ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
02.12.2022Справа № 910/9510/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Арсенал Страхування» (вул. Борщагівська, буд. 154, Київ, 03056, код ЄДРПОУ 33908322)
до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (бульвар Лесі Українки буд. 26, Київ, 01133, код ЄДРПОУ 32382598)
про стягнення 35 433, 90 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - відповідач) про стягнення 35 433, 90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №6249/21-Т/Ц4 від 20.05.2021 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Audi», у зв'язку з чим просить суд відшкодувати за рахунок відповідача 35 433, 90 грн страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9510/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
28.12.2022 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив, в якому Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» заявлено клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву.
За твердженням відповідача затримка підготовки відзиву на позовну заяву виникла у зв'язку з форс-мажорними обставинами внаслідок військової агресії російської федерації та через тривале відключення електроенергії.
Розглянувши клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання відзиву, суд дійшов такого висновку.
За приписами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Виходячи з положень статті 119 Господарського процесуального кодексу України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16.
Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі «Walchli v. France», заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; «ТОВ «Фріда» проти України», заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).
З огляду на доводи відповідача, викладені у клопотанні про поновлення процесуального строку для подання відзиву, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку для його подання.
У письмовому відзиві відповідач проти позову заперечував, мотивуючи тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження дійсної фактичної суми вартості відновлювального ремонту автомобіля марки «Audi А4» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами першою, четвертою статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно визначення статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.
Як встановлено судом за матеріалами справи, між Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «Арсенал Страхування» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 6249/21-Т/Ц4 від 20.05.2021, предметом якого є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом марки «Audi А4» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
За умовами договору добровільного страхування наземного транспорту №6249/21-Т/Ц4 від 20.05.2021 його учасниками визначено страховика - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та страхувальника - ОСОБА_1 .
Позивач стверджує, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №6249/21-Т/Ц4 від 20.05.2021 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 27.11.2021 о 18:20 год. в місті Вінниця по вул. Келецька на стоянці ТЦ «МИР», страхувальнику - ОСОБА_1 виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Audi» реєстраційний номер НОМЕР_2 .
В якості доказу цієї обставини, позивачем до позовної заяви долучено копії таких документів: постанови Вінницького міського суду Вінницької області 26.01.2022 у справі №127/33238/21, страхового акту №006.02755921-1, розрахунку страхового відшкодування від 01.12.2021, платіжного доручення № 70318076 від 02.12.2021 на суму 35 433,90 грн.
Надані позивачем документи судом відхиляються, оскільки за їх змістом мова йде про автомобіль марки «Audi А4» реєстраційний номер НОМЕР_2 . В свою чергу, за договором добровільного страхування наземного транспорту №6249/21-Т/Ц4 від 20.05.2021 визначено транспортний засіб марки «Audi А4» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Доказів, які б підтверджували що позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки «Audi А4» реєстраційний номер НОМЕР_2 за договором добровільного страхування наземного транспорту № 6249/21-Т/Ц4 від 20.05.2021 (страхувальником за яким є ОСОБА_1 ) матеріали справи не містять та суду не надано.
При вирішені спорів, що виникають при виконанні договорів добровільного страхування, суд у перше чергу має керуватись нормами укладеного сторонами договору добровільного страхування, які визначають конкретні умови, а при виявленні неврегульованості договором певної частини відносин - загальними вимогами законодавства та встановленими страховиком правилами певного виду страхування. Виключенням з цього, встановленого Законом алгоритму, може бути лише наявність у тексті договору норм відсильного характеру, які прямо визначають врегулювання частини відносин нормами правил страхування.
Відповідно до статті 989 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За визначенням статті 16 Закону України «Про страхування» договором страхування є письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Матеріали справи не містять доказів укладення договору добровільного страхування наземного транспорту, за яким позивач став учасником правовідносин щодо страхування автомобіля марки «Audi» реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно, судом відхилено доводи позову в частині дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 27.11.2021 за участю транспортних засобів «FORD FOCUS», д.н.з. НОМЕР_3 та «Audi А4» реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Таким чином, доказів, що підтверджують правомірність з приводу того, що позивач на момент виплати страхового відшкодування в розмірі 35 433,90 грн. за договором добровільного страхування наземного транспорту № 6249/21-Т/Ц4 від 20.05.2021 набув права вимагати страхове відшкодування за рахунок відповідача, матеріали справи не містять.
Згідно зі статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи те, що позивач у встановленому законом порядку не довів належними і допустимими доказами наявності тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, у позові Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 35433, 90 грн. слід відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 08.11.2023.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА