ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 302/1384/22 пров. № А/857/17780/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Гудима Л.Я.,
за участі секретаря судового засідання - Гриньків І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2023 року (суддя -Сидоренко Ю.В., смт.Міжгір'я) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора СРПП ВП № 2 ХРУП в Закарпатській області Сідея Івана Васильовича, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 у листопаді 2022 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора СРПП ВП № 2 ХРУП в Закарпатській області Сідея Івана Васильовича, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, в якому просив: скасувати постанову серії БАВ №303945 від 14.09.2022, Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення та скасувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та такою, що винесена в порушення норм матеріального та процесуального права, при цьому посилається на те, що відповідач під час винесення постанови не розібрався із ситуацією, яка склалася та належним чином не дослідив всіх обставин справи. Позивач вказує, що ніяких порушень він не допускав, мотоциклом не керував. При цьому, працівники поліції змушували його підписувати документи з тих підстав, що мали можливість його відпустити. Які саме документи він підписував, без окулярів він не бачив. Мотоцикл не описувався і не вилучався, так як такого не було у наявності та така марка мотоциклу йому невідома.Також позивач зазначає, що під час освідування працівники поліції йому погрожували у грубій формі, вказували на його затримання на невизначений строк. Позивач ОСОБА_1 вважає, що відповідач порушив вимоги ст.ст.245,280 КУпАП та не дослідив склад адміністративного правопорушення, а саме його суб'єктивну сторону, обов'язковою ознакою якої є вина, яка має бути доведена. Та не маючи доказів вчинення ним, ОСОБА_1 , правопорушення, притягнув його до адміністративної відповідальності, не виконав при цьому вимоги ст.ст.251,252 КУпАП, ст.69 КАС України, а тому він змушений звернутися до суду з даним позовом.
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим судовим рішення, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що відповідачі не надали належних, допустимих доказів, які би підтверджували висновки поліцейського ОСОБА_2 . Вказує, що відповідачем не надано відеозапис подій, на якому зафіксовано факт вчинення адміністративного порушення. Вказує, що висновки постанови Міжгірського районного суду від 22.09.2022 не можуть братися до уваги, оскільки така оскаржена в апеляційному порядку та відповідно не набрала законної сили.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 14.09.2022 року о 12-50 годині, рухаючись по вул. Шевченка в смт. Міжгір'я, керував мотоциклом «Delta», не зареєстрованим в сервісному центрі МВС, не пред'явив посвідчення водія, не надав страховий поліс, не увімкнув покажчик правового повороту та своїми діями вчинив правопорушення, передбачені ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126, ч.6 ст.121 КУпАП.
На підставі наведеного, ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126, ч.6 ст.121 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 гривень.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч.6 ст.121, ч.1 ст.126, ч.2 ст.122 КУпАП та оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, є обґрунтованою та не підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 14 Закону України “Про дорожній рух” (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Частиною 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється. (Постанова КМУ №1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»).
Відповідно до положень статті 37 Закону України «Про дорожній рух» забороняється експлуатація незареєстрованих транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Диспозиція частини 6 статті 121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частина 1 статті 126 КУпАП визначає як керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно частини 2 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно приписів статті 125 КУпАП, інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження.
Абзацом 2 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників поліції, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Виходячи з приписів ст.ст.32,35 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 2.1, 2.4 Правил дорожнього руху, Відповідач має право перевіряти наявність у Позивача посвідчення водія, реєстраційних документів та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Положеннями статті 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Положеннями статті 283 КУпАП закріплено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як вірно зазначає суд першої інстанції, поліцейський мав обґрунтовані підстави зупинити транспортний засіб, яким керував позивач, і оскільки він дійшов висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, то, відповідно, правомірно вимагав у позивача пред'явити документи, що посвідчують право керування, реєстраційний документ на транспортний засіб та договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Те, що позивач ОСОБА_1 не погоджується з поставленими йому в провину порушеннями ПДР, не звільняє його від обов'язку виконати вимоги посадової особи поліції щодо перевірки документів.
Стосовно відсутності відеозапису події адміністративного правопорушення, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з поясненнями інспектора Сідей І.В., наданими при розгляді справи в суді першої інстанції, відеозапис подій 14.09.2022 року за участю водія ОСОБА_1 знаходиться у справі про адміністративне правопорушення № 302/1041/22 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а оскільки архів записів зберігається лише певний проміжок часу, тому надати копію даного відеозапису у даній адміністративній справі за оскаржуваною постановою, немає можливості.
Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 було затверджено Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.
Пунктами 4 та 5 Розділу ІІ вказаної Інструкції передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
При цьому, положеннями Розділу VIII передбачено, що строк зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах,БпЛА, - становить 30 діб.
Строк зберігання відеозаписів за рішенням керівника органу, підрозділу поліції може бути збільшено у разі використання їх у процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, у рамках розслідування кримінального провадження та/або в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, у разі фіксації надзвичайних подій за участю особового складу поліції, інших подій, якщо вони можуть бути використані в процесі службової діяльності органів, підрозділів поліції, під час проведення службових розслідувань.
В даному випадку подія адміністративного правопорушення відбулась 14.09.2022 року, тоді як позовна заява ОСОБА_1 була прийнята до розгляду судом 25.01.2023 року після усунення позивачем недоліків позовної заяви, тобто після спливу встановленого законодавчого строку зберігання відеозаписів, що позбавило відповідача можливості надати у даній адміністративній справі відповідні відеозаписи з відеореєстраторів поліцейських.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься завірена копію постанови Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22.09.2022 у справі №302/1041/22, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та копія даної постанови є в матеріалах справи (а.с.36).
З вищевказаної постанови від 22.09.2022 року вбачається, що в ході розгляду справи № 302/1041/22 судом було встановлено, що 14.09.2022 року о 12 год. 50 хв., по вул. Шевченка смт. Міжгір'я Закарпатської області ОСОБА_1 керував мотоциклом марки «DELTA», без державного номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.9 (а) Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Також з даної постанови слідує, що в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав, з викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення обставинами погоджувався, у скоєному щиро розкаювався та пояснював, що у нього є у наявності посвідчення водія, однак таке при собі не мав (а.с.36).
Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення від 14.09.2022 року серії ААБ № 027329; висновком щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння від 14.09.2022 року; копією постанови про накладення адміністративного стягнення від 14.09.2022 року серії БАВ №303945; переглянутим відеозаписом. При цьому, при призначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення, судом враховано обставину, що пом'якшує відповідальність - щире розкаяння винного.
Тобто, наявна в матеріалах справи № 302/1041/22 відеофіксація подій 14.09.2022 року була досліджена судом в судовому засіданні за участю ОСОБА_1 при розгляді адміністративного матеріалу за ч.1 ст.130 КУпАП та прийнята судом як доказ вини ОСОБА_1 , тобто містить дані, на підставі яких встановлено обставини вчиненого позивачем вказаного правопорушення, При цьому, суд звертає увагу, що під час розгляду справи № 302/1041/22 ОСОБА_1 свою вину визнавав повністю та проти фактичних обставин, викладених у протоколі, не заперечував та відповідно, ОСОБА_1 визнавав факт керування ним 14.09.2023 року транспортним засобом - мотоциклом марки «DELTA», без державного номерного знаку. Як вірно зазначає суд першої інстанції, будь-яких зауважень, заперечень, заяв, доповнень, клопотань під час розгляду адміністративного матеріалу ОСОБА_1 не подавав, а тому вказаний доказ є належним та допустимим в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Стосовно покликань апелянта на те, що висновки постанови Міжгірського районного суду від 22.09.2022 у справі №302/1041/22 не можуть братися до уваги, оскільки така оскаржена в апеляційному порядку та відповідно не набрала законної сили.
Апеляційний суд зазначає, що апелянтом не надано доказів оскарження вказаної постанови. Також, у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня інформація про оскарження постанови Міжгірського районного суду від 22.09.2022 у справі №302/1041/22 в апеляційному порядку.
Доводи апелянта про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення є безпідставними та спрямовані лише на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, винуватість в якому повністю доведена.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2023 року в справі №302/1384/22- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
Л. Я. Гудим
Повне судове рішення складено 21 листопада 2023 року