ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
15.11.2023Справа № 910/13656/23
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стенкор»
до Державного підприємства «Завод 410 ЦА»
про стягнення 431642,89 грн.
Представники сторін:
від позивача: Сухомлин О.В.;
від відповідача: Пирогівський В.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
29.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Стенкор» з вимогами до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» про стягнення 431642,89 грн, з яких 282000,00 грн основного боргу, 22822,68 грн пені, 19145,10грн 3% річних та 107675,11 грн інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-44/4 від 23.03.2021 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 282000,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 22822,68 грн пені, 19145,10грн 3% річних та 107675,11 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 відрито провадження у справі №910/13656/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.10.2023, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
26.09.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на настання обставин форс-мажору (Covid-19 та війна), у зв'язку з якими відповідач не виконав свої зобов'язання з оплати товару. Крім того, відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.
У підготовчому засіданні 04.10.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 18.10.2023.
10.10.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 18.10.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.11.2023.
У судове засідання 15.11.2023 з'явились представники сторін, надали усні пояснення по справі.
У судовому засіданні 15.11.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
23.03.2021 між Державним підприємством «Завод 410 ЦА» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стенкор» (продавець) укладено Договір купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-44/4, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцю товари, зазначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, або в заявці у раз поставки товару до укладення цього договору.
Згідно з п. 1.2 Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-44/4 від 23.03.2021 поставка товарів здійснюється окремими партіями, згідно з заявкою покупця, переданої продавцю факсимільним зв'язком або електронною поштою. Номенклатурний перелік, асортимент, ціна, кількість товарів, що поставляються за цим договором, передбачені у специфікаціях, або у заявці у разі поставки товару до укладення цього договору.
Відповідно до п. 2.6 Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-44/4 від 23.03.2021 в зв'язку з військовим призначенням товару покупець здійснює перевірку якості та кількості товару - проведення ВТК із залученням в разі необхідності 615 Військового представництва Міністерства оборони України, в тому числі у разі поставки товару до укладення цього договору.
У п. 2.7 Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-44/4 від 23.03.2021 вказано, що при проведенні ВТК датою поставки (передачі) та переходу права власності на товар є дата, зазначена в документах ВТК, та 615 МОУ про приймання товару.
Відповідно до п. 3.1 Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-44/4 від 23.03.2021 загальна ціна договору становить 282000,00 грн.
Згідно з п. 5.6 Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-44/4 від 23.03.2021 право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходить від продавця до покупця після проходження вхідного контролю на складі покупця за участі, в разі залучення, 615 Військового представництва Міноборони України, якщо не передбачене інше.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє терміном на 1 рік, а в частині виконання зобов'язань (по оплаті та поставці) - до повного виконання їх сторонами (п. 10.1 Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-44/4 від 23.03.2021).
У Специфікації №1 до Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-44/4 від 23.03.2021 сторони визначили найменування товару, його кількість та загальну вартість - 282000,00 грн. Умови оплати - 100% оплата протягом 30 банківських днів після поставки та проходження вхідного контролю підприємства.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-44/4 від 23.03.2021 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 282000,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 22822,68 грн пені, 19145,10грн 3% річних та 107675,11 грн інфляційних втрат.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на настання обставин форс-мажору (Covid-19 та війна), у зв'язку з якими відповідач не виконав свої зобов'язання з оплати товару. Крім того, відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-44/4 від 23.03.2021, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено, що за видатковою накладною №0000082 від 26.03.2021 позивач поставив відповідачу товару на суму 282000,00 грн
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 4.1 Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-44/4 від 23.03.2021 сторонами погоджено, що оплата по договору проводиться після проходження перевірки товаром ВТК та 615 Військового представництва Міноборони України в разі його залучення, якщо інше не передбачено умовами договору.
У Специфікації №1 до Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-44/4 від 23.03.2021 сторони визначили найменування товару, його кількість та загальну вартість - 282000,00 грн. Умови оплати - 100% оплата протягом 30 банківських днів після поставки та проходження вхідного контролю підприємства.
Доказів сплати грошових коштів у розмірі 282000,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості Державного підприємства «Завод 410 ЦА» за Договором купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-44/4 від 23.03.2021 у сумі 282000,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стенкор» в частині стягнення з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» суми основного боргу у розмірі 282000,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується посилань відповідача на обставини форс-мажору (Covid-19 та війну), суд зазначає наступне.
У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, норма частини другої статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
В статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.
Суд зазначає, що Договір купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-44/4 від 23.03.2021 був укладений в період карантину, спричиненого Covid-19. При цьому, строк оплати по договору настав до початку війни, а тому суд відхиляє посилання відповідача на вказані обставини, як на обставини форс-мажору.
При цьому, відповідачем не надано суду Сертифікату ТПП, а також будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування форс-мажорних обставин саме у конкретних правовідносинах - за Договором купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-44/4 від 23.03.2021.
Відповідно до п. 8.1 Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-44/4 від 23.03.2021 сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, пожежа, повінь, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, карантин тощо).
Згідно з п. 8.2 Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-44/4 від 23.03.2021 сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), повинна не пізніше ніж протягом десяти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Пунктом 8.3 Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-44/4 від 23.03.2021 визначено, що доказом виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.
В той же час, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства України, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов'язання з оплати отриманого товару за укладеним Договором купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-44/4 від 23.03.2021 внаслідок настання форс-мажорних обставин. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс - мажорних обставин у строк, визначений п.8.3 договору, а тому суд не приймає до уваги доводи відповідача в цій частині.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 22822,68 грн за період з 13.05.2021 по 13.11.2021.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.2 Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-44/4 від 23.03.2021 у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань за договором щодо оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов'язання, вираженого в гривнях, за кожний день прострочення, у встановленому законом порядку.
Перевіривши розрахунок пені, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості - у сумі 22822,68 грн.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач зауважив, що основною діяльністю Державного підприємства «Завод 410 ЦА» є ремонт, технічне обслуговування та модернізація повітряних суден (КВЕД 30.30 Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування).
Пандемія Covid-19 значно вплинула на авіацію - з лютого 2020 року, а особливо навесні авіакомпанії значно скоротили кількість рейсів або зовсім припинили польоти. Через рішення урядів про впровадження карантину, закриття авіасполучення і заборону чи обмеження на в'їзд, криза, спричинена пандемією, стала найглибшою для авіації з часів Другої світової війни. У квітні 2020 року кількість авіарейсів (порівняно з квітнем 2019) у світі впала на 80%, а в Європі - на 90%. Міжнародна асоціація повітряного транспорту (ІАТА) в середині квітня опублікувала прогноз загальних втрат авіаліній на $314 мільярдів, тобто падіння обороту коштів на 55% порівняно з 2019 роком. Під загрозою скорочення опинилося 25 мільйонів працівників.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою введення в Україні воєнного стану 24 лютого 2022 року згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р., наказом Підприємства №45 від 24.02.2022 р. оголошено з 24.02.2022 р. простій на ДП «ЗАВОД 410 ЦА», який тривав до 24.03.2022 р. та унеможливлював здійснення господарської діяльності.
В той же час, відповідач є стратегічно важливим підприємством та безпосередньо межує з Міжнародним аеропортом «Київ». У зв'язку з тим, що бойові дії відбувались на території, де знаходиться підприємство, припиненням сполучення між містами, відсутності можливості дістатися до місця виконання посадових обов'язків та відсутності можливості виконувати свої посадові обов'язки у дистанційному режимі, керуючись ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Наказом Підприємства № 46 від 24.03.2022 р. призупинено дію трудових договорів з 24 березня 2022 р. з переважною більшістю працівників ДП «ЗАВОД 410 ЦА» до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.
Відповідач пояснив, що з моменту початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 р. і по даний час - цивільна авіація не здійснює польотів над територією України. Як, зокрема, підтверджено Державним підприємством обслуговування повітряного руху України: у зв'язку з військовим вторгненням рф, згідно з вимогами Повітряного кодексу України та Положення про використання повітряного простору України органами Об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України та Державіаслужбою України вжито заходів щодо закриття повітряного простору для цивільних користувачів повітряного простору. Надання аеронавігаційних послуг у повітряному просторі України призупинено.
Технологічний процес обслуговування літаків, серед іншого, передбачає і льотні випробування після проведення робіт. В той же час: міжнародний Аеропорт Київ, який надає відповідачу майданчик для прибуття літаків і проведення льотних випробувань не приймає і випускає цивільні судна, у зв'язку із закритим повітряним простором України.
За даних обставин, виконання замовлень та контрактів на ремонт, модернізацію і обслуговування літаків (основна діяльність ДП «Завод 410 ЦА») неможливе з незалежних від відповідача причин, пов'язаних, зокрема, і з воєнною агресією рф проти України. Здійснення основної діяльності підприємства, фактично, паралізоване до кінця воєнного стану.
На даний час, як вказав відповідач, з метою відновлення діяльності і для забезпечення можливості розрахунків з контрагентами відповідачем вживається низка заходів по отриманню відповідних Сертифікатів на обслуговування інших категорій повітряних суден та розширення переліку можливих для виконання робіт. Проте цей процес є тривалим і ще не завершився.
Враховуючи початок військової агресії російської федерації, воєнний стан в Україні, кризові явища в економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, який є державним підприємством, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, суд дійшов висновку зменшити розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, до 1 грн.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стенкор» в частині стягнення з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» пені у розмірі 22822,68 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 1,00 грн.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 19145,10 грн за період з 13.05.2023 по 16.08.2023 та інфляційні втрати у розмірі 107675,11 грн за період з травня 2021 року по липень 2023 року (з урахуванням пояснень, викладених у відповіді на відзив).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стенкор» в частині стягнення з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» 3% річних у розмірі 19145,10 грн та інфляційних втрат у розмірі 107675,11 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, суд зазначає, що із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за простроченяня грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18. Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.
При цьому, під час вирішення заяви відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.
За таких обставин суд не вбачає підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача.
Судовий збір покладається на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 94; ідентифікаційний код: 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стенкор» (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 38; ідентифікаційний код: 41557466) суму основного боргу у розмірі 282000 (двісті вісімдесят дві тисячі) грн 00 коп., пеню у розмірі 1 (одна) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 19145 (дев'ятнадцять тисяч сто сорок п'ять) грн 10 коп, інфляційні втрати у розмірі 107675 (сто сім тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн 11 коп., судовий збір у розмірі 6474 (шість тисяч чотириста сімдесят чотири) грн 64 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 23.11.2023.
Суддя О.М. Спичак