РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Харків
Справа № 642/4356/23
№ 2/639/1955/23
Жовтневий районний суд м.Харкова
у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.
за участю секретаря Семенюк А.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк (АТ КБ) «ПриватБанк» (далі Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 29.11.2017, у зв'язку з невиконанням з його сторони умов кредитного договору. Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Відповідно до умов укладеного договору, договір складається із заяви позичальника, пам'ятки клієнта, Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів. В результаті невиконання умов кредитного договору з боку відповідача, станом на 07.07.2023 існує заборгованість - 44208,11 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 35985,37 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 8222,74 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати по справі в розмірі 2684 грн.
Ухвалою суду від 05.09.2023 відкрито спрощене позовне провадження, визначено проводити розгляд справи без виклику осіб. Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Дослідивши матеріали справи, докази, надані в обґрунтування позову, суд дійшов наступних висновків.
29.11.2017 ОСОБА_1 заповнив та підписав анкету-заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». З тексту заяви вбачається, що відповідач виявив бажання отримати платіжну карту з кредитним лімітом. Своїм підписом відповідач погодився з тим, що дана заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами становлять між позичальником та банком договір про надання банківських послуг. (а.с. 15)
ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 3500 грн., який в подальшому було збільшено до 36500 грн. (а.с. 13)
З довідки Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» вбачається, що за вказаним договором ОСОБА_1 надано кредитні картки, остання з яких має термін дії до липня 2025 року. ( а.с. 14)
Як вбачається з матеріалів справи, додані до позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 17-63) та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 16) передбачають стягнення процентів, неустойки (штрафу, пені).
При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України (договір приєднання), згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Так, пунктами 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором, а у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі, простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. (а.с. 56)
Відповідач підписав лише анкету-заяву від 29.11.2017, яка містить тільки анкетні дані позичальника, підпис позичальника та відповідальної особи банку, яка перевіряє правильність та достовірність відомостей позичальника.
Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно «Умов та правил надання банківських послуг» з метою надання послуг банк надає клієнту картку, вид якої визначається у пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування та заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині заборгованості за простроченими відсотками, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться інші умови.
Цей Витяг не підписаний відповідачем та не зрозуміло, який тип картки Універсальна з перелічених видано ОСОБА_1 анкеті-заяві також не зазначено, яку саме з карткок «Універсальна» виявив бажання отримати відповідач. У заяві позичальника від 29.11.2017 відсутні також умови договору про встановлення розміру відсотків.
Матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Тарифами та Умовами ознайомився відповідач і з ними погодився, підписуючи анкету- заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі і порядку нарахування.
Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17ц (провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (29.11.2017) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02.08.2023), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд вважає, що Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у банку та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які є в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви, отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, конкретні базові відсотки за його користування, обов'язки про суму щомісячних платежів та пільговий період.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону №1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року№ 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань'від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.
Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16 серпня 2019 року у справі № 595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18) тощо.
Також, суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 29.11.2017 у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Як вбачається з розрахунку банку, станом на 07.07.2023 ОСОБА_1 має заборгованість - 44208,11 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 35985,37 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 8222,74 грн. (а.с. 6-12)
За приписами статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно виписки за договором за період з 29.11.2017 по 10.07.2023 ОСОБА_1 активно користувався картками та проводив відповідні транзакції. ( а.с. 74-86)
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначено моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку про те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто тільки щодо стягнення тіла кредиту у розмірі 35985,37 грн. У задоволенні позову в частині вимог щодо стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за відсотками у розмірі 8222,74 грн. суд відмовляє.
За правилами статті 141 ЦПК України, а також враховуючи роз'яснення, що містяться у п.35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року зі змінами, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов суд задовольняє частково, тобто на 81,39 %, судовий збір за подачу позовної заяви підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у сумі 2184,50 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 81, 133, 141, 264, 265, 274 ЦПК України, cуд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 29.11.2017 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 29.11.2017 у розмірі 35 985 грн. (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 37 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в сумі 2184 (дві тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 50 коп.
В іншій частині у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ14360570, рах. НОМЕР_1 , МФО 305299, адреса місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ).
СУДДЯ Єрмоленко В.Б