Справа № 638/219/22
Провадження № 2/638/1421/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.11.2023 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді за участю секретаря судового засідання позивача відповідача- Орос О.В., - Шевцової А.Р., - Самойлова Ю.В., - Кривенка М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод та визначення порядку користування житловим приміщенням,-
ВСТАНОВИВ:
10 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод та визначення порядку користування житловим приміщенням, в якому просив суд визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши у користування ОСОБА_1 житлову кімнату «10» площею 7,3 кв.м., ОСОБА_2 житлову кімнату «6» площею 11,4 кв.м., житлову кімнату «9» площею 19,8 кв.м., житлову кімнату «11» площею 9,4 кв.м. У спільному користуванні співвласників залишити коридор «1» площею 8,3 кв.м., вбиральню (сполучену) «4» площею 3,3 кв.м., кухню «4» площею 6,9 кв.м. Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .
Позов мотивовано тим, що позивачу на праві спільної часткової власності належить 1/8 частина квартири АДРЕСА_1 , співвласником 7/8 частини вказаної квартири є ОСОБА_2
28.07.2021 року 7/8 частини вказаної квартири перейшли на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування.
З липня 2021 року позивач вимушений проживати за іншою адресою, оскільки безпосередньо відповідач унеможливив доступ до житла, змінивши замки та встановивши систему сигналізації з викликом приватної служби охорони.
30 листопада 2021 року при спробі потрапити до власної оселі, позивач натрапив на перешкоди зі сторони відповідача, про що написано відповідну заяву до органів національної поліції. Всупереч чинному законодавству, відповідач продовжує здійснювати перешкоди законному праву позивача на доступ до житла, що є єдиним місцем його проживання.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначив, що будь-якого іншого нерухомого майна, придатного до проживання, не має.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначив, що дійсно встановив нові замки на вхідних дверях, не надає позивачу доступ до вказаної квартири, оскільки той, на його думку, псує майно. Однак, до органів поліції з приводу вказаних випадків він не звертався.
Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 лютого 2020 року ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власником належить 1/8 частини квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира).
Згідно договору дарування № 560 від 28 липня 2021 року, засвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Вахрушевою О.О., ОСОБА_2 є власником 7/8 частин вказаної квартири.
Відповідно до копії технічного паспорту на квартиру, виготовленого КП «ХМ БТІ» ХМР 21 вересня 2018 року, квартира розташована на 3 поверсі 9 поверхового будинку, складається з 4 кімнат житловою площею 47,9 кв. м., у тому числі 1-а кімната 11,4 кв.м., 2-а кімната 19,8 кв.м., 3-а кімната 7,3 кв.м., 4-а кімната 9,4 кв.м., кухні площею 6,9 кв.м., вбиральні (сполученої) площею 8,3 кв.м., коридору площею 8,3 кв.м, вбудованої шафи площею 0,3, 0,9, 1,1 кв.м.
Згідно копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 , останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач 30 листопада 2021 року звертався до ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якої повідомив, що ОСОБА_2 в середині листопада 2021 року зламав вхідні двері до квартири АДРЕСА_1 , чим створив ОСОБА_1 перешкоду у користуванні майном.
18 вересня 2023 року позивачем долучено до матеріалів справи висновок експерта № 24536 від 31 березня 2023 року, яким визначені варіанти користування квартирою.
Дослідивши матеріали справи та наданий висновок експерта, судом встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 найбільш наближені до другого варіанта порядку користування квартирою, визначеного експертом. До того ж, експерт встановив виділити у користування ОСОБА_1 житлову кімнату «10» площею 7,3 кв.м. та щодо житлової кімнати «9», площею 19,8 кв.м встановити спільне користування, в свою чергу позивач просить надати йому у користування лише житлову кімнату «10» площею 7,3 кв.м.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно із ч.1 ст. 405 ЖК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Відповідач не надав до суду свого варіанту користування житловим приміщенням.
Зважаючи на зазначене, суд вважає за можливе встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши у користування ОСОБА_1 житлову кімнату «10» площею 7,3 кв.м., ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) житлову кімнату «6» площею 11,4 кв.м., житлову кімнату «9» площею 19,8 кв.м., житлову кімнату «11» площею 9,4 кв.м. У спільному користуванні співвласників залишити коридор «1» площею 8,3 кв.м., вбиральню (сполучену) «4» площею 3,3 кв.м., кухню «4» площею 6,9 кв.м.
Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма права визначає право власника майна, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для надання захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом існування перешкод у користуванні власником своїм майном. При цьому не має значення, ким саме створюється порушення права та з яких підстав.
Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16
Конституцією (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону N 475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2. 4. 7 та 1 1 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
З наданих відповідачем в судовому засіданні пояснень вбачається, що відповідач чинять позивачу перешкоди у доступі до належної йому частини квартири та у користуванні нею, чим порушує охоронювані законом права останнього.
Отже, позивач, як власник 1/8 частини квартири має право вимагати від відповідача усунути перешкоди у вільному володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном.
Враховуючи вищевикладене, відсутність згоди сторін щодо користування квартирою, позицію позивача про встановлення саме такого порядку користування квартирою, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у спосіб, визначений позивачем.
Аналогічна позиція міститься у Постанові Верховного суду України від 06.04.2020 у справі № 754/14843/16.
При ухваленні рішення суд відповідно до ч.2 ст. 264 ЦППК України не виходив за межі позовних вимог.
Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод та визначення порядку користування житловим приміщенням - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом надання ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) доступу до квартири АДРЕСА_1 .
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши у користування ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) житлову кімнату «10» площею 7,3 кв.м., ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) житлову кімнату «6» площею 11,4 кв.м., житлову кімнату «9» площею 19,8 кв.м., житлову кімнату «11» площею 9,4 кв.м.
У спільному користуванні співвласників залишити коридор «1» площею 8,3 кв.м., вбиральню (сполучену) «4» площею 3,3 кв.м., кухню «5» площею 6,9 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) сплачений останнім судовий збір в розмірі 1984,80 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Орос