Верховного Суду України у складі:
головуючого
Паневіна В.О.,
суддів
Коротких О.А. і Кармазіна Ю.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2006 року.
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2006 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
громадянка України, раніше не судима,
засуджена за ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.
На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 1863 грн. судових витрат.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу закрито на підставі ст. 6 п. 2 КПК України за відсутністю в її діях складу злочину.
ОСОБА_1 виправдано за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. ОСОБА_1 обвинувачувалась в тому, що вона, працюючи на посаді завідуючої гарнізонної перукарні Державного підприємства Міністерства оборони України“Центральний експериментальний виробничий комбінат», будучи службовою особою в зв'язку з покладеними на неї організаційно-розпорядчими обов'язками, неодноразово вчиняла, використовуючи службове становище, підроблення і складання завідомо неправдивих документів, а саме, у січні 2000 року власноручно написала на ім'я начальника даного державного підприємства заяву від імені ОСОБА_2 про прийом на роботу, а також заяву від її імені на відпустку, на підставі чого ОСОБА_2 було нараховані грошові кошти в сумі 232 грн.
Також з 25 січня 2000 року по 28 грудня 2002 року ОСОБА_1 щомісячно вносила завідомо неправдиві відомості в офіційні документи - табелі обліку відпрацьованого часу працівників про нібито виконання ОСОБА_2 своїх обов'язків, яка фактично не працювала в перукарні, а також в період з 2-4 квітня 2001 року при видачі працівникам даного підприємства заробітної плати за лютий 2001 року у відомості № 48 і 29 березня - 1 квітня 2002 року при видачі заробітної плати за січень 2002 року у відомості № 320 підробила підпис ОСОБА_2 про нібито отримання нею заробітної плати на загальну суму 232 грн, а підроблені документи здала в бухгалтерію державного підприємства Міністерства оборони України “Центральний експериментальний виробничий комбінат».
У касаційному поданні прокурор просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Вказує на неправильне застосування кримінального закону і необгрунтованість висновків апеляційного суду про відсутність у діях засудженої складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що в задоволенні касаційного подання необхідно відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку місцевого суду є істотне порушення кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції керується статтями 368-372 цього Кодексу.
Отже, колегія суддів при розгляді справи за касаційними поданнями або касаційними скаргами на вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду, постановлену щодо цього вироку, виходить із фактичних обставин, установлених рішеннями цих судів.
Як видно з матеріалів справи, апеляційний суд правильно визнав, що вчинений ОСОБА_1 злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України. через свою малозначність не становить суспільної небезпеки, оскільки істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі вона не заподіяла.
За таких обставин ухвала апеляційного суду, якою кримінальну справу щодо ОСОБА_1 закрито на підставі ст. 6 п. 2 КПК України за відсутністю в її діях складу злочину є законною та обгрунтованою.
Отже, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу не виявлено.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції.
Судді:
В.О. Паневін О.А. Коротких Ю.М. Кармазін