ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
іменем України
23.11.2023р. Справа №905/335/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; код ЄДРПОУ 14360570; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1)
до відповідача: Кашик Наталії Валеріївни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; адреса для листування АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 )
про визнання припиненими зобов'язання Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" за договором оренди приміщення від 27.03.2017 з 01.11.2022 та визнання відсутнім права Кашик Наталії Валеріївни на нарахування та стягнення орендних платежів з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" за договором оренди приміщення від 27.03.2017 з 01.11.2022
без виклику сторін
СУТЬСПОРУ
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Кашик Наталії Валеріївни про визнання припиненими зобов'язання Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" за договором оренди приміщення від 27.03.2017 з 01.11.2022 та визнання відсутнім права Кашик Наталії Валеріївни на нарахування та стягнення орендних платежів з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" за договором оренди приміщення від 27.03.2017 з 01.11.2022.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що з метою припинення 31.10.2022 дії договору оренди приміщення від 27.03.2017 та передачі приміщення орендодавцю, ним було направлено лист від 23.09.2022 №Е.18.0.0.0/4-220923/21930. Як зазначає позивач, 04.10.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди приміщення від 27.03.2017, за умовами якого погоджено припинити дію договору та вважати останнім днем оренди 31.10.2022. Разом із тим, відповідач для приймання-передачі приміщення не з'явився та не повідомив про причини неявки, а в подальшому відмовився підписувати акт здачі-приймання приміщення з посиланням на те, що в приміщенні має бути здійснено ремонт та проведена експертна оцінка вартості ремонту приміщення.
Також в порядку ст.90 ГПК України позивачем в позовній заяві поставлені запитання відповідачу, які на його думку мають значення для справи та заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
За приписами ч. 5, ч.6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов. Зокрема, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Ухвалою від 10.04.2023 прийнято позовну заяву та відкрито провадження по справі №905/335/23, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оскільки спірні правовідносини не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін
Крім того, зазначеною ухвалою було витребувано у Національної соціальної сервісної служби України та Міністерства соціальної політики України відомості про реєстрацію у якості внутрішньо переміщеної особи відповідача.
Листом від 02.05.2023 Нацсоцслужба повідомила, що в ЄІБД ВПО відсутня інформація про Кашик Н.В . Листом від 01.05.2023 Мінсоцполітики повідомило, що Кашик Н.В. не перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб.
03.05.2023 на сайті Судової влади України в розділі повідомлення для учасників судового процесу було розміщено оголошення для відповідача про відкриття провадження у справі №905/335/23.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення сторін про розгляд справи, ухвалу Господарського суду Донецької області про відкриття провадження у справі №905/335/23 від 10.04.2023 було направлено на електронну адресу позивача, зазначену у позовній заяві. Також вказана ухвала була направлена на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, достовірність яких презюмується ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», проте повернулась на адресу суду з відміткою органу поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з ч.3 та ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначений статтею 242 ГПК України, за змістом частини п'ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки у цьому випадку отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, відповідач про розгляд справи повідомлявся телефонограмою.
Також суд зазначає, що 15.11.2023 на адресу суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання припиненими зобов'язання Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" за договором оренди приміщення від 27.03.2017 з 01.11.2023 та стягнення 142 871,15 грн., з яких: 98 481,10 грн. - сума відновлення приміщення, 40 809,60 грн. - заборгованість зі сплати орендної плати, 3580,45 грн. - заборгованість зі сплати комунальних платежів.
Ухвалою суду від 20.11.2023 зустрічну позовну заяву повернуто заявнику - Кашик Наталії Валеріївни на підставі ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України. Правом на подання відзиву зазначена особа не скористалась.
Таким чином, відповідач був повідомлений належним чином про відкриття провадження у справі, обізнаний про розгляд справи та мав можливість скористатись своїми процесуальними правами, зокрема правом щодо подання відзиву на позов.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Щодо клопотання позивача про проведення письмового опитування відповідача, то суд відмовляє у його задоволенні з огляду на недоцільність.
Як встановлено судом, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 14.03.2023 здійснено запис про припинення здійснення відповідачем підприємницької діяльності.
Згідно з ч.8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПКУ спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 904/1083/18 роз'яснила, що з 15 грудня 2017 року господарський суд не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фіз особи - підприємця, яка є однією зі сторін у справі (згідно з п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПКУ у редакції Закону №2147).
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався
В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Необхідно зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров'ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об'єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв'язку та інтернету. Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -
ВСТАНОВИВ:
27.03.2017 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Кашик Наталією Валеріївною (далі - орендар) було укладено договір оренди приміщення (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.
Згідно п. 1.2 договору приміщення, яке передається в оренду за договором (надалі іменується «приміщення», знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Красноармійськ, вул. Лихачова, буд.5, має загальну площу 65,4 кв.м., належить орендодавцеві на підставі Свідоцтва про право власності від 04.09.2007р. серії САА за №825486 та рішення Виконавчого комітету Красноармійської міської ради №469 від 20.08.2008р.
Відновна вартість приміщення, що передається у оренду, із врахуванням індексації, становить 379 467 гривень без ПДВ. (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 1.4 договору приміщення надається орендареві для використання його у банківській діяльності орендаря. Орендодавець погоджується та дає згоду на використання приміщення під банківську діяльність.
Згідно п.2.2 договору орендна плата підлягає сплаті до 25 числа поточного місяця за поточний місяць, із розрахунку 130грн. за 1 кв.м., ПДВ не передбачений, всього 8502,00 грн. за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці). Розмір орендної плати може бути переглянутий та змінений за згодою сторін, але не частіше одного разу на рік, про що укладається додаткова угода до даного договору.
Компенсація орендарем орендодавцю плати за спожиті комунальні послуги здійснюється пропорційно орендованій площі за фактично отримані послуги (тобто з дати підписання акту здачі-приймання орендованого приміщення) на підставі рахунків орендодавця у термін 5 днів з моменту отримання цих рахунків орендарем на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 та не входить до орендної плати. На дату укладання договору орендодавець зобов'язаний здійснити звірку заборгованості з відповідними комунальними службами та надати орендарю акт звірки, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.3 договору).
Відповідно до п. 4.1.9 договору орендар має право відмовитись від договору оренди у будь-який час, письмово попередивши про це орендодавця за 1 місяць. При цьому, орендар направляє орендодавцеві письмове повідомлення про свою готовність передати орендоване приміщення й підписати акт приймання-передачі. У разі, якщо протягом 1 місяця з моменту відправлення такого письмового повідомлення, орендодавець не відповідає на нього або не мотивовано ухиляється від прийняття приміщення, воно вважається переданим з наступного дня після збігу місячного строку з моменту попередження.
Згідно п. 5.1 договору передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщення у оренду засвідчується актом здачі-приймання приміщення у оренду. Повернення приміщення орендодавцеві здійснюється за актом здачі-приймання. Обов'язок по складанню акта здачі-приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору.
Приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендодавцеві/орендареві з моменту підписання акта здачі-приймання. У момент підписання цього акта орендар/орендодавець передає орендодавцеві/орендареві ключі від приміщення (п. 5.2 договору).
Згідно п. 5.3 договору оплата оренди та комунальних послуг орендарем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення.
Відповідно до п. 7.1 договору він вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронного-цифрового підпису усіма його сторонами і діє з 1 квітня 2017 по 29 лютого 2020р. У разі якщо не пізніше 1 місяця до закінчення дії договору жодна із сторін не повідомить про припинення його дії іншу сторону, він вважається продовженим на тих самих умовах на строк, встановлений при укладанні договору.
Зміни в договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього договору (п. 7.3 договору).
Відповідно до п. 7.11 договору його підписано із використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис», а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підписаної між орендарем і орендодавцем.
Згідно долученого до позовної заяви Протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису вбачається, що договір оренди приміщення від 27.03.2017 підписано представниками сторін, вірність вказаних підписів підтверджено Акредитованим центром сертифікації ключів АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (АЦСК АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі приміщення від 01.04.2017, відповідно до якого ФОП Кашик Н.В. передала, а ПАТ КБ «Приватбанк» прийняв згідно договору оренди від 27.03.2017 приміщення, яке знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Красноармійськ, вул. Лихачова, буд. 5, має загальну площу 65,4 кв.м., який підписаний представниками сторін згідно долученого до позовної заяви Протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, відповідно до якого акт приймання-передачі від 01.04.2017 підписано представниками сторін 10.04.2017, вірність вказаних підписів підтверджено Акредитованим центром сертифікації ключів АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (АЦСК АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
В процесі виконання договору, у відповідності до умов п.7.1. Договору, його дію було пролонговано на новий строк.
В подальшому, позивач звертався до відповідача із заявою №Е.18.0.0.0/4-220923/21930 від 23.09.2022, в якій повідомив про намір достроково розірвати договір відповідно до п. 4.1.9 та визначити останнім днем дії договору 31.10.2022. Також у вказаному листі позивач, з посиланням на умови обмеженої можливості використання об'єкту оренди, просив встановити зменшений розмір орендної плати, а саме 3400,80 грн. за місяць оренди з 01.07.2022. Вказана заява була надіслана на юридичну адресу відповідача 27.09.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи списком згрупованих відправлень та фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» від 27.09.2022.
До вказаної заяви було додано проект відповідної додаткової угоди до договору оренди приміщення від 27.03.2017 та акт приймання-передачі приміщення.
04.10.2022 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та фізичною особою-підприємцем Кашик Наталією Валеріївною було підписано додаткову угоду до договору оренди приміщення від 27.03.2017, відповідно до п. 1 якої припинено дію договору та останнім днем оренди вирішено вважати 31.10.2022.
Також п. 2 вищезазначеної угоди сторони погодили, що у зв'язку з тим, що приміщення частково не може бути використане орендарем через обставини, за які він не відповідає, за цей період орендна плата складатиме із розрахунку 52 грн. за 1 кв.м., всього 3400,8 грн., ПДВ не передбачений, за один календарний місць оренди, а саме за період з 01.07.2022.
Згідно долученого до позовної заяви Протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису вбачається, що додаткова угода від 04.10.2022 до договору оренди приміщення від 27.03.2017 підписана представниками сторін, вірність вказаних підписів підтверджено Акредитованим центром сертифікації ключів АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (АЦСК АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Як зазначає позивач, відповідач після припинення дії договору для прийняття -передачі приміщення не з'явився, не повідомивши причини такого не з'явлення. В подальшому у листуванні в месенджері «Viber» відповідач відмовився підписувати акт приймання-передачі приміщення з посиланням на те, що в приміщенні має бути здійснено ремонт та проведена експертна оцінка вартості ремонту приміщення.
У зв'язку з викладеним, 16.01.2023 представниками АТ КБ «Приватбанк» було складено «Акт звільнення об'єкту оренди до спірного Договору оренди приміщення б/н від 27.03.2017», відповідно до якого приміщення, розташоване за адресою: Донецька область, м. Покровськ, вул. Лихачова, буд. 5 площею 65,4 кв.м., знаходиться в належному стані, придатному до використання, повністю звільнено від майна та робітників АТ КБ «ПриватБанк», вхід на об'єкт оренди опечатано, приміщення було звільнено та підготовлено до передачі орендодавцю 31.10.2022. Вказаний акт було підписано шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису, наступними представниками АТ КБ «Приватбанк»: директором Східного МРУ Фільчаковим Е.О., головним фахівцем Гращенко Н.О. та спеціалістом з обсл. клієнтів Левицькою Т.В., що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Посилаючись на те, що станом на теперішній час продовжується стан правової невизначеності у правовідносинах сторін у зв'язку з ухиленням орендодавця від приймання приміщення за актом позивач звернувся з зазначеним позовом до суду.
Оцінюючи матеріали справи, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у ч. 2 ст. 15 ЦК України.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004, під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 76 ГПК України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
Розмежовуючи поняття прав та інтересів, Конституційний Суд України в Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначив, що і суб'єктивне право, і пов'язаний з ним інтерес є дозволами. Але перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом". Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення в межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.
Одним з таких законних інтересів є інтерес до правової визначеності у відносинах у суспільстві для знання та розуміння своїх прав й обов'язків, а також передбачуваності наслідків своїх дій чи бездіяльності.
Якщо дії або бездіяльність інших осіб створюють для особи правову невизначеність щодо її прав і обов'язків у відносинах із цими особами, така особа може звернутись до суду для захисту свого інтересу у правовій визначеності у відносинах із цими особами.
Особливість спорів про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов'язань полягає в тому, що позивач просить суд підтвердити (визнати) існуючий стан прав і обов'язків у договірних відносинах з іншою стороною для правової визначеності сторін договору в цих відносинах, однакового розуміння ними своїх прав та обов'язків за цим договором.
Саме цим спори про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов'язань відрізняються від спорів про зміну, припинення правовідносин (наприклад, зміну, розірвання договору), коли договірні відносини між сторонами змінюються або припиняються внаслідок судового рішення.
Одним зі способів захисту, який передбачений частиною другою статті 16 ЦК України, є визнання права. Норми частини другої статті 20 ГК України визначають такі способи захисту, як визнання наявності або відсутності прав.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, зобов'язання містить дві нерозривно поєднані складові - обов'язок боржника вчинити дію або утриматись від її вчинення та право кредитора вимагати виконання цього від боржника.
Виходячи з наведеного, способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов'язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим) обов'язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача.
Схожі висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2012 року у справі № 6-134цс12 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.
Водночас застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
Зокрема, неефективними є такі способи захисту права чи законного інтересу, як визнання права вимоги виконання зобов'язання від відповідача або визнання наявності договірного обов'язку відповідача, оскільки такі способи не ведуть до виконання боржником свого зобов'язання, у тому числі в примусовому порядку, та отримання кредитором належного на виконання зобов'язання. У цьому випадку в позивача виникне потреба повторного звернення до суду.
Також слід ураховувати, що наведені вище способи захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов'язань будуть належними лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. Зокрема, у таких випадках: кредитор у правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право в межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).
Позивачем заявлено вимогу про визнання припиненими (відсутніми) зобов'язання Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" за договором оренди приміщення від 27.03.2017 з 01.11.2022.
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору оренди приміщення від 27.03.2017.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вже зазначалося, згідно п. 7.1 договору він вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронного-цифрового підпису усіма його сторонами і діє з 1 квітня 2017 по 29 лютого 2020р. У разі якщо не пізніше 1 місяця до закінчення дії договору жодна із сторін не повідомить про припинення його дії іншу сторону, він вважається продовженим на тих самих умовах на строк, встановлений при укладанні договору.
Зміни в договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього договору (п. 7.3 договору).
Під час розгляду даної справи сторони не заперечували факт продовження договору оренди приміщення від 27.03.2017 на тих самих умовах на той самий строк після 29.02.2020.
Згідно з частинами 1, 2 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Відповідно до п.4.1.9 Договору, орендар має право відмовитись від договору оренди у будь-який час, письмово попередивши про це орендодавця за 1 місяць. При цьому, орендар направляє орендодавцеві письмове повідомлення про свою готовність передати орендоване приміщення й підписати акт приймання-передачі. Якщо протягом 1 місяця з моменту відправлення такого письмового повідомлення, орендодавець не відповідає на нього або не мотивовано ухиляється від прийняття приміщення, воно вважається переданим з наступного дня після збігу місячного строку з моменту попередження.
Як вбачається, сторони договору погодили право орендаря припинити дію цього договору шляхом письмового попередження про це орендодавця за 1 місяць, а отже наявність відповідного волевиявлення орендаря зумовлює дострокове припинення договору оренди за умови дотримання останнім встановленої вказаним пунктом договору процедури та не наведення орендодавцем обґрунтованих підстав для відмови від прийняття приміщення протягом місячного строку.
Позивач реалізуючи право на дострокове розірвання договору листом №Е.18.0.0.0/4-220923/21930 від 23.09.2022 повідомив відповідача про намір достроково розірвати договір та разом з зазначеним листом направив акт приймання-передачі приміщення від 31.10.2022. Докази отримання відповідачем зазначених документів містяться в матеріалах справи. Отже суд доходить висновку, що позивач діяв відповідно до умов п.4.1.9 Договору.
Як встановлено судом, 04.10.2022 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та фізичною особою-підприємцем Кашик Наталією Валеріївною було підписано додаткову угоду до договору оренди приміщення від 27.03.2017, відповідно до п. 1 якої припинено дію договору та останнім днем оренди вирішено вважати 31.10.2022.
На підставі вищенаведеного, суд доходить висновку, що відповідно до приписів діючого законодавства та умов договору оренди приміщення, договір припинив свою дію 31.10.1022, що оформлено Додатковою угодою від 04.10.2022.
Суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи ч.1 ст.526 та ч.1 ст 527 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Таким чином, з наведених приписів чинного законодавства та умов договору оренди вбачається, що у разі припинення договору орендар наділений обов'язком повернути орендоване майно, а орендодавець зобов'язаний вчинити дії щодо прийняття такого майна. Наведені дії сторін оформляються відповідним документом (актом).
Таким чином після припинення дії договору у відповідача виник обов'язок прийняти приміщення за актом приймання-передачі від позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач акт приймання-передачі приміщення у передбачений умовами п.4.1.9.Договору термін не підписав, мотивованої відповіді з цього приводу на адресу позивача не надіслав.
Свою незгоду прийняти приміщення відповідач висловив лише у смс переписці з позивачем з посиланням на те, що приміщення непридатне для використання, яку суд не може прийняти у якості належного повідомлення позивача щодо незгоди підписати акт приймання-передачі.
Суд зауважує на тому, що ні положення чинного законодавства, ні умови укладеного між сторонами договору не наділяють орендодавця правом на відмову від прийняття майна з оренди з підстав повернення такого майна в неналежному стані. У разі виявлення пошкодження майна орендарем, такі недоліки мають бути відображені у акті, а завдані збитки компенсовані орендодавцю.
16.01.2023, позивач в присутності представників АТ КБ «Приватбанк» Директора Східного МРУ Фільчакова Е.О., головного фахівця Гращенко Н.О та спеціаліста з обслуговування клієнтів Левицької Т.В. самостійно склав акт звільнення орендованого приміщення, у якому зазначив, що об'єкт оренди знаходиться в належному стані, придатному до використання; повністю звільнений від майна та працівників банку; приміщення було звільнено та підготовлено для передачі орендодавцю 31.10.2022.
Таким чином, матеріалами справи не встановлено фактів того, що відповідач діяв відповідно до умов п.4.1.9 договору та відреагував належним чином на надісланий на його адресу акт-приймання передачі приміщення, а отже за умовами договору, в такому разі, приміщення вважається переданим відповідачу з наступного дня після збігу місячного строку з моменту попередження.
Проаналізувавши матеріали справи суд дійшов висновку, що на момент подачі позову (29.03.2023) договір оренди приміщення від 27.03.2017 припинив свою дію у зв'язку з підписанням додаткової угоди від 04.10.2022 до нього. При цьому датою, з якої договір є припиненим, є 01.11.2022. Крім того, у відповідності до умов п.4.1.9. договору, приміщення вважається переданим відповідачу з 01.11.2022.
Якщо дії або бездіяльність інших осіб створюють для особи правову невизначеність щодо її прав і обов'язків у відносинах із цими особами, така особа може звернутись до суду для захисту свого інтересу у правовій визначеності у відносинах із цими особами. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 справа № 910/14224/20 )
Як вбачається, у зазначеній справі позивач звернувся до суду за захистом свого законного інтересу у правовій визначеності щодо прав і обов'язків у відносинах з відповідачем за договором оренди.
Особливість спорів про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов'язань полягає в тому, що позивач просить суд підтвердити (визнати) існуючий стан прав і обов'язків у договірних відносинах з іншою стороною для правової визначеності сторін договору в цих відносинах, однакового розуміння ними своїх прав та обов'язків за цим договором.
Як зазначалось, способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов'язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим)обов'язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача.
Як вбачається, позивач обрав спосіб захисту у вигляді визнання судом припиненими (відсутніми) зобов'язання АТ КБ «ПриватБанк» за договором оренди з 01.11.2022 внаслідок його розірвання.
Висновок суду про можливість захисту прав особи у такий спосіб як визнання права боржника на припинення зобов'язання за договором підтверджується висновками суду, викладеними у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.06.2018 р. у справі 911/169/16, від 19.06.2018 р. у справі №916/993/17, від 03.04.2019 р. у справі 913/317/18.
На підставі вищенаведеного, дослідивши наявні матеріали справи, приймаючи до уваги звернення відповідача з зустрічною позовною заявою до позивача, що підтверджує правову невизначеність у відносинах з позивачем, суд дійшов висновку, що позивач правильно визначився зі способом захисту, який може бути застосований, та який є ефективним для захисту порушеного інтересу позивача у правовій визначеності стосовно належного виконання ним зобов'язань за договором оренди.
Отже позовні вимоги про визнання припиненими (відсутніми) зобов'язання Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" за договором оренди приміщення від 27.03.2017 з 01.11.2022 є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині визнання відсутнім права Кашик Наталії Валеріївни на нарахування та стягнення орендних платежів з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" за договором оренди приміщення від 27.03.2017 з 01.11.2022 суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ст. 291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Умовами ст. 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За ст. ст. 599, 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право й кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.
Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Відповідно до п.5.2., п.5.3Договору приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендодавцеві з моменту підписання акта здачі-приймання.
Оплата оренди та комунальних послуг орендарем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення.
Як встановлено судом, відповідно до умов п.4.1.9. Договору, приміщення вважається переданим відповідачу з 01.11.2022р.
Враховуючи, що судом було встановлено припинення дії договору оренди з 01.11.2022 року, а також факт повернення позивачем орендованого майна відповідачу, суд вважає, що позовна вимога про визнання відсутнім права на нарахування та стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" орендної плати за договором оренди приміщення від 27.03.2017року починаючи з 01.11.2022 року підлягає задоволенню.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до приписів ст.79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судовий збір розподілити відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 231, 234, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Кашик Наталії Валеріївни про визнання припиненими (відсутніми) зобов'язання Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" за договором оренди приміщення від 27.03.2017 з 01.11.2022 - задовольнити.
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Кашик Наталії Валеріївни про визнання відсутнім права Кашик Наталії Валеріївни на нарахування та стягнення орендних платежів з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" за договором оренди приміщення від 27.03.2017 з 01.11.2022 - задовольнити.
Визнати припиненими (відсутніми) зобов'язання Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" за договором оренди приміщення від 27.03.2017 з 01.11.2022.
Визнати відсутнім право Кашик Наталії Валеріївни на нарахування та стягнення орендних платежів з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" за договором оренди приміщення від 27.03.2017 з 01.11.2022.
Стягнути з Кашик Наталії Валеріївни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; адреса для листування АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; код ЄДРПОУ 14360570; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1) судовий збір у розмірі 5368 грн.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 23.11.2023.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ю.С. Зельман