ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
22.11.2023Справа № 910/9843/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг"
до Міністерства юстиції України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемано";
2. ОСОБА_1 ;
3. ОСОБА_2 ;
4. ОСОБА_3 ;
5. ОСОБА_4 ;
6. ОСОБА_5 ;
7. Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк";
про визнання недійсним наказу,
Суддя Ломака В.С.
Секретар судового засідання Видиш А.В.
Представники учасників справи:
від позивача: Герман Д.О. за ордером від 16.12.2021 року серії АО № 1030418;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи-1: Кирей О.В. за ордером від 31.07.2023 року серії АІ № 1433816;
від третьої особи-2: не з'явився;
від третьої особи-3: не з'явився;
від третьої особи-4: Кузик Т.О. за ордером від 13.09.2023 року серії АІ № 1458985;
від третьої особи-5: не з'явився;
від третьої особи-6: ОСОБА_6 за ордером від 14.08.2023 року серії АІ № 1433815;
від третьої особи-7: не з'явився.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемано" (далі - третя особа-1), ОСОБА_1 (далі - третя особа-2) про визнання недійсним наказу Міністерства юстиції України від 16.04.2019 року № 1226/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" та визнання недійсним акта приймання-передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемано" від 18.04.2019 року, на підставі якого ОСОБА_1 передав означеній юридичній особі майно (земельну ділянку та садовий будинок).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням строку на звернення зі скаргою до відповідача, відсутністю зацікавлених осіб при розгляді скарги, а також відсутністю у Міністерства юстиції України повноважень для розгляду скарг на дії державних реєстраторів, що вчинені до 01.01.2016 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2019 року (суддя Ващенко Т.М.) Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" відмовлено у відкритті провадження у справі; позовні матеріали повернуто заявнику.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 року вищенаведену ухвалу господарського суду міста Києва скасовано в частині відмови у відкритті провадження у справі про визнання недійсним наказу Міністерства юстиції України від 16.04.2019 року № 1226/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень"; в цій частині матеріали справи направлено до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу залишено без змін.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2020 року відкрито провадження у справі № 910/9843/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
04.05.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" подано заяву, в якій останнє вказало, що за його позовною вимогою про визнання недійсним наказу Міністерства юстиції України від 16.04.2019 року № 1226/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" відповідачем є Міністерство юстиції України, у той час як вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемано" та ОСОБА_1 ним за вказаною позовною вимогою не пред'явлено.
Враховуючи подану позивачем 04.05.2020 року заяву та встановивши, що відповідачем у справі № 910/9843/19 є Міністерство юстиції України, господарський суд міста Києва ухвалою від 05.05.2020 року залучив до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемано" та ОСОБА_1 .
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.09.2020 року в справі № 910/9843/19 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 року вищезазначене рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким задоволено позов. Визнано недійсним наказ Міністерства юстиції України від 16.04.2019 року № 1226/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, Міністерство юстиції України та ОСОБА_5 звернулись до Верховного Суду з відповідними касаційними скаргами.
Постановою Верховного Суду від 06.10.2021 року в справі № 910/9843/19 касаційну скаргу ОСОБА_7 задоволено, касаційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 року та рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2020 року в справі № 910/9843/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2021 року справу № 910/9843/19 передано для розгляду судді Мельнику В.І.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2022 року (суддя Мельник В.І.) вказаний позов залишено без розгляду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.11.2022 року в справі № 910/9843/19 задоволено, означену ухвалу місцевого господарського суду скасовано, матеріали справи № 910/9843/19 направлено до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 29.06.2023 року № 05-23/598/23 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з відпусткою судді Мельника В.І.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2023 року справу № 910/9843/19 передано для розгляду судді Ломаці В.С.
Ухвалою від 04.07.2023 року справу № 910/9843/19 прийнято до свого провадження суддею Ломакою В.С. та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні на 16.08.2023 року. Крім того, цією ухвалою, з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 06.10.2021 року в даній справі, до участі у цій справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк".
24.07.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" від 20.07.2023 року № 179-60-28/23.
15.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення ОСОБА_7 від 14.08.2023 року, в яких остання вказала про те, що оскаржуваний наказ відповідача не порушує прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг", оскільки право вимоги за іпотечними договорами за позивачем у реєстрі не зареєстроване, у позивача на момент прийняття спірного наказу, а також на момент звернення до суду та на час вирішення даного спору відсутні права заставодержателя.
15.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемано" від 14.08.2023 року, в яких означена третя особа виклала аналогічні за змістом заперечення проти вимог позивача.
До початку призначеного підготовчого засідання 16.08.2023 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 16.08.2023 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.
У підготовчому засіданні 16.08.2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/9843/19 на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 13.09.2023 року.
Ухвалою від 13.09.2023 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 03.10.2023 року.
28.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло повідомлення позивача від 28.09.2023 року № 9813-8 про виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України.
29.09.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемано", в якому останнє просило суд зупинити провадження у справі до розгляду Подільським районним судом міста Києва пов'язаної з нею справи № 761/48552/19 за позовом ОСОБА_11 до Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг", Державної організації (установи) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, за участі третіх осіб: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ТОВ "Держзакупівлі-Онлайн", про визнання торгів недійсними та визнання недійсними договорів відступлення права вимоги.
03.10.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемано" від 03.10.2023 року про відкладення розгляду справи, обґрунтоване зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні.
У підготовчому засіданні 03.10.2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання третьої особи-1 про відкладення підготовчого засідання, а також про відмову в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемано" про зупинення провадження у справі з огляду на недоведеність останнім належними і допустимими доказами фактичної пов'язаності та неможливості розгляду по суті спору в справі № 910/9843/19 до вирішення і набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 761/48552/19.
Ухвалою від 03.10.2023 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/9843/19 та призначив її до судового розгляду по суті на 01.11.2023 року.
У судовому засіданні 01.11.2023 року оголошувалася перерва до 22.11.2023 року.
У судовому засіданні 22.11.2023 року суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі № 910/9843/19 з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з частинами 1, 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;
3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;
5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;
6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;
8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;
9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;
12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;
13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;
14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;
15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання;
16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;
17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;
18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями;
19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій.
20) справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід'ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року в справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).
Як було зазначено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемано" та ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу Міністерства юстиції України від 16.04.2019 року № 1226/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" та визнання недійсним акта приймання-передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемано" від 18.04.2019 року, на підставі якого ОСОБА_1 передав означеній юридичній особі майно (земельну ділянку та садовий будинок).
В обґрунтування пред'явленого у даній справі позову, в тому числі до Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" посилалося на те, що 19.01.2018 року між ним та Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк" були укладені договори № 28К та № 28і про відступлення права вимоги, за умовами яких банк шляхом продажу відступив Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" належні йому права вимоги: 1) за кредитним договором від 28.11.2013 року № 55/11/13-К, укладеним між Публічним акціонерним товариством "ФІНБАНК" та фізичною особою-підприємцем Толордавою Малхазом Григоровичем, права за яким були відступлені йому за договором від 25.12.2014 року № 20141225-Г; 2) права вимоги за іпотечними договорами на об'єкти нерухомого майна, а саме: садові будинки загальною площею 1 173,1 м2 та 1 834,2 м2, а також земельні ділянки площею 0,0738 га та 0,0675 га, які знаходяться на АДРЕСА_1 (садове товариство "Лісне"), власниками яких є майнові поручителі позичальника - ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (третя особа-6 та третя особа-2 відповідно).
24.04.2019 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" стало відомо, що згідно з прийнятим Міністерством юстиції України 16.04.2019 року спірним наказом № 1226/5 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за період з 12 по 18 квітня 2019 року були повністю скасовані усі реєстраційні дії та записи щодо обтяження зазначених об'єктів нерухомого майна за останні 6 років як таких, що перебувають в іпотеці. Разом із тим, на час звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" до суду власниками означеного майна є інші особи, що порушує передані позивачеві Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк" права відносно можливості звернення стягнення на дані об'єкти нерухомості.
Позивач зазначав про свою заінтересованість у тому, щоб за рахунок вищенаведеного нерухомого майна, на яке ухвалами Подільського районного суду міста Києва від 25.12.2015 року та від 04.02.2016 року накладено арешт в межах забезпечення позову, зрештою можна було б виконати в примусовому порядку рішення Подільського районного суду міста Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2019 року (суддя Ващенко Т.М.) Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" відмовлено у відкритті провадження у справі; позовні матеріали повернуто заявнику.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 року вищенаведену ухвалу господарського суду міста Києва скасовано в частині відмови у відкритті провадження у справі про визнання недійсним наказу Міністерства юстиції України від 16.04.2019 року № 1226/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень"; в цій частині матеріали справи направлено до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу залишено без змін.
У наведеній постанові апеляційний господарський суд вказав, що при новому розгляді справи місцевому господарському суду слід визначити суб'єктний склад із зазначенням правовідносин хто є наявним відповідачем і відповідно вирішити за правилами якого, господарського чи цивільного судочинства має вирішуватися зазначений спір.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2020 року відкрито провадження у справі № 910/9843/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
04.05.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" подано заяву, в якій останнє вказало, що за його позовною вимогою про визнання недійсним наказу Міністерства юстиції України від 16.04.2019 року № 1226/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" відповідачем є лише Міністерство юстиції України, у той час як вимог, зокрема, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемано" та ОСОБА_1 ним за вказаною позовною вимогою не пред'явлено.
Враховуючи подану позивачем 04.05.2020 року заяву та встановивши, що відповідачем у справі № 910/9843/19 є Міністерство юстиції України, господарський суд міста Києва ухвалою від 05.05.2020 року залучив до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемано" та ОСОБА_1 .
Відтак, єдиним відповідачем у даній справі є Міністерство юстиції України, а предметом спору в ній - оскарження наказу відповідача від 16.04.2019 року № 1226/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".
Суд звертає увагу, що публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року в справі № 914/2006/17.
Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового, приватного права чи інтересу.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" зверталося до суду з вимогами до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 16.04.2019 № 1226/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", а саме пред'являло позов до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 27.05.2021 року Кіровоградський окружний адміністративний суд закрив провадження у справі № 340/1471/19 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу. Означена ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалася та в установленому законом порядку набрала законної сили.
Закриваючи провадження у наведеній справі, суд адміністративної юрисдикції, надаючи оцінку спірним правовідносинам, вказав, що їх виникнення зумовлено незгодою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" з наказом Мін'юсту від 16.04.2019 року № 1226/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень". При цьому, зі змісту позовної заяви та її доводів вбачається, що основним мотивом звернення до суду стало прийняття Міністерством юстиції України рішення, яке, на думку позивача є протиправним, та цим рішенням фактично порушено майнові права товариства, як іпотекодержателя за договором про відступлення права вимоги. Тобто, позовні вимоги у справі № 340/1471/19 заявлено на поновлення порушеного майнового права позивача.
Враховуючи те, що позовні вимоги в справі № 340/1471/19 є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття позивачем прав на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані зі скасуванням реєстраційних дій, тобто такі правовідносини обумовлені необхідністю захисту прав не у сфері публічно-правових відносин, а майнових прав, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Відтак, спірні правовідносини є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття позивачем прав на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб.
Крім того, адміністративний суд звернув увагу, що скасування лише оспорюваного наказу, яким скасовані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення договорів, перехід будь-яких прав на майно, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів, дій, тощо.
Таким чином, у зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагали скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження.
Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, адміністративний суд дійшов висновку, що спір про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 16.04.2019 року № 1226/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
З огляду на викладене, суд в ухвалі від 27.05.2021 року № 340/1471/19 роз'яснив позивачу право на звернення за захистом порушеного права у порядку цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.
При зверненні Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання недійсним наказу відповідача від 16.04.2019 № 1226/5 в справі № 910/9843/19, позивач у порядку статей 50, 51 Господарського процесуального кодексу України просив суд залучити до участі у цій справі, зокрема, фізичних осіб - ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , оскільки їх право власності було змінено внаслідок відновлення реєстраційних дій.
Зважаючи, зокрема, на незалучення судами першої та апеляційної інстанції таких осіб до участі у справі при її первісному розгляді, постановою Верховного Суду від 06.10.2021 року в справі № 910/9843/19 касаційну скаргу ОСОБА_7 задоволено, касаційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 року та рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2020 року (суддя Ващенко Т.М.) в справі № 910/9843/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.
У наведеній постанові судова колегія касаційного господарського суду звернула увагу, що саме на суд покладено обов'язок визначити суб'єктний склад учасників спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі.
Проте, господарським судом першої інстанції в порушення статті 50 Господарського процесуального кодексу України не було розглянуто питання щодо залучення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ПАТ "Платинумбанк" та ОСОБА_3 , як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а наведені порушення були залишені поза увагою й судом апеляційної інстанції.
У такий спосіб, господарські суди попередніх інстанцій не з'ясували чи спрямовані вимоги позивача безпосередньо на відновлення його прав, з огляду на те, що на момент звернення до суду він вже не був учасником спірних правовідносин (без залучення при цьому інших учасників спірних правовідносин), не встановили які саме права (інтереси) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" були порушені оспорюваним рішенням та/або не визнані чи оспорені іншими учасниками.
Касаційний господарський суд також звернув увагу на те, що для правильного вирішення спору господарським судам попередніх інстанцій необхідно було з'ясувати, чи має місце порушення, невизнання або оспорювання відповідачем прав позивача з огляду на подані сторонами докази у системному зв'язку з предметом та підставами позову, а також чи буде захист таких прав ефективний за допомогою обраного позивачем способу.
Однак, ані місцевий господарський суд, ані апеляційна інстанція вищезазначеного не врахували, що, як наслідок призвело до передчасних висновків про наявність/відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, судова колегія касаційного господарського суду зазначила, що визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Подібні висновки, які є загальним алгоритмом судового розгляду спору, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року в справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 року в справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 року в справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 року в справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 року в справі № 910/7122/17.
Врахувавши вищенаведені висновки суду касаційної інстанції, господарський суд міста Києва ухвалою від 04.07.2023 року (при новому розгляді справи № 910/9843/19) залучив до участі у цій справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк".
Разом із тим, дослідивши наявні у матеріалах справи документи у їх системному зв'язку з предметом та підставами позову, суд зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" фактично зводяться до захисту переданого йому Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк" права на звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, а позов не містить обґрунтування порушення прав позивача саме внаслідок дій відповідача, які полягали у прийнятті спірного наказу. Отже, актуальні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" у справі № 910/9843/19 фактично мають майновий характер, тоді як сама вимога відносно скасування наказу Міністерства юстиції України від 16.04.2019 року № 1226/5 у даному випадку є похідною.
Враховуючи, що позивач звернувся до господарського суду міста Києва з вимогою про визнання недійсним наказу від 16.04.2019 року № 1226/5 Міністерства юстиції України "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", натомість, позовні вимоги фактично зводяться до захисту переданого позивачу Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк" права на звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна за іпотечними договорами, яке, на його думку, порушено внаслідок зняття зі спірного майна обтяження та перереєстрації права власності на це майно за новими власниками, які є фізичними особами, такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного, а не господарського судочинства, оскільки його вирішення безпосередньо впливає на права та обов'язки цих фізичних осіб. При цьому, сама лише обставина, що власники спірних об'єктів нерухомого майна та земельних ділянок (фізичні особи) не були зазначені позивачем під час подання позову як відповідачі, не може бути підставою для розгляду спору господарським судом, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків таких осіб.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 року в справі № 910/13755/17, від 10.04.2018 року в справі № 909/403/17 та від 15.05.2018 року в справі № 911/4144/16.
Слід також зазначити, що у пункті 25 постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року в справі № 906/277/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", на стороні відповідача - ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки зазначено таке: "Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа (див. пункт 33 постанови від 01.03.2018 року в справі № 461/12052/15-ц, пункт 34 постанови від 06.06.2018 року в справі № 727/8505/15-ц, постанову від 23.01.2019 року в справі № 210/2104/16-ц). Тобто, за певних умов обидві сторони у цивільному процесі можуть і не бути фізичними особами, якщо тільки такий спір не належить до юрисдикції іншого суду, зокрема господарського".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 року в справі № 920/226/22, в якій суд касаційної інстанції скасував рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 року в справі № 920/226/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро" до Приватного підприємства "Агророзсоші" та Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права оренди земельної ділянки, а провадження у справі № 920/226/22 закрив, оскільки такий спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (незважаючи на те, що сторонами у вказаній справі були юридичні особи).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Слід зазначити, що стаття 231 Господарського процесуального кодексу України не містить будь-яких обмежень щодо можливості закриття провадження у справі залежно від стадії її розгляду.
За змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є захист цивільних прав та/або охоронюваних законом інтересів, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Враховуючи викладене, суд на виконання частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України роз'яснює позивачу, що розгляд цього спору віднесено до юрисдикції судів загальної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Судом також враховано, що ухвалою господарського суду міста Києва від 08.01.2020 року в справі № 910/18864/19 (суддя Плотницька Н.Б.) Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" було відмовлено у відкритті провадження у справі за його позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу № 1226/5 від 16.04.2019 Міністерства юстиції України "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", обґрунтованим аналогічними підставами, а також роз'яснено, що вирішення цього спору має здійснюватися за нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі № 910/18864/19, місцевий господарський суд зазначив, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" фактично зводяться до захисту переданого позивачу Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк" права на звернення до стягнення об'єктів нерухомого майна за іпотечними договорами, яке, на його думку, порушено внаслідок зняття зі спірного майна обтяження та перереєстрації права власності на це майно за новими власниками, які є фізичними особами.
Слід зазначити, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.01.2020 року в справі № 910/18864/19 залишено без задоволення, а означену ухвалу місцевого господарського суду - без змін.
Відтак, ухвала господарського суду міста Києва від 08.01.2020 року в справі № 910/18864/19 у встановленому законом порядку набрала законної сили та на час розгляду спору в справі № 910/9843/19 не скасована.
Відповідно до частин 2, 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання. Крім того, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
За умовами частин 1, 2 статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Враховуючи наведені положення, а також з метою забезпечення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" можливості скористатися усім спектром прав, передбачених, зокрема, статтями 46, 48 Господарського процесуального кодексу України, суд неодноразово відкладав підготовче засідання у справі.
Разом із тим, до моменту постановлення судом ухвали від 03.10.2023 року про закриття підготовчого провадження у справі № 910/9843/19 та призначення її до судового розгляду по суті від позивача заяв про залучення до участі у справі співвідповідачів, про заміну первісного відповідача належним відповідачем, про зміну підстав позову, їх уточнення тощо, не надходило, що свідчить про те, що підстави позову та суб'єктний склад спору є незмінними з моменту відкриття провадження у справі № 910/9843/19 та фактично тотожні предмету, підставам позову та суб'єктному складу сторін у справі № 910/18864/19 (в якій Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" відмовлено у відкритті провадження).
З огляду на викладене, суд звертає увагу на те, що правова визначеність визнається однією з фундаментальних вимог верховенства права в демократичних державах, що покликана забезпечити стабільність правозастосування.
Принцип res judicata є важливим аспектом принципу правової визначеності, що передусім передбачає повагу до судових рішень, що набули статусу остаточних та забезпечення стабільності правозастосування.
Керуючись статтями 1, 4, 20, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
УХВАЛИВ:
1. Закрити провадження у справі № 910/9843/19 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
2. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг", що розгляд цього спору віднесено до юрисдикції судів загальної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
3. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.
Повний текст ухвали складено та підписано 23.11.2023 року.
Суддя В.С. Ломака