ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
23.11.2023Справа № 910/12097/23
За позовом Фізичної особи-підприємця Жмудської Ірини Борисівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргус Безпека»
про визнання недійсним повідомлення про розірвання договору
Суддя Сівакова В.В.
Без виклику сторін
СУТЬ СПОРУ:
31.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Жмудської Ірини Борисівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргус Безпека» про визнання недійсним повідомлення (листа) від 13.03.2023 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 28/12/2021-АБ від 28.12.2021, з моменту підписання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 (суддя Трофименко Т.Ю..) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12097/23; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11.09.2023.
11.09.2023 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 09.10.2023.
09.10.2023 у підготовчому засіданні суд не виходячи до нарадчої кімнати ухвалив про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду на 06.11.2023.
06.11.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 20.11.2023.
20.11.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 27.11.2023.
21.11.2023 до суду від представника Фізичної особи-підприємця Жмудської Ірини Борисівни надійшла заява про відвід судді Трофименко Т.Ю. від розгляду справи № 910/12097/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12097/23 від 21.11.2023 (суддя Трофименко Т.Ю.) заяву про відвід визнано необґрунтованою. Заяву представника Фізичної особи-підприємця Жмудської Ірини Борисівни про відвід судді Трофименко Т.Ю. від розгляду справи № 910/12097/23 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
За результатами автоматизованого розподілу, проведеного 21.11.2023, матеріали заяви про відвід судді передано на розгляд судді Сіваковій В.В.
В обґрунтування відводу заявник зазначив, що 06.11.2023 відбувся розгляд справи по суті, під час якого представник позивача почав говорити одночасно з представником відповідача на що суддя Трофименко Т.Ю. одразу відреагувала та зробила зауваження. Через декілька хвилин в аналогічній ситуації, коли представник відповідача почав замість відповіді на питання представника позивача задавати питання та говорити одночасно з представником позивача суддя Трофименко Т.Ю. не реагувала на порушення відповідача, навіть після звернення до судді представника позивача з проханням навести порядок та зробити зауваження представнику позивача. Дана поведінка судді Трофименко Т.Ю., яка виказала свою прихильність до однієї зі сторін справи, а саме до відповідача, на думку заявника свідчить про упереджене ставлення судді до сторони позивача, не об'єктивності суду і відповідно втрату довіри до судді зі сторони позивача та є підставою для відводу судді Трофименко Т.Ю. від розгляду справи № 910/12097/23 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали вищевказаної заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відводу з огляду на наступне.
За приписами статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статі 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлені положеннями ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність (ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Кожен суддя об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов'язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Незважаючи на те, що безсторонність, зазвичай, означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. В цьому контексті можна провести розмежування між суб'єктним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу.
Таким чином, правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться, тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має отримати відвід. Йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві судді мають викликати в громадськості.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (Заява № 7577/02) від 03.05.2007, суд нагадує, що «безсторонність», в сенсі п.1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (рішення у справах «Морель проти Франції», пункти 45-50; «Пескадор Валеро проти Іспанії», пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (рішення у справі «Лука проти Румунії», пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (рішення у справах «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 44; «Пабла Кю проти Фінляндії», пункт 30; «Мікалефф проти Мальти», пункт 96).
В рішенні у справі «Білуха проти України» Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Стосовно об'єктивного критерію суд вказує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», пункт 52).
В рішенні у справі «Білуха проти України» сказано: «стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували упередженість та необ'єктивність судді Трофименко Т.Ю., безпосередньо та однозначно вказували на її упереджене ставлення до позивача або особисту прихильність до відповідача, тобто не доведено наявність обставин, які є підставою для відводу судді в порядку п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Суд відзначає, що із запису фіксації судового засідання у справі № 910/12079/22 від 06.11.2023 не вбачається упередженого ставлення судді Трофименко Т.Ю. до позивача.
Отже, наведені у заяві позивача про відвід судді Трофименко Т.Ю. обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 35 Господарського процесуального кодексу України для відводу судді, а також не підтверджують упередженість та необ'єктивність судді Трофименко Т.Ю. при розгляді даної справи.
Враховуючи наведені приписи ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши заяву про відвід судді Трофименко Т.Ю. від розгляду справи № 910/12097/23, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу з підстав, зазначених у заяві представника Фізичної особи-підприємця Жмудської Ірини Борисівни.
Керуючись ст.ст. 35, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити в задоволенні заяви представника Фізичної особи-підприємця Жмудської Ірини Борисівни про відвід судді Трофименко Т.Ю. від розгляду справи № 910/12097/23.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 23.11.2023 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (в порядку ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова