Справа № 643/6758/23
Провадження № 2-о/643/243/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.08.2023 року Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді - Майстренко О.М., за участю секретаря - Риндіч О.Б. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за відсутності учасників в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа - УСЗН адміністрації Салтівського району Харківської міської ради про встановлення факту , що має юридичне значення , суд,-
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту , що має юридичне значення .
В обґрунтування заяви вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується документами про родинні зв'язки. Його бабуся - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є інвалідом 3 групи,перебуває на обліку в КП «ХМП №6 ХМР» , перенесла операційне втручання. Рішенням Московського районного суд м.Харкова бабуся заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнана недієздатною, так як страждає на психічний розлад у формі органічного розладу особистості ,який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_3 знаходиться на утриманні заявника . На цей час він є єдиною особою, яка може здійснювати постійний догляд за нею , так як донька ОСОБА_3 та онука перебувають за кордоном. Заявник піклується про бабусю , забезпечує всім необхідним для повноцінного життя, догляд здійснюєтся заявником добровільно, на безоплатній основі. Отже, встановлення факту постійного догляду за своєю бабусею , має для заявника юридичне значення .
Заявник в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи сповіщений в установленому порядку,просив слухати справу у його відсутність .
Представник заінтересованої особи- УСЗН адміністрації Салтівського району Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи сповіщений в установленому порядку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідив письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил. Встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи,поданим відповіднодо цього Кодексу,в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, щопункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи(Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Крім того, згідно ч.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», судам, при розгляді справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, слід мати на увазі, що згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується документами про родинні зв'язки .
Його бабуся - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є інвалідом 3 групи,перебуває на обліку в КП «ХМП №6 ХМР» , перенесла операційне втручання.
Рішенням Московського районного суд м.Харкова бабуся заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнана недієздатною, так як страждає на психічний розлад у формі органічного розладу особистості ,який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Згідно висновку лікарсько-консультативної комісії КНП «Міська поліклініка № 6 »Харківської міської ради від 04.08.2023 року № 2083/3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду та нездатна до самообслуговування .
Статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" визначено, що обмеження життєдіяльності - це помірно виражена, виражена або значно виражена втрата особою внаслідок захворювання, травми (її наслідків) або вроджених вад здатності до самообслуговування пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності нарівні з іншими громадянами.
Постійний сторонній догляд вид догляду, яким забезпечуються інваліди із вираженими порушеннями в організмі, зумовленими професійними та загальними захворюваннями, травмами, що призводять до значного обмеження життєдіяльності, надзвичайною залежністю від постійного догляду, допомоги або нагляду інших осіб, неспроможні до самообслуговування (не можуть самостійно приймати їжу, забезпечувати гігієнічні потреби, потребують допомоги на прогулянках).
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги» чинники, що можуть зумовити складні життєві обставини: а) похилий вік; б) часткова або повна втрата рухової активності, пам'яті; в) невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування; г) психічні та поведінкові розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин; ґ) інвалідність.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги», фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є: особами з інвалідністю I групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні було введено воєнний стан.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, було оголошено та проведено загальну мобілізацію.
У відповідності до абз. 10 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: особи, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Згідно підп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці строкової військової служби звільняються із служби на підставах: за сімейними обставинами - у разі виникнення у них права на відстрочку чи звільнення внаслідок зміни сімейних обставин. Військовослужбовці, які мають право на звільнення зі служби за цією підставою, можуть його не використовувати.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Аналіз перевірених і оцінених судом доказів та законодавства переконує суд, що заявником надані належні, достовірні, допустимі докази на підтвердження заявлених вимог, які не викликають сумніву і є достатніми для встановлення заявленого факту.
В судовому засіданні був доведений факт, що ОСОБА_3 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду та сторонньої допомоги , заявник є її онуком та єдиним утримувачем , який здійснює за нею постійний догляд, надає матеріальну допомогу та підтримку , забезпечує її лікування в медичних закладах та бабуся перебуває на утриманні онука .
За таких обставин суд прийшов до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Як встановлено ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Керуючись ст.ст.12,81,247,263-265,315,319 ЦПК України, суд-
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , зацікавлена особа - УСЗН адміністрації Салтівського району Харківської міської ради про встановлення факту , що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факту утримання та постійного стороннього догляду ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інвалідом 3 групи уродженки с.Хоружівка,Недригалівського району, Сумської області , громадянки України , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії КНП «Міська поліклініка № 6 »Харківської міської ради від 04.08.2023 року № 2083/3 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду та нездатна до самообслуговування.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення або виклику учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи,якому повнерішення суду не були вручені у день його проголошення або складення,має правона поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільно-процессуального кодексу України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Московський районний суд м.Харкова.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подано апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя Майстренко О.М.