Справа № 627/869/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою
23.11.2023смт Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт Краснокутськ кримінальне провадження № 12023221010000521 від 11.08.2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Симферополя Кримської області, українця, громадянина України, маючого вишу освіту, пенсіонера по інвалідності, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні судді Краснокутського районного суду Харківської області ОСОБА_1 надійшов обвинувальний акт та додані до нього документи (розписка про отримання обвинувального акту, реєстр матеріалів досудового розслідування) у кримінальному провадженні №12023221010000521 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Прокурор у відкритому судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтоване тим, що по кримінальному провадженню наявний наступний ризик. Так, обвинувачений ОСОБА_4 , може переховуватись від суду оскільки обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, та, у випадку доведеності вини останнього, за наявності обставини, що обтяжує його покарання (вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння), міра покарання, що може бути застосована до нього, складатиме від 7 до 15 років позбавлення волі. Зазначена обставина сама по собі може слугувати мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Обвинувачений офіційно не працює, не одружений, не має постійного заробітку, що дає підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, тим самим намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин.
Таким чином, прокурор вважає, що вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання наявному у кримінальному провадженні ризику шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. У зв'язку з чим, просить суд продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два місяці.
Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся, в матеріалах справи міститься заява від 25.10.2023 року, про розгляд справи без його участі, просить призначити ОСОБА_4 суворе покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , беручи до уваги позицію свого підзахисного, не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його підзахисного.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, розглянувши клопотання прокурора, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, доходить наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються - судом за клопотанням прокурора.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_4 під вартою, суд доходить висновку про існування процесуального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виправдовує прийняття такого рішення.
Так, відповідно до наданих матеріалів ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, тому є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватими у інкримінованому йому злочині, ОСОБА_4 може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
До взяття під варту ОСОБА_4 офіційно не працював, доходу, крім пенсійних виплат, не мав. Відсутність власної родини, малолітніх дітей, відсутність міцних соціальних зв'язків у сукупності з тяжкістю покарання можуть свідчити про наявність ризику переховування останнього від суду.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаного ризику у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, суд, вважає, що встановлений ризик є вагомим та не може бути усунутий у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою.
Суд вважає, що прокурором доведено недостатність застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначениму вище. Наявний наведений ризик є дійсним та триває, і він виключає на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На час розгляду цього клопотання, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення, що наявний ризик переховування обвинуваченого від суду, беручи до уваги той факт, що санкція статті злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 передбачає покарання від 7 до 15 років позбавлення волі, суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявні та актуальні, а залишення саме такого запобіжного заходу є доцільним, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризику, передбаченому п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підставі наведеного, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки останній довів обставини, які виправдовують обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Однак, з огляду на характер кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, керуючись правилами п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні, тому що застава не зможе забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на нього обов'язків, та створить значний негативний резонанс у суспільстві.
Застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 371, 372 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора Краснокутського відділу Богодухівської окружної прокуратури Харківської області - задовольнити.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк 2 місяці, тобто до 21 січня 2024 року включно.
Визначити строк дії ухвали суду тривалістю до 21 січня 2024 року до 24 години 00 хвилин включно.
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК України у відкритому судовому засіданні в приміщенні Краснокутського районного суду Харківської області на 06 грудня 2023 року о 13 год 00 хв.
В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Ухвала в частині обрання запобіжного заходу, може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особою, що перебуває під вартою - в той же строк з моменту отримання копії ухвали. Ухвала в частині вирішення питання щодо призначення справи до судового розгляду оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1