ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 303/5773/23 пров. № А/857/17936/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
з участю секретаря судового засідання - Єршової Ю. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2023 року у справі №303/5773/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП в особі інспектора першої роти лейтенанта поліції Рейпаші Руслана Олексійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-
суддя в 1-й інстанції - Мирошниченко Ю. Ф.,
час ухвалення рішення - 20.09.2023 року,
місце ухвалення рішення - м. Мукачево,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ВСТАНОВИВ:
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП в особі інспектора першої роти лейтенанта поліції Рейпаші Руслана Олексійовича, Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати незаконними дії інспектора Рейпаші Р. О. щодо складення відносно нього постанови ЕАС №6893627 від 26 квітня 2023 року, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6893627 від 26 квітня 2023 року за порушення ч.1 ст.122 і ч.1 ст.126 КУпАП.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2023 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що 26 квітня 2023 року під час несення служби працівниками управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС 000624, за адресою: Закарпатська область, автомобільна дорога М-08 «Об'їзд м. Ужгорода - контрольно-пропускний пункт “Ужгород”» км. 1 (населений пункт м. Ужгород), було виявлено порушення правил дорожнього руху, а саме: водій транспортного засобу «Volkswagen» з державним номерним знаком НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 79 (сімдесят дев'ять) км/год в населеному пункті, чим перевищив встановлене обмеження максимальної швидкості руху в населеному пункті на 29 (двадцять дев'ять) км/год, порушивши п.12.4. ПДР України. Зазначає, що на підставі ст.35 ЗУ "Про Національну поліцію" транспортний засіб було зупинено, інспектор підійшов до водія, яким виявився ОСОБА_1 , належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу зупинки та перевірки документів, попросив пред'явити документи, зазначені у п.2.1 ПДР України на підставі ст.32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 ПДР України. Однак водій ОСОБА_1 не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії. Наголошуємо, що всіх водіїв на їх вимогу ознайомлюють з документами, що підтверджують правомірність використання вимірювального приладу TruCam, а також фотознімками, які зроблені приладом. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме: порушення вимог п.п. 12.4, 2.1 «а» ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП та ч.1 ст.126 КУпАП, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача. З врахуванням наведеного вище вважає, що оскаржувана постанова є правомірною та підстави для її скасування відсутні. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 квітня 2023 року інспектором першої роти лейтенантом поліції Рейпаші Р. О. винесено постанову ЕАС №6893627 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 і ч.1 ст.126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425,00 грн.
Відповідно до вищевказаної постанови серії ЕАС №6893627 ОСОБА_1 26 квітня 2023 року о 14 год. 04 хв., керуючи автомобілем марки Volkswagen д.н.з НОМЕР_1 , рухався по автодорозі М-08 «Об'їзд м. Ужгород» зі швидкістю 79 км/год, чим перевищив допустиме обмеження швидкості на 29 км/год, а також не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії на вимогу поліцейського, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у діях позивача склад адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 122 та частиною першою статті 126 КУпАП відсутній, оскільки факт порушення ним вимог пунктів 12.4, 2.1.«а», 2.4.а ПДР України не підтверджується належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим оскаржувана постанова має бути скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрите на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Ст.9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ч.5 ст.14 Закону України “Про дорожній рух” передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За змістом ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ч.1 ст.126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 26 квітня 2023 року о 14 год. 04 хв., керуючи автомобілем марки Volkswagen д.н.з НОМЕР_1 , рухався по автодорозі М-08 «Об'їзд м. Ужгород» зі швидкістю 79 км/год, чим перевищив допустиме обмеження швидкості на 29 км/год, а також не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії на вимогу поліцейського та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП.
Ст.251 КУпАП України передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Ст.72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегією суддів оглянуто та досліджено відеозаписи з камери нагрудного реєстратора поліцейського, що знаходиться на цифровому носії інформації DVD-R, який міститься в матеріалах справи (а.с.42), на якому зафіксовано те, що інспектор патрульної поліції підходить до транспортного засобу Volkswagen д.н.з НОМЕР_1 , пояснює причини та підстави зупинки і просить позивача пред'явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1 ПДР України на підставі ст.32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 ПДР України, разом з тим, ОСОБА_1 не пред'явив для перевірки запитуваних документів.
При цьому, колегія суддів не надає оцінку долученій до позовної заяви копії посвідчення водія позивача, оскільки докази про пред'явлення останнього відповідачу відсутні, сам факт наявності таких без пред'явлення на вимогу працівника поліції не спростовує поставленого у вину позивачу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Крім того, представником відповідача долучено фотознімок (а.с.43) зроблений лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС000624, на якому зафіксовано дату вчинення правопорушення, серійний номер приладу, швидкість транспортного засобу позивача, місце вчинення правопорушення, географічні координати тощо. Координати GPS місцезнаходження лазерного вимірювача швидкості є 48°35'10.62"N 22°19'52.12"E, що вказують про його місцезнаходження у населеному пункті м. Ужгород, на автомобільній дорозі. Такі підтверджують факт перевищення позивачем 26 квітня 2023 року о 14 год 04 хв. швидкості руху більше як на 20 км/год на автодорозі М-08 «Об'їзд м. Ужгород».
Зі змісту постанови серії ЕАС №6893627 від 26 квітня 2023 року вбачається, що швидкість руху виміряна приладом TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС000624 (а.с. 4).
Щодо правових підстав застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, то колегія суддів зазначає наступне.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати відповідний транспортний засіб.
Згідно зі свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/26896 чинне до 26 грудня 2023 року лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 №ТС000624 має діапазон вимірювань швидкості - від 2 км/год. до 320 км/год.; максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: + - 2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.; +- 1% в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год.(а.с.49).
Крім того, можливість використання виробу TruCam LTI 20/20, виробництва LaserTechnologyInc., також підтверджується наявністю виданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України сертифікату відповідності від 29 серпня 2012 року №UA-МІ/1-2903-2012 (а.с.44)
Отже, за технічними характеристиками, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному режимі, а тому його дані можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі.
Щодо доводів позивача та висновку суду першої інстанції про те, що дії поліцейських були незаконними, оскільки вимірювання швидкості руху було здійснено приладом із функцією фото- та відеофіксації TruCam, який знаходився в руках працівника поліції і переміщався у просторі, а не був встановлений стаціонарно, то колегія суддів зазначає, що лазерний вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач ТruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі, що підтверджується, зокрема, листом №22-38/49 від 01 жовтня 2019 року ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ», який міститься у матеріалах справи (а.с.48).
Таким чином, колегія суддів рішення суду першої інстанції вважає помилковим, а вказані доводи позивача не приймає до уваги з вищенаведених мотивів.
Крім того, колегія суддів зазначає, що вищенаведеними нормами обумовлена лише можливість незначного відхилення параметрів визначення швидкості технічними характеристиками пристрою.
При цьому, колегія суддів вважає, що різниця між зафіксованою швидкістю і допустимою швидкістю руху на автодорозі М-08 «Об'їзд м. Ужгород» 29 км/год, що значно перевищує допустимі норми відхилення передбачені технічними характеристиками пристрою TruCam.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 і ч.1 ст.126 КУпАП, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6893627 від 26 квітня 2023 року прийнята правомірно та підстави для скасування такої відсутні.
Оскільки відсутні підстави для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, відповідач діяв у спосіб та на підставі Закону, тому відсутні підстави для задоволення решти позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги є підставними та обґрунтованими, такі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.
Колегія суддів звертає увагу на те, п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись ст.229, 242, 243, 246, 250, 268, 272, 286, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2023 року у справі №303/5773/23 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 22 листопада 2023 року.