Справа № 158/3531/23
Провадження № 1-кп/0158/211/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участі прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження №42023032010000124 від 17.10.2023 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцьк Волинської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, студента першого курсу Луцького інституту розвитку людини Університету «Україна», непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , згідно ст. 89 КК України раніше несудимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 , перебуваючи на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов'язаний, будучи 05.10.2023р. визнаним військово-лікарською комісією придатним до проходження військової служби, отримав 05.10.2023р. під особистий підпис персональну повістку про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оголошеної Указом Президента України № 62/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 з подальшим продовженням, востаннє Указом Президента України № 452/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 26.07.2023 та явку на 11.10.2023р. до пункту збору, розташованого у АДРЕСА_2 для подальшого проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період.
Проте, ОСОБА_5 , всупереч вимог ст. 65 Конституції України, ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, будучи належним чином повідомленим про необхідність прибуття, придатним за станом здоров'я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ухилився від призову за мобілізацією, на особливий період та без поважних причин, не прибув 11.10.2023р. до пункту збору за адресою: АДРЕСА_2 для відправлення у складі команди до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби.
Своїми умисними діями, які полягали в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ст.336 КК України.
23.11.2023 року між прокурором у кримінальному провадженні №42023032010000124 - прокурором Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_5 за участі захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 з іншої сторони укладено угоду про визнання винуватості.
За змістом даної угоди обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №42023032010000124 за ст. 336 КК України за обставинами викладеними в обвинувальному акті.
Сторонами угоди погоджена кваліфікація інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, яка не підлягає подальшому оспорюванню.
Сторони узгодили призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 за ст. 336 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу розміром 3059 (три тисячі п'ятдесят дев'ять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 52003 грн.
В угоді також передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473 КПК України. Наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст.476 КПК України не застосовуються, оскільки під час укладення даної угоди сторонами не встановлено обов'язків обвинуваченому, які останній повинен виконувати після укладення та затвердження судом угоди.
Прокурор, обвинувачений та його захисник у судовому засіданні просили суд затвердити угоду про визнання винуватості.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та показав суду, що отримав 05.10.2023 року під особистий підпис персональну повістку про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період та явку на 11.10.2023 року до пункту збору, розташованого у АДРЕСА_2 для подальшого проходження військової служби, однак ухилився від призову за мобілізацією так як на той час він ще не мав документів про відстрочку від мобілізації та не прибув 11.10.2023 року до пункту збору для відправлення у складі команди до військової частини № НОМЕР_1 для проходження військової служби. Погодився на призначення узгодженого покарання за угодою про визнання винуватості.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, заслухавши учасників судового провадження та перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ч. ч. 2, 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Частиною 5 ст. 469 КПК України передбачено, що укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до нетяжких злочинів. Правову кваліфікацію кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_5 органами досудового розслідування здійснено правильно.
Міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає положенням статей 50, 65, 69 КК України.
Згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. Вказана норма Закону передбачає, що у кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 07.06.2023р. (справа №760/10355/22, провадження №51-1828км23).
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє права, визначені абзацом 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 у відповідності до ст.66 КК України суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 у відповідності до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Виходячи з вищенаведеного суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором у даному кримінальному провадженні - прокурором Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участі його захисника - адвоката ОСОБА_4 .
Суд вважає, що узгоджене сторонами покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень в майбутньому.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не заявлено.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
На підставі викладеного, керуючись ст. 369-370, 373-374, п. 2 ч. 1 ст. 468, ч. ч. 2, 4 ст. 469, 470, 472 - 476 КПК України,-
УХВАЛИВ:
Затвердити угоду про визнання винуватості, яка була укладена 23 листопада 2023 року між прокурором Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 , з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в присутності його захисника - адвоката ОСОБА_4 з іншого боку, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023032010000124 від 17.10.2023 року.
Визнати винним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу розміром 3059 (три тисячі п'ятдесят дев'ять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 52003 грн.
Речові докази: повістка про відправлення ОСОБА_5 до військової частини НОМЕР_1 , довідка позаштатної постійно діючої військово - лікарської комісії №196/3485 від 05.10.2023р. щодо ОСОБА_5 , поіменний список військовозобов'язаних, які призвані і відправлені ІНФОРМАЦІЯ_3 у команду № НОМЕР_1 від 11.10.2023р. за №5735, витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про призов військовозобов'язаних №276 від 11.10.2023р. - повернути ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1