Справа № 392/943/23
Провадження № 1-кп/392/199/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року року Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі:
Головуючої: судді ОСОБА_1
за участю прокурора ОСОБА_2 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
секретар ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мала Виска кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023121090000303 та за №12023121090000290 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Михайлівка Маловисківського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, не працюючого, з середньою освітою, раніше засудженого: 26.11.2012 Маловисківським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки, 21.11.2016 Новоукраїнським районним судом за ч.1 ст. 185 КК України до 180 годин громадських робіт, 19.01.2017 Новоукраїнським районним судом за ч.1 ст. 125 КК України до 100 годин громадських робіт, 27.08.2018 Маловисківським районним судом Кіровоградської області за ч. 2,3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 389 КК України до 3 років 10 днів позбавлення волі, 06.05.2019 Маловисківським районним судом Кіровоградської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 21.10.2020 звільнений з Арбузинської виправної колонії в Миколаївській області за відбуттям строку покарання,
у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 197-1, ч.4 ст. 185 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
Обвинувачений скоїв самовільне будівництво споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронній зоні та скоєння таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, вчиненого в умовах воєнного стану, при наступних обставинах.
Обвинувачений в період часу з березня 2023 року по 08.06.2023 року, маючи умисел на зайняття земельної ділянки державної форми власності, що розташована на території Злинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області в межах с. Злинка Новоукраїнського району Кіровоградської області самовільно зайняв земельну ділянку розміром 5,35*1,90 м. на урізі води, яка знаходиться в прибережній захисній смузі у складі водоохоронної зони річки та на яку поширюється обмеження щодо її використання.
Частиною 1 ст. 60 Земельного кодексу України передбачено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Згідно зі ч. 1,2 ст. 61 ЗК України та ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
За змістом ч. 2 ст. 88 ВК України та ч. 2 ст. 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) та їх ширина, має становити: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Відповідно до ч. 6 ст. 88 ВК України в межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.
Вимогами ч.7 ст. 88 ВК України та ч. 3 ст. 60 ЗК України встановлено, що прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об'єктів - згідно з частиною другою цієї статті. Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель
Пунктом 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №486 від 08.05.1996, визначено - межі водоохоронних зон визначаються згідно з проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів, крім випадків, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", та/або комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, та/або генеральними планами населених пунктів, які розробляються в порядку, визначеному Земельним кодексом України, Законами України "Про землеустрій" і "Про регулювання містобудівної діяльності", зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівні. Назва, склад та зміст проекту землеустрою визначаються замовником з урахуванням характеристик території конкретного об'єкта землеустрою. Відомості про межі водоохоронних зон, прибережних захисних смуг та пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.
Згідно з п. 10 Порядку, у межах населених пунктів водоохоронні зони, прибережні захисні смуги та пляжні зони встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад та генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або коли зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені: -прибережні захисні смуги визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів і збігаються з пляжними зонами, а для інших водних об'єктів - згідно з частиною другою статті 88 Водного кодексу України; - водоохоронні зони визначаються за проектами землеустрою, зазначеними в пункті 5 цього Порядку.
У разі потреби межі водоохоронних зон, прибережних захисних смуг та пляжних зон можуть визначатися шляхом внесення змін до генеральних планів населених пунктів.
За межами населених пунктів межі водоохоронних зон визначаються згідно з проектами землеустрою, зазначеними в пункті 5 цього Порядку, та/або комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад.
Таким чином, при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них". Тобто, сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.
Частина 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначає поняття самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Однак, обвинувачений діючи всупереч вимогам статей 112, 116, 118, 123, 124, 125, 126 Земельного Кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, а також статей 60,61 Земельного Кодексу України, в порушення ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", та у порушення ст. 87, 88, 89 Водного кодексу України, відповідно до яких у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних) у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, а також вказаними статями передбачений правовий порядок користування землями водного фонду, самовільно зайняв зазначену вище земельну ділянку, що відноситься до земель водного фонду, в межах водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в її складі, на зазначеній земельній ділянці, самовільно здійснив будівництво некапітальної споруди розміром 5,35*1,90 м для спуску до води на опорах, який використовував для зайняття любительським рибальством, за відсутності відповідного рішення про передачу вказаної земельної ділянки у власність або передання у користування (оренду), чим порушив вимоги ст. 60,61 Земельного кодексу України щодо обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг навколо водойм.
Крім того, обвинувачений, достовірно знаючи, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який Указом Президента № 254/2023 від 01.05.2023 продовжено до 18.08.2023, маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, 04 червня 2023 року близько 00:30 год. приїхав до ставка, який розташований біля с. Злинка, Новоукраїнського району, Кіровоградської області на земельній ділянці за кадастровим номером 3523181600:02:000:7514, яка згідно договору оренди землі перебуває в оренді у ОСОБА_5 .
Реалізовуючи вказаний злочинний намір, діючи повторно, з прямим умислом, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, обвинувачений скориставшись відсутністю власника та сторонніх осіб, витягнув з води садок для зберігання риби, в якому виявив та таємно викрав живу рибу виду карп, вагою 7 кг, вартістю 603,75 грн, виду білий амур, вагою 4 кг, вартістю 290 грн, виду товстолобик, вагою 40 кг, вартістю 2900 грн, виду карась, вагою 4,8 кг, вартістю 276 грн.
З викраденим майном, обвинувачений залишив місце скоєння кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний розсуд.
Своїми неправомірними діями завдав майнової шкоди потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 4069,75 грн.
Потерпілим ОСОБА_5 до обвинуваченого цивільний позов не подано.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину у скоєнні кримінальних правопорушень визнав повністю, та показав, що на прибережній смузі самовільно побудував кладку для зайняття риболовством, а також приїхавши на ставок біля с. Злинка, який перебуває в оренді, викрав з води сачок з рибою. У скоєнному розкаюється.
Показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються. З урахуванням повного визнання вини у вчиненні даних кримінальних правопорушень, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та відсутності сумнівів у добровільності позиції учасників, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 197-1 та ч.4 ст. 185 КК України, а його дії вірно кваліфіковано, як самовільне будівництво споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронній зоні та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
При вирішенні питання про призначення покарання, суд, відповідно до ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений скоїв кримінальні правопорушення, які враховуючи ступінь тяжкості, відповідно до вимог ст. 12 КК України, за ч.4 ст. 197-1 КК України відноситься до категорії нетяжких, а за ч.4 ст. 185 КК України до тяжких.
Обвинувачений за місцем проживання характеризується посередньо, одружений, однак не працює, тобто не має постійного джерела доходів, у лікаря психіатра та лікаря нарколога на обліку не перебуває, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, 21.10.2020 року звільнений з Абузинської виправної колонії Миколаївської області за відбуттям строку покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є визнання вини, щире каяття у вчиненому.
Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Обвинувачений щиро розкаївся у вчиненому, вину визнав, добровільно відшкодував завдану шкоду, потерпілий претензій до обвинуваченого ні матеріального, ні морального характеру не має, а тому суд, ураховуючи досудову доповідь, вважає за можливе призначити обвинуваченому мінімальне покарання передбачене санкціями статтей у виді позбавлення волі, та на підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі.
З урахуванням визнання вини та щирого каяття, на підставі ч.1 ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.
Питання відносно речових доказів по справі вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 349,368, 369-371, 373-376 КПК України,-
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
ч.4 ст. 197-1 КК України і призначити йому покарання у виді 1 року позбавлення волі,
ч.4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно засудженому ОСОБА_3 призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, засудженого ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 рік.
На підставі ч.1 ст. 76 КК України засудженого ОСОБА_3 зобов'язати періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази- молоток та 10 цвяхів, що знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 (м.Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області повернути ОСОБА_3 . Живу рибу виду карп, вагою 7 кг, білий амур, вагою 4 кг, товстолоб, вагою 40 кг, карась вагою 4,8 кг залишити у потерпілого ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1