головуючого - судді
Пивовара В.Ф.,
суддів
Гошовської Т.В., Мороза М.А.,
за участю прокурора
Кравченко Є.С.
представника цивільного позивача
ОСОБА_3
розглянула у судовому засіданні 7 червня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, та касаційною скаргою представника цивільного позивача ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2006 року.
Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 серпня 2005 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
уродженця м. Волчанська Харківської обл..,
не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 229 КК України до штрафу у розмірі 3400 грн. з конфіскацією вилученого майна.
На підставі п. “б» ст. 1 Закону України “Про амністію» від 31 травня 2005 року ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1на користь фірми Адідас-Саломон 13 858 грн. на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2006 року вирок скасовано, ОСОБА_1на підставі п. »б» ст. 1, ст. 6 Закону України “Про амністію» від 31 травня 2005 року звільнено від кримінальної відповідальності. Провадження у справі закрито.
За вироком суду ОСОБА_1визнано винним у тому, що він, працюючи приватним підприємцем, в 2002-2003 роках у невстановлених органами слідства осіб придбав спортивний одяг із завідомо підробленим знаком фірми “Адідас» із метою його реалізації за дорожчою ціною й одержання доходу, не маючи дозволу на такі дії від правовласника названого знаку, на загальну суму 3 450 грн., спричинивши шкоду фірмі “Адідас-Саломон» на суму 13 858 грн.
У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1і направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням акту амністії. Вважає, що пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 1 ст. 229 КК України є неконкретним, в матеріалах справи відсутні відомості торгівельної палати про вартість одягу указаної фірми.
У касаційній скарзі представник цивільного позивача просить скасувати ухвалу апеляційного суду і залишити в силі постановлений щодо ОСОБА_1вирок. Вважає, що у апеляційного суду згідно ст.. 367 КПК України не було законних підстав для скасування вироку. Зазначає, що ОСОБА_1 безпідставно звільнений від відшкодування шкоди, Указує, що апеляційний суд не вирішив долю речових доказів, не роз'яснив права цивільного відповідача.
До початку розгляду справи у касаційному суді прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, своє касаційне подання відкликав.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про закриття касаційного провадження за касаційним поданням та про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за поданням прокурора підлягає закриттю, а у задоволенні касаційної скарги представника цивільного позивача слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 396 КПК України касаційне провадження за касаційним поданням підлягає закриттю.
З матеріалів справи убачається, що рішення суду про скасування вироку щодо ОСОБА_1і закриття справи зі звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі п. »б» ст. 1, ст. 6 Закону України “Про амністію» від 31 травня 2005 року є законним і обґрунтованим.
Так, висновок суду про те, що ОСОБА_1 підпадає під дію Закону України “Про амністію» від 31 травня 2005 року є правильним і у скарзі не оскаржується.
Відповідно до чинного кримінального й кримінально-процесуального законодавства на підставі акту амністії особа звільняється від кримінальної відповідальності не з реабілітуючих підстав. Амністія не поширюється на відносини цивільно-правового характеру, що виникають у зв'язку із спричиненням злочином шкоди, та не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Тому звільнення ОСОБА_1від кримінальної відповідальності на підставі амністії не позбавляє цивільного позивача права звернутися до суду з позовом у порядку цивільного судочинства.
Питання речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України.
Даних, які б свідчили, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не виявлено.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
касаційне провадження за касаційним поданням прокурора закрити.
У задоволенні касаційної скарги представника цивільного позивача відмовити.
Пивовар В.Ф. Гошовська Т.В. Мороз М.А.