаналізувавши умови Договору, судом встановлено, що на позивача було покладено обов'язок оплатити виконавцю вартість робіт у розмірі 427'000,00 грн. згідно із графіком фінансування (Додаток №3 до Договору) та у строки, встановлені пунктом 3.4 Договору. У свою чергу, відповідач зобов'язався виконати роботи протягом 6 (шести) місяців з моменту перерахування замовником авансу відповідно до графіку фінансування, а також надання всіх необхідних вихідних даних, технічного завдання для розробки проектної документації в обсязі, встановленому діючим законодавством України.
Позивач виконав свої зобов'язання за Договором та перерахував відповідачу 427'000,00 грн., а відповідач не виконав роботи обумовлені сторонами в договірному порядку, що встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 18.08.2022 у справі №914/429/22, яке набрало законної сили.
Вказані обставини є преюдиційними в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України, а тому не підлягають доказуванню у межах справи №914/2529/23.
Зі змісту рішення від 18.08.2022 у справі №914/429/22 також прослідковується, що Договір на виконання проектних робіт №Е-ПР-09/02-1-Г від 09.02.2021 слід вважати розірваним 15.11.2021, оскільки через невиконання ТОВ «Гарнобуд» своїх зобов'язань позивач в односторонньому порядку відмовився від нього шляхом надсилання відповідачу повідомлення №1/0411 від 04.11.2021.
Враховуючи преюдиційність вказаної обставини для розгляду справи №914/2529/23, суд доходить висновку, що договірні зобов'язання сторін припинилися саме 15.11.2021. Доказів протилежного стороною позивача до суду подано не було.
Частиною 2 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Процитовану вище норму слід розуміти так, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано обома сторонами до моменту розірвання договору, тобто якщо обидві сторони отримали зустрічне задоволення одна від одної. На це вказує використання множини у зазначеній нормі. Якщо ж зобов'язання з договору було виконано лише однією стороною, то в разі розірвання договору підлягають застосуванню правила про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави або з підстави, яка згодом відпала (глава 83 ЦК України) (правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18, постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №916/3904/19).
Згідно із ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Підсумовуючи викладене вище, суд доходить висновку, що у зв'язку із розірванням Договору у відповідача припинився обов'язок із виконання робіт. У той же ж час, враховуючи виконання зобов'язання лише позивачем, у ТОВ «Гарнобуд» на підставі норм закону виникло грошове зобов'язання із повернення вартості оплачених позивачем, однак не виконаних робіт.
Виникнення цього зобов'язання у ТОВ «Гарнобуд» підтверджується також рішенням Господарського суду Львівської області від 18.08.2022 у справі №914/429/22.
Слід зазначити, що відповідний обов'язок відповідача сторони погодили у п. 2.2.4 Договору, згідно із яким у разі дострокового розірвання договору у виконавця виникає зобов'язання із повернення замовнику суми коштів, яка є різницею між сплаченими замовником коштами та вартістю виконаних виконавцем та прийнятих замовником робіт.
Вирішуючи питання щодо моменту виникнення грошового зобов'язання відповідача, суд звертає увагу на пункт 7.5 Договору, відповідно до якого у разі дострокового розірвання договору сторони повинні:
- протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати розірвання договору скласти двосторонній акт приймання-передачі фактично виконаних виконавцем робіт та платежів замовника;
- протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання акту приймання-передачі фактично виконаних робіт - провести взаєморозрахунки з врахуванням виконаних виконавцем робіт та фактично перерахованих замовником коштів.
Зі змісту цього пункту випливає, що строк для повернення відповідачем грошових коштів за ту частину робіт, яка була оплачена ТОВ «Мергель Трейд», однак не виконана ТОВ «Гарнобуд», не може перевищувати десяти банківських днів з дати розірвання договору.
Таким чином, оскільки відповідач не виконав усього обсягу робіт, який сторони погодили у договірному порядку, то він був зобов'язаний повернути суму одностороннього виконання зобов'язання позивача у розмірі 427'000,00 грн. у строк по 29.11.2021 включно.
У цьому контексті варто зауважити, що позивач безпідставно встановив у повідомленні №1/0411 від 04.11.2021 п'ятиденний строк з дня отримання листа для повернення грошових коштів.
За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правовими нормами, що регулюють спірні правовідносини, не передбачено можливості односторонньої зміни умов договірного зобов'язання, на відміну від права відмовитись від договору в односторонньому порядку (ст. 849 ЦК України).
Щодо умов Договору, то у пункті 7.2 сторони передбачили можливість зміни договору і його доповнення виключно за письмовою згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди. У матеріалах справи відсутні докази погодження обома сторонами іншого строку для повернення суми оплачених, однак не виконаних робіт, ніж той що передбачений п. 7.5 Договору.
З огляду на це, ТОВ «Мергель Трейд» не вправі в односторонньому порядку змінювати договірні умови, а встановлений ним строк не може братися до уваги судом при вирішенні питання щодо строку виконання відповідачем грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання. Сума у розмірі 427'000,00 грн. була сплачена ним на початку 2023 року під час примусового виконання рішення від 18.08.2022 у справі №914/429/22 у межах виконавчого провадження №70057168, що підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ярошенка К.Ю. про закінчення виконавчого провадження від 04.01.2023.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.03.2019 у справі №904/8223/16 стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги V ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань (вказана правова позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України; таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема й факту неповернення безпідставно одержаних чи збережених коштів (така правова позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17).
Виконання відповідачем обов'язку із повернення 427'000,00 грн. у 2023 році вказує на наявність у позивача права на нарахування на вказану суму інфляційних втрат та 3% річних за період з 30.11.2021 по дату фактичного виконання рішення суду у справі №914/429/22.
Зі змісту розрахунків позивача вбачається, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснюється за період з 15.11.2021 по 29.12.2022.
Суд звертає увагу на те, що позивач не вправі здійснювати нарахування згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України з 15.11.2021 по 29.11.2021 включно, адже протягом цього періоду відповідач мав право виконати своє грошове зобов'язання. У той же ж час, нарахування інфляційних втрат та 3% річних з 30.11.2021 по 29.12.2022 є правомірним, оскільки цей період узгоджується із періодом прострочення допущеного ТОВ «Гарнобуд».
Отже, здійснивши відповідний перерахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 116'839,43 грн. та 13'827,78 грн. відповідно.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Мергель Трейд» сплатило судовий збір у розмірі 2'737,00 грн. за позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 182'401,45 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №935 від 11.08.2023 та квитанцією №0.0.3151620334.1 від 17.08.2023 (Т.1; а.с. 8-9).
У ході розгляду справи, суд прийняв відмову позивача від позовних вимог про стягнення із відповідача 46'857,09 грн., після чого загальна сума грошових коштів, про стягнення якої просив позивач, зменшилась до 135'544,36 грн. (182'401,45 - 46'857,09).
За змістом положень пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 2023 рік мінімальний розмір судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2'684,00 грн.
Зважаючи на це, суд доходить висновку, що судовий збір за позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 135'544,36 грн. становить 2'684,00 грн. Саме вказана сума судового збору береться судом за основну при розподілі судових витрат між сторонами.
Як уже зазначалось вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 130'667,21 грн. (116'839,43 + 13'827,78).
Враховуючи все викладене вище, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2'587,42 грн.
Позивач подав до суду заяву вх. №26641/23 від 02.11.2023, у якій просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40'000,00 грн.
Проаналізувавши аргументи позивача, а також дослідивши докази подані на їх підтвердження, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Пункт 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначає відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені ним у зв'язку із розглядом справи, становить 40'000,00 грн.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 ст. 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40'000,00 грн. ТОВ «Мергель Трейд» у встановлений процесуальним законом строк подало до суду:
1) Копію Договору про надання правової допомоги №92/02/21 від 01.09.2021 (надалі - Договір), згідно із п. 1 якого Адвокатське об'єднання «Актіс» приймає на себе зобов'язання надавати клієнту - ТОВ «Мергель Трейд», правову (юридичну) допомогу в обсязі та на умовах передбачених договором.
Відповідно до п. 2.1.1 Договору адвокатське об'єднання на підставі звернення (доручення) клієнта приймає на себе зобов'язання із здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомого клієнту в будь-яких судових установах, у т.ч. у господарських судах всіх інстанцій.
Згідно із п.п. 4.1-4.2 Договору вартість надання правової допомоги адвокатським об'єднанням визначається сторонами у відповідній додатковій угоді. За результатами надання правової (юридичної) допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується загальна вартість правової (юридичної) допомоги.
2) Копію Додаткової угоди №6 від 15.08.2023 до Договору, відповідно до п. 1 якої адвокатське об'єднання на виконання умов основного Договору зобов'язується надати клієнту правову (юридичну) допомогу щодо стягнення з ТОВ «Гарнобуд» (код ЄДРПОУ 43468614) заборгованості у розмірі 182'401,45 грн. за Договором на виконання проектних робіт №Е-ПР-09/02-1-Г від 09.02.2021.
Сторони дійшли згоди, що така правова допомога включатиме в себе, але не виключно: аналіз матеріалів, наданих клієнтом на ознайомлення, та судової практики, формування правової позиції; проведення переговорів зі сторонами спору особисто або засобами телефонного зв'язку, месенджерiв, електронної пошти; підготовка та подання процесуальних документів до господарського суду; підготовка до судових засідань; представництво інтересів клієнта у судових засіданнях Господарського суду Львівської області без обмеження засідань та часу участі у них.
У пункті 2 Додаткової угоди передбачено, що вартість правової (юридичної) допомоги, що надається клієнту в межах даної Додаткової угоди, є фіксованою та складає 40'000,00 (сорок тисяч) грн. без ПДВ.
3) Копію Акта про надання правової допомоги №6 від 15.08.2023, яким передбачено, що адвокатське об'єднання належним чином та в повному обсязі надало клієнту правову (правничу, юридичну) допомогу відповідно до Договору з урахуванням Додаткової угоди №6, а клієнт прийняв надану правову (правничу, юридичну) допомогу щодо стягнення з ТОВ «Гарнобуд» (код ЄДРПОУ 43468614) заборгованості у розмірі 182'401,45 грн. за Договором на виконання проектних робіт №Е-ПР-09/02-1-Г від 09.02.2021.
Вартість правової (юридичної) допомоги, що надана клієнту, є фіксованою та складає 40'000,00 грн. без ПДВ.
У матеріалах справи наявні також копії Ордерів серії АІ №1474148 від 18.09.2023 та серії АІ №1088038 від 09.02.2022, виданого Адвокатським об'єднанням «Актіс» адвокатам Єлисеєву Є.В. та Агаркову Б.М. відповідно.
Здійснивши аналіз та оцінку наданих позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд дійшов висновку, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені в ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Враховуючи ту обставину, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, то суд при вирішенні питання щодо стягнення цих витрат не керуватиметься передбаченими ч. 4 ст. 126 ГПК України критеріями.
Разом з тим, при здійсненні розподілу судових витрат (в тому числі і витрат на правову допомогу) суд може керуватися положеннями ст. 129 ГПК України, зокрема критеріями, що визначені частинами п'ятою сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.
Крім цього, виробленою практикою Верховного Суду деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування. Зокрема:
1) Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
2) Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.06.2018 у справі №904/8478/16).
3) Під час вирішення питання про розподіл судових витрат на підставі ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України господарський суд, відмовляючи стороні з власної ініціативи, або за наявності заперечень протилежної сторони у відшкодуванні повністю або частково цих витрат в судовому рішенні повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення (постанови КГС ВС від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).
З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд, керуючись положеннями ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, вважає за можливе з власної ініціативи зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються позивачу.
При цьому, суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, котрі вона неодноразово викладала в постановах від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (пункт 5.44), від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункти 135, 147) не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
На переконання суду, встановлений Договором про надання правової допомоги її розмір (40' 000,00 грн.), який заявлено до стягнення не відповідає критерію розумності зважаючи на обставини цієї справи. Фактично, пред'явлений позов стосується стягнення виключно інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані на суму боргу, яка уже була стягнута за рішенням суду у межах справи №914/429/22. Під час розгляду згаданої справи уже були встановлені обставини, які мають вирішальне значення для вирішення спору у цій справі, а саме виконання договірного зобов'язання позивачем та його невиконання відповідачем, розірвання договору 15.11.2021, виникнення у відповідача обов'язку повернути сплачену позивачем суму грошових коштів.
Вказане вище переконливо свідчить про незначну складність справи №914/2529/23 та похідний характер обставин, що встановлюються під час її розгляду, від обставин встановлених у справі №914/429/22.
Крім цього, витрати на правову допомогу у розмірі 40'000,00 грн. не відповідають критерію реальності адвокатських витрат. Так, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що його представниками надавалися послуги із проведення переговорів зі сторонами спору особисто або засобами телефонного зв'язку, месенджерiв, електронної пошти, які враховувались при визначенні остаточної суми витрат на правову допомогу. Відтак, суд позбавлений можливості встановити реальність надання цих послуг.
Слід також зазначити, що частина послуг із надання правової допомоги, які перелічені у Додатковій угоді №6 від 15.08.2023, викладені таким чином, щоб штучно збільшити їх кількість. Наприклад, позивач безпідставно виокремив послугу із аналізу матеріалів, наданих клієнтом на ознайомлення, та судової практики, формування правової позиції, а також окремо послугу із підготовки і подання процесуальних документів до господарського суду;
Слід зазначити, що підготовка процесуальних документів до суду передбачає не лише їх виготовлення, але й викладення їх змісту на основі попередньо проведеного аналізу первинних матеріалів, судової практики тощо. Таким чином, перша послуга є складовою частиною другої послуги, вони нерозривно пов'язані та можуть розглядатися виключно як єдина послуга із надання правової допомоги.
Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд враховує, що розмір витрат на правову допомогу не є пропорційним до предмета спору у цій справі. Так, спочатку позивач просив стягнути пеню, інфляційні втрати та 3% річних у загальному розмірі 182'401,45 грн., а після відмови від частини позовних вимог, предметом позову залишились вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 135'544,36 грн. Надалі, відповідна сума була частково задоволена судом, а саме у розмірі 130'667,21 грн.
Таким чином, витрати на правову допомогу у розмірі 40'000,00 грн. становлять майже третину загальної суми інфляційних втрат та 3% річних, на яку має право позивач.
Зважаючи на все викладене вище, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме у розмірі 13'000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 42, 46, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарнобуд» (79058, м. Львів, проспект В'ячеслава Чорновола, буд. 59; код ЄДРПОУ 43468614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мергель Трейд» (07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 237, офіс 226) 116'839,43 грн. інфляційних втрат, 13'827,78 грн. 3% річних, 2'587,42 грн. судового збору та 13'000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 23.11.2023.
Суддя Крупник Р.В.