ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.11.2023 Справа №905/357/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Аско-Донбас Північний»
про стягнення 81 124,94 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» страхового відшкодування у розмірі 127400,00 грн, пені у розмірі 31762,74 грн, інфляційних втрат у розмірі 42294,12 грн та 3% річних у розмірі 7068,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0401-00002\00009 від 05.05.2020 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля «Hyundai», державний номер НОМЕР_1 , а тому відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 , водій якого порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого сталась дорожньо-транспортна пригода, застрахована відповідачем, позивач направив останньому заяву про виплату (страхового) відшкодування. У зв'язку з тим, що відповідачем залишено без задоволення вказану заяву, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/357/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін.
02.05.2023 через систему «Електронний суд» до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що 18.02.2021 на його адресу була направлена заява на виплату (страхового) відшкодування №44031, яку він розглянув та листом від 21.05.2021 №1139 повідомив позивача про необхідність надання ним додаткових документів, а саме рішення суду про притягнення до кримінальної відповідальності водія автомобіля «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 . Оскільки розгляд заяви на виплату (страхового) відшкодування на момент подачі цього позову був не закінчений, а позивач не отримував відмови у здійсненні страхового відшкодування, звернення позивача до суду є передчасним. Крім того, відповідач зазначає, що здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 127400,00 грн позивачу. Так як затримка розгляду заяви відбулася з вини позивача, відповідач відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України не повинен сплачувати проценти за прострочення кредитора. Також відповідач просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 00,00 грн.
02.05.2023 на поштову адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач зазначає, що відповідач сплатив борг у розмірі 127400,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №594044262 від 25.04.2023, а тому сума боргу становить 81129,94 грн.
Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам ст. 46 та ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, а тому приймається судом до розгляду та подальший розгляд справи здійснюється з її урахуванням.
15.05.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що відповідач порушив умови ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме в строк не пізніше 90 днів з моменту отримання заяви №44031 від 18.02.2021 повинен був прийняти одне з можливих рішень, а саме відмовити у виплаті чи здійснити виплату страхового відшкодування. Крім того, у ст. 35 зазначеного закону міститься вичерпний перелік документів, які додаються до заяви, і там відсутні документи, що підтверджують вину ОСОБА_1 . Стосовно заперечень відповідача про витрати на правову допомогу, позивач вважає їх безпідставними та просить стягнути у повному розмірі, а саме 5000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач можливістю подання заперечень на відповідь на відзив відповідно до ст. 167 Господарського процесуального кодексу України та заперечень на заяву про зменшення позовних вимог, не скористався.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022.
Станом на даний час строк дії воєнного стану неодноразово продовжено та в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану.
Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Згідно з наказом Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.
В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
При цьому, від відповідача впродовж всього строку розгляду Господарським судом Донецької області справи №905/357/23 надійшов відзив на позов, будь-яких інших повідомлень щодо обставин неможливості подати заперечення на відповідь на відзив, заперечень на заяву про зменшення позовних вимог чи інших доказів не надходило.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області
ВСТАНОВИВ:
05.05.2020 між ПАТ «СК «Українська страхова група» (страховик) та ТОВ «Катеринославські меблеві майстерні» укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0401-00002/00009, об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим майном, а саме автомобілем «Hyundai», державний номер НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.
Вигодонабувачем за Договором є ТОВ «Катеринославські меблеві майстерні».
21.07.2020 близько 09:10 на трасі Олександрівка-Покровськ-Костянтинопіль сталася ДТП, а саме автомобіль ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 здійснив зіткнення з задньою частиною вантажного автомобіля «Hyundai», державний номер НОМЕР_1 , внаслідок якого ОСОБА_1 загинув, а транспорті засоби отримали пошкодження.
ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження СУ ГУНП в Донецькій області від 30.10.2020.
На підставі страхових актів №ССКА-6996 від 02.12.2020 та №ССКА-6996/1 від 28.04.2021 у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаними актами, та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом перерахування коштів у загальній сумі 307893,19 грн на рахунок ТОВ «Катеринославські меблеві майстерні», що підтверджується платіжними дорученнями №30015 від 02.12.2020 на суму 234208,73 грн та №11289 від 28.04.2021 на суму 73684,46 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до висновку експерта №105/20 від 14.10.2020 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Hyundai», державний номер НОМЕР_1 , складає 402926,97 грн; згідно висновку експерта №8164 від 16.02.2021 ринкова вартість автомобіля «Hyundai», державний номер НОМЕР_1 в пошкодженому стані внаслідок ДТП становить 82335,34 грн. Оскільки максимальна гранична сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, за полісом №АО-004822531 становить 130000,00 грн та франшиза у розмірі 2600,00 грн, сума страхового відшкодування, яку необхідно стягнути з відповідача складає 127400,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Як передбачено ч. 3 ст. 985 Цивільного кодексу України особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
За приписами п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
За загальним правилом згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Однак, спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність.
Так, відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Разом з тим, за приписами п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
До позовної заяви позивачем додано копію висновку експерта №105/20 від 14.10.2020, складеного судовим експертом Цаберябим В.М.
Вказаним висновком експерта встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai», державний номер НОМЕР_1 складає 522472,35 грн. Також у вказаному висновку визначено, що ринкова вартість автомобіля «Hyundai», державний номер НОМЕР_1 на момент ДТП складає 402926,97 грн.
Таким чином, за даними висновку експерта №105/20 від 14.10.2020, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу «Hyundai», державний номер НОМЕР_1 , перевищують вартість цього транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, з огляду на положення п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб «Hyundai», державний номер НОМЕР_1 , вважається фізично знищеним.
Відповідно, в даному випадку у відповідача (як страховика за полісом №АО-004822531) на підставі спеціальної норми - ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виник обов'язок відшкодувати потерпілій особі різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно висновку експерта №8164 від 16.02.2021 ринкова вартість автомобіля «Hyundai», державний номер НОМЕР_1 в пошкодженому стані внаслідок ДТП становить 82335,34 грн.
За приписами п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно витягу з централізованої бази даних МТСБУ, поліс №АО-004822531 передбачає франшизу у розмірі 2600,00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну - 130000,00 грн.
Отже, з урахуванням визначених полісом № АО-004822531 страхових сум та франшизи, розміру шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, а також вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, у відповідача виник обов'язок по спірному страховому випадку відшкодувати позивачу витрати у розмірі 127400,00 грн (130000,00-2600,00 грн франшизи за полісом).
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Для долучення до матеріалів справи позивачем надано копію заяви про виплату страхового відшкодування №44031 від 18.02.2021, адресовану відповідачу, яка була ним отримана 22.02.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а також факт отримання визнається відповідачем.
Розглянувши заяву про виплату страхового відшкодування, відповідач у листі від 21.05.2021 №1139 запропонував позивачу надати рішення суду про притягнення до кримінальної відповідальності водія автомобіля «ВАЗ» державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 , і після надання вказаного рішення відповідач повернеться до розгляду вказаної заяви.
Однак, як свідчать матеріали справи, позивачем не були надані відповідачу докази на підтвердження вини водія автомобіля «ВАЗ» державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 .
Щодо заперечень позивача про відсутність необхідності подання разом із заявою про виплату страхового відшкодування документів, які підтверджують вину ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що її було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що особа є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Таким чином, суд зазначає, що позивач, звертаючись із заявою про виплату страхового відшкодування, мав надати докази, які підтверджують, що саме ОСОБА_1 є завдавачем шкоди.
Крім того, відповідач не міг самостійно ознайомитись в Реєстрі судових рішень із судовим рішенням, яким встановлена вина ОСОБА_1 , оскільки таке рішення суду відсутнє, натомість є Постанова СУ ГУНП в Донецькій області про закриття кримінального провадження від 30.10.2020.
Натомість, позивачем до позовних матеріалів була додана постанова СУ ГУНП в Донецькій області про закриття кримінального провадження від 30.10.2020, якою була встановлена вина ОСОБА_1 .
Надання позивачем до позовних матеріалів вказаної постанови свідчить, що і сам позивач вважає вказану постанову необхідною для розгляду даної справи. Однак, на звернення відповідача вказану постанову позивачем не було надано відповідачу для розгляду його заяви.
Позивач не надав відповідачу доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , чим фактично позбавив відповідача можливості виплатити страхове відшкодування до моменту звернення з даним позовом до суду і не довів, що з боку відповідача мало місце порушення зобов'язання з виплати позивачу суми страхового відшкодування за наслідками ДТП, що сталася 21.07.2020.
Судом враховується, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к та від 11.12.2019 у справі №465/4287/15 викладено правовий висновок стосовно того, що у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, а тому особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
В той же час у разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.
Як свідчать матеріали справи, 25.04.2023, тобто після звернення позивача з даним позовом до суду і ознайомлення відповідача з доданою до позовних матеріалів постановою СУ ГУНП в Донецькій області про закриття кримінального провадження від 30.10.2020, відповідач сплатив позивачу належну до виплати суму страхового відшкодування у розмірі 127400,00 грн (факт чого підтверджується платіжною інструкцією від 25.04.2023 №594044262 та позивачем визнається).
У зв'язку з виплатою відповідачем суми страхового відшкодування, позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог.
З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 31762,74 грн (яка нарахована за період 30.09.2022-30.03.2023), 3% річних у розмірі 7068,08 грн та інфляційні втрати у розмірі 42294,12 грн (які нараховані за період 25.05.2021-30.03.2023).
Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом встановлено відсутність факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з виплати суми страхового відшкодування, відповідно, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми пені, 3% річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період немає.
Судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 129, 236, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Хабарова